Діяльність клубів в дореволюційний період.
Клуб - громадська організація, добровільно об'єднує групи людей з метою спілкування, пов'язаного з різними інтересами, а також для відпочинку та розваги. Клубні установи - масові культурно-просвітницькі установи, що організують дозвілля і сприяють розвитку творчих здібностей населення.
Ще з кінця 18 століття стали виникати клубні форми проведення часу дворян - Англійські клуби в Москві та Петербурзі для потомствених дворян. Своїм завданням вони ставили
Організацію відпочинку, спілкування та розваг представників дворянських кіл Початок 19 століття - час розвитку салонів, гуртків, товариств різної спрямованості (музичних, літературних, спортивних). Передреволюційні процеси змінили колективні форми дворянського дозвілля. З метою вишукування коштів у дворянські клуби стали допускати представників інших станів, що допомагало підтримувати в них минулий блиск і пишність. Почалися пошуки більш камерних форм дозвіллєвого проведення часу, набули поширення аристократичні клуби та гуртки за інтересами різних напрямків: художні, літературні, музичні, любителів балету і пр. Стали популярні види спортивних занять, що вимагають великих витрат і спеціально обладнаних майданчиків, що, у свою чергу, вимагало об'єднання коштів: великий теніс, кінний спорт. Активно розвивалися клуби в офіцерському середовищі (напр., вітальня офіцерів Ізмайловського полку, захоплюються літературою).
До початку ХХ століття в організаційному та фінансовому відношенні активно бере участь у столичних клубах купецтво, породивши таку нову форму дозвілля, як спільні обіди в дорогих ресторанах. Стало зростати число людей в ліберально налаштованих дворянських колах, посвящавших своє дозвілля громадській роботі та розвитку народної освіти. Найбільш численним станом стало міщанство (ремісники, дрібні торговці, дрібні домовласники, «робітні» люди). У їх середовищі спостерігалася тісний зв'язок роботи з домашнім побутом і дозвіллям, так як більшість працювали вдома і у виробництві брала участь вся сім'я. Способи проведення часу у міщан були вельми різноманітні. Це і багатолюдні «вечірки» для зав'язування знайомств з іграми, що супроводжувалися поцілунками, фантами, танцями і т.д. Даниною селянським традиціям були дівочі «капусниці» які найчастіше влаштовували сім'ї, де були нареченої, так як на обов'язкову після рубки капусти «Вечірки» запрошували неодружених хлопців.
У заможних міщанських родинах для молоді влаштовували домашні вечори. Нерідко молоді люди проводили час в офіцерських або в приказницьких клубах, коли в них проводилися публічні заходи. Великим успіхом користувалися вечора в Купецькому зібранні. Найбільш освічена молодь нерідко влаштовувала домашні спектаклі, спільні читання.
Найпоширенішим видом дозвілля жінок-міщанок було рукоділля, нерідко Рукодільна робота поєднувалася з бесідою - так звані «робітні посиденьки». Заможні ж чоловіки проводили час в клубах, трактирах, чайних, присвячуючи цей час грі в карти, більярду, лото, і навіть нелегальним півнячим боїв. Популярністю всіх користувався кінематограф, у глядацькому залі можна було побачити студентів і жандармів, офіцерів і курсисток, інтелігентів і робітників, прикажчиків, торговців, дам світла, модисток, чиновників і т.д. Балагани змінилися стаціонарними кінотеатрами. Кіно входило в повсякденний побут.
Початок ХХ століття був відзначений розширенням мережі освітніх установ у сфері дозвілля (недільні і вечірні школи, освітні курси і гуртки, народні університети), які могли відвідувати міщани та робітники фабрик і заводів. У цьому середовищі стали з'являтися самодіяльні «суспільства самоосвіти робітників» і перші Народні доми, де силами інтелігенції велася культурно-просвітня робота: проводилися лекції, влаштовувалися вистави, екскурсії, створювалися творчі драматичні та хорові колективи. А також з наростанням революційного руху велися бесіди на політичні теми, під виглядом гулянь проводилися маївки і мітинги, що послужило причиною їх закриття після розгрому революції 1906-1907 року. Вижили лише «суспільства самоосвіти робітників», де більше уваги приділялося питанням освіти і духовного розвитку.
Клубні установи за радянських часів
Після революції театри, музеї, бібліотеки, кінотеатри, колекції творів мистецтва були передані державі. Важливе значення набуло просвіті та освіти людей. Позашкільний відділ при Наркомосі і місцеві органи народної освіти сприяли у налагодження культурно-дозвільної роботи. Велика роль відводилася установам культури в справі навчання людей, які не отримали початкової освіти. Створювалися пункти «лікнеп». З метою розширення політичної пропаганди в клубах стали проводитися мітинги, мітинги-концерти, лекції, доповіді, вечори запитань і відповідей та ін При клубах створювалися політгуртку. У 20-ті роки стала активно розвиватися художня самодіяльність, гуртки створювалися у військових частинах, клубах, народних будинках.
Після неврожаю 1921 року, який став наслідком громадянської війни, культурно-дозвільні установи перевели на місцевий бюджет, що призвело до скорочення закладів культури, особливо в сільській місцевості. І лише з продовженням фінансування в кінці почалося відновлення мережі та її розвиток. В кінці 20-х років були відкриті перші Будинку Культури, на початку 30-х - Палаци культури, а в сільській місцевості - колгоспні і радгоспні клуби та бібліотеки. У 30-і роки КПУ стали провідниками ідей індустріалізації і колективізації, виконання п'ятирічних планів, соціалістичних змагань. У клубах, Будинках і Палацах культури проводилися вечори «обміну досвідом», «робочої кмітливості». Стали регулярно проводитися огляди народної творчості.
З другої половини 30-х років в життя увійшли нові типи КПУ - пересувні бібліотеки, кіно-і радіопередвіжкі, пересувні виставки, агітповозкі, агітмашіни - обслуговуючи населені пункти, які не мають установ культури, а також селян. Відбулися зміни в системі управління культурно-просвітницькою роботою: на зміну Главполитпросвета в Наркомпросса були створені сектора масової політико-освітньої роботи. Сфера дозвілля цього часу відзначена зрослої відвідуваністю клубів, Будинків і Палаців культури, бібліотек, кінотеатрів, театрів. Стало скорочуватися кількість людей, які відвідують церкву і відзначають релігійні свята.
З початком ВВВ різко скоротилися асигнування на утримання клубів, бібліотек, будинків культури, наполовину в порівнянні з передвоєнним періодом зменшилася їх мережу. Основним змістом роботи будинків культури, клубів, бібліотек, музеїв, хат-читалень стало роз'яснення характеру та цілей війни, викриття сутності фашизму. Стали проводитися зустрічі з фронтовиками, невеликі концерти. Були створені пересувні установи культури - похідні клуби, агітескадрільі, бібліотеки-пересування, агітпоїзда та ін Використовувався досвід пересувної роботи часів громадянської війни. Культпрацівники йшли в цеху, в полі, на ферми, роз'яснюючи людям сенс військових подій. Часом, ризикуючи життям, працівники культури рятували культурні цінності, історичні, художні та літературні пам'ятники. На фронті були створені фронтові і армійські будинку Червоної Армії, в частинах були дивізійні клуби, клуби частин, полків, керували якими призвані в армію вчителі шкіл, викладачі вузів.
Війна завдала величезної шкоди установам культури, кількість клубів скоротилася з 1міл. 18тис. до 9 тис. 500. Із звільненням території відновлювалися і установи культури. Було поставлено завдання: при кожній сільраді - клуб, в кожному районному центрі - Будинок культури.
У післявоєнний період зросли витрати на здійснення культурно-дозвільної діяльності, розширилася мережа культурно-дозвіллєвих установ. У відновленні та будівництві їх держава спиралося на безоплатну допомогу населення. Ремонтувалися зруйновані будівлі, впорядковувалися порожні приміщення, в яких відкривалися клуби, читальні, червоні куточки. У 1965 році було покладено початок перетворенню сільських клубів у Будинку культури. У межах районного центру створювався комплекс установ культури (районний Будинок культури, широкоекранний кінотеатр, ДМШ, музей, районна бібліотека, народна філармонія, парк культури і відпочинку, художньо-оформлювальна майстерня) У 70-х роках в середовищі молоді розпочався рух за створення молодіжних клубів , розвивалося аматорське рух (клуби по інтересах).
Сучасні заклади клубного типу. Тенденції розвитку, стан мережі, завдання та зміст діяльності.
Всі діючі в Росії КДУ поділяються на кілька типів, кожен з яких включає групу однорідних учрежднній, що володіють характерними ознаками.
Бібліотеки - поділяються за призначенням і характером роботи, складу книжкових фондів, масштабами діяльності, музеї, клубні установи, санаторно-курортні, спортивно-оздоровчі та туристично-екскурсійні Центри (з розташованими на їх базі бібліотеками, музеями, клубами тощо), соціально -культурні комплекси і центри, видовищні установи мистецтв (мюзик-холи, театри, цирки, філармонії та ін), установи лекційної пропаганди (лекторії, планетарії), виставки та виставкові зали (відроджуються також ВДНГ), установи для дітей і підлітків (Будинку дитячої творчості, Центр естетичного виховання та ін.) Велике поширення набувають в наші дні віртуальні установи культури (Інтернет-салони, Інтернет-клуби).
За останні 10 років відбулися величезні зміни в системі КДУ. У наші дні громадянам надано великий вибір, з'явилися КДУ, розраховані на певні верстви населення з досвіду роботи на Заході (клуби бізнесменів, клуби лідер-леді). Негативно те, що скоротилася мережа сільських КДУ (клубів, ДК, бібліотек), тому що держава не в змозі утримувати цю мережу.
Оскільки установи культури в даний час фінансуються мізерно малими сумами в порівнянні з тими, які потрібні для нормального функціонування культурно-дозвільної роботи, адміністрація КДУ змушена частина шукати свої шляхи вирішення матеріальної проблеми. На прикладі міської соціально-культурного комплексу «Енергетик» м. Зея:
Значно скоротилася кількість гуртків та студій, тому що недостатнє фінансування не дає можливості закуповувати костюми, писати фонограми і вести гастрольну діяльність для всіх раніше перебували в ГСКК «Енергетик» об'єднань.
Вся чимала порожня площа здана в оренду різним організаціям. У приміщенні ГСКК «Енергетик» знайшли місце для комерційної та іншої діяльності:
Майстерня фотографії «Кодак»
Ювелірна майстерня
Взуттєва майстерня
Комерційний магазин з продажу одягу і тканин
Диско-бар «Колір ночі»
Казино
У свій час там само розташувався навіть кабінет стоматолога ...
Отже, з одного боку, підприємство має залучення додаткових коштів, які завжди є куди витратити: ремонт приміщення, пошиття костюмів, закупівля тканин і матеріалів для декорацій, фарби та пензлі, поїздки колективів на обласні заходи. Є можливість більш якісного і оснащеного проведення дозвіллєвих заходів, яких протягом року чимало: це і клуби за інтересами (клуб фронтових друзів, літературна вітальня), дозвіллєві святкові програми в парку Культури і Відпочинку і на площах міста («День Нептуна», «Масляна »тощо), святкові та тематичні концерти в КСКК (8 березня,« День Матері ».« День енергетика »тощо), молодіжні дискотеки протягом року, дитячі ранки (« В гостях у Діда Мороза »,« Міс Дюймовочка »).
З іншого боку виникає інша проблема. У величезному Будинку Культури залишаються чинними лише кілька об'єднань, так як для інших недостатньо фінансування і просто не вистачає місця для розміщення:
1. Ансамбль російської пісні «Русь»
2. Хореографічний ансамбль «Арбінада»
3. Зейський народний театр
4. Кружок м'якої іграшки для дітей
5. Гурток естрадної пісні для дітей
Силами цих колективів, з яких два можна просто не вважати (народний театр і кружок м'якої іграшки) жодну концертну програму не побудуєш. Та й глядач не буде дивитися з програми в програму одні й ті ж колективи, найчастіше зі старими номерами. Звідси виникає проблема запрошення самодіяльних колективів у концертні програми.
При підготовці даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.studentu.ru