Історична граматика

виправити

http://monax.ru/order/ - реферати на замовлення (понад 2300 авторів в 450 містах СНД).

Іст. гр. р.яз. як навч. і наук. дисципл., її перед., завдань., зв'язок з др.язиковед-ми дисциплінами

Предметом іст.гр.р.яз. явл. історія його граматичного (морф. і сінтакс.-го) ладу.

Іст.гр.р.яз. рассматр. істор-ие зміни в області фонетики і граматики р.яз. як сукупності всіх місцевих діалектів на кожному етапі його розвитку. Тому іст.гр. поч. своє досл. з доісторичної, дописьменной, епохи, з моменту возникн. у праслов'янській яз. діалектних особливостей, кіт. після розпаду слов'янськ. мовної єдності стали особливостями східнослов'янського, або давньоруського, мови.

Предметом іст.літ-го яз. явл. мова літер-ий з метою виявлення на кожному етапі його історії норм використання разліч.лексіч. і граммат. засобів загальнонародної мови в залежимо. від стилів мови і типів письм. пам'ятників. Іст. рус. літ. яз. поч. з епохи возникнов. рус. письменн-ти.

Пізнання законів внутрішн. розвинений. яз. дає возможн. зрозуміти характер сучас. його системи як у її в її літературної, так і в діалектних формах існування цієї мови.

Іст.гр. р. яз. тісно зв. з наукою про старосл. яз. і з рос. діалектологія. Изуч. старосл. яз. як мови, в кіт. вперше письмово була закріплена слов'янська мова, допомагає зрозуміти факти історії рос. язю при їх порівнянні з фактами старосл. яз., тому що древнеру. і страросл. яз були близькі за фонетіч. структурі, морф. строю і синтаксису: обидва ці мови сходять до одного праслов'янському яз.

Укр. діалектол. оказії. допомога при изуч. іст. грам., в силу того що діалекти рус. яз. часто зберігають у своїй структурі ті звуки, форми і конструкції, кіт. вже втрачені літ. мовою.

Відомо, що історія мови м.б. зрозуміла тоді, коли вона вивчається у зв'язку з історією народу.

Основні джерела вивчення історії рус.яз. Виникнення писемності у східних слов'ян

Осн.іст. з. іст.р.яз. явл. писемні пам'ятки, кіт. дійшли до нас від найдавніших часів. Але історія р.яз. включ. і такий період життя Вистачає. слов'ян, коли вони не ім.пісьменності. Тому дані пис. пам'ятник. використ. в сполучення. з: а) даними совр.р.літ.яз.; б) дано. Сх.-слов'ян. діалектів, в) дан. топоніміки; г) обліком іншомовності. запозичень в р.яз.; д) обліком даних порівняє. граматики слов'янських мов.

Раніше предпол., Що пис. вознік.с прийнятий. християнства. Але є основ. предпол., що сх. слов'яни і до цього знали лист. Відомо, що в «Житії Костянтина Філософа» є вказівка, що Костянтин, потрапивши в 860 р. до Херсонеса, «знайшов Євангеліє, писане російськими літерами». Ця обставина не негативні. суще-ня пис. вже в 9в. Про те ж говорять і вказівки літопису про договори руських з греками, що відносяться до початку 10 ст. Давньорус. лист був буквеним.

Освіта давньоруської народності і давньорус. мови: теорії, проблеми

У 9-10 ст. у сх. слов'ян виникли міста-центри - Київ і Новгород. Боротьба між цими центрами призвела до утворення єдиної Давньоруської держави на чолі з Києвом і до виникнення давньорус. народності. Мовна спільність цієї народності була успадкована від мовної спільності вост.слав. племен. Наявність такої мовної спільності в минулі епохи було одним з факторів, які сприяли об'єднанню колишніх племен сх. слов'ян в єдину ін рус. народність.

Образів. др.р. народності виразилося в тому, що зросла стійкість мовної одиниці - діалекту певної території. В епоху племінних утворень такої стійкості мовної одиниці бути не могло, бо племена постійно пересувалися. Закріплення населення на опред. території призвело до утворення нових територіальних одиниць - земель і князівств, - об'єднаних під владою Києва. Все це вело до перерозподілу діалектних особливостей, до утворення нових діалектних груп, а отже, до втрати колишнього діалектного членування мови і до створення нового такого членування.

Роль старосл. письм-сти в іст. рус.яз. Знач. і співвідношення терм-в «праслов'янський», «общеславян.», «старосл.», «давньорус.», «старорус.» мову

З численних древніх індоєвропейських груп поступово виділилося плем'я слов'ян зі своїм відокремлених мовою, кіт. зв. праслов'янським або загальнослов'янський.

Давньоруський яз. - Єдиний яз. давньорус. народності.

Праслов'янська яз. - Яз., Загальний для всіх слов'ян.

Після розпаду прасл.яз. поч. період життя др.рус. яз.

Іст.грам. в лінгво-ської науці бавовняні,. і наст.

Поч. изуч. іст.р.яз. було полож. Ломоносовим, кіт. у своїй «Російської граммат.» охарактеризував некіт. моменти, зв. з іст. розвинений. р.яз.

Л. чітко відмежувати р.ях. від старослов'янської л. і, показавши їх отлич., зазначив, що вони можуть бути виявлені в пам'ятників юридичного характеру, в ділових документах.

Наїб. інтенсивно розробка іст. р.яз. поч. в 19 ст. - Язикозн. станів. і в Росії і на Заході особливою галуззю науки. Востоков А.Х., перший прим. сравніт.-історичний метод у изуч. яз.

Основополж. іст. грам. р.яз. явл. Буслаєв, кіт. працював і в області літератури, і яз.знан. У його праці «Про викладання вітчизняного мови» були поставлені пробл. стравніт.-істор. изуч. мов.

Вел. роль у розв. изуч. іст. р.яз. зіграв Потебня. «Из записок по рос. граматиці »,« Думка і мова ». Кінець 19 ст. - Поч. 20 в. академіки Соболевський і Шахматов. Каринська, Дурнов, Васильєв, Обноровскій, Виноградів, Якубинский, Істрін, Ляпунов, Селищев, Аванесов, Кузнєцов, Ломтев, Філін, Котков.

8 Праслов'янські носові голосні, їх доля в давньорус. мовою. Сліди носових в структурі сучасного слова. Історія графем ...

Нос.гл. [Q], [e] виник. під впливом тенденції до відкритості складу в праслав. період на місці іноевроп. Діфтонгічне сполучень голосних з носовими согл.

Сущест ніс. гол. добре відображено в ст.слав. пам'ятниках. Про те, що в мові Кирила і Мефодія носові були живими елементами фотнетіч. системи, свідчить введення в свян. алфавіт особливих знаків для позначення носових - Юсов.

У подальшому. нос.гл. майже у всіх слов. яз. втрачали рінеізм (тобто нос. вимовляю.) У сх. слов'ян втрата ніс. призвуки сопровожд. сильною лабиализация гласного неперед. ряду, в результ. чого мало місце розвиток [Q]> u> [y], напр.:

Втрат. нос.гл. в бол. сла.яз. і діалек. походить. в Х ст.

Ранні др.рус. пам'ятним. 11 в. ясно свидет-ють про те, що нос.гл. до пов. брешемо. у живій яз. вже не було. Тому так часті помилки у вживанні Юсов, якими писарі могли позначати і чисті зв., Напр. написання замість. Про втрату носових свідчить змішання букв наприклад написання пороучіл' поряд з етимологічно правильним пір чіл' у складі приписки до Остромирова Євангелія.

Структ. складу і характер удар-ия др.рус. яз. періоду перший пис-них пам'ятним .. Сучас. слогод-ие.

У кожному складі обязат. є складовий елемент (1) і нескладовий. В якості складового здебільшого виступ. гл.зв., а в якості нескладовий-согл. Наст. мати на увазі, що в слов. яз. плавні сонорні

1 з 43

2 з 67

Фонетичні явища початку слова в давньорус. яз. (Втрата в ряді слів j перед початковим у, е; протетичний приголосні)

Розвинений. протетіч. согл. зв. з офрмлен. поч. стилю, що складався з гл.зв., кіт. прикривався згодним. Прот. согл. зазвичай не мають соответств. в інших індоевроп.яз.

Причини возникнов. протез в слав. мовах: поєднання двох голос. (Наприкінці предшествующ. Слова і на початку последующ.) Звичайно розрив. згодним. Возникнов. тенденції до прикриття початкової. глас. згодним зрозуміло і з точки ззрен. діяв у праслав. епоху закону відкритого складу: поєднання гласного з попереднім согл. відповідало закономірності зростаючої звучності складу.

1. Перед початковими [о], [у] в недо. слав. діалектах відомо розвиток протетіч. [В], кіт. різною мірою відбилася в збрешемо. вост.сл. яз.

2. У ряді слав.діалектов гол. [У] на поч. стилю міг прикриватися протет. [J].

3. Протет. согл. [J] мав локальні ограніческія також перед початковим [а].

4. Складність. картину представляє розвиток протези в початкових складах перед [е], [о]. У пов. случ. наблюд. коливання не тільки за рахунок присутності або відсутність. прот. согл., але і за рахунок прикриття складу за допомогою протези [j] або протези [в].

Розвинений. протет. согл. происх. не тільки на етапі сущестованія праслав. мовної єдності, але і в історії окремих слав. мов.

У бел.яз. широко розпрощався. протетіч. согл. [В]. Настільки ж характерний для сов.б.яз. протет. [J] перед початковим [u].

Історичний. протиставити. согл. по глух.-зв., тв.-м'яко.

У др.р.яз. парн. по гл.-зв. СОГ. були [п] - [б], [т] - [д], [з] - [з], ^[с,] - ^{[з,], [ш,]} - ^{[ж,], [ш, ч,} ] - ^{[ж, д,],} [к] - [г]. Ост-ні СОГ. були Непара.; по гл.-зв. [В], [м], ^{[н-н,], [р-р,] [л-л,],} [j] - завжди дзвінки., А ^{[ц,], [ч,],} [х] - завжди глухий.

Усередині морфем пари [п] - [б], [т] - [д], [з] - [з] протиставлялися перед усіма голосними, пара ^[с,] - ^[з,] - лише перед [е], пара [ ^ш,] - ^[ж,] - перед [а], [у], [і], [е], [ь] та [а]. Протиставлення парних [к] - [р] всередині морфем здійс-сь перед неперед. глас. [А], [о], [у], [и], [']. ^{[Ш, ч,]} - ^{[ж, д,]} всередині морфем НЕ протиставити. в силу відсутності внутріморфемного поєднання ^{[ж, д,]} з голосними.

На стику морфем парні [п] - [б], [т] - [д], [з] - [з] Проти перед усіма голос. фонемами, [к] - [г] - перед неперед. гол., ^[с,] - ^[з,] - перед [а], [у] і перед. гол., окрім [а], ^[ш,] - ^[ж,] і ^{[ш, ч,]} - ^{[ж, д,]} - перед [а], [у] і всіма передніми голосними.

Так.образ., Проти-ие гл.-зв. согл. в др.р.яз. здійснюва. у позиції перед голосним. і в загальній системі цієї мови відігравало фонологічну роль, виступаючи як засіб розрізнення словоформ (пити-бити, сім-земь, шити-жити)

Серед всіх тв. і мяг. согл. фонем було 5 пар, зв'я-их по призн. тв.-м'я.: ^{с-с,, з-з,, р-р,, л-л,, н-н,.} Решта согл. були непарні. тв. або неп.мягк.

Внут.морфем тв. сонор. м / сполучення. з будь-якою гол., м'які - тільки з [у]. Значить всередині морфем тмяг. сонорні протівопостав. перед [у].

На стику морфем тв. сонор. м / сполучення. з люб. гол.; мяг. соч. з у, а, і, е, є, ь, а. Следовт., Тв.-м'я. сонор. протиставлялися перед перерахованими гол.

Усередині морфем тв. шіпящ. м / сполучення. з люб. гол., м'які - тільки з е (крат.). Тому тмяг. свист. проти всередині морфем лише перед е (кратікім).

На стику морфем тв.свяст. м / сполучення. з люб. гол. ф., а м'яко. - З у, а, і, е (кратікім), е, ь. Перед цими гол. осущ-лось прот-ие тв.-м'я. свист. на стик. морфем.

Таким образ., Першою особливістю др.р.я. в отнош. кат. тм. було те, що про-ня парних тм. согл. по-різн. здійснюва. всередині і на стику морфем.

Другий осіб. було те, що пар.тм.с. не утворювали соотносительного ряду, або кореляції.

Між пар. тв.-м'я. НЕ тісних зв'язків, кіт. розвинулися пізніше у зв'язку з виник. позицій нейтралізації твердості-м'якості.

Давньорус. редудіцірованние гол., їх происхожд., позиції. Доля зредукованих

Редуц. ь, виданню були відомі старослов'янізми і раннього др.р.яз.

Незаперечний. доведено, що ь, виданню були в ран. д.р.яз.

Редуц. м / б в сильн. і слабкий. позиції:

Слабка: 1. Кінець слова (с'н', дьнь)

2. Перед складом з голосним. повного образ. (С'на)

3. Перед складом з сильн. редуц-м (жньць)

Сильна 1. Перед складом з слабкий. редуц-м (отьць)

2. Під наголосом (д'скау)

3. У сполучення. з

1 c. 83

Історія зредукованих и, і на відмінності. територіях східного слов'янства

Сущест полумяг. согл. як позиційних варіантів твердий. согл. фонем перед гол. переднього-ряду означало, що в сполучення. согл. с і і и смислораз-ую навантаження. несли не согл., а гол., кіт. виступали на цьому етапі розвинений. рус.я. як самостійно. фонеми. У цьому і закл-ся відміну др.р. фонологіч. системи від сучас., в кіт. звук и явл. позиційним варіантом і.

Простежить. всі позиційно. ізм. гол. зв. невозмож., тому що матеріалу пис. пам'ятним. недостат., але з їх допомогою можна опред. некіт. позиц., особ. на поч. слова, в кіт. міг. або не міг. виступати зв. р.яз. пов. періоду.

Так, в абс. поч. сл. невозм.б. редукується. гол. і и. Щоб усунути таку позицію, перед пов. гол. на поч. сл. раз-лись протетичний зв. j і в: перед ', и - в, перед ь - j.

Історія шиплячих і Ц

Шип. Ш, ж, ч, і африкати ц Б.В др.р.я. споконвічні. мяг., тому що вони метушня. в результ. палатал. заднеяз. ще в прасл.епоху. За говорам рус.яз претерп.отверден, (крім ^год,). За дан. стар.текстов, це происх. з 14 ст. і відбив. на напис. 'або и після ш, ж. Отвердить. ^ц, в нецок.говорах - в 16 ст. У пн.-зх.. говорах ^ц, - м'яка. При цьому цокання і невиразний. свістящ. і шіпящ. продовж. поширення ся після 14 ст. у зв'язку з колонізацією нових районів. Отверднеіе ^{ш,, ж,, ц,,} як і збереження м'якості аффрикат ^год,, не зачіпало характеру фонологічної системи вів. р.яз. У периферійних північ. говорах м'якість шіпящ. сохр. як діалект. риса.

Вторичн. пом'якшений. напівм'яких согл., оформлення категорії тв.-м'яко. согл. Історичний. пом'якшення г, к, х.

Відомі 2 шляхи ізм. полумяг. сог.: 1. превращ. полумяг. согл. в м'які, наслідок цього-поглиблення протипожежні-ия по тмяг.; 2. втрата проти-ия по тв.-м. 1. - Рус., Бел, укр., Пол. мови. 2 .- сербсько-хорватська.

Проц. ізм.позіці-ої напівм'якої в дря. ім. діалектний характер.

Смяг. согл. мало своїм наслідком значить. збільш. числа парних по тмяг. за рахунок губних і вибухових переднеязичних согл. Змін. та умови проти-ия согл. за цією ознакою. Для великої групи согл. (Сонорних, свист., Губних і вибухових переднеяз.) Поряд з позицій проти перед а і у виникла нова - про-ия перед а з а (у зв. З утр. Після смяг. Напівм'яких зм а своїх функцій. Для парн.сонор . і свист. були утрач. позиції проти-ия перед гол. переднього ряду.

Важн. результатом пом'якшу. полумяг. було зрад. характеру зв'язку між тв. і мяг. согл. В епоху після пом'якшу. полумяг. стали можливі позиції, в кіт. парні тмяг., різноманіт-дяться в ін положеннях, стали виступати тільки як мяг. согл.

У період появ. письм. заднеязич. к, г, х м.б. тільки тв., тобто могли поєднуватися тільки з гол. неперед.ряда. Перед гол. перед.ряда вони змінилися в шіпящ. і свістящ. ще в праслав. період. Пом'якшення заднеязич. в сполучення. ки, ги, хи отраж. з 12 ст. Безсумнівно, зрад. соч. ки, ги, хи в ^к, і, ^г, і, ^х, і вироб. після прояснення зредукованих и, і в гол. о, е.

Появ. пов. мяг. СОГ. був. обус. дек. факт.: 1) наявність в дря. запозичує. слів з сочет-ями задньоязикових з гол. переднього ряду, 2) тенденіт до вирівнювання основ у парадигмах сущ. на задньоязиковий; 3) перехід соч. ки, ги, хи в ^к, і, ^г, і, ^х, і; 4) поява. м'яко. ^до,, г, ^х, перед гол. неперд. ряду в отд. діалектах.