ІС Тургенєв - Письменник-філософ

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Регіна Нохейль (Німеччина)

Незважаючи на те, що І.С. Тургенєв на перший погляд не є «письменником-філософом», в його творчості ясно відбивається зіткнення різних філософських течій 19-го століття. Особливо добре було досліджено вплив Артура Шопенгауера на думку Тургенєва (пор. напр., Роботи А. Батюто, А. Валіцького, Г. Вінніковой, С. Мек Лофлін, Г. Швіртц та ін.) Проте ні Шопенгауера самого, ні інтересу Тургенєва до мислення німецького філософа не можна зрозуміти, не беручи до уваги попереднє їх зіткнення з філософією Гегеля і німецьким ідеалізмом.

На жаль, збереглося мало документів, що стосуються «гегелівського періоду» в думці Тургенєва, наприклад, його магістерська робота (1842 р.) - складна, суперечлива суміш думок Гегеля і традиційного, теістского уявлення про бога, перейняті від старого Шеллінга. Ці матеріали до цих пір не були досліджені систематичним чином. Їх можна зрозуміти лише на тлі загальної «духовної атмосфери» того часу (у Росії і в Німеччині), тобто на тлі боротьби про правильне викладі філософії ідеалізму, її поняття «абсолютного суб'єкта», «світового духу» і т.д.

Важливим етапом поступового «переходу від Гегеля до Шопенгауером» у 1840-х роках є т.зв. «Младогегельянство». Младогегельянців розірвали відвернений ве ідеалістичне поєднання суб'єкта і об'єкта, ін індивідуальне і цілого. Вони обожнювали творчий, конкретний індивідуум як рушійну світ силу, але в той же час вірили в об'єктивну, що здається незалежною від людини закономірність історії і суспільства. Младогегельянців не зрозуміли, як одне пов'язане з іншим (пор. блискучу критику Карла Маркса в «Німецькій ідеології»); вони не «перевели» в практику абстрактне ідеалістичне уявлення про діалектику, а замінили його духовним дуалізмом. Внаслідок цього індивідууму об'єктивна дійсність є чужим, навіть загрозливим «чудовиськом з залізними пазурами» (В. Г. Бєлінський), якому треба «скоритися» або яке треба «заперечувати», «зруйнувати» (М. Штірнер, Б. Бауер). У Тургенєва подібний дуалізм, абстрактне протиставлення творчої індивідуальності і суспільства як виключають один одного концепції показується в есе «Фауст» (1845 р.). Таке інтелектуальне настрій - почуття безсилля індивідуума перед міццю громадських та історичних процесів - у 1840-х роках підготувало ос нову рецепції Шопенгауера, який стверджував, що всередині світу панує ірраціональна, сліпа, незмінна «воля», порівняно з якою індиві дуальні уявлення про свободу , про щастя, про сенс історії є лише оманливою ілюзією.

З початку 1850-х років у творах Тургенєва все більше показується дивна подвійність, яку часто описували дослідники. Радянський Турге невідомий В.М. Маркович у зв'язку з цим говорить про «подвійний перспективі», про «другому сюжеті». Зображенню історичних подій з точки зору індивідуума протиставлений інший «світ», де «... скаржиться і сто немає Хаос, ... плачуть його сліпі очі »(« Досить »). Це зовсім не означає, що в творчості письменника стався раптовий, досконалий відмова від колишніх думок. Навпаки: з точки зору вищесказаного, такий розвиток навіть має свою логіку. Тургенєв не просто перейняв метафізику волі Шопенгауера, він користувався нею як метафорою давно виникли власних почуттів і сумнівів. «Подвійність» у творах Тургенєва є літературною обробкою, художнім продовженням старого, все ще не дозволеного конфлікту між індивідуумом і громадським цілим. Шопенгауерскімі «настроями» письменник звертає увагу читача на цей конфлікт, але на відміну від Шопенгауера він ніколи не відмовлявся від віри в індивідуум і в сенс історії. У нього образ «Хаосу» є не «примиренням», а «зойком індивідуума перед закритими дверима незнайомого» (Е. Каган-Канц), які він хоче відкрити. З цієї причини не можна назвати Тургенєва справжнім шанувальником метафізики Шопенгауера. Але Тургенєв теж не довіряв чисто громадським теоріям людства, в яких підозрював «нову метафізику», нове штучне поєднання індивідуума і суспільства, яке не відповідає складності цих зв'язків. Особливо яскраво це видно в зіткненні Тургенєва з А.І. Герценом і представниками народництва. У народництві вище названий дуалізм повторився на суспільно-полі тичної рівні у формі глибокого розриву між інтелігенцією та народом. Тургенєв зобразив трагі ку цього руху в своєму останньому романі «Новина» (1877 р.). Цікаво, що сильно індивідуалізованої формою свого твору він як би повторив суб'єктивізм революціонерів на літературній ниві. Таким чином, в останньому романі Тургенєва стикаються літературне та суспільно-політичне відображення старої, успадкованої від філософії ідеалізму проблеми суб'єктивізму та об'єктивізму.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
10.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Вольтер Письменник і філософ-просвітитель деїст
Великий письменник Тургенєв і декабристи
Тургенєв і. с. - Роботу над Рудін Іван Сергійович Тургенєв почав у 1855.
Тургенєв і. с. - Тургенєв батьки і діти
Філософ Аристотель
Філософ Ф Л Фейєрбах
Філософ З Н Булгаков
Римський філософ Епікур
До Маркс людина і філософ
© Усі права захищені
написати до нас