МІНІСТЕРСТВО

ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Сургутської ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Всесвітньої історії

РЕФЕРАТ

по Новій історії Азії та Африки.

Тема: Імператриця Ци Сі

Виконав: студент 881 гр. III курсу

Гуманітарного факультету

Прізвище: Бурмас

Ім'я: Ігор

По батькові: Андрійович

Сургут 2000

ЗМІСТ

Наложниця імператора. . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Сходження Ци Сі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Недовге правління Тунчжи. . . . . . . . . . . . . . .7

Голоси незадоволених. . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Гнів імператриці. . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Вигнання «чужоземних дияволів». . . . . . . . . . . 13

Втеча. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

СПИСОК. . . . . . . . . . . . . . 17

Скромна наложниця китайського імператора потай плекала честолюбні мрії. Вона прийшла до влади над величезною країною завдяки хитрості, підступності й удачі - родила імператору сина і спадкоємця. Але Ци Сі була настільки жорстокою, що зруйнувала цілу імперію. Сторінки всесвітньої історії повні злодіянь кровожерливих деспотів.

Середньовічної Румунією правил Улад Цепеш, що любив саджати свої жертви на кіл. У Росії цар Іван Грозний убив не тільки тисячі колишніх наближених, але і власного сина. У XX сторіччі однієї з африканських країн керував "імператор" Бокасса, який ласував м'ясом своїх жертв під час дивовижних людожерських ритуалів. Як у природі самки чорних павуків перевершують по своїй отруйності самців, так і серед людей існує тип жінок, більш нещадних і жорстоких, чим чоловіки. Такою була Ци Сі - китайська імператриця, прозвана Драконом. У порівнянні з її вчинками меркнуть злочини чоловіків-тиранів. Вона забила в'язниці неугодними, ввела в практику дивовижні катування і відправила на смерть тисячі і тисячі тих, кого вважала зрадниками Китаю і слугами Заходу. Її жорстокість досягла апогею під час "боксерського повстання" у Пекіні в 1900 році, коли китайці оголосили війну іноземцям, що контролювали прибуткову торгівлю опіумом.

Наложниця імператора

Ци Сі підбурювала юрбу до дивовижного насильства, небаченого до цього в китайській столиці. Вона наказала своїм військам стріляти з гармат по католицькому соборі в центрі міста. При цьому були убиті тисячі безневинних чоловіків, жінок і дітей. Циси веліла припинити пальбу, лише коли від безупинного гуркоту артилерії в неї розболілася голова. І відразу дала військовим указівку не залишати нікого в живих. «Моя імперія повинна бути очищена кров'ю», - сказала вона. Кровопролиття відбулося за вісім років до її смерті, однак воно не врятувало феодальний Китай, що їй так хотілося зберегти, а лише прискорило його розвал.

Імператриця Ци Сі правила протягом п'ятдесяти років і виявилася останньою володаркою багатомільйонного Китаю. Вона належала до древньої династії маньчжурських імператорів. Народилася Ци Сі в листопаді 1835 року в родині маньчжурського мандарина. Їй було визначено стать наложницею в імператорському палаці. У шістнадцять років вона увійшла в палац правителів Китаю, "Закрите місто" у Пекіні. Місто цей являло собою світ надзвичайної краси і гармонії, призначений дня життя, яке складається в основному з задоволень.

Три тисячі наложниць і три тисячі євнухів жили в палаці. Ходили чутки, що спальню імператора відвідували десять коханок у день. Наложниці розподілялися по рангах, і ті, які відносилися до нижчого рангу, могли все життя прожити в палаці, так і не зустрівшись з імператором. Коли Ци Сі вперше ступила на імператорський двір, вона виявилася в п'ятому, нижчому ранзі.

Сходження Ци Сі

Юна дівчина була дуже честолюбна, розумна і до того часу досить освічена. Вона доклала максимум зусиль, щоб життя в позолоченій клітці не пройшла дарма. Жадібно читала, занурюючи в зміст великих книг з імператорської бібліотеки, умовила придворних найняти учителів, щоб поповнити освіту. У міру того як росла освіченість Ци Сі, усе більш тонкою становилась її хитрість. Чимало сил вона витратила на вивчення правил етикету, що діяли в палацевих стінах. Вона зробила все, щоб наблизитися до імператора.

Циси подружилася з дружиною монарха, що була на п'ятнадцять літ старше її і до того ж марна. Коли владика вирішив, що йому потрібний спадкоємець, він попросив свою дружину вибрати наложницю. І та вибрала Ци Сі. На той час дівчина прожила в палаці тільки три роки, але одну мрію вже здійснила. Тепер вона увійшла в число наближених до імператора.

У квітні 1856 року Ци Сі родила дитину. Природно, народження єдиного сина імператора, спадкоємця китайского трону, підсилило вплив Ци Сі. Наложниця стала центром уваги і вихваляння з боку придворних. Але для неї важливіше всього була увага, що їй приділяв сам імператор. Він зрозумів, що ця жінка дуже розумна і здатна, і передавав їй усе більше своїх повноважень, поки Ци Сі не стала справжньою правителькою Китаю. Це був період, коли Китай почав утрачати багатовікову традицію ізольованості від зовнішнього світу. Французи й англійці приїжджали сюди як торговці і привозили нові ідеї, які непокоїли населення і провокували антимонархічний рух у деяких частинах країни. Найбільше бунтівників було в місті Тайпин.

У відповідь на проникнення іноземців Ци Сі перевела двір у гори, що оточують Пекін. Вона наказала привселюдно рубати голови всім захопленим заколотникам, організувала кампанію терору проти європейців і християнських місіонерів. Іноземців залякували, їхні крамниці спалювали, а якщо вони і після цього не їхали, те ризикували головою.

Імператриця була повна рішучості зберегти древні традиції феодального Китаю і, звичайно ж, владу і багатство монархії. Вона вважала, що присутність іноземців загрожує національній самобутності Китаю, і була переконана в необхідності їхнього вигнання з країни.

Брат старого імператора принц Кун не розділяв ізоляціоністські погляди Ци Сі. Його лякала політика вигнання іноземців, він вважав, що Китай повинен бути відкритий для торгівлі і нових ідей. Через голову імператриці він просив англійців і французів про примирення - поступок, що Ци Сі ніколи не могла пробачити. Імператриця в цей час була стурбована зміцненням своєї влади, уведенням нових податків і кривавою боротьбою з бунтівниками на півночі країни.

Коли в 1861 році імператор помер, його вдова і Ци Сі дістали права регентів. Хоча політична влада повинна була в однаковій мірі належати обом, удова імператора, яку мало цікавила політика, з готовністю надала Ци Сі можливість керувати державою.

Однак така домовленість улаштовувала далеко не всіх. Не обійшлося без змови з метою убивства регента-наложниці. Циси відповіла на це швидко і жорстоко - наказала знищити біля п'ятисот чоловік, у тому числі і багатого феодала Су Шуня, який стояв на чолі змовників.

Недовге правління Тунчжи

Су Шунь належав до древнього роду військових аристократів. Після страти його родина була вигнана у віддалений район Китаю, а майно конфісковано імператрицею.

Син Ци Сі, який повинен був стати імператором, як тільки йому виповниться сімнадцять років, ріс у досить незвичайній обстановці. Майбутній імператор, Тунчжи ріс здоровим і милим хлопчиком, відданим на піклування наложниць і придворних євнухів. З юних років він пристрастився до розгнузданим оргій у самих огидних притонах на окраїні Пекіна і пізнав усі сексуальні збочення на практиці. Коли молода людина досягла повноліття, Ци Сі видала найвищий декрет, у якому говорилося, що її регентство закінчене і починається правління її сина. У юнака була наречена, але імператриця відносилася до одруження сина аж ніяк не прихильно, побоюючись суперництва з боку майбутньої невістки. Однак незабаром після видання декрету про передачу влади імператор Тунчжи помер. У грудні 1874 року він опублікував повідомлення, в якому говорилося: "Мені повезло в цьому місяці заразитися віспою!" Для китайців у такому повідомленні нічого дивного не було, бо існувало народне повір'я: той, хто перехворіє віспою і залишиться живий, відзначений богами. Але, очевидно, імператор не зміг довго пручатися хвороби. Стверджували, що організм його був ослаблений венеричним захворюванням. Менш ніж через два тижні після цього повідомлення юнак помер.

Ходили чутки, що Ци Сі убила власного сина. Це виглядало дуже правдоподібно. Шарлотта Холден у своїй книзі «Остання велика імператриця Китаю" писала: «Тунчжи легко міг заразитися віспою в одному з борделів чи опіумних кубел, які він відвідував у Пекіні під час своїх нічних вилазок». Це не можна ні спростувати, ні довести. Але зовнішні симптоми цього страшного захворювання - висипання прищів на обличчі і тілі хворого - сумнівів не викликали. «Диявольський спосіб убивства столовими серветками в Китаї не користувалися», - продовжує Шарлотта Холден. - Замість них обідають подавали маленькі квадратні рушники, оброблені паром. Ними витирали обличчя і губи після кожного блюда. Це було більш гігієнічно, чим використання сухих столових серветок ». Але такий спосіб придатний і для інших цілей: «... Якщо гарячим пропареним рушником провести по обличчю хворого, покритому заразною висипкою, а потім прикласти до обличчя наміченої жертви ...»

Пан сам собі обличчя ніколи не витирав. Цю лакейську обов'язок виконував послужливий євнух. Ось він - простий і по-диявольському ефективний спосіб убивства. Євнухи перебували в підпорядкуванні в Ци Сі. Звичайно, Циси знову оголосила себе правителькою Китаю. Коли Тунчжи помер, його дружина була вагітна. Це призвело Ци Сі в сказ. Якби невістка народила спадкоємця, він мав би право згодом зайняти трон. Це не влаштовувало Ци Сі - їй хотілось вибрати такого спадкоємця, який беззаперечно підкорявся б її волі. Вона наказала євнухам побити молоду вдову, щоб викликати викидень. Через три місяці нещасна покінчила із собою.

Ті, хто хоч трохи знав Ци Сі, не сумнівалися, що вона приклала свою мстиву руку і до цієї трагедії. Правителька назвала імператором свого племінника Цзай Тяна. Йому дали імператорське ім'я Гуансюй, що в перекладі означає "брильянтовий спадкоємець". Хлопчику в той час було чотири роки, і він не представляв небезпеки для Ци Сі.

Голоси незадоволених

Циси вибрала імператора сама, а це було порушенням древнього закону. Знайшлися незадоволені, ті, хто по праву кровних уз родової спадковості міг претендувати на трон. Десятеро придворних виразили обурення її рішенням. Циси їх вислухала, слова запам'ятала, але своє рішення не змінила.

Дитина росла оточений любов'ю і турботою вдови старого імператора, тієї, що колись так полюбила молоду честолюбну наложницю чоловіка. Вдова була доброю і чуйною. Їй сподобалася роль бабусі, і вона щиро прив'язалася до хлопчика. Циси була дуже незадоволена тим, що він потрапив під вплив іншої жінки. І коли стара пані вмерла, усі при дворі були упевнені, що вона отруїлася, покуштувавши рисових коржів, приготовлених самої Ци Сі. Спадкоємцеві трону тоді було всього лише 11 років. Тепер імператриця могла насолоджуватися абсолютною владою. Тих десятьох, котрі виступили проти її рішення оголосити імператором племінника, вона стратила.

Знищуючи політичних супротивників, Ци Сі зміцнювала свою владу. На всі важливі посади поставила своїх родичів. Щоб запобігти проникнення в коло можновладців сторонньої людини, оголосила про заручини спадкоємця з його двоюрідною сестрою.

У 1889 році Циси була змушена залишити регентство. Молодому імператору виповнилося вже дев'ятнадцять років, але офіційний вступ на трон було відкладено до його одруження. Циси займала резиденцію в околицях Пекіна. Палац її був чудовий - мармурове чудо серед зелені дерев, оточене озерами, на гладі яких погойдувалися квіти лотоса. У будинку було багато прикрас з чистого золота. Подібну розкіш могли собі дозволити небагато монархи. Стверджували, що Ци Сі викрала гроші з імператорської скарбниці. А спільником її був головний євнух Лі Ляньін, жорстокий і грубий людина, що колись розвратили її сина.

