Зміст
Введення
1. Причини появи аудиту
2. Процес виникнення і трансформація аудиту
2.1 Розвиток аудиту в країнах західної Європи
2.2 Вітчизняна історія розвитку аудиту
3. Основні аспекти проведення аудиторської діяльності
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Потреба в послугах аудитора виникла в зв'язку з відокремленням інтересів тих, хто безпосередньо займається керуванням підприємством (адміністрація, менеджери), хто вкладає кошти в його діяльність (власники, акціонери, інвестори), а також держави як споживача інформації про результати діяльності підприємств.
Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для прийняття рішень в області економіки та оподаткування.
Аудиторські перевірки необхідні і державним органам, суддям, прокурорам і слідчим для підтвердження вірогідності цікавлячої їхньої фінансової звітності.
Разом з тим аудит забезпечує не тільки перевірку вірогідності фінансових показників, але і розробку рекомендацій з підвищення ефективності господарської діяльності економічного суб'єкта.
Метою даної курсової роботи є розгляд теоретичних основ аудиту.
Для здійснення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:
Дізнатися витоки аудиту;
Розгляд історію виникнення аудиту;
Вивчення етапів розвитку аудиту в Росії;
Вивчення сутності аудиту та аудиторської діяльності
1. Причини появи аудиту
Аудит (у різних перекладах це слово означає «він чує», слухає ») має досить велику історію. Вивчення історіографічних джерел дає можливість стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль має багатовіковий період розвитку. Розвиток контролю господарської діяльності пов'язаний із виникненням обліку у державах, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому - на папері. Так, при І і II династіях у Стародавньому Єгипті (3400-2980 рр.. До н.е.) через кожні два роки велися інвентаризації рухомого і нерухомого майна. При IV династії періодична інвентаризація була замінена поточною (перманентною). Метою її була перевірка достовірності розподілу хліба та інших продуктів харчування. Контроль господарської операції здійснювався трьома особами - один відмічав на папірусі кількість цінностей, які передбачалися до відпуску; другий - проставляв поряд фактичний відпуск і, врешті-решт, третій - порівнював кількість виданих продуктів з нормами, виявляв відхилення. Вже на зорі зародження контроль за господарськими процесами формувався як незалежна від безпосередніх виконавців та на документуванні господарських процесів.
При VI династії в Єгипті у обліку почали складати кошториси витрат та контролювати їх дотримання господарюючими суб'єктами, що підтверджується документами (2500 - 2400 рр.. До н.е.). Зокрема, внутрішній аудит здійснюється на будівельних, сільськогосподарських та інших роботах. Керівник робіт у кінці дня подавав письмовий звіт. Прийом робіт і контроль за їх кількістю і якістю здійснювалися спеціальною комісією.
У Вавилонії керівники робіт також складали звіти щодня, які перевірялися згідно з нарядами на виконані роботи. Характерно, що контроль охоплював витрачання сировини і матеріалів на виготовлення продукції. Збереглися звіти про роботу прядильних майстерень. Працівниця одержувала із комори вовняну пряжу за масою, залежно від якості і маси їй визначали угари, які контролювали за нормами.
Вавилонія була першою державою, де виникло спеціальне законодавство. Закони Хаммурапі (2200-2150 рр.. До н.е.) передбачали: купцям - ведення самостійного обліку; храмам - державне рахівництво; передавання грошей без розписки вважалося недійсним. Отже, законодавче регулювання обліку було підпорядковане здійсненню контролю за діяльністю суб'єктів господарювання для повноти і своєчасності сплати податків.
В Іудеї облік поєднувався з незалежним контролем. Про це у Біблії зберігся вислів царя Соломона щодо тих, хто постійно перебував у торгових відносинах: підраховують і оцінюй, що даєш, і що отримуєш - запиши. На Великдень жерці Єрусалимського храму не починали службу до тих пір, поки "головний бухгалтер" Іудеї не закриє всі контокорентні рахунки і не складе звіт і цей звіт не отримає санкції контрольних органів. Спеціальною інструкцією передбачався порядок обліку пожертвувань у храм. Перед алтарем встановлювалася скриня, царський контролер разом з головним жрецем відмикали замок і підраховували пожертвування.
У великій багатонаціональній імперії Персії, розділеній на сатрапії, велика постійно діюча армія зумовила потребу жорсткого контрольного апарату. Бухгалтери і контролери у цій імперії вели не лише відкритий облік явищ господарювання, а й таємний. Контролерів називали "очима і вухами царя".
У Стародавній Греції особлива увага приділялася контролю збереження власності, зокрема майна (інвентарю). Крадіжку греки розглядали як матеріальну шкоду. Тому створювали такі умови, при яких державі була вигідна нестача цінностей у матеріально відповідальних осіб. Тим не менш, важливо, щоб у розкрадача було чим погасити нестачу, тому на посади з матеріальною відповідальністю призначали лише осіб багатих, спроможних внести велику заставу або представити впливових поручителів. Нестача цінностей покривалася із застави або майна матеріально відповідальної особи або його поручителів, причому якщо нестача кваліфікувався як розкрадання, то відшкодування вироблялося в десятикратному розмірі. Звідси інше розуміння контрольного прийому інвентаризації як засобу перевірки цінностей у натурі. Ініціатива інвентаризації мала виходити від матеріально відповідальної особи, яка після здавання звіту повинна потурбуватися про докази його достовірності. Цей підхід відповідає сучасному договірному аудиту, коли власник, керівник підприємства за угодою з аудитором замовляє контрольну перевірку з питань, які вимагають незалежного висновку аудитора.
