Більшість віршів періоду Михайлівській посилання за жанрами і стилем - послання, елегії і оди, в яких можна помітити за традиційним для Пушкіна то піднесену символіку, то ліричну м'якість, то жартівливу інтонацію дружньої бесіди. Найпотаємніші вооспомінанія, роздуми, переживання, пориви Пушкіна відображаються, передусім, в цих традиційних жанрах. Найчастіше поета хвилюють думки про любов і дружбу, про юнацькі ідеалах і долю його покоління, про поезію, натхненні, слави. Лірика Михайлівського періоду відобразила процес духовного відродження поета після ідейного кризи 1823 і болісного потрясіння, викликаного посиланням і самотністю в перші місяці 1824
Вірш "Я помню чудное мгновенье" виходить за рамки простого епізоду в біографії Пушкіна. До прочитання вірша потрібно відзначити, що слово "геній", що згадується в творі двічі, за часів Пушкіна вживалося в поетичній мові у значенні "дух" або "образ".
Перша строфа послання - спогад про швидкоплинному і прекрасному баченні юності:
Я пам'ятаю чедное мить:
Переді мною з'явилася ти,
Як осяйне видіння раю,
Як геній чистої краси.
Є в цьому чотиривірші щось від напівзабутого радісного сновидіння, в якому реальні обриси розпливаються, і в пам'яті залишаються лише загальні контури. Пушкін, що вмів створювати чіткі, конкретні картини життя, тут свідомо уникає уточнень, які б зруйнували це враження золотого сну юності. Сот звідки і "чудесне мгновенье" в першому рядку, і майже казкова таємничість другий: "Переді мною з'явилася ти", і відсутність портретних штрихів А. П. Керн, і узагальнений образ - "геній чистої краси" в четвертій.
Всі поетичні засоби поета спрямовані на те, щоб відтінити духовне начало в жіночій красі. Епітет "чисте" викликає асоціацію з одухотворенними образами мадонн, молодих матерів, створених живописцями Відродження і майстрами російської іонопісі.
Гармонія пластичної та внутрішньої краси цих чарівних жіночих образів досягалася завдяки витонченості, "співучості" ліній малюнка, свіжості тонів і моральній чистоті материнського почуття, осяває їх зовнішність.
Виниклий в першій строфі образ чистої краси сприймається як символ краси та поезії самого життя. Враження радісного юнацького бачення посилено у другій строфі, де душевний стан передано в характерних для романтичного стилю недомовках:
У томленьях суму безнадійної,
У тривогах гучної суєти,
Звучав мені довго голос ніжний
І снилися милі риси.
Обидва епітета: голос ніжний і милі риси відтіняють моральну основу пушкінського ідеалу краси.
Наступні строфи - поетична розповідь про життєві випробування, які, здавалося, назавжди загладили з пам'яті радісне юнацьке бачення. З третьої строфи інтонація вірша змінюється, перший рядок ламається паузою, а в самій незвичайності порядку слів виникає тривожна нота:
Йшли роки. Бур порив бунтівний
Розсіяв колишні мрії,
І я забув твій голос ніжний,
Твої небесні риси.
Нарешті, згадка про посилання:
У глушині, в темряві ув'язнення
Тяглися тихо дні мої
Без божества, без натхнення,
Без сліз, без життя, без любові.
"Морок ув'язнення" сприймається не тільки як біографічний натяк. Це образ насильства над особистістю, неволі, яка позбавляла життя її радощів в широкому сенсу слова.
Життя немов завмерла, втратила свою поезію - настала душевна сплячка. Божество, натхнення, сльози, життя, любов поставлені Пушкіним в один ряд як слова, що символізують повноту та яскравість почуттів, світлу сторону буття, все, що протилежно мороку неволі.
Останні дві строфи звучать як гімн вічно юної й прекрасне життя, нагадуючи загальне радісний настрій фінальних рядків елегії "До моря". Там джерелом віри поета в життя була велична морська стихія, тут - жіноча краса. Філософський зміст душевного пробудження поета полягає в утвердженні підносить впливу краси, в поетизації свіжості почуттів. Як не важкі випробування, що випали на долю поета, яким глухим і безвихідним ні здається морок ув'язнення, його душа не зів'яла, вона готова відгукнутися на поклик краси.
Ось чому передостання строфа повторює мотив юнацького бачення, а остання стверджує ту повноту і силу почуттів, яких було позбавлено поет у неволі:
Душі настав пробудження:
І ось знову з'явилася ти,
Як осяйне видіння раю,
Як геній чистої краси,
І серце б'ється в захват,
І для нього воскресли знову
І божество, і натхнення,
І життя, і сльози, і любов.
Музичність, властива віршам А. С. Пушкіна взагалі, в посланні "А. П. Керн" досягає найвищого ступеня досконалості. Мелодійне звучання рядків тут є поетичним засобом передачі враження чистоти, цнотливості захоплення автора жіночою красою. Джерело цієї музикальності в ритмічному малюнку послання, в надзвичайно легкому, хвилеподібне чергуванні ямбічних стоп, в повторенні римуються закінчень, в підсилювальних смислових повторах рядків, в інтонаційній і смисловий перекличці першої та п'ятої, четвертої та останньої строф.