Зміст роботи

2
ЗМІСТ РОБОТИ
Передмова…………………………………………………………....ст.3 1. Соціальні норми……………………………………………….....ст.4 1.1 Ознаки соціальних норм………………………….…….…….ст.4 1.2 Види соціальних норм за сферами дії……………………….ст.5 1.3 Види соціальних норм за регулятивними особливостями..ст.5 1.4 Ознаки соціально-технічних норм…………………………..ст.6 2 Спадкування за заповітом………………………..………..…...ст.6 2.1
Хто має право скласти заповіт і який чином це здійснюється
.ст.7 2.2
Спадкоємці, хто може ними бути за заповітом
………………ст.7 2.3
Що можна передати у спадщину за заповітом
………………ст.7 2.4
Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом
..ст.7 2.5 Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом
..ст.7 2.6 Процедура складення заповіту………………………………...
ст.8 2.7 Заповіт із заповідальним відказом
……………………………ст.9 2.8 Чи можна заповітом покласти на спадкоємців обов’язки немайнового характеру……………………………………………..ст.9 2.9 Заповіт з умовою
……………………………………………….ст.10 2.10 Заповіт подружжя
…………………………………………….ст.10 2.11 Секретний заповіт
…………………………………………….ст.10 2.12 Зміна та скасування заповіту
………………………………..ст.10 2.13 Недійсність заповіту…………………………………………ст.11 2.14 Виконання заповіту
…………………………………………..ст.11
Висновок…………………………………………………………….ст.12
Задача………………………………………………………………..ст.13
Список використаної літератури…………………………...……ст.16

3
Передмова
Як кажуть суспільствознавці, люди за своєю природою -
істоти соціальні. Що позначається терміном "соціальні?". Перш за все те, що люди від народження і до смерті живуть і діють не поодинці, а взаємодіючи між собою та утворюючи різні спільноти. Для людей такою спільнотою є, наприклад, й окрема родина, що живе і працює на відокремленому сімейному хуторі, й населення великого міста, мешканці якого хоча по більшості опосередковано, але теж взаємодіють між собою. Крім того кожна родина та кожна людина - незалежно від того, чи усвідомлює вона це, чи ні - належить, як правило, до певного суспільства, тобто мешкає у певній країні, знаходиться під владою певної держави.
Соціальний процес проявляється як рух у часі низки соціальних подій чи явищ певної спрямованості. У ньому діалектично поєднуються зміна і сталість, перервність і неперервність. Соціальна система не може існувати без процесу, що призводить до певних змін. Процеси відбуваються на різних рівнях соціальної системи: окремого індивіда, соціальної групи, організації, суспільства. Найважливішими ознаками соціальних процесів є їх загальність та зв'язок із суб'єктом, який здійснює процес. Функціонування й розвиток суспільства відбуваються в різних формах соціальних процесів.
Вдало описують слова Фрідріха Великого про необхідність дотримання соціальних процесів: „Погані закони в хороших руках виконавців - гарні; і найкращі закони в руках поганих виконавців
– шкідливі

4
1. Соціальні норми
Соціальні норми - правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу
Норма права - це загальнообов'язкове, формально- визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та
індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.
Всі види норм (норма - це певне правило) можна умовно поділити на дві групи:
•
соціальні;
•
технічні.
Соціальні норми - правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу.
Сутністю соціальних норм є не просто привила, тому що правила
існують і в несоціальних утвореннях, таких, скажімо, як математика, граматика, техніка та ін. (технічні норми), а правила чітко вираженого соціального характеру.
1.1 Ознаки соціальних норм:
•
1. Правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки регулятивного характеру - соціально-вольові норми, що
історично склалися або цілеспрямовано встановлені. Вони спрямовують поведінку людей відповідно до закладеної в нормі ідеальної моделі суспільних відносин, вносять однаковість у регулювання суспільних відносин і формують безупинно діючий механізм типових масштабів поведінки;

5
•
2. Правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного адресата. Вони розраховані на те, щоб спрямовувати поведінку людей у рамках відносин даного виду; вступають у дію щораз, коли виникають відповідні суспільні відносини;
•
3.
Правила поведінки наказового характеру
- загальнообов'язкові. Вони встановлюють заборони, дають еталони поведінки;
•
4. Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом, державним примусом).
Слід зазначити, що соціальні норми виникають у процесі
історичного розвитку і, концентруючи досягнення людства в організації суспільного життя, передаються з покоління в покоління, тобто є спадкоємними.
Класифікувати соціальні норми можна за різними критеріями.
1.2 Види соціальних норм за сферами дії:
•
Економічні - регулюють суспільні відносини в сфері економіки, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;
•
Політичні - регулюють відносини між класами, націями, народностями; пов'язані з їх участю в боротьбі за державну владу та у її здійсненні, із взаємовідносинами держави з
іншими елементами політичної системи;
•
Релігійні - регулюють відносини в сфері релігії та між різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога;
•
Екологічні - регулюють відносини в сфері охорони навколишнього середовища та ін.

6
1.3 Види соціальних норм за регулятивними особливостями:
•
норми моралі;
•
норми-звичаї;
•
норми права;
•
корпоративні норми (корпорація - лат. corporatio - співтовариство, об'єднання), тобто правила поведінки, які регулюють відносини усередині різних недержавних організацій (громадських - некомерційних і комерційних) між їх членами.
Соціальні норми утворюють єдину систему. Норми права співвідносяться із соціальними як частина з цілим, оскільки вони
- важлива, але не одна лише форма регулювання суспільних відносин.
Норми моралі, норми-звичаї, корпоративні й інші норми взаємодіють із принципами і нормами права, знаходять у них одну з необхідних форм свого існування (наприклад, релігійні норми святкування Різдва, Великодня стали правовими).
1.4 Ознаки соціально-технічних норм:
•
обумовленість законами природи і техніки;
•
невиразність соціального характеру (не є суто соціальними);
•
невиразність засобів суспільного забезпечення (правових, моральних та інших санкцій);
•
виключність використанн.

7
2.1 Спадкування за заповітом
Що таке заповіт?
Заповіт – це особисте розпорядження особи (заповідача) щодо майна, яке їй належить, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті.
2.2 Хто має право скласти заповіт і який чином це
здійснюється?
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто, а отже вчинення заповіту через представника не допускається.
2.3 Спадкоємці, хто може ними бути за заповітом?
Спадкоємцями можуть бути одна або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у заповідача з цими особами сімейних, родинних відносин. Спадкоємцями можуть бути інші учасники цивільних відносин.
Потрібно зазначити, що заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Водночас Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
2.4 Що можна передати у спадщину за заповітом?
Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Важливим є те, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов’язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.
2.5 Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом
Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

8
2.6 Процедура складення заповіту
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або в окремих випадках
іншими посадовими, службовими особами. Зокрема це відбувається у наступних випадках:
— якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування;
— заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та
інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів;
— заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна;
— заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції;
— заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром
(начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу;
— заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи;
— заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.
Потрібно зазначити, що всі заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі. Важливо знати що у деяких

9 випадках заповіт посвідчується при присутності не менше двох свідків, зокрема коли особа має певні фізичні вади і не може самостійно підписати заповіт, а також у випадках коли заповіт посвідчується не нотаріусом, а іншими посадовими, службовими особами.
2.7 Заповіт із заповідальним відказом
Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.
Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.
Предмет заповідального відказу:
Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини.
На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними.
Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.
Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном, одержане за заповідальним відказом, є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.
Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено
інше.
Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно.
2.8 Чи можна заповітом покласти на спадкоємців обов’язки
немайнового характеру?
Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження

10 особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання. Крім того, Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.
2.9 Заповіт з умовою
Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.
Потрібно зазначити, що умова, визначена у заповіті, є не дійсною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Важливо також сказати, що особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.
2.10 Заповіт подружжя
Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складання спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя , який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
2.11 Секретний заповіт
Це заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
2.12 Зміна та скасування заповіту
Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.
Крім того, Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.
Також Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт.
Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт

11 повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.
Важливо, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
2.13 Недійсність заповіту
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
2.14 Виконання заповіту
Для виконання заповіту визначається його виконавець. Він може бути визначений самим Заповідачем, призначений нотаріусом або призначений за ініціативою спадкоємців. Виконавець заповіту здійснює всі необхідні дії з метою здійснення волі Заповідача, записаної у заповіті.
Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті. Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.

12
Висновок
Спадкове право – як інститут цивільного права – регулює правовідносини у сфері спадкування, переходу прав і обов’язків спадкодавця до інших осіб – спадкоємців у порядку спадкування за заповітом та за законом. Цивільноправові відносини, що формуються у сфері спадкування, регулюються законодавчими актами, основним з яких є Цивільний кодекс, прийнятий
Верховною Радою України 16 січня 2003 р. Спадковому праву у цьому кодексі присвячена книга шоста, яка має назву «Спадкове право».
Не входить до складу спадщини також право на аліменти, пенсію, допомогу та інші соціальні виплати, а також права та обов’язки спадкодавця як боржника та кредитора, якщо вони нерозривно пов’язані з його особою і відповідно до статті 608 Цивільного кодексу України припиняються у зв’язку з його смертю.
Чинне цивільне законодавство передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Якщо фізична особа склала заповіт, таким чином розпорядившись своєю власністю на випадок смерті, і не скасувала його, то у разі її смерті спадкування здійснюється за заповітом, який є останньою волею спадкодавця. Спадкування за заповітом поставлене, серед видів спадкування, на перше місце відповідно до домінанти пріоритетності волі особи. Це підтверджується статтею 1223 ЦК
України, яка залишає право на спадкування спадкоємцям за законом лише за відсутності заповіту або повного чи часткового визнання заповіту недійсним, неприйняття (відмови) спадщини спадкоємцем за заповітом, усунення від права на спадкування спадкоємця за заповітом, неохоплення заповітом усієї спадщини.
Таким чином, спадкування за законом має місце, коли й оскільки воно не змінене заповітом.

13
Завдання №3
Розділіть майно між подружжям що розлучається.
Подружжя проживало разом 12 років, має двох неповнолітніх дітей, які після розлучення будуть проживати з мамою. Чоловік володіє приватним бізнесом (виготовлення фарфорових чашок), який належить йому вже 15 років. Дружина не працювала.
Спочатку навчалася у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, а після народження дітей займалась їх вихованням, вела домашнє господарство. Родина володіє 2-х кімнатною квартирою, яка була подарована дружині її батьками на день весілля (є договір дарування); приватним будинком, загальною площею 230 кв.м, придбаним чоловіком три роки тому
(саме в ньому мешкає родина); автомобілем "Mercedes-Benz", придбаним чоловіком 5 років тому (для власного використання); автомобілем "Mazda", придбаним чоловіком для дружини 2 роки тому; дачним будинком в Ялті, що дістався у спадок чоловікові від тітки (є документи що посвідчують спадкове право); золотими прикрасами: сережки, браслет жіночий, годинник чоловічий, запанки, кулон; побутовою технікою: телевізор, холодильник, пральна машина, пилосос, посудомийка, електрочайник, кавомашина; одяг; взуття; речі особистої гігієни.
Розв’язання:
1. Спільна сумісна власність подружжя
В Україні власність у родині існує в двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з них.
Правовий режим спільної сумісної власності подружжя розкриває стаття 60 Сімейного Кодексу України (далі – СК), яка говорить про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)

14 самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування та деяких інших винятків, описаних нижче, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Саме спільна власність подружжя підлягає поділу між подружжям, зокрема при розлученні. Для розуміння чи є майно спільно набутим, ключевими є відповіді на питання: чи купувалося майно під час шлюбу, і чи купувалося за спільні кошти подружжя.
Відповідно до статей 70-71 СК, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Та ж стаття 71 СК зазначає, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених
Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Отже, зважаючи на положення законодавства та обставини справи спільну сумісну власність подружжя можна розділити так:

15
Дружина отримає:
• Приватний будинок, де проживає родина (зважаючи на те, що діти залишаться проживати з дружиною);
• Автомобіль "Mazda", придбаний чоловіком для дружини 2 роки тому, попередньо оцінивши вартість обох автомобілів і присудивши компенсацію тому, кому дістанеться авто дешевше
(оскільки "Mazda" дешевший автомобіль за "Mercedes-Benz", компенсацію отримає дружина);
• Розділ меблів, техніки та інших неподільних речей проводитися за аналогічним принципом. Потенційно дружина може отримати телевізор, холодильник, пральна машина, пилосос, посудомийка, електрочайник, кавомашина. Чоловік у свою чергу отримає компенсацію за вищеперелічені товари.
Чоловік отримає:
• Автомобіль "Mercedes-Benz", придбаний чоловіком 5 років тому
(для власного використання);
• Компенсацію за товари побутової техніки, що перейшли до дружини
Розподіл майна буде виконаний згідно закону даним чином у випадку відсутності шлюбного договору. У разі якщо шлюбний договір був укладений, розподіл майна відбудеться згідно умов даного договору.

16
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Нормативно-правові акти:
1.ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ N 435-IV від 16 січня 2003 року редакція від 13.04.2020 року.
2. Сімейний Кодекс України,
ВВР, 2002, № 70-71.
Додаткова література:
1. Бойко М. Право соціального забезпечення України / Микола
Бойко., 2014. – 448 с.
2. Павлова Л. М. СПАДКУВАННЯ ЗА НОВИМ ЦИВІЛЬНИМ
КОДЕКСОМ УКРАЇНИ [Електронний ресурс] / Людмила
Миколаївна Павлова // Міністерства юстиції України. – 2020.
– Режим доступу до ресурсу: https://minjust.gov.ua/m/str_4626.
3. «Спадкове право» [Електронний ресурс] // МІНІСТЕРСТВО
ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ
ДЕРЖАВНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ
СПРАВ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://dduvs.in.ua/wpcontent/uploads/files/Structure/library/stu dent/lectures/1121/10.1.pdf.
4. Шабаровський Б. Як тепер ділиться майно подружжя?
[Електронний ресурс] / Богдан Шабаровський // Юридична
Газета. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://yur- gazeta.com/publications/practice/simeyne-pravo/yak-teper- dilitsya-mayno-podruzhzhya.html#: