2.3. Засоби та методи, що використовуються для навчання тактичних дій футболістів
Створення єдиного і повного розуміння про той напрямок розвитку футболу, який розкриває технічні, тактичні і функціональні можливості футболістів, можливе в тому випадку, якщо спільними зусиллями вчених, тренерів, спеціалістів буде постійно здійснюватися глибокий аналіз тенденцій різних сторін еволюції найпопулярнішого виду спорту, яким є футбол. Перш за все, це стосується низки питань, пов'язаних із змістом футболу, методами організаційного і наукового забезпечення.
Історичні особливості розвитку футболу в різних кранах, регіонах накладають відбиток на рівень виконавської діяльності юних футболістів. Характерні для етнічних груп особливості координації рухів проявляються у певному виконанні технічних прийомів, в індивідуальній тактиці гравців. Команди, в залежності від переваг і недоліків свого складу і складу суперників, по-різному використовують певні колективні тактичні дії. Але в будь-якій грі яскраво демонструється намагання кожної національної команди будувати свої дії на основі закономірностей в еволюції футболу, які обумовлюють постійну участь в тактичних діях всіх польових гравців незалежно від того, хто володіє м'ячем - партнер чи суперник. При чому зони тактичних дій гравців всіх амплуа ще більше розширюються під впливом образу гри, створеного тренером і спортсменами.
В рамках цього образу на основі синтезу відомих форм ї методів гри постійно виникають різні тактичні варіанти, які застосовуються в кожному конкретному матчі в залежності від турнірного положення команди, можливостей суперника, кліматичних і погодних умов. Все це переслідує єдину мету - розширити командні тактичні можливості для досягнення необхідного результату.
За останні роки у юнацькому футболі стали помітними тенденції, спрямовані на зміни структури гри, моделі. Ці тенденції характеризуються значним розширенням зон дій юних футболістів, універсалізацією та взаємозамінністю гравців. Це вимагає збільшення рухової активності та швидкості виконання тактичних прийомів [6, c. 968]. Зросла кількість і якість імпровізованих дій юних футболістів на основі збільшення обсягу завчасу підготовлених програм коаліційних тактичних (ігрових) дій.
Деякі компоненти, які забезпечують гру, мало змінилися за довгий період становлення футболу. До даної категорії можна віднести правила гри, організацію турнірів, технічні прийоми володіння м'ячем. В той же час значно змінилися тактичні дії футболістів, вибір таких дій, побудова тренувального процесу. Перш за все, це стосується початкової статичної структури, тобто розташування гравців на початку матчу, динамічної структури, яка відображена в індивідуальних, групових і командних тактичних діях малих, середніх і великих коаліцій у захисті та нападі.
Проте початкове розташування юних футболістів починає стабілізуватися і відіграє в сучасному юнацькому футболі незначну роль, оскільки розширилися зони дії окремих гравців, а у зв'язку з цим ефективніше використовується ігровий простір. Зросла також швидкість індивідуальних і колективних тактичних дій, розширився спектр варіювання тактикою, з'явилося дещо інше уявлення про моделювання різноманітних тактичних дій, необхідних співвідношень функціонального стану систем організму, які визначають рівень спеціальне працездатності футболістів.
Зростання тренувальних і змагальних навантажень у сучасному футболі вимагає від юних спортсменів високого рівня підготовленості: фізичної, технічної, тактичної, психологічної. При цьому футболісти змушені за мінімально короткий проміжок часу виконувати різноманітні технічні прийоми, які спрямовані на вирішення конкретних тактичних завдань на фоні високої змагальної інтенсивності гри.
Юнацький футбол на сучасному етапі є тим видом спорту, в якому назріла необхідність максимальної реалізації тактичних можливостей юних футболістів в умовах високої ігрової та рухової активності. Застосування такого підходу надасть можливість досягти вагомих результатів завдяки правильній побудові навчально-тренувального процесу [10, c. 105]. Це дозволить разом із раціональним управлінням фізичними якостями гравців вдосконалювати тактичну підготовку футболістів.
З метою оптимізації тренувального процесу футболістів на основі експериментальних даних необхідно розробити систему управління розвитку
функціональних можливостей гравців спеціальними ігровими тактичними засобами. Для цього треба мати співвідношення кількісно виражених значень фізичного впливу за такими факторами: інтенсивність і тривалість вправ, режими чергування серій вправ з відпочинком, кількість повторень вправ і серій, а також структуру ігрових вправ.
Необхідно підкреслити, що творчість чи імпровізація футболістів в ігровій діяльності, їх майстерність полягає у певному рівні тренованості, який дозволяє варіювати тактичними моделями з метою збільшення кількості непередбачуваних ситуацій для суперника і зменшення таких ситуацій для своєї команди. Якщо воїни виникають, то накопичені різні варіанти раніше змодельованих тактичних дій повинні створити можливість вийти з будь-якої, навіть, найскладнішої ситуації з мінімальними втратами [2, c. 78].
На думку спеціалістів футболу, тактична ефективність гри знаходиться у прямій залежності від вміння юних спортсменів оцінювати ситуацію та знаходити правильне рішення в конкретному ігровому моменті. Це, в кінцевому підсумку, визначається станом підготовленості футболістів, що є результатом генетичної обдарованості та кумулятивного ефекту програм підготовки.
Тому метою тактичної підготовки, виходячи із сказаного вище, є навчання футболістів раціональному вирішенню тактичних завдань, які виникають у процесі гри. Здійснення цієї мети досягається за допомогою реалізації спеціальних вправ тактичного характеру, які визначають ефективність вирішення даних завдань.
Для удосконалення індивідуальних тактичних умінь футболісти вправляються в передачах м'яча: довгих, середніх, коротких; по землі, повітрю; на партнера, у зону, недоданих; у веденні м'яча й обведенні; у «відкриванні» на швидкість, за допомогою фінтів; у переміщеннях з м'ячем і без нього; у «закриванні» гравців команди супротивника і зони; у виходах на перехоплення м'яча; у виборі місця для відбирання м'яча під час прийому чи контролю його іншими гравцями; у страховці і взаємній страховці.
Всі індивідуальні дії футболіст повинен уміти виконувати в тісному взаємозв'язку з партнерами по команді.
Ігрові вправи 2x1; 2х3; 3х2; 3х3; 4х2; 5х5; 6х6; з одним нейтральним; 7х7; 8х8 - на удосконалювання вміння у виборі місця, у відбиранні м'яча, організації оборони й атаки. Ці вправи виконуються на обмежених ділянках поля, без обмеження торкань м'яча, у три, два й одне торкання з цільовими завданнями (персональна опіка). Розміри майданчика збільшуються залежно від кількості тих, хто бере участь у вправі [7, c. 90].
Розрізняють комбінації при стандартних положеннях та в ході ігрових епізодів. До стандартних положень відносять: вкидання м’яча із-за бокової лінії, штрафний удар, вільний удар, удар від воріт.
Найбільш ефективною командною дією в нападі є швидкий напад. Його суть полягає в тому, щоб завдяки одній – трьом передачам організувати атаку і вивести гравця на вигідну позицію для взяття воріт. Перевага швидкого нападу у тому, що він не дає можливості супернику перегрупувати свої сили у захисті за браком часу.
Одним із ефективних групових тактичних дій у захисті є побудова «стінки». Її використовує команда, у чиї ворота призначений вільний або штрафний удар [5, c. 218].
Отже, гра може бути успішною лише за умови правильно вибраної тактики.
ВИСНОВКИ
Футбол є однією з найбільш популярних спортивних ігор Європи та всього світу. Високий рівень розвитку сучасного футболу потребує вирішення проблем організації навчально-тренувального процесу, використання найбільш досконалих форм, методів і засобів тренування.
Футбол характеризується гармонійною наступальною та оборонною потужністю команд, зміцненням взаємозв’язку між атакою та обороною. Саме тому на думку фахівців особливу увагу треба приділяти техніко-тактичної майстерності футболістів, яка визначається великою кількістю прийомів і є базою для ефективної змагальної діяльності. В змаганнях найвищого рівня перемагає команда в арсеналі якої є значна кількість різних тактичних комбінацій та взаємодій. Аналіз вітчизняної літератури з футболу показав, що безперервно зростаюча конкуренція на міжнародній спортивній арені покладає на фахівців завдання, щодо розробки нових теоретичних положень тактики гри, принципів ведення спортивної боротьби в футболі.
Тенденції розвитку сучасного футболу свідчать про те, що тактична підготовка гравців стала провідною поміж інших видів підготовки спортсменів, оскільки визначає їх цільову спрямованість і зміст роботи, конкретизує функціональні обов’язки футболістів у команді в різних ігрових ситуаціях, сприяє слушності вибору системи гри, визначає параметри моделей команд. Тактика є основним змістом всієї ігрової діяльності під час зустрічі. Вдало вибрана тактика боротьби проти конкретного суперника сприятиме досягненню успіху, а невдало підібрана тактика або не реалізована в ході матчу зазвичай приводить до поразки.
Найбільш ефективними засобами ведення наступальних тактичних дій є комбінації, які базуються на застосуванні діагональних передач, флангові атаки з низовими, переважно прострільними передачами вздовж лінії воріт у завершальній фазі, різноманітні удари у площину воріт з несподіваною траєкторією польоту м’яча з відстані 25-30 метрів як в ігрових ситуаціях, так і при виконанні стандартних положень.
