ІЕ Бабель людина у вогні громадянської війни і революції

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

І.Е. Бабель:


Людина у вогні громадянської війни і революції.


"Письменник і революція 1917р.", "Інтелігенція і революція" - ці теми здаються сьогодні використаними і застарілими. А, між тим, вони не отримали ще свого дослідника, здатного оцінити їх не з позиції політичного оглядача, а відсторонено і не плутаючи естетику з політичної злободенністю.
Ця проблема спочатку передбачала два виходи: або письменник брав революцію і автоматично ставав її вірним псом і співаком, або не брав, в результаті чого надавав їй явне або таємне опір. Але обидві ці моделі диктують письменнику тільки варіант його поведінки на політичній арені, абсолютно не передбачаючи численні метаморфози в зоні культури. Тому наголос у взаєминах письменника з останньою російською революцією завжди робилося виключно на політично спекулятивному моменті; вся культурологія відкидалась або в кращому випадку була на самому дальньому плані.
Тут знову ж таки присутня типова для російської культурної традиції плутанина естетики і моралі. Письменник завжди чекає від потужного політичного події естетичного вибуху і обпалюється на дивовижних моральних наслідки. "Слухати музику революції" завжди небезпечно, вона заворожує, але в підсумку дає дуже сильні звукові ефекти.
Сімнадцятий рік розбудив і юридично оформив колосальний сплеск насильства, зробивши його рушійною силою вітчизняної культури на багато років вперед. І ця унікальна ситуація дозволяє порівняти творчість класиків двадцятих років з культурними жестами представників світової культури.

Революція - надто величезна за своїми масштабами подія, щоб не бути відбитим у літературі. І лише лічені одиниці письменників і поетів, які опинилися під її впливом, не торкнулися цієї теми в своїй творчості.

Треба також мати на увазі, що Жовтнева революція - найважливіший етап в історії людства - породила в літературі і мистецтві найскладніші явища.

Багато паперу було списано у відповідь на революцію і контрреволюцію, але лише небагато що, що вийшло з-під пера творців оповідань і романів, змогло повною точності відобразити все те, що рухало народом у такі важкі часи і саме в тому напрямку, в якому потрібно було найвищим постам, які не мають єдиного обличчя. Також не скрізь описана моральна ломка людей, що потрапили в наітруднейшее положення звіра революції. А той, хто порушив, розв'язав війну ... Хіба їм стало краще? Ні! Вони теж опинилися в руках того чудовиська, яке вони самі ж і породили. Ці люди з вищого світу, колір всього російського народу - радянська інтелігенція. Вони піддалися важким випробуванням з боку другої, більшої частини населення країни, перехопили прогрес, подальший розвиток війни. Деякі з них, особливо молоді люди, зламалися ...

Багато письменників використовували різні прийоми втілення і передачі всіх своїх думок з приводу революції в повному обсязі і в тій формі, яку вони самі випробували, будучи в самих центрах громадянської війни.

Одним з відомих революційних письменників виявився І.Е. Бабель.

І.Е. Бабель дуже, дуже складний у людському і літературному розумінні. Він піддавався гонінню ще за життя. Складається таке враження, що й після його смерті питання про твори, створених ним, досі не вирішено.


Це літопис буденних злодіянь,

яка тіснить мене невтомно,

як порок серця.


"Росія, - промовив він
під столом і забився, - Росія ... "
І. Бабель


У 20-30-ті роки Ісаак Еммануїлович Бабель по праву вважався одним з провідних письменників Росії. Про його прозі були написані десятки статей. Найбільш ранні оповідання Бабеля схвалив і допоміг опублікувати сам М. Горький. Це було в 1916 році, але потім почалася довга пауза.
У роки громадянської війни Бабель під чужим прізвищем йде воювати в Конармия Будьонного. Його перші оповідання про Конармії викликали бурхливу негативну реакцію самого Будьонного. Це й не дивно: вже тоді народжувався стиль оспівування перемог більшовиків і різних їх звершень, критика була неприпустима.
Отже, Бабеля його власний командарм обізвав так: "... дегенерат від літератури Бабель опльовує художньої слиною класової ненависті "кінармійці. Але знову допоміг М. Горький, який знав ціну таланту цього письменника. Заперечуючи Будьонному, М. Горький дуже високо оцінив бабелевскіх "Конармия" і навіть сказав, що письменник зобразив героїв своєї книги яскравіше, "краще, правдивіше, ніж Гоголь запорожців". Але ми знаємо, що Горький сам вступив у конфлікт з тоталітарним режимом Сталіна, і
52
Бабель втратив останню захист. У 1939 році Бабель був заарештований і невдовзі загинув у сталінських катівнях.
У часи так званої "хрущовської відлиги" про Бабелі знову заговорили. Вийшла його книга "Вибране". Але офіційна літературна реабілітація Бабеля йшла повільно. "Відлига" закінчилась, і письменник знову піддався різкій критиці, в стилі буденновской, але тепер йому ставили в провину антинаукові погляди і концепції.
У чому ж полягали його так звані антинаукові погляди? Мені здається, перш за все в тому, що радянська цензура тієї пори відсувала в тінь твори про революцію і громадянську війну тих письменників, які відверто говорили про свою епоху. Поки радянські цензори намагалися якось замовчати ім'я Бабеля, в 1973 році в НДР вийшло двотомне зібрання його творів, а в 79-м у США - однотомник російською мовою "Забутий Бабель".
Зараз, коли російському читачеві повністю повернуто творчу спадщину цього чудового письменника, ми бачимо, як були не праві ті, хто звинувачував його в зраді власного народу.
У всіх своїх творах про революцію і громадянську війну Бабель викривав несправедливі звинувачення, які коштували життя багатьом невинним людям, наздогнавший і його самого. Герої Бабеля у всіх ситуаціях намагалися уникнути кровопролиття. В одній з новел "Конармії" головний герой перед атакою спеціально виймає патрони з нагана, щоб не вбити людину. Бойові товариші не розуміють його й починають ненавидіти. І. Бабель талановито розвивав гуманістичні традиції класичної російської літератури, в яких життя і щастя людини завжди переважають над іншими цінностями.

У 1920 р. Бабель добровільно вступив до лав Першої Кінної армії і відправився на фронт. Грунтуючись на своїх безпосередніх враженнях, він написав цикл оповідань "Конармія", працюючи в якості кореспондента газети «Червоний кавалерист» під псевдонімом К. Лютов в першій Кінної армії. Роман І.Е. Бабеля «Конармія» - це ряд здавалося б не пов'язаних між собою епізодів, вишиковуються у величезні мозаїчні полотна. У них письменник показує жахи громадянської війни: жорстокість, насильство, руйнування старої культури. У цей процес залучені прості люди - козаки, кінармійці - і представники інтелігенції. У «Конармії», незважаючи на жахи війни, показана лютість тих років, - віра в революцію і віра в людину. Мистецтво Ісаака Бабеля малює у творі безжальну, злегка прикриту своєрідним чорним гумором панораму почуттів народних мас і червоноармійців. Слід зазначити, що дія книги розгортається на Україну і в Польщі, але все що згадуються нижче персонажі росіяни. Оповідання ведеться від імені Кирила Васильовича Лютова, який говорить про себе: "Я закінчив юридичний факультет і належу до так званих інтелігентним людям". Лютов глибоко самотній. Він, освічена людина, яка знає мови, наділений почуттям прекрасного, потрапляє в середовище, в якому "ріжуть за очки". Його не хочуть приймати, поки він не здійснить вбивство (нехай це вбивство гусака, але для інтелігента воно - трагедія). Тільки після розправи з гусаком Лютов зливається з масою червоноармійців, що сказали про нього: "Хлопець нам відповідний". Але це лише видимість. Він все одно чужий серед них. Він не може змусити себе відмовитися від заповідей моралі. Осквернення церков, насильство над жінками, жорстокість по відношенню до полонених - все це болем відгукується в його душі. Він ніколи не перетвориться на одного з них, не стане точно таким, як Василь Курдюков, холоднокровно описав вбивство власного батька, або Афонька Виду, безтрепетно ​​застрелив пораненого Долгушова. Щоб вести себе, як ці люди, треба так само мало знати і не мати поняття про моральному законі.

Лютов не єдиний інтелігент у "Конармії". Б'ючись в Польщі, герої книги постійно стикаються з місцевим населенням - поляками і євреями. Єврейська культура особливо багато означає для Бабеля, який знав її з дитинства. Більшість євреїв, зображених у "Конармії", освічені, що оберігають свою культуру і традиції люди.
За словами Н. Берковський: «Конармія» - одне із значних явищ в художній літературі про громадянську війну ».

Ідея цього роману - виявити і показати всі вади революції, російської армії і аморальність людини.

Автор малює пронизливо-тужливий самотність людини на війні. І.Е. Бабель, побачивши в революції не тільки силу, але і «сльози і кров», «крутив» людини так і сяк, аналізував його. У розділах «Лист» і «Берестечко» автор показує різні позиції людей на війні. У «Листі» він пише про те, що на шкалі життєвих цінностей героя, історія про те, як «кінчали» спочатку брата Федно, а потім татуся, займає друге місце. У цьому полягає протест самого автора проти вбивства. А в розділі «Берестечко» І.Е. Бабель намагається піти від реальності, тому що вона нестерпна. Описуючи характери героїв, межі між їхніми душевними станами, несподівані вчинки, автор малює нескінченну різнорідність дійсності, здатність людини одночасно бути піднесеним і буденним, трагічним і героїчним, жорстоким і добрим, народжує і вбиває. І.Е. Бабель майстерно грає переходами між жахом і захопленням, між прекрасним і жахливим.

За пафосом революції автор розгледів її лик: він зрозумів, що революція - це екстремальна ситуація, що оголює таємницю людини. Але навіть у суворі будні революції людина, що має почуття жалю, не зможе примиритися з вбивством і кровопролиттям. Людина, на думку І.Е. Бабеля, самотній у цьому світі. Він пише про те, що революція іде «як лава, розмаху життя» і залишаючи свій відбиток на всьому, чого торкнеться. І.Е. Бабель відчуває себе «на велике безперервної панахиді». Ще сліпуче світить розпечене сонце, але вже здається, що це «помаранчеве сонце котиться по небу, як відрубана голова», і «ніжний світло», який «загоряється в ущелинах хмар», вже не може зняти тривожного занепокоєння, тому що не просто захід сонця , а «штандарти заходу віють над нашими головами ...» Картина перемоги на очах набуває незвичну жорстокість. І коли слідом за «штандартами заходу» автор напише фразу: «Запах вчорашньої крові і вбитих коней капає у вечірню прохолоду», - цією метаморфозою він якщо не перекине, то, у всякому разі, сильно ускладнить свій первісний торжествуючий заспів. Все це готує фінал, де в гарячому сні оповідачеві бачаться сутички і кулі, а наяву сплячий сусід-єврей виявляється мертвим, по-звірячому зарізаним поляками старим.

В. Полянський зазначав, що в «Конармії», як і в «Севастопольських оповіданнях» Л. Толстого, «героєм врешті-решт є« правда »... піднялася селянської стихії, що піднялася на допомогу пролетарської революції, комунізму, хоча б і своєрідно розуміється» .

«Конармія» І.Е. Бабеля свого часу викликала величезний переполох в цензурі, і, коли він приніс книгу до Будинку друку, то, вислухавши різкі критичні зауваження, спокійно сказав: «Що я бачив у Будьонного - то й дав. Бачу, що не дав я там зовсім політпрацівника, не дав взагалі багато чого про Червону Армію, дам, якщо зумію, далі »...

Як було сказано, автор не залишав без уваги в своїй творчості такі проблеми, як національне питання. В оповіданні "Геда" ми бачимо людину, яка ні в яких обставин не може відмовитися від своїх національних традицій: "Революція - скажімо їй" так ", але хіба суботи ми скажемо" ні "?" Революція не принесла йому та іншим євреям нічого, крім нових бід: "І ось ми всі, вчені люди, ми падаємо на обличчя і кричимо на голос: Горе нам, де солодка революція? .." Герой оповідання Ісаака Бабеля - старий Геда висловлює таке побажання: «І я хочу Інтернаціоналу добрих людей , я хочу, щоб кожну душу взяли на облік і дали б їй пайок по першій категорії ». На що головний герой твору - Кирило Лютов - відповідає йому, що Інтернаціонал «їдять з порохом і приправляють кращою кров'ю».
Сам Геда це чудово розуміє. Він бачить, що й білі, і червоні несуть із собою зло, розруху, горе, руйнування. А в його уяві «революція - це добра справа хороших людей. І тоді герой ставить запитання: «Хто ж скаже Геда, де революція і де контрреволюція». Де солодка революція? »Він хоче простого спокою, ясності. Щоб у нього не відібрали улюблений грамофон, а у відповідь отримує: «Я стріляти в тебе буду ... і я не можу не стріляти, тому що я - революція». Геда зрозуміти дуже легко: люди, що воюють один проти одного, однаково жорстокі з мирним населенням, а йому хочеться, щоб навколо нього жили добрі, мирні і чуйні люди.
На мій погляд, у тих умовах і в той час це було неможливо. Йшла війна, сама абсурдна по своїй суті, коли брат іде на брата, син - на батька. І як же зі зброєю в руці, переступаючи через мертвих, можна побудувати добрий і справедливий світ, що об'єднує людей різних національностей?
Його не можна побудувати, адже це зовсім різні культури, уявлення про світ, різні уклади життя.
І ще одна особливість: Геда зовсім не потрібні високі революційні ідеали і цілі, йому потрібна спокійна, мирна і сите життя. І таких, як він, багато.
І сам автор вважає «Інтернаціонал добрих людей» неможливим, тому він називає Геда «засновником незбутнього Інтернаціоналу».

Своєю розповіддю Їх було дев'ять автор ніби висловлює думку: на війні немає переможців, навпаки, тут все переможені. Переможені ті, кого вбили, вражені ті, хто вбивав, тому що слід досконалого вбивства буде лежати на них все життя, і кожен постріл буде вбивати не тільки людини, але й частина душі. У цьому й полягає саме жахливе, згубний вплив війни поховання душ солдатів. Тому автор і пише: Я жахнувся безлічі панахид, майбутніх мені. У самій назві Бабель закладає певний сенс. Їх було дев'ять + Кого їх? Солдат, прикажчиків, полонених? Автор навмисно і пише про них як про однорідну групі людей, але робить він це не керуючись політикою антисемітизму, а прагнучи відокремити кожної людини. З дев'яти убитих читач знає лише одного, що стоїть під четвертим номером Адольфа Шульмейстера, Лодзинського прикажчика, єврея. А хто вони - останні вісім чоловік? Так і вісім чи що? Адже вісьмох вбили тільки в цей день, а скільки їх склав голови під смертоносним прицілом? І не злічити, напевно. Тому Бабель і використовує займенник їх, решта образ полонених загадкових для читача. Тему розповіді можна визначити як убивча сила війни, дія її на людину. Ідея розповіді полягає в тому, щоб підкреслити це безліч панахид, може бути, відкрити очі всім людям і спробувати запитати: А заради чого все це? Міріади бджіл відбивали переможців і вмирали у вуликів. Вони боролися за себе, за свій дім, за свою велику сім'ю, і єдина мета сплочала їх. А коли люди холоднокровно вбивають один одного це що? Це навіть не боротьба, не війна. Це винищення ближніх. В оповіданні є своєрідний рефрен: Дев'яти полонених немає в живих. Я знаю це серцем. Еета думка повторюється на початку, в середині і в кінці твору, тим самим охоплюючи всі його частини однієї,. Немов пульсуючою в мозку думкою. Ці слова стають головними для автора. Його герой оповідач переживає за вбитих. Але що може зробити він, якщо взводний командир Голов, вбиваючи людини, повертає собі посмішку полегшення і спокою, ніби такі дії можна назвати великими, героїчними? В оповіданні, крім оповідача, є й інші герої, чиї характери автор розкриває за допомогою портретних замальовок, діалогів, їх вчинків. Так юнак з кучерявими баками,. зі спокійними очима поблажливою юності уособлює ідею марності війни,. Тому що юність дивиться на все іншими очима. І не важливо, програємо ми чи ні, - значно інше: чи збережемо ми головне багатство людини. Голов, взводний командир, в оповіданні протиставлений оповідач. Якщо для останнього вбити це позбавити життя, зробити гріх, непростимий вчинок, то для Голова вбивство обертається лише холоднокровним виконанням наказу. Полярність цих двох образів виявляється і в діалогах, у їхніх стосунках, у фразах. Голов говорить з ненавистю про те, що оповідач дивиться на світ крізь свої окуляри. Можливо,. Той дійсно бачить світ крізь призму людських почуттів, тих же, що і в мирний час, а, по Голову, на війні так не можна. Він пристосований до війни: навчився діставати у полонених одяг, стріляти, вбивати. Його натура, напевно, дуже сильно піддалася впливу війни. Голов вже не людина. Він солдатів. І в це поняття можна вкладати не тільки бійцівські якості, але й перетворення людини в один гвинтик у механізмі армії і не більше того. Автор використовує ще один діалог для вираження думок своїх героїв. Він відбувається між оповідачем і полоненим євреєм Шульмейстер. Читач дізнається, що один з одним спілкуються два євреї. З тією лише різницею, що один офіцер, а інший полонений, що один буде вбивати, а інший через лічені хвилини помре. Такий своєрідний герой двійник потрібен був авторові, щоб показати невибірковість бича війни. Просто помруть все: деякі фізично, інші морально. Якщо виходити на лексичний рівень, то можна відзначити використання стилістично знижених, розмовних слів, які створюють гармонійний фон для оповідання (паювання робити, Скидан барахло). Крім того, як завжди в розмовній мові, в діалогах героїв можна зустріти інверсії, еліпсиси, які не є художніми засобами, але створюють гармонійну картину. В кінці розповіді антитеза: Я взяв щоденник і пішов у квітник, ще вцілілий. Там росли гіацинти та блакитні троянди. Читач бачить різкий контраст між жахами війни і вишуканими блакитними трояндами, що ростуть в квітнику, наче осколки минулого безтурботного життя, що поселилися серед моря війни.

Всі розповіді у Бабеля наповнені запам'ятовуються, яскравими метаморфозами, відбиваючи драматизм його світогляду. І ми не можемо не сумувати про його долю, не співчувати його внутрішнім терзанням, не захоплюватися його творчим даром. Його проза не вицвіла в часі. Його герої не потьмяніли. Його стиль, як і раніше загадковий і невоспроізводім. Його зображення революції сприймається як художнє відкриття. Він висловив свою позицію на революцію, став «самотньою людиною» у світі, який швидко змінюється і кишить змінами. І ми бачимо, як громадянська війна чужа інтелігентній людині. Це царство дикості, руйнування культури - і російської, і польської, і єврейської.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
38.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Людина у вогні громадянської війни за творами Розгром Фадєєва і Сорок перший Б А Лавреньова
Народження людини нового типу у вогні громадянської війни за твором Бабеля Конармия
Козацтво в революції і громадянської війни 1917 1922 рр.
Булгаков м. а. - Тема революції та громадянської війни у ​​м. Булгакова
Боротьба за владу на Уралі в роки революції та громадянської війни
Тема революції та громадянської війни ААФадеева ІЕБабеля БЛПастернака МАБулгакова
Тема революції та громадянської війни в романі Б Л Пастернака Доктор Живаго
Пастернак б. л. - Тема революції та громадянської війни в романі б. л. пастернаку доктор Живого
Причини поразки та уроки української революції 1917-1921 рр Підсумки громадянської війни
© Усі права захищені
написати до нас