РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОБЛІКОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ
2.1. Документування операцій з обліку основних засобів
На підприємстві облік основних засобів здійснюють централізовано. Важливим чинником належної організації є вибір первинних документів. Акт приймання-передачі основних засобів, форма № ОЗ-1 (Додаток 4) застосовується для урахування введення об'єктів в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів на дію повинен перетворитися на відповідність чинним законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення, внутрішнього переміщення основних засобів вже з структурного підрозділу організації у інше, для оформлення передачі основних засобів зі складу в експлуатацію, і навіть із складу основних засобів під час передачі, продажу іншій организації.
При оформленні приймання основних засобів акт (накладна) складається в одному примірнику за кожен окремий об'єкт членами приймальній комісії, призначеної розпорядженням (наказом) керівника організації. До складу комісії, зазвичай, включають працівників бухгалтерії і технічних фахівців, здатних оцінити стан основних засобів. Акт (накладна) , саме його оформлення з доданою технічною документацією, що належить до даному об'єкту, передається в бухгалтерію організації, підписується головний бухгалтер й затверджується керівником організації, або вповноваженою особою.
При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт (накладна) виписується у двох примірниках працівником структурного підрозділу підприємства. Перший примірник з розпискою одержувача і здавальника передається в бухгалтерію, другий - структурному підрозділу підприємства.
Вибуття основних засобів, внаслідок продажу, передача стороннім організаціям оформляється актом (накладної), на підставі даних бухгалтерії організації робиться відповідний запис в інвентарній картці обліку основних засобів (форма N ОС-6). Графу 11 заповнюють, якщо амортизація нараховується лінійним способом. У графі 12 « Код «, «Норми амортизаційних відрахувань» можна вказати номер групи, до якої включений основний засіб..
Акт підписують усі членів комісії, працівники, які прийняли і здали основний засіб, головний бухгалтер й заповняє керівник організації. Оформлений акт передають у бухгалтерію.
Акт форми ОЗ-1 використовують для оформлення інвентарної картки з обліку основних засобів.
Кожна інвентарний об'єкт заводиться інвентарна картка Для картки передбачено типовий бланк. При невеликій кількості об'єктів основних засобів, здійснюється запис в інвентарній книзі, із зазначенням необхідної інформації про основних засобах з їхньої видам і місцях нахождения.
Інвентарні картки чи інвентарна книга, форма ОЗ-6, заповнюються виходячи з актів (накладних) приймання-передачі основних засобів типової форми ОЗ-1 (Додаток 1), а на підставі даних технічних паспортів, інших документів на придбання, спорудження, дообладнання, пересування та списання об'єктів основних засобів. Зміни об'єкта внаслідок реконструкції, модернізації, ремонту й інше вносять у картку підставі даних акта приймання-здачі відремонтованих. реконструйованих і модернізованих об'єктів. Якщо об'єкт зазнав значних змін, то стара картка замінюється новою. Стару інвентарну картку зберігають як довідковий документ.
Відмітки про вибуття основних засобів під час передачі іншому підприємству чи продажу робляться виходячи з актів форми № ОЗ-1. При ліквідації основних засобів використовують акти на списання форми № ОЗ-3, ОЗ-4 (Додаток 5).
Допускається у вигляді ОЗ-6 (Додаток 6), вести груповий облік однотипних об'єктів. У цьому об'єкти повинен мати один і той ж виробничо-господарське призначення. Однакові технічні характеристики, вартість будівництва і діяти за дію у одному календарному місяці. Що стосується групового обліку картка заповнюється шляхом позиційних записів окремих об'єктів основних засобів. Форма заповнюється у одному примірнику виходячи з документів на зарахування об'єкта, його переміщення, дооборудования, реконструкції, модернізації, на ремонт і списанию. У розділі " Коротка індивідуальна характеристика об'єкта " записуються лише основні якісні ці показники основного об'єкта, пристосування, і приналежності, обмежуючись двома-трьома найважливішими для даного об'єкта якісними показниками, крім дублювання даних наявної у створенні технічної документації. Стислу індивідуальну характеристику у разі групового обліку основних засобів дають кожному об'єкту окремо.
При заповненні картки, у графі 6 вказують термін корисного використання об'єкта основних засобів. У графі 7 " Норма амортизації, % чи кошторисна ставка " вказують норму, через яку на основний засіб нараховуватиметься амортизація протягом усього терміну його експлуатації. У графах 8 і 9 - " Код " (" Норми амортизаційних відрахувань ", " Рахунки і об'єкта аналітичного обліку (для віднесення амортизації основних засобів)") вказують номер групи, до якої підключено основний засіб (графа 8), і номер рахунка (субрахунка), який буде списуватися, нарахована амортизація (графа 9). Графи 20-24 заповнюють, якщо основний засіб містить дорогоцінні матеріали (метали, каміння), або ставиться прочерк. Графи 25-28 заповнюють, якщо основний засіб буде списаний із балансу організації (наприклад, проданий).
У картці також відображають інформацію про ремонт об'єкта основних засобів. При значній зміні якісних показників основного засобу, у картку заносять нові дані. Якщо це пояснити неможливо, то стару картку заміняють новою. Стару картку зберігають як довідковий документ.
Картку заповнює бухгалтер виходячи з документів оприбуткування об'єкта основних засобів.
У процесі експлуатації кошти, зберігаючи свою початкову фізичну форму, поступово зношуються (фізично, морально), передаючи частинами свою вартість на собівартість знову створеного продукту. З метою накопичення коштів на відновлення зношених об'єктів, вартість зношеної частини основних засобів, як амортизаційних відрахувань, включають у витрати виробництва.
Для нарахування амортизації дане підприємство використовує прямолінійний метод (Додаток 7). Рівномірна (лінійна) амортизація досягається переважно з допомогою прямолінійного списання. У цьому методі вартість об'єкта основних коштів списується рівними частинами протягом усього періоду експлуатації. Перевагою методу прямолінійного списання є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між дисконтними періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції із низьким достатком від неї реализации.
Вадою цього методу є те, що не враховує моральний знос основних засобів, відмінність їхньої виробничої потужності, різні роки експлуатації й необхідність збільшення витрат за ремонт останніми роками використання. Тому підприємства можуть застосовувати метод прискореної амортизації основних засобів, щоб у роки експлуатації основних засобів списувалась велика (основна) частина їхньої вартості з щорічним зниженням сум і амортизаційних відрахувань.
Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів визнається активом, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем погашення вартості цього об'єкта, або його списання у зв'язку з припиненням права власності. У період реконструкції, модернізації, добудови і консервації (терміном більше трьох місяців) нарахування амортизації основних засобів призупиняється.
Для нарахування амортизації використовуються розроблені таблиці-форми.
Під час перевезення вантажу на договірних засадах (за плату чи безкоштовно) необхідно оформлювати ТТН (Додаток 8). Вантажовідправник оформлює ТТН на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоодержувача окремо. Іншими словами, під час перевезення товару в одному авто декільком вантажоодержувачам вантажовідправник повинен виписати ТТН кожному з них. У разі перевезення товару одному вантажоодержувачу декількома авто — ТТН на кожне авто. Якщо ж доставляють товари одному вантажоодержувачу одним авто декількома поїздками — ТТН на кожну поїздку окремо. Вантажовідправник підписує всі екземпляри та за необхідності посвідчує їх печаткою (штампом) ,після чого:
І екземпляр ТТН — залишає у себе;
ІІ, ІІІ та ІV екземпляри — передає водію.
Водій:
ІІ екземпляр передає вантажоодержувачу;
ІІІ та ІV екземпляри — перевізнику (до таких належить юр- або фізособа, яка виконує перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі (тобто за плату й цей вид діяльності для нього може бути єдиним чи одним з інших) або для власних потреб).
Перевізник:
ІІІ екземпляр надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення;
ІV екземпляр залишає у себе.
ТТН заповнюють у п'ять етапів такі особи:
1. Вантажовідправник до прибуття для навантаження автомобіля.
2. Вантажовідправник після прибуття автомобіля та навантаження ТМЦ.
3. Відповідальна особа Перевізника на шляху перевезення вантажу.
4. Вантажоодержувач після прибуття вантажу.
5. Перевізник після розвантаження.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10