ВИСНОВКИ
Відповідно до поставлених завдань було всебічно і повно досліджено правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини.
Існує певна юридична некоректність поняття «недійсний правочин», адже якщо правочин розглядати як юридичний факт , то відповідно до правил логіки ми повинні одночасно визнати і дії сторін недійсними, що суперечило б законам об’єктивної реальності. Але чіткого визначення у законодавстві поняття “недійсного правочину” не має. Це поняття розглядають через “чинність”. Під чинністю правочину необхідно розуміти наявність у нього таких юридичних властивостей, які забезпечують його сторонам легітимність вчинюваних дій та юридичну силу досягнутого правового результату.
Недійсні правочини поділяються на нікчемні та оспорювані. Якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Правочин може бути визнаний недійсним і після смерті особи, яка була її учасником. Нікчемні правочини – це правочини, недійсність яких встановлена у законі та не вимагається визнання їх недійсності судом, а оспорювані правочини — це правочини з вадами волі. Правочини визнаються недійсними внаслідок того, що волевиявлення відтворює не волю учасника правочину, а волю будь-якої іншої особи, яка впливає на учасника правочину.
Правочини з вадами волі можна розділити на правочини, недійсні в зв’язку з наявністю тільки одного волевиявлення при відсутності внутрішньої волі, вчинені шляхом насильства, погрози, громадянами, нездатними розуміти значення своїх дій; правочини, в яких волевиявлення неправильно відображає внутрішню волю, вчинені шляхом зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою; правочини, недійсні з огляду на формування внутрішньої волі під впливом чинників, що порушують нормальний процес волеутворення, вчинені під впливом помилки, обману, збігу тяжких обставин; правочини, недійсні в силу лише зовнішньої видимості волі і волевиявлення при їх фактичній відсутності (фіктивні й удавані правочини).
"Тяжкими обставинами" визнаються тяжка хвороба особи чи її близьких, смерть її годувальника, крайня нужденність сім’ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи зменшення яких необхідне термінове вчинення правочину, але потрібно зазначити, що тяжка обставина повинна виникнути та має безпосередній вплив саме тоді коли вчинялися дії щодо угоди, але ні в якому разі виникли після цього.
Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був його ініціатором. Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Жорнік М. О. Застосування поняття недійсності правочину та її види у цивільному судочинстві. Адвокат. 2012. № 9. С. 33-36.
Грудницкая С. Н. Хозяйственная правосубъектность государственных предприятий. Дніпро, 2012. 542 с.
Давидова І. В. Недійсність правочинів як спосіб захисту цивільних прав: деякі проблемні питання. Часопис Цивілістики. 2018. № 28. С. 45-49.
Поняття та види недійсних правочинів. Наслідки визнання правочинів недійсними. URL: https://studfile.net/preview/5462033/page:29/ (Дата звернення: 08.03.2021).
Рябинина А. В. Сделки с пороками воли в новой редакции Гражданского кодекса. Молодой ученый. 2016. № 10. С. 1039-1045.
Заборовський В.В., Попович Р. В. Правочини з вадами волі: основні теоретичні та практичні аспекти. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. № 31. С. 18-22.
Алексій Р. В. Правочини з вадами волі: проблеми теорії та практики. Івано-Франківськ, 2020. 222 с.
Музика В. П. Тяжкі обставини та несправедливі умови господарського договору як підстава визнання його недійсності. The 14-th International scientific and practical conference «ACTUAL PROBLEMS OF SCIENCE AND PRACTICE». Sweden,2020. С. 486-494.
Міні–лекція № 5.“Невідповідність волі та волевиявлення сторони правочину, як підстава його недійсності”. Навчальна програма для суддів апеляційних судів «Особливості розгляду спорів про визнання правочинів недійсними». 2017. URL:http://nsj.gov.ua/files/156138548510.%20Міні-лекція%205.%20Невідповідність%20волі%20та%20волевиявлення.pdf (Дата звернення: 08.03.2021).
Дзера І. Поняття та правова природа недійсних правочинів. Підприємство, господарство і право. 2018. № 11. С. 21-25.
Бернада. Є.В. Правові наслідки визнання правочину недійсним та неукладеним. Часопис цивільного і кримінального судочинства. 2012. № 3. С. 180-189.
Зайцев О. Л. Нікчемні та оспорювані правочини. URL: http://univd.edu.ua/science-issue/issue/2909 (Дата звернення: 08.03.2021).
Визнання правочину недійсним та наслідки його недійсності. URL: https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Визнання_правочину_недійсним_та_наслідки_його_недійсності (Дата звернення: 08.03.2021).
Бахаєва А. С. Воля та волевиявлення як умови дійсності правочину. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2017. № 2. С. 183–190.
Бахаєва А. С. Недійсність правочинів, які вчинено під впливом оману та насильства. Харків, 2018. 202 с.
Єременко К. О. Цивільно-правові наслідки недотримання вимог щодо форми правочину. Автореферат. Одеса. 2014. 20 с.
Правочини. URL: https://lawcollege.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/05/cyvilne_tema_11.pdf (Дата звернення: 08.03.2021).
Заборовський, В. В. Правочини із вадами волі: основні теоретичні та практичні аспекти. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Ужгород. Видавничий дім «Гельветика». 2015. № 31. С. 18-22
Цивільний кодекс України від 02.11.2016. С. 324. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (Дата звернення: 08.03.2021).
Нагорна К. Г. Поняття недійсної угоди. Міжнародне та національне законодавство: способи удосконалення. Дніпро, 2017. С. 69-71.
Спасибо-Фатєєва І. В. Окремі питання застосування реституції. Актуальні проблеми приватного права. Харків, 2014. С. 34–37.
Prof. Dr. Florian Bien, Maître en Droit (Aix-Marseille III) Lehrstuhl für globales Wirtschaftsrecht, internationale Schiedsgerichtsbarkeit und Bürgerliches Recht. URL: http://www.jura.uni-wuerzburg.de/fileadmin/02140600/Lehre/Materialien/BGB_IIb/BGB_II_b_Skript_GESAMT__04-2014_.pdf (Дата звернення: 08.03.2021).
Іванова С. М. Визнання недійсним правочину як спосіб захисту цивільних прав та інтересів за законодавством України. Дисертація. Київ. 2014. 232 с.
Вісник Верховного Суду України. 2015. № 3. С. 12-13.
Кот О. О. Теоретичні та практичні проблеми визнання недійсними правочинів, які порушують публічний порядок. Юридичний журнал. 2012. № 9. С. 95-101.
1 2 3