Використання методів моделювання з урахуванням особливостей змагальної діяльності в практиці підготовки футбольних команд позитивно впливає на підвищення тактичної підготовленості та ефективності індивідуальних, групових і командних тактичних дій.
Удосконалюючи тактичну підготовку, футболісти удосконалюють свої вміння грати в футбол, правильно обирати ту чи іншу тактику в певній ігровій ситуації. Покращити свою тактичну підготовку гравцям допомагають різні вправи та ігри, а саме: передача м’яча наступному номеру, три проти одного, атака і оборона, гра трьома командами, передача м’яча на вільний простір, гра у футбол пішки, атаки з обмеженням часу тощо.
Отже, вдало вибрана тактика боротьби проти конкретного суперника сприятиме досягненню успіху, а невдало підібрана тактика або не реалізована в ході матчу зазвичай приводить до поразки. Вміння правильно вирішувати задачі нейтралізації суперників і успішне використання власних можливостей в атаках характеризується тактичною зрілістю як команди в цілому, так і її окремих гравців. Команда може досягти успіху тільки при добре організованих і обов’язково активних діях всіх футболістів в нападі та в захисті.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Барсук О. Л., Кудрейко А. И. Страницы футбольной летописи. – Минск: Полымя, 2007. – 166 с.
Варюшин В. В. Тренировка юных футболистов. – Учебное пособие. – Физическая культура, 2017. – 112 с.
Віхров К. Л. Футбол у школі: Навчально-методичний посібник. – Київ: Комбі ЛТД, 2012. – 255 с.
Гёлтл Б. Подготовка футболистов. – М.: «Физкультура и спорт», 2007. – 173 с.
Дулібський А. В. Визначення модельних характеристик техніко-тактичної діяльності юних футболістів // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей аспірантів галузі фізичної культури і спорту. – Львів: ЛДІФК, 2010. – Випуск 4. – С. 216-219.
Дулібський А. В., Гусін А. Л. До питання про взаємозв’язок варіативності вибору моделей гри та оцінки техніко-тактичної майстерності футболістів високої кваліфікації // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць ВДУ ім. Л. Українки. – Луцьк: Медіа, 2009. – С. 965-969.
Дулібський А. В. Моделювання тактичних дій у процесі підготовки юнацьких команд з футболу // Методичний посібник. – К.: Науково-методичний комітет Федерації футболу України, 2001. – 130 с.
Дулібський А. В. Моделювання як ефективний метод підготовки юнацьких команд з футболу // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей аспірантів галузі фізичної культури і спорту. – Львів: ЛДІФК, 2009. – Вип. 3. – С. 298-304.
Дулібський А. В. Теоретико-ігрова модель тактичних взаємодій футболістів // Матеріали 1-ої Всеукр. наук. конф. аспірантів «Молода спортивна наука України». – Львів: ЛДІФК, 2007. – Випуск 1. – С. 128-129.
Івойлов А. В., Титар В. А. Спортивні ігри. – Н.: Основа, 2013. – 216 с.
Ковалев В. Д., Голомазов В. А., Керамис С. А. Спортивные игры. – М.: Просвещение, 2008. – 304 с.
Кожухов В. А. Футбол: Буклет. – К.: Вища шк., 2014. – 112 с.
Махов В. Я. Теорія і методика навчання рухливих і спортивних ігор. –К.: ІЗМН, 2016. – 160 с.
Перепелица П. Е., Демкович С. Э. Анализ тактико-технических действий футболистов // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. – Випуск 35. Серія: педагогічні науки. – Чернігів: ЧДПУ, 2016. – №35. – С. 285-290.
Ріпак І. М. Футбол : навч. посіб. / Ріпак І. М. – Львів : Ліга-Прес, 2010. – 224 с.
Соломонко В. В., Лисенчук Г. А., Соломонко О. В. Футбол. – Киев: «Олимпийская литература», 2007. – 286 с.
Талага Й. Тактика футбола. – Варшава: Спорт и Tуризм, 2008. – 286 c.
Тимошенко О. В., Мішаровський Р. М., Махов В. Я. Основи теорії та методики викладання спортивних і рухливих ігор. – К.: Освіта, 2016. – 212 с.
Фалес Й. Г., Огерчук О. Ф. Ігри та ігрові вправи техніко-тактичного характеру в підготовці футболістів // Методичний посібник. – Львів: ВКП ф. ВМС, 2008. – 112 с.
Цирик Б. Я., Лукашин Ю. С. Футбол. – 3-е изд., испр., доп. – М.: «Физкультура и спорт», 2008. – 207 с.
1 2 3