Прем'єра «Грози» відбулася 2 грудня 1859 року. Нова п'єса справила на глядачів сильне враження і викликала бурхливу дискусію. Суперечка розгорнувся, перш за все, навколо трактування характеру і долі Катерини Кабанова.
Грунтовний аналіз «Грози» дав критик журналу «Современник» М. О. Добролюбов. Його стаття «Промінь світла в темному царстві», написана з позиції революціонера-демократа, продовжила його роздуми про драматургії Островського, розпочаті у статті «Темне царство». Добролюбов використовував точні образи-символи «темного царства» та «променя світла в темному царстві». Його аналіз залишається класичної трактуванням твору. З точки зору критика, характер Катерини становить крок вперед у всій російській літературі того часу. В образі Катерини є рішучий, непримиренний російський характер. Але в першу чергу вражає його своєрідність. Нічого в ньому немає чужого, зовнішнього, все виходить зсередини. З її розповідей про дитинство видно, що мати доньку ні до чого не примушувала і дуже любила. Катерина гуляла, молилася, вишивала. Взагалі вона була вихована в умовах старого побуту. Але зі старого, десь суворого виховання, вона перейняла тільки те, що було близько її чистою, світлою душі. Будь-яке явище у Катерини переробляється і залишає особливий відбиток у душі. Ось чому вона намагалася осмислити і облагородити все в своїй душі, поки не налягла на неї важка рука Кабанихи. З точки зору Кабанова, Катерина дивна, але тому-то Катерина не може прийняти Кабаніхіних поглядів. Під важкою рукою свекрухи немає простору її світлі мрії. Спочатку з-за вродженого благородства та доброти Катерина постарається не порушувати миру і прав інших. Але коли вона зрозуміє, що їй потрібна любов і свобода, тут-то і виявиться її сила характеру. У її молодій душі починає зароджуватися глухий протест проти «темного царства», яке не дало їй бажаної любові і свободи, незалежності. Цей протест росте ... Катерина кінчає життя самогубством. Тим самим вона довела свою правоту, моральну перемогу над «темним царством». Така Катерина з точки зору Добролюбова.
Однак це лише з критичних інтерпретацій «Грози».
Д. І. Писарєв у своїй статті «Мотиви російської драми» рішуче відкинув висновок Добролюбова про те, що Катерина - справжня героїня нового історичного періоду. Його аналіз окарикатурили і «Грозу», і Добролюбова. На думку Писарєва, Добролюбов захопився симпатією до характеру Катерини і прийняв її за особистість, за світле явище. Ні одна світла явище не може ні виникнути, ні сформуватися в умовах «темного царства» патріархальної російської родини, виведеної на сцену в драмі Островського. У всіх вчинках Катерини помітна, перш за все, нерозмірність між причинами та наслідками. Кожне зовнішнє враження приголомшує весь її організм. Саме нікчемне події, самий пуста розмова виробляють в її почуттях, думках і вчинках цілі перевороти. Кабанихи бурчить, Катерина від цього потерпає, блідне, худне і т. д. Борис Григорович кидає ніжні погляди, Катерина закохується. Варвара каже кілька слів про Бориса, Катерина заздалегідь вважає себе пропащою жінкою, хоча вона до тих пір навіть не розмовляла зі своїм майбутнім коханцем.
Катерина: «Ах, Варя! Гріх в мене на думці! Скільки я, бідна, плакала; чого вже я над собою не робила! Чи не піти мені від цього гріха. Нікуди не піти. Адже це недобре, адже це страшний гріх ... »
Все життя Катерини складається з внутрішніх протиріч, вона щохвилини кидається з однієї крайності в іншу. Наприклад, у випадку з Борисом. Спочатку «піди геть, окаянний людина», потім «погуляємо ...» Сьогодні Катерини розкаюється в тому, що робила вчора, і тим часом сама не знає, що буде робити завтра. На кожному кроці вона плутається у своєму житті і плутає інших. Нарешті, переплутавши все, що було у неї під руками, вона розрубує тривалі вузли своїм самогубством. Така Катерина з точки зору Писарєва.
При читанні критичних статей, перш за все, звертаєш увагу на форму викладу думок. Стаття Добролюбова, здавалося б, критика на «Грозу», але між справою, він встигає оскаржити нормативи написання драми того часу, перекинутися словами з критиками «удостоїв його прямої чи непрямої лайкою». При цьому він не соромиться у висловах на кшталт «віджилі старики», «пустодзвони». Цікаво звернення Добролюбова до інших критикам. Кого - то він критикує, називаючи при цьому прізвища. Наприклад, Зеленецький, Давидова. Кого - то не називає, дає скорочення, наприклад, Г.П-ий. Також звертаєш увагу на постійно присутнє займенник ми. «Ми вважаємо ...», «ми думаємо ...», «ми пишемо ...» Хто ми? Він писав статтю з співавторами? Чому ж не вказані їх прізвища? Або він про себе говорить у множині? Цікава методу. Коли читаєш його пропозиції, то до кінця забуваєш, що було на початку. Це відбувається з-за величезної кількості оборотів, дужок (круглих і квадратних), вставлених у речення. Добролюбов переходить до аналізу п'єси після вирішення своїх особистих проблем з колегами. Тому статтю Добролюбова читати і розуміти складно.
Писарєв, навпаки, викладає свої думки ясно, просто, підкріплюючи їх розумними і зрозумілими доводами. Він шанобливо ставиться до опонента Добролюбову. Хоча він явно з ним не згоден, він не називає критика базікалом, а пише, що Добролюбов помилився. «Мотиви російської драми» написані від першої особи. Писарєв приступає до фактів, не ведучи словесної перепалки з критиками. Що стосується трактування характеру Катерини, то я схиляюся до думки Писарєва. Я вважаю, що її не можна назвати променем світла в темному царстві тому, що темне царство - це, перш за все, царство невігластва. Отже, променем світла може бути тільки розумна, освічена людина. А розумна людина в даній ситуації постарався б полегшити існування собі та своїм близьким, коханим людям, а не ускладнювати її до межі. Її самогубство - це не протест, а відчай і безвихідь заплуталася і нещасної жінки, небажання жити і невміння боротися. Якщо в ньому і є частка протесту, то вона нагадує приказку «на зло мамі відморожу вуха». Ось я вб'юся, а вам всім погано буде. Не буде! Самодуров темного царства цим не проб'єш. Дуже шкода, що поруч з Катериною не було дорослого, досвідченої людини, який міг би пояснити їй, що за життя і любов треба боротися, а не доводити ситуацію до безвиході.
При підготовці даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.studentu.ru