ІНДИВІДУАЛЬНІ ПІДПРИЄМЦІ: ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМИ СПЛАТИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
Система сплати єдиного податку була введена в республіці в 2001 році і носила характер обов'язковою. При цьому її застосування спочатку було орієнтоване не на всіх суб'єктів господарювання, а тільки на індивідуальних підприємців.
До справжнього моменту названа система оподаткування зазнала деяких змін, у тому числі і в частині її обов'язковості.
Враховуючи, що станом на 1 січня 2007 р. систему сплати єдиного податку застосовують близько 60 відсотків індивідуальних підприємців, зупинимося на даній темі більш докладно.
Перш за все, позначимо нормативні правові акти, що регулюють порядок застосування розглянутої системи оподаткування. Це:
Указ Президента Республіки Білорусь від 18.06.2005 № 285 "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності" (з урахуванням доповнень і змін, внесених Указом Президента Республіки Білорусь від 29.12.2006 № 760) (далі - Указ);
затверджене вищезгаданим Указом Положення про єдиний податок з індивідуальних підприємців та інших фізичних осіб (далі - Положення);
Інструкція про порядок обчислення і сплати єдиного податку з індивідуальних підприємців та інших фізичних осіб (затверджена постановою Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь від 05.07.2005 № 73) (далі - Інструкція);
Перелік видів товарів, що відносяться до товарних груп, перерахованих в переліку видів діяльності, при здійсненні яких індивідуальні підприємці та інші фізичні особи сплачують єдиний податок, і базових ставок єдиного податку, затвердженому Указом Президента Республіки Білорусь від 18.06.2005 № 285 (затверджений постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 13.07.2005 № 772) (далі - Перелік видів товарів).
Крім зазначених актів застосовуються рішення обласних (Мінського міського) Рад депутатів про встановлення ставок єдиного податку (далі - рішення).
ПЛАТНИКИ ПОДАТКУ
Головною ознакою, що визначає індивідуальних підприємців платниками єдиного податку є здійснення ними діяльності, пов'язаної з:
- Наданням споживачам послуг (виконанням робіт);
- Роздрібною торгівлею;
- Громадським харчуванням.
У зв'язку з цим необхідно відзначити, що Положенням не обмежена форма розрахунків (готівкова або безготівкова) фізичних осіб з індивідуальними підприємцями за виконувані роботи (послуги), реалізовані товари. Тобто для визначення критеріїв платників єдиного податку визначальним є факт реалізації товарів (робіт, послуг) фізичним особам, а не форма розрахунків.
Відповідно при реалізації товарів (робіт, послуг) юридичним особам і індивідуальним підприємцям (також незалежно від того, чи здійснюється реалізація за готівковий або безготівковий розрахунок) система сплати єдиного податку не застосовується.
Проте здійснення підприємцями діяльності у зазначених сферах не завжди означає визнання його платником єдиного податку.
Для того щоб визнати індивідуального підприємця платником єдиного податку в кожній з перелічених сфер діяльності слід дотриматися додаткові умови.
Надання споживачам послуг (виконання робіт)
Індивідуальні підприємці, що здійснюють діяльність у даній сфері, повинні сплачувати єдиний податок тільки при здійсненні тих видів діяльності, які пойменовані в затвердженому Указом переліку видів діяльності, при здійсненні яких індивідуальні підприємці та інші фізичні особи сплачують єдиний податок, і базових ставок єдиного податку (далі - Перелік).
Згаданий Перелік є вичерпним. У зв'язку з цим здійснення індивідуальними підприємцями не передбачених Переліком видів діяльності не підпадає під застосування системи сплати єдиного податку.
Відповідно, якщо якісь з передбачених Переліком видів у подальшому будуть виключатися, то підприємці повинні будуть переходити на застосування якого загального порядку оподаткування, або спрощеної системи оподаткування (за дотримання встановлених законодавством умов про розмір одержуваної виручки).
Роздрібна торгівля
При роздрібній торгівлі застосування розглянутої системи оподаткування здійснюється при дотриманні кількох умов, що стосуються видів реалізованих товарів, а також площі використовуваних торговельних об'єктів.
У відношенні товарів, що реалізуються передбачені обмеження за їх видами. Тобто при продажі певних видів товарів, зазначених у переліку, єдиний податок не сплачується. Це:
пиво та алкогольні напої;
всі види виробів з натурального хутра;
меблі;
електрохолодільнікі побутові та морозильники, пральні машини побутові;
телевізійні приймачі кольорового і чорно-білого зображення;
комп'ютери побутові персональні, ноутбуки, їх складові частини та вузли;
мобільні телефони
дорогоцінні метали та дорогоцінні камені та вироби з них;
специфічні товари;
тютюнові вироби;
нафтопродукти, реалізовані через автозаправні станції;
газети і журнали;
цінні папери.
Обмеження, що стосуються видів товарів, що реалізуються, не виключають застосування системи сплати єдиного податку в торговому об'єкті, в якому поряд з іншими реалізуються перераховані вище товари. У такому випадку підприємцю слід по торговому об'єкту сплачувати єдиний податок, а з реалізації товарів, не оподатковуваних єдиним податком, застосовувати загальний порядок оподаткування (або спрощену систему оподаткування). Це ж правило застосовується і при реалізації у встановлених випадках товарів при розвізний і розносної торгівлі, а також при роздрібній торгівлі у передбачених законодавством формах, здійснюваних без наявності торгового об'єкта (зокрема, торгівля за допомогою розміщення рекламних оголошень у ЗМІ та через Інтернет).
Що стосується торгових об'єктів, в яких може здійснюватися роздрібний продаж товарів, то з метою сплати єдиного податку обмежень за їх типами не існує.
Тобто система сплати єдиного податку застосовується при реалізації визначених Положенням видів товарів у будь-яких торгових об'єктах - у магазинах, на торгових місцях на ринках, в розташованому на торговому місці іншому торговельному об'єкті. Також її застосування передбачено при продажу товарів з використанням торговельних автоматів, при розвізний і розносної торгівлі, а також при роздрібній торгівлі у передбачених законодавством формах, здійснюваних без наявності торгового об'єкту.
Проте слід враховувати, що для застосування системи сплати єдиного податку щодо окремих торгових об'єктів встановлені обмеження за площею. Встановлені обмеження різні залежно від типу таких об'єктів:
для магазину торговельна та загальна площа не повинні перевищувати відповідно 15 і 100 кв. метрів (включно);
Примітка. Положення визначає магазин як спеціально обладнане стаціонарне будинок (або його частина), яке призначене для продажу товарів і надання послуг покупцям, що має спеціально обладнане основне приміщення, призначене для обслуговування покупців, зайняте обладнанням для демонстрації товарів, а при необхідності - приміщення для надання послуг.
для розташованого на торговому місці іншого торговельного об'єкта загальна площа не повинна перевищувати 100 кв. метрів (включно).
Як інший торговельного об'єкта, в тому числі, слід розглядати павільйон з торговим залом (тобто для його оцінки не застосовується критерій граничного розміру торговельної площі).
Примітка. При визначенні фактичного розміру (загальної площі) торговельного об'єкта (крім магазинів, павільйонів з торговим залом) не враховується розмір площ загального користування (коридори, тамбури, переходи, сходові клітки, ліфтові шахти, санвузли і т.п.).
Загальна площа магазину визначається як площа всіх приміщень магазину (всі надземні, цокольні і підвальні приміщення, включаючи галереї, тунелі, площадки, антресолі, рампи, переходи в інші приміщення і т.д.). аналогічно визначається загальна площа павільйону з торговим залом.
Одночасно Положенням встановлені обмеження щодо загальної площі використовуваних "допоміжних" об'єктів для виробництва, переробки та зберігання товарів, призначених для торгівлі в будь-якому з передбачених торгових об'єктів - в магазині, іншому торговому об'єкті, торговому місці на ринку. Така площа по кожному з перерахованих "допоміжних" об'єктів не може перевищувати 100 кв. метрів (включно).
Тобто при здійсненні роздрібної торгівлі застосування системи сплати єдиного податку можливо при дотриманні меж площі як торгового (крім торговельних місць на ринках), так і "допоміжних" об'єктів.
Приклад
Індивідуальний підприємець здійснює роздрібну торгівлю продовольчими товарами в павільйоні без торгового залу, загальна площа якого становить 30 кв. метрів. Для зберігання товарів використовується складське приміщення загальною площею 105 кв. метрів. У такій ситуації система сплати єдиного податку не застосовується.
Громадське харчування
Індивідуальні підприємці, що здійснюють діяльність у сфері громадського харчування, будуть визнаватися платниками єдиного податку при одночасному дотриманні двох умов.
По-перше, якщо ця діяльність здійснюється через торговельні об'єкти, пов'язані з дрібнороздрібної торговельної мережі громадського харчування (міні-кафе, літні та сезонні кафе).
По-друге, якщо в зазначених торгових об'єктах не здійснюється торгівля алкогольними напоями, пивом, тютюновими виробами.
При недотриманні вказаних умов (коли у торговельних об'єктах, що відносяться до дрібнороздрібної торговельної мережі громадського харчування, здійснюється торгівля алкогольними напоями, пивом, тютюновими виробами або громадське харчування здійснюється через торговельні об'єкти, не пов'язані з дрібнороздрібної торговельної мережі громадського харчування) система сплати єдиного податку не застосовується .
Введення даної системи оподаткування здійснювалося з метою спрощення порядку сплати податків. Тобто основні податкові платежі, що сплачуються раніше при здійсненні діяльності, пов'язаної з реалізацією товарів (робіт, послуг) споживачам, були замінені одним - єдиним податком. При цьому розмір сплачуваного єдиного податку поставлений в залежність лише від фізичних характеристик здійснюваної діяльності: при роздрібній торгівлі - асортименту і походження товарів, що реалізуються, фактичного розміру торговельного об'єкта, тривалості періоду реалізації (при продажу товарів поза стаціонарної торговельної мережі), а при наданні послуг (виконанні робіт) - виду реалізованих послуг (робіт), місця їх реалізації та кількості залучених до реалізації фізичних осіб (а при здійсненні в окремих випадках транспортних перевезень - кількості використовуваних транспортних засобів). Врахувати такі фізичні показники при обчисленні податку можливо, застосувавши відповідну ставку податку та скорегувавши її в необхідних випадках на підвищують (знижують) коефіцієнти.
В даний час, застосовуючи систему сплати єдиного податку, індивідуальні підприємці звільняються від сплати:
прибуткового податку з фізичних осіб на доходи, одержувані ними при здійсненні видів діяльності, перелічених у перелік видів товарів, що відносяться до товарних груп, перерахованих в переліку видів діяльності, при здійсненні яких індивідуальні підприємці та інші фізичні особи сплачують єдиний податок, і базових ставок єдиного податку , затвердженому Указом Президента Республіки Білорусь від 18.06.2005 № 285 (затверджений постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 13.07.2005 № 772) (далі - Перелік видів товарів);
податку на додану вартість (далі - ПДВ), за винятком податку, що сплачується на товари, що ввозяться на митну територію Республіки Білорусь.
У відношенні ПДВ, що сплачується на товари, що ввозяться на митну територію Республіки Білорусь з Російської Федерації, для платників єдиного податку Положенням до 31 грудня 2008 р. передбачено два варіанти його сплати:
- У фіксованій сумі - по ввезених на територію Республіки Білорусь з території Російської Федерації товарах, при роздрібній торгівлі якими сплачується єдиний податок, у разі відсутності документів на ці товари (договорів, на підставі яких товар ввозиться з території Російської Федерації на територію Республіки Білорусь, транспортних документів (товаросупровідних документів), що підтверджують переміщення товарів з території Російської Федерації на територію Республіки Білорусь, рахунків-фактур платників податків Російської Федерації);
- У встановленому законодавством порядку (за ставкою 18 відсотків від вартості ввезених товарів, яка визначається у порядку, встановленому Положенням про порядок стягнення непрямих податків і механізм контролю за їх сплатою при переміщенні товарів між Республікою Білорусь і Російською Федерацією) - по ввезених на територію Республіки Білорусь з території Російської Федерації товарах, що не призначені для роздрібної торгівлі, а також товарах, що здобувається для роздрібного продажу, на які є всі необхідні документи на придбання;
- Податку за використання природних ресурсів (екологічного податку);
збору на організацію заготівлі та використання скляної тари і тари на основі паперу й картону в якості вторинної сировини;
місцевих податків і зборів, що стягуються при здійсненні видів діяльності, зазначених у Переліку.
Інші податки індивідуальні підприємці повинні сплачувати у загальновстановленому порядку. Найбільш типовими для "єдинників" в даний час є податок на нерухомість, податок на землю, податок на придбання автотранспортних засобів.
Також при застосуванні системи сплати єдиного податку слід звертати особливу увагу на введення нових видів податків. Індивідуальні підприємці-"єдиноподатники" не будуть їх платниками, якщо тільки в законодавчому акті, яким вводяться такі податки, є відповідні положення.
Крім заміни декількох видів податкових платежів одним система сплати єдиного податку передбачає спрощення порядку ведення обліку підприємницької діяльності (про що буде сказано нижче), скасування в окремих випадках митних процедур.
Так, відповідно до Указу товари, що походять з третіх країн і випущені у вільний обіг в Російській Федерації (за винятком підакцизних товарів, що підлягають маркуванню акцизними марками), при роздрібній торгівлі якими (при реалізації яких через об'єкти громадського харчування) індивідуальні підприємці сплачують єдиний податок , не підлягають митному оформленню та обкладенню митом (зборами) при їх ввезенні на територію Республіки Білорусь
Тут також необхідно зазначити, що в даний час система сплати єдиного податку є обов'язковою не у всіх випадках. Положення передбачає можливість вибору системи оподаткування (право вибору передбачено до 31 грудня 2008 р.). Однак правом на такий вибір можуть скористатися лише індивідуальні підприємці, що здійснюють діяльність у сфері роздрібної торгівлі, за наявності у них документів на всі реалізовані товари. У такій ситуації індивідуальні підприємці мають право не застосовувати систему сплати єдиного податку, а сплачувати податки, збори (мита) відповідно до законодавчими актами по всіх реалізованим товарах (тобто використовувати або загальний порядок оподаткування, або за дотримання встановлених законодавством умов про розмір одержуваної виручки - спрощену систему оподаткування. Зробити це можливо на підставі заяви, репрезентованої індивідуальним підприємцем до податкового органу за місцем взяття на облік до початку місяця, з якого будуть сплачуватися податки, збори (мита).
Слід звернути увагу, що відмова від системи сплати єдиного податку не можливий у відношенні окремих торгових об'єктів. Наявність необхідних документів на придбання товарів розглядається за всіма реалізованим товарах, а не по товарах, що реалізуються в окремих торгових об'єктах.
Приклад
Індивідуальний підприємець займається роздрібним продажем продуктів харчування у двох павільйонах, показники площі яких відповідають встановленим критеріям для торговельних об'єктів, по яких сплачується єдиний податок. В одному з павільйонів реалізуються товари, на які є всі необхідні документи, що підтверджують їх придбання, в іншому такі документи за частиною товарів відсутні.
В данной ситуации индивидуальный предприниматель не сможет отказаться от системы уплаты единого налога и перейти на иную систему налогообложения (общеустановленную или упрощенную) по одному из павильонов, в котором имеются документы на реализуемые товары. Такой переход был бы возможен в случае наличия необходимых документов на реализуемые в обоих павильонах товары.
СТАВКИ ЕДИНОГО НАЛОГА
Ставки единого налога установлены (в евро) соответствующими решениями Минского городского и областных Советов депутатов в пределах базовых ставок, определенных в Перечне.
При этом, предусмотренные в перечне базовые ставки единого налога разделены по населенным пунктам:
г. Минск, Минский район;
рр.. Брест, Гродно;
рр.. Витебск, Гомель, Могилев;
иные города областного подчинения;
другие населенные пункты.
Соответственно в решениях ставки дифференцированы в зависимости от населенных пунктов.
Следует отметить, что в решениях наряду со ставками единого налога могут быть установлены повышающие либо понижающие коэффициенты, применяемые к этим ставкам. Причем их наличие вовсе не обязательно, но если они все же установлены, то, скорее всего, они различаются в зависимости от области (г.Минска). Поэтому при расчете налога важно в соответствующем решении обратить внимание не только на ставку налога, но и на наличие коэффициентов.
Характерными для всех решений областных Советов депутатов являются понижающие коэффициенты к ставкам единого налога при оказании платных услуг населению в сельских населенных пунктах, поселках городского типа и городах районного подчинения. Обязательное их наличие предусмотрено Положением.
ЛЬГОТЫ ПО ЕДИНОМУ НАЛОГУ
Отдельные категории плательщиков имеют право на льготы по единому налогу. Установленные решениями Минского городского и областных Советов депутатов ставки единого налога понижаются для:
1. физических лиц, впервые зарегистрированных в качестве индивидуальных предпринимателей, - на 25 процентов в первые три месяца, начиная с месяца, в котором индивидуальным предпринимателем начата предпринимательская деятельность, включая последний день месяца, в котором истекает право на льготу;
2. плательщиков единого налога, достигших возраста: мужчины - 60 лет, женщины - 55 лет, независимо от вида получаемой пенсии, а также плательщиков-инвалидов - на 20 процентов начиная с месяца, следующего за месяцем, в котором возникло право на льготу;
3. плательщиков единого налога - родителей (усыновителей) в многодетных семьях с тремя и более детьми в возрасте до 18 лет - на 20 процентов начиная с месяца, следующего за месяцем, в котором возникло право на льготу, включая последний день месяца, в котором утрачено такое право;
4. плательщиков единого налога, воспитывающих детей-инвалидов в возрасте до 18 лет, - на 20 процентов начиная с месяца, следующего за месяцем, в котором возникло право на льготу, включая последний день месяца, в котором ребенок-инвалид достиг 18-летнего возраста.
Если индивидуальный предприниматель претендует на получение льготы одновременно по нескольким основаниям (двум и более), то ставка налога понижается на 45 процентов (независимо от арифметической суммы предусмотренных размеров льгот по соответствующим основаниям).
Приклад
Индивидуальный предприниматель воспитывает троих детей в возрасте до 18 лет, один из которых является инвалидом. В рассматриваемой ситуации ставка единого налога будет понижаться на 45 процентов.
В таком же размере понижалась ставки налога, если бы наряду с указанными основаниями индивидуальный предприниматель дополнительно претендовал на получение льготы как впервые зарегистрированный.
При использовании льготы индивидуальный предприниматель не должен забывать об обязанности одновременного представления с налоговой деклараций (расчетом) по единому налогу документов, подтверждающих право на льготы. В последующих налоговых периодах для получения льготы по тому же основанию подтверждающие документы прилагать к соответствующим налоговым декларациям (расчетам) не надо.
Применение льгот по единому налогу в зависимости от сферы деятельности имеет свои особенности. Так, она применяется:
при розничной торговле (при осуществлении общественного питания) - по выбору плательщика по одному торговому объекту (в том числе относящемуся к мелкорозничной торговой сети общественного питания) или торговому месту на рынке.
Это не касается случаев осуществления розничной торговли индивидуальным предпринимателем без привлечения к реализации физических лиц. В таких случаях льготы применяются к общей сумме налога, исчисленной за календарный месяц по торговым объектам, торговым местам на рынке, на которых этим предпринимателем осуществляется реализация товаров;
при оказании потребителям услуг (выполнении работ) - по "основной" сумме налога без учета суммы налога, уплачиваемой по привлекаемым предпринимателем физическим лицам.
