Зміст

Введення. 2
1. Загальні положення. 4
1.1. Порядок ведення ЕНВД .. 4
1.2. ЕНВД і інші системи оподаткування. 6
2. Основні елементи ЕНВД .. 8
2.1 Платники податків ЕНВД .. 8
2.2 Об'єкт оподаткування і податкова база. 9
2.2.1 Об'єкт оподаткування за ЕНВД .. 9
2.2.2 Податкова база по ЕНВД .. 9
2.3 Податковий період і податкова ставка. 10
2.4 Порядок і терміни обчислення і сплати ЕНВД .. 10
3. Коригувальні коефіцієнти К1і К2. 12
3.1 Базова дохідність і фізичний показник. 12
3.2 Коефіцієнт К1. 13
3.3 Коефіцієнт К2. 14
3.3.1 Облік фактичного періоду роботи при визначенні К2. 15
3.3.2 Розрахунок К2 з урахуванням фактичного періоду роботи .. 17
4. Податкові відрахування .. 18
Бібліографічний список. 20

Введення
Порядок встановлення та введення в дію єдиного податку на поставлений дохід для певних видів діяльності встановлювався Федеральним законом від 31 липня 1998 р. N 148-ФЗ "Про єдиний податок на поставлений дохід для певних видів діяльності", в пояснювальній записці до проекту якого зазначалося, що його прийняття дозволить частково вирішити проблему існування значної частки в економіці тіньового обороту капіталів.
Найбільш яскраво це виражено в галузях, де відповідно до умов господарювання фінансові операції проводяться з широким використанням готівкових грошових коштів, що дозволяє підприємствам "йти" від сплати податків. У першу чергу це характерно для галузей торгівлі, громадського харчування, побутового та транспортного обслуговування, виконання будівельних і ремонтних робіт, а також надання інших платних послуг населенню. Враховуючи, що зазначені види діяльності є економічно пріоритетними з точки зору отримання швидкого прибутку, більшість малих підприємств створюється і працює саме в цих галузях.
Діяв Федеральний закон від 29 грудня 1995 р. N 222-ФЗ "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва" не забезпечував найбільш повного врахування доходів суб'єктів малого підприємництва, які працювали у зазначених сферах. Прийняття Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 148-ФЗ переслідувало наступні цілі:
- Підвищення доходів бюджетів усіх рівнів за рахунок розширення бази оподаткування у зв'язку з легалізацією переховуваних доходів;
- Зниження рівня податкового тягаря для сумлінних платників податків;
- Спрощення системи обліку і звітності.
Принципові відмінності передбаченого Федеральним законом від 31 липня 1998 р. N 148-ФЗ оподаткування поставлений дохід від діючих схем оподаткування були наступні:
- Введення ЕНВД увазі скасування сплати сукупності федеральних, регіональних і місцевих податків і зборів, встановлених законодавством Російської Федерації (за винятком державних, митних зборів, земельного податку та деяких інших);
- Об'єкт оподаткування - поставлений дохід, це потенційно можливий валовий дохід за вирахуванням потенційно необхідних витрат, - визначається не по звітності (тому її можна істотно спростити і скоротити), а розраховується за типовими показниками. Визначення дохідності різних видів діяльності пов'язано з фізичними параметрами діяльності малих підприємств (площа, кількість посадкових місць і ін) та їх місцем розташування (столиця, село, в центрі, на околиці і т.д.);
- Базова прибутковість одиниці фізичного показника для окремих видів діяльності, верхній і нижній межі коригувальних коефіцієнтів та порядок обчислення єдиного податку встановлюються Урядом РФ, а конкретні значення цих коефіцієнтів - суб'єктами Російської Федерації.
З 1 січня 2003 р. система оподаткування у вигляді єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності встановлено розд. VIII.1 гол. 26.3 "Спеціальні податкові режими" частини другої Податкового кодексу РФ, введеної Федеральним законом від 24 липня 2002 р. N 104-ФЗ "Про внесення змін і доповнень у частину другу Податкового кодексу Російської Федерації і деякі інші акти законодавства Російської Федерації, а також про визнання такими, що втратили чинність окремих актів законодавства Російської Федерації про податки і збори ".

1. Загальні положення

Система оподаткування у вигляді єдиного податку на поставлений дохід - це один із чотирьох діючих зараз в РФ спеціальних податкових режимів [1]. Він передбачає особливий порядок визначення елементів оподаткування (об'єкта, податкової бази, податкової ставки тощо), а також звільнення від сплати деяких податків [2].
Суть цієї системи оподаткування полягає в тому, що при обчисленні і сплаті ЕНВД платники податків керуються не реальним розміром свого доходу, а розміром поставлений ним доходу, який встановлений НК РФ.

1.1 Порядок ведення ЕНВД

Система оподаткування у вигляді ЕНВД встановлена ​​гол. 26.3 НК РФ. Ця глава визначила всі елементи оподаткування ЕНВД:
- Платники податків (ст. 346.28 НК РФ);
- Об'єкт оподаткування (ст. 346.29 НК РФ);
- Податкова база (ст. 346.29 НК РФ);
- Податковий період (ст. 346.30 НК РФ);
- Податкова ставка (ст. 346.31 НК РФ);
- Порядок і терміни сплати податку (ст. 346.32 НК РФ).
При цьому ЕНВД застосовується не на всій території РФ. Це пов'язано з тим, що прийняти рішення про введення його в дію на відповідній території має право тільки:
- Представницькі органи муніципальних районів;
- Представницькі органи міських округів;
- Законодавчі (представницькі) органи державної влади міст федерального значення Москви й Санкт-Петербурга [3].
Для того щоб ввести на території муніципального району чи міського округу (а також у Москві та Санкт-Петербурзі) систему оподаткування у вигляді ЕНВД, перераховані вище органи повинні прийняти відповідний нормативний правовий акт. Якщо такий документ представницькими органами не прийнятий, то на ввіреній їм території система оподаткування у вигляді ЕНВД не застосовується.
Таким чином, може вийти, що на території будь-якої області система оподаткування у вигляді ЕНВД введена тільки в декількох муніципальних районах (міських округах), в інших же вона не застосовується.
Представницькі органи вправі визначати види підприємницької діяльності, щодо яких запроваджується ЕНВД. Але робити вони це можуть тільки в межах того переліку, який встановлений п. 2 ст. 346.26 НК РФ [4]. Крім того, щодо діяльності з надання побутових послуг представницькі органи вправі самостійно визначити перелік груп, підгруп, видів і (або) окремих побутових послуг, що підлягають переведенню на сплату ЕНВД [5].
При введенні ЕНВД на своїй території представницькі органи вправі встановити значення коефіцієнта К2, зазначеного у ст. 346.27 НК РФ, або значення даного коефіцієнта, що враховують особливості ведення підприємницької діяльності [6].
Система оподаткування у вигляді ЕНВД носить обов'язковий характер. Іншими словами, ви не має права вибрати, за якою системою будете платити податки (загальної, спрощеної або по системі у вигляді ЕНВД), якщо одночасно виконуються наступні умови:
- На території здійснення підприємницької діяльності в установленому порядку введений ЕНВД;
- У місцевому нормативно-правовому акті про ЕНВД згаданий даний вид діяльності.

1.2 ЕНВД і інші системи оподаткування

ЕНВД застосовується поряд із загальною системою оподаткування та іншими режимами оподаткування, передбаченими законодавством РФ про податки і збори [7].
У тих випадках, коли платник податків поєднує ЕНВД з іншими режимами оподаткування (загальним або ССО), він зобов'язаний вести окремий облік майна, зобов'язань і господарських операцій. Також обов'язкова і в разі одночасного здійснення кількох видів діяльності, що обкладаються ЕНВД [8].
При застосуванні ЕНВД, не сплачуються такі податки [9].

Таким чином, якщо організація здійснює лише діяльність, що оподатковується ЕНВД, то вона не зобов'язана вести і сплачувати податок на прибуток, податок на майно, ПДВ і ЕСН.
Всі інші податки сплачуються в установленому порядку [10]. Так, сплата ЕНВД не звільняє від сплати:
- Земельного податку;
- Транспортного податку;
- Акцизів;
- Державного мита;
- ПДВ при ввезенні товарів на митну територію РФ та ін
Крім того, сплата ЕНВД не звільняє від обчислення і сплати страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування [11].
Платники ЕНВД не зобов'язані представляти в податкові органи нульові декларації (розрахунки) за тими податками, від яких вони звільнені [12].
Організації, які сплачують ЕНВД, ведуть бухгалтерський облік і представляють бухгалтерську звітність у загальновстановленому порядку. Федеральний закон від 21.11.1996 N 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік" ніяких виключень в цьому сенсі для платників ЕНВД не робить.
Фінансове відомство також роз'яснює, що платники ЕНВД повинні вести бухоблік в цілому по всіх здійснюваним організацією видами діяльності, навіть якщо з якихось видів діяльності застосовується спрощена система оподаткування, що не вимагає ведення бухобліку.

2. Основні елементи ЕНВД

2.1 Платники податків ЕНВД

Платниками податків ЕНВД є організації та індивідуальні підприємці, якщо одночасно виконуються наступні умови:
- На території здійснення ними підприємницької діяльності в установленому порядку введений ЕНВД;
- У місцевому нормативному правовому акті про ЕНВД в числі видів підприємницької діяльності, що обкладаються цим податком, згаданий і вид діяльності, який здійснює організація (підприємець).
Пункт 2 ст. 346.26 НК РФ містить вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, щодо яких представницькі органи вправі прийняти рішення про введення ЕНВД. У їх числі роздрібна торгівля, громадське харчування, побутові, ветеринарні послуги, послуги з ремонту, технічного обслуговування та миття автотранспортних засобів, поширення і (або) розміщення зовнішньої реклами та ін
Організації (підприємці) не вправі застосовувати систему оподаткування у вигляді ЕНВД у випадках, якщо [13]:
1. Діяльність, яка підпадає під ЕНВД, здійснюється в рамках договору простого товариства (договору про спільну діяльність).
2. Платники податків ЕСХН реалізують вироблену ними сільськогосподарську продукцію, включаючи продукцію первинної переробки, вироблену із сільськогосподарської сировини власного виробництва, в рамках оподатковуваної ЕНВД діяльності з роздрібної торгівлі та громадського харчування [14].
Право на застосування ЕНВД щодо роздрібної торгівлі відсутня не тільки у сільгоспвиробників, які реалізують власну продукцію, а й у будь-яких інших виробників, які вирішать здійснювати діяльність з продажу власної продукції в роздріб [15].

2.2 Об'єкт оподаткування і податкова база

2.2.1 Об'єкт оподаткування за ЕНВД

Об'єктом оподаткування для застосування ЕНВД визнається поставлений дохід платника податків [16].
Поставлений дохід - це потенційно можливий дохід платника податку ЕНВД, що розраховується з урахуванням сукупності умов, які безпосередньо впливають на отримання зазначеного доходу, і який використовується для розрахунку величини ЕНВД за встановленою ставкою [17].
Таким чином, законодавець поставив платнику податків той дохід, який потенційно може бути ним отримано при здійсненні тієї чи іншої діяльності (з урахуванням різних факторів, що впливають на реальний дохід, таких, як місце і фактичний час ведення діяльності, сезонність тощо) .

2.2.2 Податкова база по ЕНВД

Податковою базою для обчислення ЕНВД визнається величина поставлений дохід.
Розраховується вона як добуток базової прибутковості за певним видом підприємницької діяльності, обчисленої за податковий період, і величини фізичного показника, що характеризує даний вид діяльності [18].
При цьому базова прибутковість коригується (зменшується чи збільшується) на коефіцієнти К1 і К2 [19].
Таким чином, податкова база розраховується так:
НБ = (БД * К1 * К2) * ФП,
де НБ - податкова база;
БД - базова прибутковість за податковий період (квартал);
К1 - коефіцієнт-дефлятор;
К2 - коригуючий коефіцієнт;
ФП - фізичний показник.

2.3 Податковий період і податкова ставка

Податковим періодом по ЕНВД зізнається квартал [20]. Це означає, що обчислювати та сплачувати податок до бюджету необхідно після закінчення кожного кварталу.
Ставка ЕНВД складає 15% величини поставлений доходу [21].

2.4 Порядок і терміни обчислення і сплати ЕНВД

Суму ЕНВД обчислюють за підсумками податкового періоду, застосувавши таку формулу:
ЕНВД = НБ х С,
де НБ - податкова база;
С - ставка податку.
Якщо протягом кварталу величина фізичного показника змінюється, платник ЕНВД враховує це зміна з початку того місяця, в якому воно сталося.
Сплата ЕНВД проводиться платниками податків за підсумками податкового періоду не пізніше 25-го числа першого місяця наступного податкового періоду [22].
Податкові декларації з ЕНВД слід подавати до податкових органів за наслідками податкового періоду не пізніше 20-го числа першого місяця наступного податкового періоду [23].

3. Коригувальні коефіцієнти К1і К2

3.1 Базова дохідність і фізичний показник

Базова прибутковість - це умовний місячний дохід, який встановлений для кожного виду діяльності. Цей дохід відповідає одиниці фізичного показника, що характеризує відповідний вид діяльності [24].
Базова дохідність встановлена ​​в розрахунку на місяць, тоді як податковий період по ЕНВД дорівнює кварталу [25]. Тому при визначенні податкової бази слід збільшити розмір базової прибутковості в три рази (виходячи з трьох місяців).
Одиницею фізичного показника може бути:
- Працівник (в тому числі індивідуальний підприємець);
- Торгове місце;
- Квадратний метр;
- Транспортний засіб.
Так, фізичним показником для побутових і ветеринарних послуг є кількість працівників (включаючи індивідуального підприємця), зайнятих у цих видах діяльності. Фізичним показником для роздрібної торгівлі через об'єкти стаціонарної торгової мережі, що має торгові зали, є площа торгового залу в квадратних метрах і т.д.
Якщо протягом податкового періоду відбулася зміна величини фізичного показника, то при обчисленні суми ЕНВД зазначену зміну слід враховувати з початку того місяця, в якому ця зміна відбулася [26].
Величина базової прибутковості і фізичний показник для кожного з оподатковуваних ЕНВД видів діяльності встановлені у п. 3 ст. 346.29 НК РФ.
Базову прибутковість, встановлену НК РФ, потрібно коригувати (зменшувати або збільшувати) на коефіцієнти К1 і К2.
Коефіцієнти К1 і К2 дозволяють врахувати вплив різних зовнішніх умов (факторів) на розмір одержуваного доходу.
У числі таких факторів - місце ведення діяльності [27]. Адже умови підприємницької діяльності у великому місті і маленькому селищі непорівнянні. У селищі і кількість споживачів менше, і доходи населення нижче. Так, наприклад, у автостоянки, розташованої у великому місті, дохід незрівнянно більше, ніж у автостоянки, розташованої в селищі міського типу.

3.2 Коефіцієнт К1

К1 - це коефіцієнт-дефлятор, з його допомогою враховується зміна споживчих цін на товари (роботи, послуги) у Росії в попередньому періоді [28].
Розмір К1 встановлюється на календарний рік Міністерством економічного розвитку і торгівлі РФ.
Так, на 2008 р. К1 встановлений у розмірі 1,081 [29].
Отже, при розрахунку суми ЕНВД в 2008 р. базову прибутковість необхідно множити на 1,081.

3.3 Коефіцієнт К2

К2 - це коригувальний коефіцієнт базової прибутковості, що враховує сукупність особливостей ведення підприємницької діяльності [30]:
- Асортимент товарів (робіт, послуг);
- Сезонність;
- Режим роботи;
- Фактичний період часу здійснення діяльності;
- Величину доходів;
- Особливості місця ведення підприємницької діяльності;
- Площа інформаційного поля електронних табло;
- Площа інформаційного поля зовнішньої реклами з будь-яким способом нанесення зображення;
- Площа інформаційного поля зовнішньої реклами з автоматичною зміною зображення;
- Кількість автобусів будь-яких типів, трамваїв, тролейбусів, легкових і вантажних автомобілів, причепів, напівпричепів та причепів-розпусків, річкових суден, що використовуються для поширення і (або) розміщення реклами;
- Інші особливості.
К2 встановлюється представницькими органами муніципальних районів, міських округів, законодавчими (представницькими) органами державної влади міст федерального значення Москви й Санкт-Петербурга [31].
При цьому перелік особливостей ведення підприємницької діяльності, які представницькі органи можуть врахувати при встановленні К2, а також їх компетенція по його встановленню НК РФ не обмежені. Головне, щоб величина встановленого коефіцієнта не виходила за рамки, передбачені п. 7 ст. 346.29 НК РФ.
Зокрема, на місцях існує практика встановлення значень К2 в залежності від рівня заробітної плати працівників. Однак, на думку Мінфіну Росії, висловлену в Листі від 23.03.2007 N 03-11-04/3/79, встановлювати таким чином К2 неправомірно.
Представницькі органи можуть встановити конкретне значення К2 або встановити окремі його складові (так звані значення К2).
У другому випадку платникам податків доводиться вираховувати остаточний розмір К2 самостійно, перемноживши встановлені значення цього коефіцієнта.
Значення К2 визначаються на календарний рік і можуть бути встановлені в межах від 0,005 до 1 включно [32].

3.3.1 Облік фактичного періоду роботи при визначенні К2

Якщо діяльність здійснюється протягом неповного податкового періоду (наприклад, тільки півтора місяці з трьох), то можливо врахувати зазначені обставини під час обчислення ЕНВД, змінивши (скорегувавши) значення коефіцієнта К2, встановленого відповідним нормативним актом (законом) [33]. Зробити це можна навіть у тому випадку, коли у відповідному нормативному правовому акті відсутні норми, що закріплюють право платника податків на таке коригування. Крім того, право на коригування не залежить від того, враховувався чи фактор у вигляді фактичного часу ведення діяльності при затвердженні К2 місцевою владою.
Згідно з роз'ясненнями Мінфіну Росії ви маєте право скорегувати коефіцієнт К2, якщо здійснюєте свою діяльність не кожен день. Зокрема, К2 коригується при роботі:
- З санітарними днями;
- З вихідними днями;
- Згідно із затвердженим графіком.
Крім цього, коректування К2 може проводитися в тих випадках, коли підприємницька діяльність, оподатковувана ЕНВД, з об'єктивних причин була тимчасово припинена. До таких причин, наприклад, відносяться:
- Тимчасова непрацездатність;
- Аварійна ситуація;
- Тимчасове зупинення діяльності за рішенням (розпорядженням) суду або місцевих органів виконавчої влади;
- Ремонт тощо.
Причому відсутність ведення підприємницької діяльності в такі дні слід підтвердити документально.
У той же час треба мати на увазі, що відсутність протягом того чи іншого календарного місяця (окремих календарних днів календарного місяця) податкового періоду замовлень на виконання робіт (надання послуг) не означає, що в ці дні підприємницька діяльність не здійснювалася.
Таким чином, фактично діяльність ведеться, але з якихось причин відсутні замовники, клієнти, тобто попит на надані послуги, виконувані роботи, реалізовані товари. Тому період, протягом якого не укладалося угод в рамках діяльності, оподатковуваної ЕНВД, у зв'язку з відсутністю попиту, не може бути автоматично віднесено до періоду часу, протягом якого платником податків не здійснювалася підприємницька діяльність.

3.3.2 Розрахунок К2 з урахуванням фактичного періоду роботи

Значення коефіцієнта К2, що враховує фактичний період роботи, визначається як відношення кількості календарних днів ведення підприємницької діяльності протягом календарного місяця податкового періоду до кількості календарних днів у даному календарному місяці податкового періоду [34].
У Листі Мінфіну Росії від 23.06.2006 N 03-11-03/18 наведена наступна формула розрахунку коефіцієнта К2, що враховує фактичний період роботи:
КФП = [(Nвд1: Nкд1) + (Nвд2: Nкд2) + (Nвд3: Nкд3)]: 3,
де КФП - значення коефіцієнта, що враховує фактичний період часу ведення підприємницької діяльності в даному муніципальному освіту протягом податкового періоду;
Nвд1, Nвд2, Nвд3 - кількість календарних днів ведення підприємницької діяльності в даному муніципальному освіту в кожному календарному місяці податкового періоду;
Nкд1, Nкд2, Nкд3 - кількість календарних днів у кожному календарному місяці податкового періоду;
3 - кількість календарних місяців у податковому періоді.
Далі встановлений відповідним місцевим нормативно-правовим актом коефіцієнт К2 слід скорегувати (помножити) на отриманий КФП (К2 х КФП).
Скоригований таким чином коефіцієнт К2 слід відобразити по рядку 090 розд. 2 "Розрахунок єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності" податкової декларації з ЕНВД. При цьому розрахунок коефіцієнта К2 ви маєте право подати до податкового органу за місцем здійснення підприємницької діяльності в якості додатку до податкової декларації.

4. Податкові відрахування

Обчислений за підсумками податкового періоду податок платник податків має право зменшити на такі суми [35] (при цьому сума ЕНВД не може бути зменшена більш ніж на 50%):
1) суму страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування, сплачених (в межах обчислених сум) за цей же період часу відповідно до законодавства РФ з виплат працівникам, зайнятим у діяльності, оподатковуваної ЕНВД.
Приймати до відрахування з ЕНВД страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування можна незалежно від того, де сплачено такі страхові внески.
Якщо на дату подання декларації з ЕНВД платник податків не встиг сплатити до бюджету страхові внески на ОПВ, обчислені за той же період, що і ЕНВД, то він не позбавляється права зменшити на них обчислений і вже сплачений ЕНВД. Право на відрахування залишається. Тільки от порядок отримання такого відрахування змінюється, оскільки ЕНВД, який потрібно зменшити, вже сплачено.
Головне, щоб період, за який нараховані ці страхові внески, збігався з періодом, за який обчислений та сплачено ЕНВД.
Мінфін Росії в Листі від 31.08.2006 N 03-11-04/3/398 роз'яснив, що у разі сплати страхових внесків після подання податкової декларації та сплати ЕНВД за квартал можна уточнити зазначену податкову декларацію, зменшивши суму обчисленого ЕНВД на суму фактично сплачених страхових внесків за цей самий податковий період.
Крім того, сума, на яку зменшується ЕНВД у зв'язку з подачею уточненої декларації, може бути зарахована в рахунок майбутньої сплати податку або повернена платнику податку в порядку, встановленому ст. 78 НК РФ;
2) суму страхових внесків у вигляді фіксованих платежів, сплачених індивідуальними підприємцями за своє страхування.
Для того щоб реалізувати це право, страхові внески у вигляді фіксованих платежів повинні бути сплачені до подання декларації з ЕНВД за відповідний квартал. У даному випадку не має значення, за який період внески сплачуються. Головне, щоб сплата внесків була здійснена до подачі декларації.
Нагадаємо, що підприємці сплачують фіксовані платежі на свій розсуд - або одноразово за поточний календарний рік у повному обсязі, або частинами протягом року. При цьому остаточний розрахунок повинен бути проведений до 31 грудня календарного.
Тобто ЕНВД за конкретний податковий період (наприклад, за III квартал року) зменшується на суму сплачених у цьому періоді, тобто в III кварталі, фіксованих пенсійних платежів, навіть якщо ці платежі сплачені за I, II, III і IV квартали одночасно. Головне, щоб платежі були сплачені до подання декларації за III квартал;
3) суму виплачених працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності.
При зменшенні ЕНВД в розрахунок приймаються тільки ті суми допомоги з тимчасової непрацездатності, що виплачені за рахунок коштів роботодавця.
ЕНВД на суму допомоги з тимчасової непрацездатності можна зменшити лише за той податковий період, в якому така допомога фактично виплачені працівнику [36].

Бібліографічний список

1. Податковий кодекс РФ. Частина 1, від 31.07.1998;
2. Податковий кодекс РФ. Частина 2 від 05.08.2000;
3. Федеральний закон № 190-ФЗ від 31.12.2002 «Про забезпечення допомога з обов'язкового соціального страхування громадян, що працюють в організаціях і у індивідуальних підприємців, які застосовують спеціальні податкові режими, і деяких інших категорій громадян»;
4. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі Російської Федерації від 19 листопада 2007 р. № 401 "Про встановлення коефіцієнта-дефлятора К1 на 2008 рік";
5. Наказ Мінфіну РФ від 17.01.2006, № 8н «про затвердження форми податкової декларації з єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності та порядку її заповнення»
6. Практичний посібник з ЕНВД. «Консультант плюс»;
7. Лермонтов Ю.М. Практичні коментарі до гол. 26.3 Податкового кодексу РФ «Система оподаткування у вигляді єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності»;
8. Бєляєва Н.А. Звільнення платників податків від обов'язку щодо сплати податків при застосуванні ЕНВД / / Податки, - 2007. - № 26;
9. Борисов А.Н. Коментар до гл. 26.3 Податкового кодексу РФ «Система оподаткування у вигляді єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності (Постатейний) .- М.: ЗАТ Юстіцінформ, 2007
10. Смагіна І.А. Оподаткування суб'єктів малого підприємництва \ \ Право і економіка. - 2007. - № 11;