Гнів імператриці

Ось достовірний приклад поводження імператриці в той час. Якщо вона знаходила у своєму саду опалий лист чи пелюсток, що, з її точки зору, додавало саду недоглянутий вигляд, то наказувала пороти євнухів-садівників, а іноді і відрубувати голову. Їй було п'ятдесят п'ять років, і її не влаштовувала відокремлене життя в заміському палаці, от вона і розважалася таким кровожерливим способом. Циси сподівалася керувати країною через імператора, якого сама вибрала. Але між тіткою і племінником утворилася глибока прірва. Він був доброю, освіченою і прогресивною людиною, прагнув вивести Китай з ізоляції, за яку чіплялася Ци Сі. Її жахала кількість іноземців, яким племінник дозволив жити в країні. Усіх їх вона підозрювала в намірі перетворити Китай у свою колонію. Після того як у 1874 році Японія захопила острови Ліучіу, Китай пригрозив їй війною. За допомогою переговорів військове зіткнення вдалося запобігти. Але в 1894 році, коли японці спробували захопити Корею, китайський імператор послав у бій військово-морський флот. Проте флот цей виявився не просто ослабленим, але прийшли в занепад. Гроші, виділені на його відновлення, були витрачені на облаштування палацу Ци Сі. Коли імператор допитував винуватця цієї витівки, той відповів: «Якби навіть гроші ці були витрачені на флот, японці все рівно розгромили б нас. А так у імператриці з'явився прекрасний літній палац! »

Війна з Японією була короткої і стала нещастям для Китаю. У 1898 році, коли країна намагалася отямитися після ганебної поразки, навколо Ци Сі стали групуватися люди, які теж ненавиділи іноземців і побоювалися погрози для Китаю з їх боку. Часті відвідування цими людьми літнього палацу Ци Сі були розцінені як змова проти імператора.

Гуансюй віддавав собі звіт в тому, що без підтримки тітки йому буде важко правити країною. Але він також розумів, що вона ніколи не погодиться на реформи, які він хотів би провести. Імператор вирішив заховати свою тітку під замок і таким чином позбутися від її опіки. Випадково його плани стали відомі наближеними імператриці. Задум молодого імператора був приречений на невдачу. Коли Ци Сі довідалася про плани племінника, обличчя її перетворилося у холодну маску, тільки лють в очах видавала щирі наміри жорстокої володарки. Циси змусила свого племінника, імператора Китаю, відректися від престолу. Його особисті слуги були обезголовлені. Циси спостерігала за екзекуцією, попиваючи жасминовий чай. Імператора посадили у в'язницю на одному з озерних островів. Він жив бідно й самотньо під охороною євнухів. Багато придворні були упевнені, що його чекає доля Тунчжи і його дружини, але Ци Сі зберегла племіннику життя. Можливо, протести з боку ряду іноземних дипломатів у Пекіні змусили імператрицю одуматися. Після того як екс-імператор Гуансюй провів у в'язниці рік, йому було дозволено жити під домашнім арештом у заміському особняку.

Вигнання «чужоземних дияволів»

Шість учасників імператорської змови були арештовані і страчені. Потім Ци Сі переключилася на іноземних місіонерів. По всьому Китаю їй бачилося присутність підступних прибульців, що готують вторгнення в країну ворожих військ.

21 листопада 1899, після жорстокого вбивства декількох місіонерів, вона видала декрет, що не залишав ніяких сумнівів - вона не бажала терпіти «чужоземних дияволів" у свій країні. Цей декрет був розісланий по всіх провінціях. У ньому говорилося: «Ніколи слово« світ »не пролунає з вуст правителів країни, ні на мить воно не оселиться в їхніх серцях. Давайте відкинемо всяку думку про встановлення миру, давайте не піддаватися на дипломатичні виверти. Нехай кожен з нас докладе всіх зусиль, щоб захистити свій будинок і могили предків від брудних рук чужоземців. Донесемо ці слова до всіх і кожного в наших володіннях ».

Цей декрет став прапором багатьох китайських консерваторів, які боролися за збереження національних традицій і об'єдналися в таємне товариство під назвою «Кулак в ім'я справедливості і згоди». Члени його були прозвані «боксерами» за спритність у військовому мистецтві. Фанатичні патріоти, вони підтримували монархію й побоювалися руйнівного впливу іноземців на китайське суспільство.

Коли в 1900 році вибухнуло «боксерське повстання", держава підтримало його. Першою жертвою став британський місіонер. Неприязнь до іноземців відчувалася в Китаї повсюдно, і повсталі скрізь забезпечили собі підтримку. Лінії передач були перерізані, залізничні шляхи висаджені, що належали іноземцям фабрики спалені. Циси вела хитру гру. Вона робила вигляд, що захищає іноземців, відправляючи війська проти повсталих, але в той же час обіцяла армійським командирам велику нагороду "за вуха кожного мертвого іноземця".

Втеча

Незабаром імператриця відмовилася від подвійної гри. За її наказом китайські війська приєдналися до повсталих, і всі іноземні місії виявилися в облозі. Вбивали так багато і часто, що часом не встигали прибирати трупи. За Пекіну стали поширюватися інфекційні хвороби. Коли міністри закордонних справ ряду країн звернулися до імператора Китаю з проханням втрутитися, Циси заволала: «Як вони посміли сумніватися в моїй владі - давайте знищимо їх!» Іноземні держави послали війська, щоб врятувати своїх громадян, над якими нависла смертельна загроза. 14 серпня до Циси примчав гонець, щоб застерегти її: «Чужоземні дияволи прийшли!» Імператриця змушена була бігти. Коли вона залишала палац, до неї наблизилася наложниця скинутого імператора. Вона кинулася до ніг Ци Сі і благала дозволити імператору жити в палаці. Циси наказала євнухам: «Скиньте цю негідницю в колодязь! Нехай вона вмре для науки всім непокірним ». Нещасну жбурнули у глибоку криницю, де вона знайшла свою смерть. Після вигнання з Пекіну імператриця Ци Сі була змушена відмовитися від звичної розкоші. Їжа її була убогої, владу вона втратила. У країні панували безладдя і насильство. Але потім «боксерське повстання" було придушено союзними військами, і Ци Сі дозволили повернутися в Пекін після підписання мирних угод. Вже згадувана Шарлотта Холден писала, що це був час крайнього лицемірства Ци Сі. «Будь-якими способами вона прагнула відгородити себе від спроб держав-союзниць позбавити її влади. Вона зрозуміла, що для цього необхідно змінити імідж, а свою політику представити в новому світлі. Вищою крапкою її лицемірства стало розпорядження вилучити з архівів династії всі «пробоксерскіе» декрети і укази ».

В останні роки життя Ци Сі стала свідком реформ, початих у Китаї під впливом Заходу. Вона також була змушена віддати посмертні почесті страченим нею же імператорським міністрам і навіть нещасної наложниці, безжалісно кинутої в колодязь.

Влітку 1907 року Ци Сі перенесла інсульт, і здоров'я її різко похитнулося. Здоров'я імператора теж погіршувалося. Незважаючи на те що він не правил країною, Гуан Сю зберіг повагу народу й одержав право жити в палаці. Вранці 14 листопада 1908 імператор помер. При цьому очевидні були симптоми отруєння. Звичайно, його лікар не зміг встановити причину смерті. Підозра лягла на Ци Сі. Цілком ймовірно, що вона таємно, через євнуха, давала імператору невеликі дози отрути протягом довгого періоду. Імператриця Ци Сі пережила племінника усього на 24 години. Після неї залишилося багатомільйонні статки - незаперечне свідчення грабіжницького характеру влади імператриці-дракона. Вона залишила стару, горду династію маньчжурів у жалюгідному стані, упустивши реальну можливість вчасно відкрити Китай для нових ідей, повернути застиглу у своєму розвитку патріархальну країну на шлях прогресу і процвітання.

СПИСОК:

1. Губер А.А., Кім Г.Ф., Хейфец О.М. Нова історія країн Азії та Африки. М.: «Наука», 1982. - 560 с.

2. Історія Китаю: Підручник / Під. ред. Меліксетова А.В. - М.: Изд-во МГУ, 1998. - 736 с.

3. Charlotte Holden. The Last Greatest Imperatrisse of China. National Geografic Journal N4 / 1989.

4. When, where, why and how it happened. The Riders Digest Association Ltd., London, 1993.

5. The Great Mysteries of the Past. GmbH, 1991.