Использование льготы по налогу производится посредством применения коэффициента льготы. Его расчет производится следующим образом:
КЛ = (100-Л)/100,
где КЛ - коэффициент льготы;
Л - размер льготы в процентах.
Рассчитанный коэффициент льготы отражается по строке 5 пункта 3 налоговой декларации (расчета) по единому налогу.
В соответствии с Положением о едином налоге с индивидуальных предпринимателей и иных физических лиц, утвержденным Указом Президента Республики Беларусь от 18.06.2005 № 285 "О некоторых мерах по регулированию предпринимательской деятельности" (далее - Положение), возможно получение льготы (льгот) в следующих размерах:
20 процентов (при наличии у предпринимателя права на одну из льгот, указанных выше в пунктах 2-4);
25 процентов (при наличии у предпринимателя права на льготу, указанную выше в пункте 1);
45 процентов (при наличии у предпринимателя права на две и более из льгот, указанных выше в пунктах 1-4).
Коэффициенты льготы соответственно составят:
0,8 ((100-20)/100);
0,75 ((100-25)/100);
0,55 ((100-45)/100).
Если для условий осуществления деятельности индивидуального предпринимателя предусмотрено применение повышающих коэффициентов, то коэффициент льготы применяется к исчисленной с учетом повышающих (понижающих) коэффициентов ставке налога.
При реализации продукции животноводства (кроме пушного звероводства), пчеловодства и растениеводства (за исключением цветов и семян цветов) индивидуальные предприниматели вовсе освобождаются от уплаты единого налога. Такое освобождение производится при условии наличия в торговых местах на рынках и в торговых объектах справки, выданной местным исполнительным и распорядительным органом, подтверждающей, что продаваемая этими лицами продукция произведена на земельном участке, предоставленном им в соответствии с законодательством для ведения личного подсобного хозяйства, садоводства, огородничества (в отношении продукции пчеловодства - при условии предъявления ветеринарно-санитарного паспорта пасеки или свидетельства, оформленного на основании этого паспорта.
Отнесение товаров к семенам осуществляется в соответствии с Законом Республики Беларусь от 14 февраля 1997 года "О семенах"
Также от уплаты единого налога освобождаются индивидуальные предприниматели, реализующие лекарственные растения, ягоды, грибы, орехи, другую дикорастущую продукцию.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року (зі змінами та доповненнями, прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада 1996р. Та 17 жовтня 2004р.). Мінськ «Білорусь» 2004р.
Цивільний кодекс Республіки Білорусь від 19 листопада 1998р.: З коментарями до розділів / Коммент. В. Ф. Чигир / / Мн.: Амалфея, 1999.
Податковий кодекс Республіки Білорусь від 19 грудня 2002 р. № 166-З. Прийнятий Палатою представників 15 листопада 2002 року. Схвалений Радою Республіки 2 грудня 2002 року. (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 13.01.2003, № 4, рег. № 2/920 от 02.01.2003) с учетом изменений.
Веремейко Юрій, Косів Андрій, Фадєєва Олена. Коментар до Податкового кодексу Республіки Білорусь (Загальна частина), Видавництво: Підручники і посібники. Мінськ. 2007р.
Кішкевіч А.Д., Пилипенко А.А.: Податкове право Республіки Білорусь. Видавництво: Підручники і посібники. Мінськ. 2002. 304с.
Л.А. Ханкевіч «Финансовое право Республики Беларусь». Навчальний посібник / Мн. Видавництво «Амалфея» 2002р.
Маньковський І.А. Податкове право Республіки Білорусь. Загальні положення: Практичний посібник. – Мн.: «Молодежное научное общество», 2000. 160с.
Фінансове право. Підручник / За ред. проф. О.Н. Горбуновой Издательство «Юристъ» М., 2003.
Фінансове право. Серія «Підручники, навчальні посібники» / За ред. проф. В.М. Мандріна Ростов-на-Дону Видавництво «Фенікс», 2002.
Ханкевич ЛА. Податки і податкове право Республіки Білорусь. Мн., 1999.