В Афінах існували спеціальні чиновники і контролери, до обов'язків яких входило складання звітів про доходи і видатки держави та їх контроль. Фінансовий облік і контроль були в руках десяти обраних населенням осіб, до функцій яких входили облік і контроль усіх державних доходів і витрат, проведення інвентаризацій рухомого і нерухомого майна.
Характерним був контроль за сплатою податків. Документи по сплати податків розподілялися і зберігалися за строками. Чиновники, що збирали податки, отримуючи гроші, викреслювали платників із списків, в результаті залишалися лише несплачені платежі. Так, у Греції зародився прийом лінійного (позиційної) запису, яка застосовувалася в обліку і контролі.
Звітність подавалася у встановлені строки періодично, звіти контролювалися, причому спочатку державні чиновники складали за первинними документами паралельний звіт і зіставляли його з поданим. У цьому схожість з аудиторським контролем, введеним у податкових органах України. В Афінах звітність мала публічний характер. (Це також передбачено законодавством України.) Звіти храмів, державних установ записували на мармурові або бронзові дошки і виставляли у народних зборах, в огорожах храмів, вздовж доріг.
Суттєво те, що великі філософи Греції приділяли належну увагу обліку і контролю. Так, Арістотель у "політес" чітко розмежував облікові і контрольні функції, причому розглядав ревізію як частину контролю. Це був новий підхід: ревізор рівноправний із головним бухгалтером і незалежний від нього. Як бачимо, незалежність аудиту виходить з глибокої давнини.
У Китаї у VII ст. до н.е. було введено посаду головного аудитора, основним обов'язком якого було визначати чесність урядових чиновників, що розпоряджалися державними коштами, майном. З плином часу форми державних аудиторських органів змінювалися від однієї династії до іншої, але зміст роботи аудиторів полягав у об'єктивному (незалежному) фінансовому контролі діяльності чиновників, суб'єктів господарювання, розподілі державних і громадських коштів тощо
У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-економічних відносин удосконалюються облік і контроль господарської діяльності, з'являються спеціальні трактати про контроль обліку і звітності, які сьогодні здійснює аудит. Так, в одному з трактатів домініканського ченця Вальтера Хенлі визначено:
піддавати ретельній перевірці звіти;
кожен рік проводити інвентаризацію для перевірки звітних і фактичних залишків цінностей;
обов'язково здійснювати інвентаризацію дебіторської заборгованості;
підтверджувати правильність цін, зазначених у звіті, оскільки бувають випадки навмисного зменшення у звітах виручки від продажу товарів і послуг.
Розвиток господарської діяльності вимагало і нових форм контролю за якістю обліку та достовірністю звітності. В Англії з'явився інститут контролерів (аудиторів). Поява такої посади пов'язана з необхідністю гарантувати достовірність звітності.
Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів. В указі про призначення зазначалося, що аудитори зобов'язані запитувати, слухати і перевіряти всі рахунки, які ведуться і які будуть заведені у провінціях Оксфорді, Беркенхед, Уельсі та ін, відзначати всі зауваження щодо ведення рахунків. Є чимало історичних свідчень активної діяльності аудиторів протягом усього середньовіччя в усіх країнах Європи.
Аудит, як і весь фінансово-господарський контроль, тісно пов'язаний з бухгалтерським обліком. Завдяки обліку визначаються різні види матеріальної відповідальності за збереженням і витрачанням коштів власника. Контроль стає головним знаряддям збереження приватної власності. До XX ст. основна функція обліку була суто контрольною. Пізніше на перше місце виходить функція управління господарськими процесами, а звідси об'єктами контролю стають сировина та її витрачання на виробництво продукції, праця та заробітна плата робітників, використання механізмів тощо. Таким чином, бухгалтерський облік виступає як засіб економічного контролю, який вивчає рух цінностей. Контроль стає функцією бухгалтерського обліку і поділяється на попередній, поточний і завершальний. З розвитком економічних відносин у суспільстві, удосконаленням управління виробництвом конкурентоспроможної продукції на внутрішньому і зарубіжному ринках контроль виділяється у самостійну функцію управління виробничою, господарською і фінансовою діяльністю власників капіталу. Сформувався фінансово-господарський контроль із структуризацією на ревізії, тематичні перевірки, бухгалтерську експертизу, аудит.
2. Історія виникнення аудиту та етапи розвитку
2.1 Історія виникнення та етапи розвитку аудиту в світі
Аудит має вже досить велику історію. Перші незалежні аудитори з'явилися ще в XIX ст. в акціонерних компаніях Європи. Слово «аудит» у різних перекладах означає «він чує» або «слухає». Так у духовних навчальних закладах називали відмінно встигає учня, який за дорученням вчителя робив довірчу перевірку інших учнів на предмет засвоєння ними пройденого матеріалу. Такі довірчі відносини існують і в аудиторській діяльності. Аудиторська діяльність - Процес перевірки аудиторами (аудиторськими фірмами) правильності ведення бухгалтерського обліку, здійснюваного економічними суб'єктами.
Виникнення аудиту пов'язано з розподілом інтересів тих, хто безпосередньо займається керуванням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники, акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися на ту фінансову інформацію, яку подавали керівники і підлеглі їм бухгалтери підприємства. Досить часті банкрутства підприємств, обман з боку адміністрації підприємства значно підвищували ризик фінансових вкладень. Акціонери хотіли бути впевнені в тому, що їх не обманюють, що звітність, представлена адміністрацією, повністю відбиває реальний фінансовий стан підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації і підтвердження фінансової звітності запрошувалися люди, яким, на думку акціонерів, можна було довіряти. Головними вимогами, пропонованими до аудитора, були його беззаперечна чесність і незалежність. Знання бухгалтерського обліку не мало спочатку основного значення, однак з ускладненням бухгалтерського обліку необхідною умовою стає і гарна професійна підготовка аудитора.
Історичною батьківщиною аудиту є Англія, де з 1844 р. виходить серія законів про компанії, відповідно до яких правління акціонерних компаній зобов'язанні запрошувати не рідше одного разу на рік спеціальну людину для перевірки бухгалтерських рахунків і звіту перед акціонерами.
У Росії звання аудитора було введено Петром 1. Посада аудитора вміщувала в себе деякі обов'язки діловода, секретаря і прокурора. Аудиторів в Росії називали присяжними бухгалтерами. Всі три спроби організації інституту аудита (в 1889, 1912 1928 р.) виявилися невдалими.
Світова економічна криза 1929-1933 рр.. підсилив потребу в послугах бухгалтерів-аудиторів. У цей час різко озлоблюються вимоги до якості аудиторської перевірки і її обов'язковості, збільшується ринкова потреба в такого роду послугах. Після закінчення кризи практично всі країни починають вводити обов'язкові вимоги до обсягу інформації, що міститься в річних звітах, і обов'язковості публікації цих звітів і висновків аудиторів. Аудит стає потужною зброєю проти шахрайства.
До кінця 40-х рр.. аудит в основному полягав у перевірці документації, що підтверджує записані грошові операції, і правильному угрупованню цих операцій у фінансових звітах. Це був так званий підтверджуючий аудит. Після 1949 р. незалежні аудитори стали більше уваги приділяти питанням внутрішнього контролю в компаніях, вважаючи, що при ефективній системі внутрішнього контролю імовірність помилок незначна і фінансові дані досить повні і точні. Аудиторські фірми почали займатися більше консультаційною діяльністю, чим безпосередньо аудиторськими перевірками. Такий аудит одержав назву системно-орієнтованого.
Третій етап розвитку аудиту - його орієнтація на можливий ризик при проведенні перевірок або при консультуванні, попередження та уникнення ризику; аудит, при якому виходячи з умов бізнесу клієнта перевірка проводиться вибірково, в основному там, де ризик помилки або шахрайства максимальний. На початку 70-х рр.. почалася розробка аудиторських стандартів. В Англії аудиторами іменуються будь-які фахівці в галузі контролю за достовірністю фінансової звітності, в тому числі й працюють в державних органах. У Франції в області незалежного фінансового контролю діють дві професійні організації: бухгалтерів-експертів, які займаються безпосередньо веденням бухгалтерського обліку, складанням звітності й наданням консультаційних послуг у цій галузі, і комісарів (уповноважених) по рахунках, які забезпечують контроль за достовірністю фінансової звітності. У США перевірку достовірності фінансової звітності здійснює дипломований громадський бухгалтер.
У всіх розвинених країнах особам, які бажають придбати професію бухгалтера-аудитора, мають бути довгі роки навчання та практичної діяльності, а також численні іспити. Представники Палати аудиторів, організації, що об'єднує всіх осіб цієї професії, регулярно перевіряють їхню роботу, і виключення з Палати аудиторів означає заборона подальшої діяльності.
Аудиторська діяльність як така, породжена ринковою економікою і є складовою частиною механізму цієї економіки. Аудиторська служба в Росії знаходиться на початковому етапі розвитку (тим більше такий її вид як банківський аудит). Найперша аудиторська фірма в нашій країні - «Інаудит» була створена в 1997р. відповідно до постанови Радміну СРСР. Створення зазначеної фірми, так само як і багатьох інших аудиторських фірм пов'язано з утворенням спільних підприємств у різних галузях народного господарства. Иностранные инвесторы оказали заметное влияние на возникновение и развитие в нашей стране аудиторства, существующего в экономически развитых странах с выше полутора столетий и заслужившего доверие предпринимательских кругов этих стран. Не смотря на быстрый, особенно в последние два года, рост количества аудиторских фирм в России, развития аудиторского дела в нашей стране существенно задержалось из-за отсутствия должной правовой базы.
2.2 Отечественная история развития аудита
Первый этап развития аудита
Начало современного этапа развития аудита в России было напрямую связано с переходом на рыночные методы ведения хозяйства. 26 травня 1988 Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про кооперацію в СРСР», стаття 10 якого визначала принципи діяльності кооперативів, стаття 32 - організацію обліку, звітності та контролю, проведення внутрішніх ревізій, а також контроль з боку фінансових органів. Согласно этому Закону сразу стали появляться экономические субъекты, однако возникла проблема, связанная с тем, что органов налогового контроля как таковых не было, создаваемые экономические субъекты не являлись государственной собственностью. Кроме того, рыночные реформы привели к активизации внешнеэкономической деятельности новых экономических субъектов, появлению совместных предприятий и возникла необходимость в соответствующих структурах, которые бы осуществляли консультационные услуги, а также ревизионную деятельность. Поскольку ревизионные службы присутствовали в каждом министерстве и ведомстве (КРУ), из работников этих служб пытались создать контрольно-ревизионные группы, действующие по принципу хозрасчета, кроме того, появились кооперативы, специализирующиеся на оказании консультационных услуг, в основном состоящие также из бывших работников ревизионных органов. Однако деятельность этих организаций была незначительна, что во многом объясняется отсутствием нормативной и правовой базы.
Важным шагом в деле становления аудита можно назвать создание акционерного общества «Инаудит». Необходимость его создания была вызвана бурным ростом внешнеэкономической активности, а также созданием совместных предприятий. 13 января 1987 г. в целях дальнейшего развития торгово-экономического сотрудничества с капиталистическими и развивающимися странами Совет Министров СССР принял постановление «О порядке создания на территории СССР и деятельности совместных предприятий с участием советских организаций и фирм капиталистических и развивающихся стран» (№ 49). Раздел V «Контроль деятельности совместных предприятий» данного документа содержит:
«46. Проверка финансово-хозяйственной и коммерческой деятельности совместных предприятий осуществляется за плату советской хозрасчетной организацией».
Для проведения таких проверок необходимы были квалифицированные специалисты, владеющие иностранными языками, знаниями западных стандартов бухгалтерского учета и налогообложения. 8 сентября 1987 г. было принято специальное постановление СМ СССР «О создании советской аудиторской организации», которым было образовано АО «Инаудит» на базе Главного управления валютного контроля Минфина СССР. Состав акционеров был следующий:
Минфин СССР - 55%;
Министерство внешней торговли - 10%;
Госбанк СССР - 5%;
по 5% крупнейшим внешнеторговым Всесоюзным объединениям, таким как «Автоэкспорт», «Станкоимпорт», «Совфрахт», «Соврыбфлот» и др.
Уставный капитал составлял 800000 рублей.
АО «Инаудит» имел в своей структуре 10 отделов, которые оказывали услуги действующим в СССР и за границей СП. Нельзя не отметить тот факт, что в 1991 г. «Инаудит» также, как и многие предприятия был приватизирован, совладельцами стали физические лица, многие специалисты ушли из «Инаудита» и создали собственные фирмы, которые существуют сейчас. Более подробно вопрос создания и функционирования первых аудиторских фирм рассмотрен в [7, 38] и других источниках.
Несмотря на то, что формально «Инаудит» являлся акционерным обществом, по своей сути он остался государственной структурой, крупнейшими акционерами было государство в лице своих министров. Однако, иностранные инвесторы (как у них это принято) требовали заключения аудиторских фирм относительно деятельности совместных предприятий. Поскольку рыночная ниша аудиторских услуг была практически свободна, западные аудиторские фирмы устремили свои усилия на этот рынок. Первой была одна из крупнейших (т.е. из «большой шестерки») - «Эрнст энд Янг», создавшая в январе 1990 г. СП «Эрнст энд Янг Внешаудит». В дальнейшем, все крупнейшие аудиторские фирмы проникли на рынок аудиторских услуг и прочно занимают свои позиции несмотря на те процессы, которые проходят у них в центральных офисах (это процессы слияния, реорганизации).
Вже на самому ранньому етапі розвитку аудиту в Росії були зроблені спроби розробки методичного забезпечення (у 1989 р. Мінфін СРСР, Торгово-промислова палата СРСР, Центр по транснаціональних корпорацій ООН провели в Москві семінар з проблем бухгалтерського обліку, аудиту і фінансового менеджменту на спільних підприємствах ). С 1989 г. на базе нескольких вузов началась подготовка аудиторов.
Второй этап в развитии аудита
Другий етап розвитку аудиту в нашій країні нерозривно пов'язаний з процесом економічних перетворень, розвитком підприємницької діяльності, що почалася бурхливо і активно в усіх галузях економіки. Активізувався й процес створення аудиторських організацій. Завдяки вступу в силу таких законодавчих актів, які мали істотний вплив на розвиток підприємницької діяльності (Закон «Про власність в СРСР» (№ 1305-1 від 06.03.90), Закон «Про підприємства в СРСР» від 4.06.1990 (№ 1529 - 1), а також Закон «Про підприємства і підприємницької діяльності» від 25.12.90 № 445-1, який визначав правові, економічні та соціальні засади створення підприємств на території РРФСР), стали з'являтися різні аудиторські фірми, зареєстровані як ТОО, АТЗТ.
Постепенно шел процесс формирования рынка аудиторских услуг, тон задавали, к сожалению, представители «большой шестерки». Это процесс происходил в основном за счет сложившегося имиджа (ведь в начале 90-х годов клиентами аудиторских фирм были в основном СП и другие предприятия, особенно банки, которым было необходимо предоставить аудиторское заключение западным партнерам, кредиторам, инвесторам), а также за счет отсутствия нормативной базы и методологической основы у «чисто российских» аудиторских фирм. В то же время появляются и общественные организации, объединяющие бухгалтеров-аудиторов, в частности, Ассоциация бухгалтеров и аудиторов СССР, которая в дальнейшем была преобразована в Ассоциацию бухгалтеров и аудиторов.
В своей книге «Аудит» А. Терехов [34. C. 55] пишет: «В 1991 г. совместно с Конгрессом деловых кругов проводился Всероссийский съезд аудитов, на котором присутствовало 180 представителей российских аудиторских фирм».
Третий этап в развитии аудита
Третий этап развития аудита в России, на мой взгляд, начался тогда, когда государство, аудиторская общественность, заинтересованные пользователи услуг аудита наконец, поняли, что столь важная и общественно-значимая деятельность должна регламентироваться как на государственном уровне, так и на уровне морально-этическом.
Первый вклад в дело регламентации аудита внес Центробанк - 6 февраля 1991 г. утверждено «Положение об аудиторской деятельности в банках».
Таким образом, мы видим, что Центробанк раньше Минфина начал заниматься методологией и организацией аудита. До сих пор (по всей вероятности, в силу именно такого начала) вопросами регулирования аудиторской деятельности в области банковского аудита ведает Центробанк и даже начал работу по стандартизации банковского аудита. Экспертный комитет при ЦБ РФ по банковскому аудиту 8 сентября (протокол № 4) одобрил правило (стандарт) № 1 аудиторской деятельности в области банковского аудита «Порядок составления аудиторского заключения о достоверности бухгалтерской отчетности кредитной организации, подготовленной по итогам деятельности за год».
Свой вклад в дело развития аудита внес и Госкомитет РФ по управлению государственным имуществом. Распоряжение № 2078-р от 30.11.93 «Об организации обучения и аттестации аудиторов для чековых инвестиционных фондов» определял организации, получающие права проведения обучения, экзаменов и выдачи сертификатов для аудиторов чековых инвестиционных фондов, форму сертификата. При этом в числе организаций, допущенных к проведению обучения входил Московский региональный союз консультантов и аудиторов.
Нарешті настав момент початку державної участі в регулюванні аудиту в Росії. 22 декабря 1993 г. был подписан Указ Президента РФ № 2263 «Об аудиторской деятельности в Российской Федерации», с которого начинается формирование нормативной базы аудита. Цим указом було затверджено «Тимчасові правила аудиторської діяльності в РФ», введена атестація аудиторів і ліцензування. Кроме того, п. 4 Указа касается образования Комиссии по аудиторской деятельности при Президенте РФ.
Почему же введенные правила «временные» - ответ находится в строках самого Указа:
«Временные правила» определяют правовые основы осуществления в Российской Федерации аудиторской деятельности как независимого вневедомственного финансового контроля и действуют до принятия Федеральным Собранием Российской Федерации закона Российской Федерации, регулирующего аудиторскую деятельность. Временные правила применяются при осуществлении аудиторских проверок деятельности всех экономических субъектов, созданных в соответствии с законодательством Российской Федерации, а также органов государственной власти и управления всех уровней и органов местного самоуправления.
Согласно Указу № 2263 должна быть создана Комиссия по аудиторской деятельности при Президенте РФ. Для створення цієї комісії було видано спеціальне розпорядження (№ 54-рп від 04.02.94) «Про організацію роботи Комісії з аудиторської діяльності при Президенті РФ», яким затверджено Положення про Комісію. Целями создания комиссии являлись:
разработка на основе законодательства РФ проектов нормативных актов, регулирующих аудиторскую деятельность;
содействие реализации Временных правил, обобщение практики их применения, подготовки для Президента РФ предложений по совершенствованию правового регулирования аудиторской деятельности;
представление по запросам экономических субъектов, различных органов власти разъяснений по вопросам применения «Временных правил»;
выдача генеральных лицензий на осуществление лицензирования аудиторской деятельности;
организация публикаций в средствах массовой информации сведений о выдаче и аннулировании лицензий, зарегистрированных объединениях аудиторов и аудиторских фирм;
осуществление деловых контактов с международными аудиторскими организациями, участие в подготовке проектов международных договоров, представление интересов РФ по вопросам аудита за рубежом.
При комісії (на підставі Положення) існує і Консультаційну раду.
Одной из особенностей третьего этапа развития аудита в России является сильный государственный контроль. В Министерстве финансов существует Департамент государственного финансового контроля и аудита (Положение о нем утверждено приказом министерства финансов РФ № 53 от 31.03.98). До этого момента существовал Департамент организации аудиторской деятельности, созданный в 1995 году (приказ Минфина № 261 от 11.04.95).
Таким образом, мы видим яркий пример государственного регулирования аудита, как через Департамент, так и через Комиссию по аудиторской деятельности при Президенте РФ. Комиссия в основном сосредотачивает свои усилия на разработке стандартов, причем, по мнению ответственного секретаря Комиссии В. Мстиславского, «Организация их подготовки и применения соответствует положениям Закона РФ "О стандартизации" в части разработки стандартов отраслей» (ФЗ № 19(38), май 1999, с. 7). При этом полномочия Комиссии столь своеобразно определены, что стандарты «одобряются», хотя при этом В. Мстиславский пишет: «Комиссия не относится к числу федеральных органов исполнительной власти и не должна издавать нормативно-правовые акты, нуждающиеся в государственной регистрации».
Еще одной особенностью третьего этапа развития аудита в России можно назвать отсутствие Закона, регламентирующего аудит. В отсутствие единого закона, аудиторская деятельность регламентируется существующим законодательством, подзаконными актами.
Четвертый этап в развитии аудита.
Четвертый этап в истории развития аудита в России ознаменован вступлением в силу ФЕДЕРАЛЬНОГО ЗАКОНА от 07.08.2001 N 119-ФЗ» ОБ АУДИТОРСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ» (принят ГД ФС РФ 13.07.2001). К сегодняшнему дню его последняя редакция была проведена 03.11.2006г. Этот Федеральный закон определяет правовые основы регулирования аудиторской деятельности в Российской Федерации.
В нем дается четкое понятие аудиторской деятельности, аудиторской организации, аудиторское заключение, упоминается и заведомо ложное аудиторское заключение и последствия, которые оно за собой влечет, описывается, кто может называться аудитором их права и обязанности. Также рассмотрены права и обязанности аудируемых лиц, предусмотрен обязательный аудит и страхование при его проведении, в законе также прописаны стандарты аудиторской деятельности, предусмотрен контроль качества работы аудиторских организаций и индивидуальных аудиторов, в этом законе предусмотрели проведение аттестации на право проведения аудиторской деятельности, лицензирование аудиторской деятельности. Рассмотрели деятельность аккредитованных профессиональных аудиторских объединений, предусмотрели ответственность за нарушение Законодательства РФ об аудите.
Если провести краткий анализ данного закона, то можно найти следующие отличия:
Аудиторская деятельность и сопутствующие услуги
Меняется определение аудиторской деятельности, данное в указе Президента РФ от 22.12.93 №2263 "Об аудиторской деятельности в РФ". Если ранее аудит включал в себя проведение проверок бухгалтерской (финансовой) отчетности, платежно-расчетной документации, налоговых деклараций и других финансовых обязательств и требований экономических субъектов, а также деятельность по оказанию иных аудиторских услуг, то теперь -- он включает только проверку бухгалтерского учета и финансовой (бухгалтерской) отчетности. Из аудиторской деятельности исключена проверка налоговых деклараций, а налоговое консультирование вынесено в перечень сопутствующих аудиту услуг.
К сопутствующим услугам, в частности, отнесены:
- постановка, восстановление и ведение бухгалтерского учета;
- составление финансовой (бухгалтерской) отчетности;
- бухгалтерское консультирование;
- налоговое консультирование;
- анализ финансово-хозяйственной деятельности организаций и индивидуальных предпринимателей,
- экономическое и финансовое консультирование;
- управленческое консультирование, в том числе связанное с реструктуризацией организаций;
- оценка стоимости имущества, оценка предприятий как имущественных комплексов, а также предпринимательских рисков;
- обучение в установленном законодательством РФ порядке специалистов в областях, связанных с аудиторской деятельностью;
- оказание других услуг, связанных с аудиторской деятельностью.
В этот перечень сопутствующих услуг включен также ряд услуг, ранее не упоминавшихся, но имеющих в современных условиях актуальность, например:
- правовое консультирование, а также представительство в судебных и налоговых органах по налоговым и таможенным спорам;
- автоматизация бухгалтерского учета и внедрение информационных технологий;
- разработка и анализ инвестиционных проектов, составление бизнес-планов;
- проведение научно-исследовательских и экспериментальных работ в области, связанной с аудиторской деятельностью, и распространение их результатов, в том числе на бумажных и электронных носителях; и др.
Представительство в судебных и налоговых органах ограничено кругом налоговых и таможенных вопросов.
В перечне нет консультирования по вопросам соблюдения валютного, финансового, банковского и иного хозяйственного законодательства. Но, думается, консультирование по данным вопросам все-таки можно осуществлять в рамках управленческого или правового консультирования.
Перечень не является исчерпывающим и включает в себя другие услуги, связанные с аудиторской деятельностью. Однако, если учесть определение аудиторской деятельности, данное законом, становится понятным, что речь идет не о любых других видах услуг, а лишь о тех, которые связаны с проверкой бухгалтерского учета и финансовой (бухгалтерской) отчетности. Поскольку аудиторским организациям и индивидуальным аудиторам запрещается заниматься какой-либо иной предпринимательской деятельностью, кроме проведения аудита и оказания сопутствующих услуг, - очень важно определить, входит или не входит оказываемая услуга в выше названные категории. Оказание сопутствующих услуг требует наличия лицензий, если по законодательству данная деятельность подлежит лицензированию.
3. Основные аспекты проведение аудиторской деятельности
Аудит - це ліцензована підприємницька діяльність атестованих незалежних юридичних і фізичних осіб (аудиторських компаній і окремих аудиторів) - законних учасників економічної діяльності, спрямована на підтвердження достовірності фінансової, бухгалтерської та податкової звітності, з метою зменшення, до прийнятного рівня інформаційного ризику для зацікавлених користувачів бухгалтерської звітності, представляється підприємством (організацією) власникам, а також іншим юридичним і фізичним особам.
Дане визначення відображає:
- Единую цель проведения аудита – подтверждение достоверности отчетности, снижение риска использования ее в экономической деятельности;
- Единые требования ведения аудита – наличие аттестатов и лицензий;
- Единые и обязательные условия - аудит проводится независимыми субъектами.
Під аудитом бухгалтерської звітності в правилах (стандартах) аудиторської діяльності в РФ розуміється незалежна перевірка, здійснювана аудиторською організацією і має своїм результатом висловлювання думки аудиторської організації про ступінь достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта.
Цілями аудиту бухгалтерської звітності, як це визначено в правилі (стандарті) РФ «Цілі і основні принципи, пов'язані з аудитом бухгалтерської звітності», є формування і вираження думки аудиторської організації про достовірність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта у всіх істотних відносинах.
В ходе аудита бухгалтерской отчетности должны быть получены достаточные и уместные аудиторские доказательства, позволяющие аудиторской организации с приемлемой уверенностью сделать выводы относительно: а) соответствия бухгалтерского учета экономического субъекта документам и требованиям нормативных актов, регулирующих порядок ведения бухгалтерского учета и подготовки бухгалтерской отчетности в Российской Федерации; б) соответствия бухгалтерской отчетности экономического субъекта тем сведениям, которыми располагает аудиторская организация о деятельности экономического субъекта.
Думка аудиторської організації про достовірність бухгалтерської звітності може сприяти великим довірі до цієї звітності з боку користувачів, зацікавлених в інформації про економічний суб'єкт.
Разом з тим користувачі бухгалтерської звітності не повинні трактувати думку аудиторської організації як повну гарантію майбутньої життєздатності економічного суб'єкта або ефективності діяльності його керівництва.
Аудиторское заключение, содержащее мнение аудиторской организации остепени достоверности бухгалтерской отчетности, не должно трактоваться как гарантия аудиторской организации в том, что не существуют какие-либо иные (помимо изложенных в аудиторском заключении) обстоятельства, влияющие или способные повлиять на бухгалтерскую отчетность экономического субъекта.
Мета перевірки фінансових звітів:
- подтверждение достоверности отчетов или констатация их недостоверности;
- контроль за соблюдением законодательства и нормативных документов, регулирующих правила ведения учета и составления отчетности, методологии оценки активов, обязательств и собственного капитала;
- проверка полноты, достоверности и точности отражения в учете и отчетности затрат, доходов и финансовых результатов деятельности предприятия за проверяемый период;
- выявление резервов лучшего использования собственных основных и оборотных средств, финансовых резервов и заемных средств.
Основная цель аудита может дополняться обусловленными договором с клиентом задачами выявления резервов лучшего использования финансовых ресурсов, анализом правильности исчисления налогов, разработкой мероприятий по улучшению финансового положения предприятия, оптимизации затрат и результатов деятельности, доходов и расходов.
Для достижения основной цели и представления заключения аудитор должен составить мнение по следующим вопросам.
1. Общая приемлемость отчетности: соответствует ли отчетность в целом всем требованиям, предъявленным к ней, и не содержит ли противоречивой информации
2. Обоснованность: существуют ли основания для включения в отчетность указанных там сумм?
3. Завершеність: чи всі суми, які повинні бути включені в звітність, дійсно входять туди? Зокрема, всі активи і пасиви належать компанії?
4. Оцінка: чи всі статті правильно оцінені і безпомилково підраховані?
5. Класифікація: чи є підстави відносити суму на той рахунок, на який вона записана?
6. Поділ: віднесені чи операції, що проводяться незадовго до або безпосередньо після дати складання балансу, до того періоду, в якому були зроблені?
7. Акуратність: чи відповідають суми окремих операцій з даними, наведеними в книгах і журналах аналітичного обліку, чи правильно вони підсумовані, чи відповідають підсумкові суми даними, наведеними у Головній книзі?
8. Раскрытие: все ли статьи занесены в финансовую отчетность и правильно описаны в самих отчетах и приложениях к ним?
Для реалізації цих цілей аудитор може використовувати різні способи накопичення необхідної інформації.
Стосовно до перевірки окремих груп операцій, наприклад для аудиторської перевірки товарно-матеріальних запасів, структура проміжних цілей і позитивне (підтверджує) думку аудитора будуть виглядати наступним чином:
- общая приемлемость: общая сумма товарно-материальных запасов является приемлемой и в принципе соответствует реальным потребностям предприятия;
- обоснованность: все товарно-материальные запасы, отраженные в отчетности, существуют на дату составления баланса;
- законченность: все существующие товарно-материальные запасы подсчитаны и внесены в баланс; все товарно-материальные запасы являются собственностью предприятия;
- оценка: количество товарно-материальных запасов в учете совпадает с имеющимися в наличии; цены, используемые для оценки товарно-материальных запасов, правильны; период применения указанных цен является верным;
- классификация: товарно-материальные запасы правильно классифицированы как материалы, незавершенное производство и готовая продукция;
- разделение: сумма покупки и продажи товарно-материальных запасов правильно разделена между двумя периодами;
- аккуратность: общие суммы в книгах аналитического учета товарно-материальных запасов соответствуют приведенным в Главной книге;
- раскрытие: основные категории товарно-материальных запасов, методы их оценки правильно отражены в отчетности.
Аудитори (аудиторські фірми) у процесі своєї діяльності вирішують ряд завдань, пов'язаних з наданням аудиторських послуг:
• проверка ведения бухгалтерского учета и составления отчетности, законности хозяйственных операций;
• помощь в организации бухгалтерского учета;
• помощь в восстановлении и ведении учета, составлении бухгалтерской (финансовой) отчетности;
• помощь в налоговом планировании и расчете налогов;
• консультирование по отдельным вопросам ведения учета и составления отчетности;
• экспертные оценки и анализ результатов хозяйственной деятельности;
• консультирование по широкому кругу финансовых и правовых вопросов, маркетингу, менеджменту, технологическое и экологическое консультирование и др.;
• разработка учредительных документов и др.;
• предоставление информации о будущих партнерах;
• информационное обслуживание клиентов;
• другие услуги.
Висновок
Объективная необходимость развития аудита в современной России обусловлено потребностью внешних пользователей информацией качественных данных о деятельности предприятия.
Первая и вторая глава раскрывают нам достаточно давнюю историю возникновения аудита, ее историческую родину, первые аудиторские фирмы и введения первого звания аудитора, а так же этапы его развития и становления в мире.
В третей главе дан подробный анализ сущности аудита и аудиторской деятельности. Развитие аудиторской деятельности в России, ее стандартизация, использование зарубежного опыта позволить обобщить информацию о сущности и значении аудиторской деятельности.
Многие отечественные аудиторские фирмы, пришедшие на рынок всерьез и надолго, испытывают недостаток знаний в этой новой для российской экономики сфере деятельности. Их сотрудники – это, как правило, весьма опытные контролеры-ревизоры и бухгалтера, управленцы и юристы; они отлично сознают, на что они тратят свою энергию, как им конкретно использовать в работе свое знание российской специфики. Но и им надо упорно наверстывать упущенное, знакомиться с подробной международной технологией аудита, активно применять ее на практике. . В настоящее время можно говорить, что в России сформировался рынок аудиторских услуг.
Література
Федеральный закон об аудиторской деятельности №119 –ФЗ от 07.08.2001г.
Об аудиторской деятельности: Федеральный закон от 7 августа 2001 г. № 119-ФЗ (с изм. 2006 г.) // СПС Гарант
Стандарты аудиторской деятельности. М.: «Книга сервис» - 2004.
Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: підручник. - 2-е вид., Доп. і перераб. - М.: ИНФРА-М, 2004.
Подольский В.И., Поляк Г.Б., Савин А.А. та ін; під ред. проф. Подольского В.И. Аудит: підручник для вузів. - 2-е вид., Перераб. і доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.
Смирнов С.А., Косорукова И.В. Аудит: навчально-практичний посібник. – М.: МЭСИ, 2005.
Глушков І.Є. «Практический аудит на современном предприятии», - М.: Новосибирск: КНОРУС ЭКОР, 2007
Дефлиз Ф.Л., Дженик Г.Р., О'Рейлли В.М. «Аудит Монтгомери» перевод с англ.; под ред. Соколова Я.В. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 2007
Бичкова С.М. «Аудиторская деятельность», - СПб.: Лань – 2006
Данилевський Ю.А. Разработка общероссийских правил (стандартов) аудиторской деятельности // Бухгалтерский учет. –2007. - № 6.
Данилевський Ю.А. Становление аудита в России // Бухгалтерский учет. - 1995. - № 2.
Ковальова О.В., Константинов Ю.П. Аудит. – М.: ПРИОР, 2002.
Крикунов А. Российский аудит: ключевые вопросы дальнейшего развития // Финансовая газета. - 2006. - № 4.
Справочно-правовая система «Гарант»