1   2   3
Ім'я файлу: Чистовик курсовой.doc
Розширення: doc
Розмір: 210кб.
Дата: 12.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Реф. Скоропадський.doc
как позвонить киевстар.docx
Курсовая Чистовик.doc
стоїцизм.rtf
Реферат Чистовик 19.10.19.doc

ВИСНОВКИ

Поліс заповів людству три великі політичні ідеї, які й сьогодні не втратили актуальності, а мислителі Стародавньої Греції дали тлумачення сутності цих ідей. По-перше, ідея громадянського суспільства. Суть її полягає в усвідомленні кожним громадянином полісу своїх прав і громадянських обов'язків, належності до життя усієї громадянської общини. Поза полісом – формою втілення вищих принципів справедливості, індивід не мислив свого існування і був зобов'язаний чинити все для спільного блага, забезпечуючи, у такий спосіб благо власного існування. По-друге, ідея демократії. У полісі вперше в історії цивілізації виникла уява про народоправство і відповідальність кожного громадянина перед суспільством (полісом). По-третє, ідея республіканізму. В полісі вперше в історії людства був запроваджений у життя принцип виборності всіх органів управління. Три основні складові політичного життя полісу – виборність, колегіальність, короткотерміновість магістратур інтегрувались у ідею республіки. Ця ідея віднайшла своє громадсько-політичне втілення в Стародавньому Римі періоду республіки.

Здійснивши аналіз вчень, оглянувши розвиток стоїчної філософії, ми переконалися, що зародившись у Греції і зазнавши саме там розвитку основних доктрин, стоїчна філософія все ж найбільшої популярності набула у Римі. Це пояснюється тим, що розробка етичних проблем, зокрема проблем моралі зараз зацікавила б нас більше, ніж розгляд питань тієї ж логіки або фізики. Стоїцизм прекрасно увійшов у римське суспільство у ролі охоронця старих традиційних цінностей, деякі з яких були безнадійно втрачені через зіпсованість моралі. Стоїцизм дійсно став основним морально – етичним вченням Риму.

Це вчення було у розпорядженні менш освіченої меншості, але яка становила еліту римського суспільства.

Філософія стоїків була призначена керувати моральним життям окремої людини і цілого суспільства також виконувала функції релігії, відділяючись від неї все менш помітною межею. Стоїцизм претендував на роль «охоронця душ», і це було визнане законним. Філософ перетворювався на провідника, він прагнув бути реформатором моралі, міг розрадити приреченого на страту, заспокоїти і розвіяти страх перед смертю; вмів дійти до будинку бідняка і палацу Цезаря. Пізніше у характері стоїчного мудреця з’являється безпорадність, відчуття приреченості, своєї мізерності. Це вже не ранньостоїчний мудрець, який велично і твердо стоїть на ригористичних позиціях своєї філософії, це слабка і жалюгідна людина, яка усвідомила свою недосконалість і прагне очистити свою душу, звільнитися від тягаря мирських проблем, звернувшись «до самої себе», заглибившись у свій внутрішній світ. Якщо у ранніх стоїків ми бачимо раціональний підхід до розгляду існування Бога, то в період Пізньої Стої потреба в особистому спілкуванні з божеством значно зростає. Стоїцизм не зміг встояти під тиском християнства, і для цього була важлива причина. Відомо, що стоїчна проповідь моралі апелювала лише до розуму. Релігійне прозріння в житті людини, що стає для неї другим народженням, ніколи не вважалося стоїками якоюсь необхідністю. Самі стоїки відчували цей недолік у своєму вченні. У стоїцизмі немає джерела релігійних переживань, немає братерської близькості, яка створюється саме єдністю цих переживань. Стоїцизму не вистачає почуттів, адже римляни були «людьми з заліза», вони не визнавали ніякої екстатичності, сліз благоговіння. Для об’єднання людині необхідне щось більше. Саме християнство це зрозуміло і його швидке поширення пояснюється саме цим. Проте, римський стоїцизм можна справедливо розглядати як «підготовчу школу» християнства, а самих стоїків (Сенеку, Епіктета, Марка Аврелія) як «шукачів Бога».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



  1. Алексеев П.В., Панин А.В. Хрестоматия по философии: Учебноепособие. – М.: «ТЕИС». – 1996 г. – 416 с.

  2. Алешин А.И., Аршинов В.И. Об особенностях методологическогоосмысления развития современного естественнонаучного знания / ВСборнике «Философия, естествознание, социальное развитие» / С.Б.Крымский, Ю.В.Сачков, Я.Б.Зельдович и др. – М.: «Наука». – 1989. – 567 с.

  3. Асмус В.Ф. Античная философия. – М.: «Наука». – 1989. – 478 с.

  4. Богомолов А.С. Античная философия. – М.: «Политиздат». – 1985. – 557 с.

  5. Боннар А. Греческая цивилизация. – Ростов-на-Дону: «Феникс». – 1994. – 568 с.

  6. Грушевицкая Т.Г., Садохин А.П. Концепции современногоестествознания: Учебное пособие. – М.: «Высшая школа». – 1998. – 383 с.

  7. Ильин И.П. Постмодернизм: Словарь терминов. – М.: «ИНИОН РАН-INTRADA. – 2001. – 344 с.

  8. История философии в кратком изложении / пер. с чешского И.И .Богута. – М.: «Мысль». – 1991. – 590 с.

  9. История философии: Учебное пособие для вузов / А.Н. Волкова, В.С. Горнев и др.; под ред. В.М. Мапельман и Е.М. Пенькова. – М.:»Издательство ПРИОР». – 1997. – 464 с.

  10. Кессиди Ф.Х. Сократ. – М. – 1976. – 314 с.

  11. Кириленко Г.Г., Шевцов Е.В. Краткий философский словарь. – М.: Слово, АСТ. – 2002. – 480 с.

  12. Краткий философский словарь / Под ред. Розенталя М.и Юдина П. – М.: «Государственное издательство политической литературы». – 1952. – 614 с.

  13. Краткий философский словарь / Ред. Алексеев А.П. — Б.М.: «Проспект». – 2006. – Изд. 2-е. – 492 с.

  1. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. – М.:»Высшая школа». – 1990. – 315 с.

  2. Лосев А.Ф. Античная философия / Серия «Из истории мировойкультуры». – М.: «Наука». – 1977. – 204 с.

  3. Любимов Л. Искусство Древнего Мира. – М.: «Просвещение». – 1971. – 320 с.

  4. Материалисты Древней Греции. Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура / Общ. ред. и вступ. ст. М.А. Дынника. – М.:»УчПедГИз». – 1955. – 240 с.

  5. Назиров А.Э., Колесников М.А., Коуров В.Г. Философские основыконцепции современного естествознания (Физика и космология). – СПб.: «ШГПИ». – 1997. – 312 с.

  1. Немировская Л.З. Философия: Курс лекций. – М. – 1996. – 93 с.

  2. Основы современной философии. Издание 2-е дополненное. Серия»Мир культуры, истории и философии». – СПб.: Издательство «Лань». – 1999. – 170 с.

  3. Павленков Ф. Сократ, Платон, Аристотель, Сенека / Жизньзамечательных людей, биографическая библиотека. – М.: «Республика». – 1995. – 326 с.

  4. Платон. – Собр. соч. – Т. 1. «Государство». – М. – 1971. – 415 с.

  5. Пролеев СВ. История античной философии. – М.: «Реф-бук», К.:»Ваклер». – 2001. – 376 с.

  6. Рассел Б. История западной философии. – Новосибирск. – 1994. – 815 с.

  7. Русская философия: Словарь / Под ред. М.А. Маслина. – М.:»Республика». – 1995. – 655 с.

  8. Смирнов И.Н., Титов В.Ф. Философия. – М.: «Аревазун». – 1996. – 457с.

  9. Соколов В.В. От философии античности к философии Нового Времени. Субъект - объектная парадигма. – М.: «Эдиториал УРСС». – 1999. – 336 с.

  1. Таранов П.С. Звезды мировой философии. – М.: «Аст». – 2001. – 477 с.

  2. Философия. Часть 1. История философии: учебное пособие для вузов /Под ред. В.И. Кириллова, СИ. Попова, А.Н. Чумакова. – М.: «Юристъ». – 1996. – 304 с.

  3. Философский словарь / Мирошниченко В.Н., Остапенко Л.В., ШаховаЭ.В. – М. – 2004. – 560 с.

  4. Философский энциклопедический словарь / Губский Е.Ф., Кораблева Г.В., Лутченко В.А. – М.: «Инфра-М». – 1997. – 576 с.

  5. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичёв, П.Н. Федосеев, С. М. Ковалёв, В.Г. Панов. – М.: «Сов. Энциклопедия». – 1983. – 840 с.

  6. Фрагменты ранних греческих философов. – М.: Наука. – 1989 г. – 585 с.

  7. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М.: «Высшая школа». – 1991. – 208 с.

  8. Чанышев А.Н. Философия Древнего Мира: Учебник для вузов. – М.:»Высшая школа». – 2001. – 703 с.

  9. Энциклопедический словарь юного историка: (Всеобщая история)/ Сост.Н.С. Елманова, Е.М. Савичева. – М.: «Педагогика-Пресс». – 1993. – 448 с.

1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас