Інститут референдумів законодавча база і технологічне обесп

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти України
ОНУ ім. І.І. Мечникова
ІСН
Контрольна робота з предмету політичні інститути і процеси в Україні на тему: «Інститут референдумів: законодавча база та технологічне забезпечення».
Студентки 6го курсу
З / о, політології
Вовчук Юлії
Одеса 2008р.

1. Інститут референдуму і плебісциту: поняття, призначення.
2. Референдум: поняття, види.
3. Законодавство України про референдум.
4. Ставлення до референдуму суспільства.

Інститут референдуму і плебісциту: поняття, призначення.
Референдум являє собою інститут безпосередньої (прямої) демократії, процедура якого з ряду параметрів дуже близька до процедури виборів. І у виборах, і в референдумі беруть участь виборці: весь виборчий корпус, якщо проводяться вибори загальнонаціональні або загальнонаціональний референдум, частина виборчого корпусу, якщо проводяться вибори федеральні (в суб'єктах федерації) або федеральний референдум, або місцеві (муніципальні), якщо обираються органи місцевого управління або проводиться місцевий референдум. Основна відмінність процедури виборів від процедури референдуму полягає в об'єкті волевиявлення виборців. При виборах таким об'єктом є кандидат у депутати або на яку-небудь іншу посаду поза представницького установи (президент, віце-президент, губернатор штату, мер і т.д.). При референдумі об'єктом волевиявлення є не людина (кандидат), а певне питання, по якому проводиться референдум, закон, законопроект, конституція, поправка до конституції, яка-небудь проблема, що стосується міжнародного статусу відповідної країни, внутрішньополітична проблема. Нарешті, слід сказати, що результати виборів можуть визначатися як за мажоритарними, так і за пропорційним системам, а результати референдуму можуть бути визначені тільки на основі принципів мажорітарізма. Що стосується чисто організаційної сторони проведення виборів і референдуму, то вони практично однакові, за винятком того, що при референдумі виборчі округи не потрібні. В точному сенсі слова референдум є звернення до виборчого корпусу для остаточного рішення будь-якого (більшою частиною законодавчого чи конституційного) питання.
Процедура референдуму використовується для прийняття конституцій та поправок до них, для схвалення законопроектів, для зміни форми правління (Італія, Іран), для отримання попередньої згоди виборчого корпусу при прийнятті важливих міжнародних або внутрішньодержавних рішень. У ряді країн (Швейцарія, США) референдум широко застосовується для вирішення місцевих питань. Так, в США у всіх штатах від реальних політичних обставин і умов, в яких референдум проводиться. Контрольні питання до Глави VII 1. Що таке виборче право? 2. Назвіть основні виборчі цензи. 3. Як висуваються кандидати у депутати та на інші виборні посади? 4. Чим відрізняється мажоритарна виборча система абсолютної більшості від мажоритарної виборчої системи відносної більшості? 5. Які особливості пропорційної виборчої системи? 6. Що таке референдум і які його види? 151 проекти поправок до конституції обов'язково виносяться на референдум для їх остаточної ратифікації. Конституції 22 штатів містять положення, згідно з якими на вимогу 5% виборців схвалений легіслатурою штату законопроект повинен бути затверджений на референдумі.
Інститут референдуму знайшов своє законодавче закріплення в кінці XIX - початку XX ст. і в конституційних актах ряду штатів США. Починаючи з 1898 р., пишуть у зв'язку з цим деякі американські політологи, окремі штати стали законодавчо «дозволяти людям приймати безпосередню участь у процесі правотворчості» шляхом використання таких форм, як «ініціатива і референдум» http://kursach.com/biblio/ 0010027/1003.htm - _ftn5.
2. Референдум: поняття, види.
Референдум (від лат. Referendum - те, що треба доповісти) - механізм правління, який передбачає вирішення найбільш важливих для суспільства питань (рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо-і зовнішньополітичних питань) за допомогою всенародного голосування, результати якого мають найвищий правовий статус і обов'язкові для виконання всіма державними органами.
Плебісцит - (плебісцит (лат. plebiscitum, від plebs - простий народ і scitum - рішення, постанова) - опитування громадян, як правило, з метою визначення долі відповідної території. У деяких країнах (напр., у Франції) вважається синонімом референдуму.
Умови проведення референдуму і його процедура регулюються конституціями і законодавством відповідних країн.
Класифікація референдумів.
1. У науковій літературі широко поширене, наприклад, підрозділ референдумів на конституційні, законодавчі та консультативні. При цьому за основу класифікації беруться їх предмет і зміст. При референдумі конституційному на всенародне голосування виноситься проект конституції або конституційні поправки, а предметом законодавчого референдуму є проект закону.
2. За способом проведення референдуми поділяються на обов'язкові (імперативні), без яких не можуть бути вирішені питання, передбачені в конституції або в спеціальному законі, і факультативні, які проводяться лише на бажання законодавчого або будь-якого іншого компетентного на те органу.
3. За сферою застосування референдуми класифікуються на загальнонаціональні, що проводяться в масштабі всієї країни або нації, і місцеві, здійснювані в межах одного або кількох регіонів або ж окремих адміністративно-територіальних одиниць (країв, областей, провінцій, штатів тощо).
Референдуми бувають визнані, невизнані, частково визнані різними політичними силами, країнами.
Від референдуму слід відрізняти широкомасштабні опитування населення, що проводяться у формах, близьких до референдуму. Ці, так звані консультативні референдуми, юридичної сили не мають.
3. Законодавство України про референдум.
Порядок підготовки і проведення всеукраїнського та місцевих референдумів регулюється Конституцією України і законом «Про всеукраїнський та місцеві референдуми в Україні».
Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми в Україні» було прийнято 3 липня 1991 року. Він складається з шести розділів і 47 статей, у яких в повному обсязі викладено тлумачення процесу референдуму, його призначення.
У третин статті закону чітко сформульовано предмет всеукраїнського референдуму. Це, по-перше, затвердження конституції Україні, її положень, змін і доповнень. По-друге, прийняття, скасування, зміна законів, окремих положень і в третіх прийняття рішень, які пояснюють зміст Конституції України, законів інших актів. Це говорить про те, що на всеукраїнський референдум можуть виноситися тільки загальнодержавні питання. Так само існують і питання, які ні за яких умов не можна виносити на референдум. Це питання, що стосуються податків, бюджету та амністії.
Громадяни України мають право брати участь у референдумі з 18 років.
Призначати всеукраїнський референдум має право Верховна Рада України, а місцеві референдуми - місцевими Радами народних депутатів (не менше ніж половина складу депутатів) за ініціативою громадян, які створюють ініціативні групи.
В основному виділяють чотири стадії референдного процесу:
1. Призначення референдуму.
2. Підготовка і проведення референдуму.
3. Голосування та позначення результату голосування.
4. Опублікування і введення в дію законів та інших рішень, прийнятих на референдумі.
Для проведення всеукраїнського референдуму потрібно зібрати не менш 3млн. підписів у не менш ніж у двох третинах областях України, не менш ніж по 100 тис.. підписів у кожній. Збирають ці підписи ініціативні групи, які формуються на першій стадії процесу відповідно до статей закону про референдум. Після підрахунку підписів групи передають протоколи Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, яка подає пропозицію на розгляд Верховній Раді, а та в свою чергу, ухвалює рішення про призначення або відхилення референдуму або приймає рішення на користь питання, винесеного на референдум без проведення останнього.
Предмет всеукраїнського референдуму та його особливості. 16 квітня 2000 Україна пережила третій в своїй історії референдум. Головна його особливість, що проводився він за народною ініціативою (раніше ініціацію проводили Москва і Верховна Рада УРСР).
У Конституції сказано, що прийняті до її твердженням законодавчі акти зберігають чинність в частині, яка не суперечить Основному закону. Так от, законом про референдум передбачається, що прийняті на референдумі рішення потребують негайного впровадження і не потребують затвердження будь-яким державним органом. Але справа в тому, що Конституційний Суд це питання розтлумачив іншим чином. У 13 розділі Конституції виписана процедура внесення змін до Основного закону. Лише парламент наділений цим правом. Конституційний Суд наполіг на впровадженні результатів референдуму за цією процедурою. Президент погодився з рішенням Конституційного Суду. Парламент повинен виконати волю народу і внести відповідні зміни до Конституції.
Переважна більшість виборців України підтримало всі чотири винесених на референдум питання. На перше питання референдуму (про право Президента достроково припиняти повноваження парламенту у разі, якщо протягом місяця Верховна Рада не змогла сформувати парламентську більшість або протягом трьох місяців не затвердила проект бюджету Україні) ствердно відповіли 84,78 відсотка. «Проти» висловилися 13,79 відсотка, 1,31 відсотка бюлетенів визнано недійсними. З другого питання - про онулірованіі депутатського імунітету - «за» проголосували 89,06 відсотка, «проти» - 9,57 відсотка, недійсні - 1,24 відсотка бюлетенів. Трете питання - про скорочення кількості депутатів парламенту з 450 до 300 - підтримали 89,97 відсотка громадян. Проти - 8,68 відсотка, недійсні -1,22 відсотка бюлетенів. Четвертому питанню - про необхідність формування двопалатного парламенту - сказали «так» 81,8 відсотка громадян, «ні» - 16,67 відсотка. Недійсні - 1,39 відсотка бюлетенів.
Найбільш відповідальна стадія референдуму це голосування, на якому виявляється воля народу і відбувається ухвалення закону чи іншого рішення.
Третя стадія референдного процесу завершується підбиття підсумків голосування на референдумі.
Референдум визнається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше половини громадян, внесених до списків для голосування, а референдум з питань дострокового припинення повноважень Верховної Ради і Президента визнається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше двох третин від загальної кількості громадян, внесених до списків для голосування.
Згідно зі ст. 44 Закону про всеукраїнський та місцевий референдум, закони, інші рішення, прийняті референдумом, обнародуються у встановленому законодавством порядку опублікування правових актів Верховної Ради і вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо в самому законі, рішенні не визначено інший термін.

4. Ставлення до референдуму суспільства.
Серед інтелектуальних верств західного суспільства уявлення про різні форми та інститутах безпосередньої демократії, і перш за все про референдуми, як про засіб звичайного, «повсякденного удосконалення», але не радикальної зміни існуючої політичної-системи, підготовки і проведення радикальних політичних чи інших реформ.
Деякі верстви суспільства суперечливо відносяться до референдуму. Це пояснюється в основному тим, що, незважаючи на свою зовнішню демократичність і привабливість, він далеко не завжди знаменував успіхи прогресивних сил. У багатьох випадках референдуми закінчувалися прийняттям далеко не самих прогресивних законів або рішень, а також застосовувалися як демократичного щита для прикриття офіційних антидемократичних акцій.
Причинами суперечливого або стриманого ставлення громадян деяких західних держав до референдуму є й інші причини. У їх числі можна вказати, зокрема, на такі, як розуміння складності і суперечливості правотворчого та інших процесів на національному рівні, вимагають від їх учасників спеціальних знань і підготовки, висока вартість для платників податків референдумів і плебісцитів; недостатня компетентність і поінформованість пересічних громадян у політичних та інших справах для того, щоб бути активними учасниками протікають на національному рівні процесів; і др.http: / / kursach.com/biblio/0010027/1003.htm - _ftn25
Нерідко йдеться про можливість використання референдумів в інтересах правлячих кіл, також референдуми використовувалися і використовуються в сепаратистських та інших непорядних цілях.
Референдум в будь-якій країні буде ефективним лише в тому випадку, якщо він, як досить важливий демократичний інститут, за своєю природою буде правильно зрозумілий і підтриманий широкими верствами населення; буде мати при вирішенні політичних та інших питань чітко виражену гуманну мету; якщо громадська думка не буде захоплена і дезорієнтоване псевдодемократичними гаслами і закликами, а також помилковими соціальними цінностями, і, нарешті, якщо будуть створені всі необхідні організаційно-технічні та інші умови для підготовки і проведення всенародних опитувань.

Література:
1. Дуціл Д. Референдум рефренам / / Україна молода. - 2000 .- 18 січня.
2. Закон України про Всеукраїнський та місцевий референдум від 03/07/1991г.
3. Конституційне право України - К., 1999.
4. Конституція України. - К., 1997
5. Основи Конституційного права України. - К., 1997
6. Шаповал В. Основний Закон України і референдум / / Право України. - 2000. - № 2. - С. 3-6 - К., 1997
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Політологія | Контрольна робота
29.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Інститут референдумів законодавча база та технологічне забезпечення
Законодавча база по системі безпеки життєдіяльності
Законодавча база рекламної діяльності в Україні
Законодавча база України про охорону праці
Законодавча база правового регулювання економіки в Україні
Матеріальна відповідальність сторін трудового договору 2 Законодавча база
Соціальні проблеми реформування аграрного сектора національної економіки законодавча база
Законодавча база страхування з тимчасової втрати працездатності його мета та основні терміни
Законодавча база розвитку сільської кооперації в Російській імперії кінця ХІХ - початку ХХ столі
© Усі права захищені
написати до нас