Ім'я файлу: курсова робота дистанційне навчання.docx
Розширення: docx
Розмір: 1375кб.
Дата: 29.09.2021
скачати
Пов'язані файли:
наголоси.pptx
Розширення: docx
Розмір: 1375кб.
Дата: 29.09.2021
скачати
Пов'язані файли:
наголоси.pptx
Порівняльна характеристика організаційних особливостей в організації дистанційного та змішаного навчання
| Характеристика,що порівнюється | Міськамісцевість | Сільськамісцевість |
| Якість Internet-покриття | Загалом стабільне, якісне з’єднання | Віднедавна Internet з’явився |
| Освітні заходи (тренінги, семінари та подібне) | Часто відбуваються | Відбуваються дуже рідко |
| Допомога батьків учнів з організації навчання вдома | Часто відбувається | Відбувається рідко через вимушену відсутність батьків (трудова міграція), нерозуміння своєї ролі в організації навчання дітей |
| Матеріальна складова (наявність в учасників освітнього процесу (вчителів, дітей) девайсів для дистанційного та змішаного навчання) | З початком 2020/2021 н.р. загалом нормальна | Є труднощі, але ситуація поступово вирівнюється |
| Наповненість школи | Загалом достатня | За останні роки кількість |
| ТЗН | | обладнання збільшилася і наразі її теж можна оцінити, як достатню |
| Вміння використовувати ТЗН та сервіси для організації дистанційного та змішаного навчання | Загалом на достатньому рівні | Потрібно вдосконалювати вміння використовувати деяке технічне обладнання, адже з’явилося воно відносно нещодавно |
| Використання різних платформ для організації дистанційного та змішаного навчання | Загалом, так | Кількість ресурсів, що використовуються, обмежена |
| Знання про різноманітність сервісів для організації дистанційного та змішаного навчання | Вчителі орієнтуються у цьому питанні і зазвичай використовують у своїй роботі | Зазвичай знають лише про Zoom, Google meet та сервіс для обміну повідомленнями – Viber. У роботі використовують фрагментарно |
Таким чином, аналізуючи умови у яких упроваджується дистанційне та змішане навчання у сільській та міській місцевості можемо визначити можливі причини негативного ставлення учителів, які викладаються за таких умов у селі. Головні причини – тривала відсутність стабільної мережі Internet та матеріальні труднощі, що спричинили ряд інших. Зокрема, невміння та нерозуміння того, як використовувати ТЗН для організації якісного процесу навчання; відсутність знань про освітні можливості Internet-платформ, як і умінь їх використовувати та страх (часом навіть злість) перед змінами і їх неприйняття.
- Характеристика та рівні сформованості вміння вчителів організовувати дистанційне навчання молодших школярів в умовах сільського закладу загальної освіти
Численні дослідження з проблем підвищення кваліфікації педагогічних
кадрів в умовах пандемії, аналіз статистичних даних в межах країни щодо загальних проблем з організації дистанційної освіти в різних регіонах/населених пунктах, дозволяють нам констатувати, що здатність учителів організовувати дистанційне навчання молодших школярів в умовах сільського закладу освіти можна визначити за такими показниками:
усвідомлення потреби запровадження ідей дистанційного навчання в Україні у своїй професійній діяльності;
знання нових цифрових технологій, освітніх платформ та їх можливостей, які би мали перевірений досвідом інструментарій для дистанційного навчання здобувачів освіти;
спрямованість на застосування нових форм, методів і засобів дистанційної реалізації змісту предметів початкової школи, з опорою на доробок, представлений освітніми центрами;
готовність до усвідомлення в подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та організацією освітньої діяльності у віртуальному середовищі з молодшими школярами;
володіння практичними навичками із застосування освітніх платформ для організації дистанційного навчання учнів 6 – 10 річного віку.
Сформульовані показники виявляються у поєданні один з одним. Зокрема, потреба у нововведеннях активізує інтерес до найсучасніших знань у конкретній галузі, а успішність власної педагогічної інноваційної діяльності допомагає долати труднощі, шукати нові способи діяльності, відстоювати сучасні підходи у взаємодії з тими, хто їх не сприймає.
У контексті нашого дослідження та враховуючи терміни його проведення, ми зосередили свою увагу на окремих складових професійної компетентності вчителя, безпосередньо пов’язаних з досліджуваною проблемою: прогностично-організаційною, предметно-методичною, інформаційно-цифровою, соціально-комунікативною. Дамо їм характеристику, взявши за основу Професійний стандарт за професіями «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», «Вчитель закладу загальної
середньої освіти», «Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)» [20] та дослідження Ю. Шапрана [24].
Так, прогностично-організаційна компетентність характеризується нами як здатність учителя прогнозувати, планувати та організовувати дистанційне навчання з молодшими школярами та оцінювати його результати (узгодженість у виконанні спільних дій учителя і учнів; уміння організувати свою діяльність і діяльність учнів у освітньому процесі на підґрунті суб’єкт-суб’єктних стосунків; уміння вносити корективи в план дій залежно від ситуації).
Предметно-методична компетентність вчителя в контексті досліджуваної діяльності представлена здатністю учителя моделювати зміст освітнього процесу з урахуванням обов’язкових результатів навчання, можливостей їх досягнення в умовах дистанційного навчання в сільській місцевості (володіння методами і прийомами навчання в освітніх платформах; вміння створювати методичні та дидактичні матеріали; здатність змінювати методику навчання предмету (інтегрованого курсу) в контексті ситуації (наприклад, тривалої відсутності інтернету, неможливості/небажання/нездатності батьків здійснювати освітній супровід дитини вдома тощо)) [20].
Прояв сформованості інформаційно-цифрової компетентності вчителя в умовах сільської місцевості розглядається нами як ключова у забезпеченні ефективного перебігу дистанційного навчання. На нашу думку, вона включає здатність вчителя ефективно володіти сучасними засобами і джерелами інформації, оперувати ними під час організації освітнього процесу у дистанційному форматі; орієнтуватись у розмаїтті освітніх платформ (Google Meet, Zoom, ClassDojo, Classroom та ін.), вмінні підібрати найбільш ефективну для учнів конкретної вікової групи, можливості застосувати її інструменти для організації фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи молодших школярів з урахуванням рекомендацій МОН «Щодо організації дистанційного навчання» [25].
Не менш важливою у даному питанні є сформованість соціально-
комунікативної компетентності вчителя. Адже специфіка такої роботи полягає у нездатності багатьох дітей самостійно користуватись девайсами для навчання (в силу різних об’єктивних та суб’єктивних причин), що зумовлює повну чи часткову потребу у залученні батьків до організації дистанційного навчання. Тому дану компетентність характеризує здатність вчителя організувати співробітництво з широким колом осіб для проведення професійної діяльності, здатність проявляти витримку у вирішенні конфліктних ситуацій; розуміння соціальних та суспільних явищ (в т.ч. і матеріальних), які впливають на навчання дітей молодшого шкільного віку, емоційна стійкість [12; 20; 21; 25].
Таким чином, здатність вчителя до організації дистанційного навчання в сільському закладі освіти характеризується нами як одна з фахових компетентностей, яка поєднує в собі прогностично-організаційну, предметно- методичну, інформаційно-цифрову, соціально-комунікативну складові в умовах нестабільного інтернет-зв’язку, малочисельних класів, часткового забезпечення відповідними девайсами учнів та несистематичної підтримки батьками дітей.
Виходячи з вищезазначеного, пропонуємо використати три рівні сформованості вміння в учителів організовувати дистанційне навчання в сільському закладі освіти: високий, середній та початковий.
Високий рівень характеризується тим, що вчитель здатен без сторонньої допомоги організувати вивчення навчальних предметів свого класу у дистанційному форматі. Даний рівень виявляється у правильності обрання освітньої платформи для віку дітей та логічній послідовності розміщення навчальних матеріалів та завдань для учнів, проектування та конструювання змісту уроків з урахуванням вимог МОН «Щодо організації дистанційного навчання» [25]. Особлива увага приділяється вибору методів організації діяльності учнів, форм (акцент на парну та групову) прогнозуванні результатів роботи, підборі обладнання з ресурсу освітньої платформи (наприклад, Google Meet + Jamboard). Також вчитель з високим рівнем має усебічну підтримку батьків щодо супроводу навчання учнів вдома, завдяки серйозній пропедевтичній роботі з ними з детальним роз’ясненням важливості їх ролі у
цьому процесі.
Середній рівень сформованості уміння організовувати дистанційне навчання в сільському закладі освіти виявляють учителі за характеристикою, аналогічною попередньому рівню. Однак, такі педагоги використовують зразки діяльності, які вони отримали на занятті, постійно звертаються до методичних вказівок, потребують керівництва з боку тренера, що значно ускладнює їх діяльність у різних ситуаціях (наприклад, при організації групової роботи учнів, чи виконанні діагностичних робіт тощо).
Початковий рівень сформованості уміння організовувати дистанційне навчання в сільському закладі освіти мають учителі, які в силу об’єктивних та суб’єктивних причин (вік, матеріальне забезпечення, відсутність сучасного девайсу, страх перед невдачею тощо) виявляють байдуже/негативне ставлення до цієї діяльності загалом; у них відсутнє бажання удосконалювати цю складову своєї професійної діяльності. Такі вчителі не усвідомлюють значущості роботи з систематичної організації дистанційного навчання у період карантинних обмежень, затрудняються дати характеристику освітнім платформам, особливостям роботи з ними. Їм важко переконати батьків учнів допомагати дітям з налаштуванням технічних пристроїв, завантаженням програм, контролювати час виконання і надсилання виконаних робіт.
Таким чином, характеризуючи здатність вчителів до організації дистанційного навчання учнів початкової школи у сільському закладі освіти, було встановлено, що це складова його професійної компетентності в основі якої лежить взаємодія прогностично-організаційної, предметно-методичної, інформаційно-цифрової та соціально-комунікативної складових, для яких характерні високий, середній та початковий рівні сформованості.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 15