А. Селівановський
Петров Євген Петрович - гумористичний письменник і фейлетоніст. Спільно з І. Ільфом (см). ним написані два романи - «Дванадцять стільців» і «Золоте теля», - ряд фейлетонів, опублікованих у «Правді» і гумористичних журналах під псевдонімами Федір Толстоевскій і Холодний філософ (кращі з них зібрані в збірці «Як створювався Робінзон»).
Романи Ільфа і П. у своєму сюжетно-композиційному принципі є своєрідним варіантом так званого «шахрайського роману». У романі «Дванадцять стільців» зав'язкою служить епізод пошуків діамантів, захованих тещею одного з героїв роману, колишнього предводителя дворянства, нині діловода Загсу, Вороб'янінова. Розкривається й висміюється світ обивателів, пошляків, дрібних людців, рвачів. Але автори навмисно обмежуються зображенням лише цього світу, що викликає беззлобний сміх. Інтонація їхнього сміху не змінюється при переході від епізоду, що малює спробу створення контрреволюційної організації, до любовним пригодам який-небудь мадам Грицацуєвої. Вороги радянської влади показані ними просто нікчемними. Бездумність гумору стає особливо помітною при аналізі центрального персонажа роману - Остапа Бендера. Спритний пройдисвіт, талановитий шахрай, Бендер, керівник пошуків захованих в стільці скарбів, є носієм духу приватновласницької ініціативи, капіталістичного користолюбства. У зв'язку з тим, що шахраї і обивателі показані в романі вкрай незначними, Бендер, зіштовхуючись з ними, стає гігантської фігурою. «Бендер здається єдино-справжнім людиною серед цих мікроскопічних гадів» (А. Луначарський). Автори милуються спритністю героя. На романі лежить відбиток богемно-нігілістичного ставлення до дійсності.
Значним кроком уперед є роман «Золоте теля». В основу його лягла сюжетно-композиційна схема «Дванадцяти стільців» (пошуки мільйонів), центральним персонажем є той же Остап Бендер, але вихідна позиція авторів уточнила. «Мікроскопічні гади» в «Золотому теляті» не тільки злобують, а й шкодять радянської влади. У «Золотому теляті» автори показують дії цих гадів на тлі справжнього життя соціалістичної країни. Анекдотичному автомобіля, на якому Бендер їздить, розшукуючи мільйони, протистоїть пробіг радянських автомашин. «Дванадцять стільців» складалася з низки веселих новел, ідея яких не звучала чітко і виразно. «Золоте теля» більш загострений ідейно. У «Дванадцяти стільцях» Бендер був усього лише блискучим веселим шахраєм. У «Золотому теляті» він перетворюється на дрібного біса капіталізму, який стверджує влада грошей. Він знаходить свої мільйони, але гроші як знаряддя приватновласницького накопичення ніякої влади в СРСР не дають. Нікчемність Бендера стає очевидним, як тільки він робиться мільйонером. «Мені б триста рублів, - каже завідувач радянським музеєм, - я б тут Лувр зробив». А мільйонер Бендер виявляється самим безсилим і безпорадним людиною в країні.
Романи Ільфа і П. не представляють загостреною, різкої сатири. Глибокого розкриття класової ворожості Бендера ними не дано. У «Золотому теляті» вони розвінчують його, але не тхнуть вістрям сатири. Наліт богемно-інтелігентського нігілізму і естетизму, культ дотепності, самодостатнього насолоди сміхом залишаються і в цьому романі, як і в деяких фейлетонах «Холодного філософа», присвячених різним питанням мистецтва, гл. обр. літератури. Тут Ільф і П. тхнуть переважно пристосуванство і вульгаризаторство, рідше ставлять корінні проблеми класової боротьби, яка відбувається на ділянці мистецтва.
Більшої політичної загостреністю відрізняються їх фейлетони, вміщені в «Правді».
Список літератури
I. Дванадцять стільців, вид. «ЗІФ», М., 1928 (неск. вид.)
Золоте теля, вид. «Радянська література», М., 1933 (неск. вид.)
Як створювався Робінзон, вид. «Молода гвардія», М., 1933
Те ж, вид. «Радянська література», М., 1933
Байдужість, вид. Жургазоб'едіненіе, М., 1933.
II. Тарасенков Ан., «Літературна газета», 1929, № 9
Гур'єв К., «На літературному посту», 1929, № 18
Кашинцев А., «Зірка», 1929, № 10
Дукор І., «Молода гвардія», 1929, № 18
«Жовтень», 1929, № 7 (відгук без підпису)
Луначарський А., «30 днів», 1931, № 8
Селівановський А., Сміх Ільфа і Петрова, «Літературна газета», 1932, № 38
Нікулін Л., Про місце в «літературному трамваї», там же, 1932, № 38
Каган Л., Книга веселого сміху, «Книга і пролетарська революція», 1933, № 6
Нікулін Л., Весела історія сумного кінця радянського мільйонера, «Художня література», 1933, № 4
Зорич А., Холостий постріл, «Прожектор», 1933, № 7-8
Рикова Н., «Зірка», 1933, № 6
Ерліх А., Розгром байдужих, «Художня література», 1933, № 5, та ін
Трощенко Є., Останні пригоди анархічного індивідуалізму, «Червона новина», 1933, № 9
Хохлов Герман, Ільф-Петров та інші, «Літературна газета», 1934, № 27, 6 березня.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru