1   2   3
Ім'я файлу: Інф. забезпечення.doc
Розширення: doc
Розмір: 229кб.
Дата: 16.03.2020
скачати
Пов'язані файли:




Табл.1.5.

Штатний розпис

Посада

Кількість працюючих
Заробітна плата
Фонд з/п

Зав. магазином
1
350,00
350,00

Головний бухгалтер
1
300,00
300,00

Продавці
3
200,00
600,00

Прибиральниця
1
130,00
130,00

Всього:
6
-
1380,00


Основними обов’язками завідуючого магазином є чітка організація торгового процесу і забезпечення високої культури обслуговування. Основними роботами завідуючого магазином є:

  • забезпечення в наявності товарів в широкому асортименті;

  • забезпечення товарами належної якості;

  • контроль за дотриманням правил торгівлі;

  • забезпечення використання сучасних методів продажу товарів;

  • вивчення попиту покупців;

  • відповідальність за дотримання фінансової дисципліни;

  • заходи по підвищенню доходів магазину;

  • контроль правильності застосування ваговимірювального обладнання;

  • здійснення контролю за правильністю розрахунків з покупцями.


До основних посадових обов’язків продавців відносять:

  • обслуговування покупців;

  • пропозиція і продаж товарів покупцям;

  • надання консультацій про властивості товарів;

  • правильне розміщення товарів в торговому залі;

  • допомога у виборі товарів.




  1. Поняття про інформацію, її значення та види


В Україні інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об’єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншими законодавствами.

Водночас інформаційний продукт має певні особливості, що відрізняють його від інших товарів:

          1. інформація не зникає при споживанні, а може бути використана неодноразово, тобто на відміну від традиційних товарів не підлягає фізичному зношуванню;

          2. інформаційний продукт з часом підлягає своєрідному «моральному зношуванню», яке відбувається інтенсивніше порівняно із зношуванням традиційних товарів;

          3. для різних споживачів інформаційних товарів та послуг зручні різні способи подання інформації, оскільки споживання інформаційного продукту потребує певних зусиль;

          4. виробництво інформації, на відміну від виробництва матеріальної продукції, потребує більших витрат порівняно з витратами на тиражування.


Основні параметри інформації:

  • якість інформації – це сукупність властивостей, які відображають ступінь придатності конкретної інформації про об’єкти та їх взаємозв’язки для досягнення певних цілей, які стоять перед її користувачем;

  • кількість інформації – це та її міра, яка повідомляється появою події певної ймовірності або мірна оцінки інформації, яка міститься в такому повідомленні;

  • цінність інформації – може бути виражена в грошах, але вона може мати не тільки матеріальну цінність, але й духовну вартість, тобто бути важливою в сенсі задоволення певної інформаційної потреби;

  • актуальність інформації – це її властивість бути важливою, істотною для конкретного часового періоду, тобто відповідати визначеним вимогам і потребам сучасності;

  • своєчасність інформації – є властивістю, близькою до актуальності. Вона означає надходження інформації не пізніше від заздалегідь призначеного терміну, узгодженого з часом вирішення поставленого завдання;

  • автентичність інформації – означає її дійсність, реальність, тобто те, що вона ґрунтується на першоджерелі;

  • адекватність інформації – це її властивість бути тотожною, тобто рівень відповідності створюваного за допомогою отриманої інформації образу реального об’єкта, процесу чи явища;

  • достовірність інформації – це її властивість відображати реально існуючі об’єкти з необхідною точністю.

  • достатність інформації - означає, що вона містить мінімальний, але достатній для прийняття рішення зміст;

  • доступність інформації – забезпечується виконанням відповідних процедур одержання і перетворення інформації;

  • адресність інформації – це її здатність бути спрямованою конкретному, чітко визначеному споживачеві інформаційного продукту;

  • корисність інформації – це оптимальне задоволення визначених вимог щодо інформаційних запитів споживачів під час прийняття ними рішень у конкретних умовах.


Класифікація інформації – це її поділ на класифікаційні угрупування за різними ознаками. Такі угрупування називають інформаційними об’єктами.

Виділяють такі основні групи інформації:

  1. За сферою виникнення:

  • елементарна – інформація у неживій природі;

  • біологічна – інформація у тваринному і рослинному світі;

  • соціальна – інформація у людському суспільстві.



  1. За загальним призначенням:

  • масова – інформація, призначена для населення певних областей, регіонів (суспільно-політична, науково-популярна та ін.);

  • спеціальна – інформація, призначена для певної групи людей, які можуть об’єднуватися за спільними інтересами, однаковим фахом, віком та ін. (наукова, виробнича, технічна, управлінська);

  • особиста – інформація, яка необхідна користувачеві для забезпечення персональної діяльності (знання, вміння, навички, інтуїція);

  1. За способами виникнення, передачі і сприйняття:

  • естетична – інформація, яка виникає в результаті поєднання природних носіїв: світло, тінь, колір, звук, запах;

  • семантична – інформація, яка є результатом пізнання законів природи, суспільства та мислення (первинна, вторинна і вихідна);

  • візуальна – інформація, яка передається видимими образами та символами (текстова, числова, графічна, мультимедійна);

  • аудіо – інформація, яка передається звуками, в тому числі і музична;

  • органолептична – інформація, яка передається запахом і смаком;

  • тактильна – інформація, яка передається і сприймається технічними засобами;

  • машинно-орієнтована – інформація, яка передається і сприймається технічними засобами.

  1. За характером опису об’єктів та явищ:

  • повна і вибіркова інформація;

  • правдива і неправдива інформація.

  1. За характером впливу на діяльність людини на роботу технічного засобу:

  • інформація, призначена для усвідомлення – використовується для накопичування фактів;

  • інформація, призначена для управління – використовується як інструкція для виконання певних дій.

Джерела інформації, згідно із Законом України «Про інформацію», - це передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії, тобто матеріальні об’єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації та публічні виступи.

Носієм інформації, за вимогами чинного законодавства вважається будь-яке її матеріальне уособлення, тобто папір, аудіовізуальні носії, носії комп’ютерної інформації, вироби тощо.

Первинним джерелом інформації про товар на ринку товарів та послуг і одночасно виконавцем послуг з інформування гуртових чи роздрібних споживачів стосовно реалізованих товарів є виробник. Від того, на скільки об’єктивна його інформація та актуальні його інформаційні послуги, залежить швидкість просування товарів каналами розподілу, інтенсивність збуту, стимулювання продажу, створення споживчих переваг і життєвий цикл товару. Таку інформацію можуть доповнювати продавці товару, випробувальні органи, рекламні агентства та ін.

Джерелами товарної інформації, окрім первинних, є також різні види первинних офіційних документів та їх комерційні різновиди, різні види навчальної, довідкової і наукової літератури, а також маркування товарів, зокрема виробниче.

Носіями товарної інформації вважаються різні повторні документи товаросупровідної, нормативної та іншої документації, носії виробничого і торгового маркування, засоби реклами і пропаганди, а також самі вироби.

  1. Товарне маркування як основний засіб товарної інформації


Маркування як основний вид засобів товарної інформації, будучи і джерелом і носієм останньої, поділяється на чотири різновиди:

  • товарне маркування (в тому числі, виробниче і торговельне);

  • транспортне маркування (різноманітні вантажі);

  • маркування відправника (поштові відправлення);

  • спеціальне маркування (підакцизні товари, пробірні клейма тощо).

Товарне маркування – це нанесені на вироби, тару і упаковку умовні позначення, малюнки, цифрові, літерно-числові або символічні знаки, які позначають найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, марку і сорт виробу.

Товарне маркування виконує ряд функцій:

  1. інформаційна функція – є визначальною в інформаційному забезпеченні товарів на ринку. З допомогою товарного маркування в рівних мірах та з однаковою ефективністю можна подавати всім суб’єктам ринку таку інформацію:

    • відомості про виробника, його державну реєстрацію, ліцензії на право здійснення певної діяльності, індивідуальний номер платника податків, торгова марка або знак обслуговування;

    • відомості про властивості виробів, дати їх виготовлення, гарантійні терміни використання і зберігання; про відповідність властивостей, дат і термінів вимогам стандартів та інших нормативних документів; про умови експлуатації виробів та догляду за ними;

    • дані про підакцизні товари (акцизні марки ) та штрихове кодування.

  2. ідентифікаційна функція – є дуже важливою для усіх суб’єктів ринку, адже виробникам, продавцям і контролюючим органам вона забезпечує можливість слідкування за просуванням товарних партій на всіх етапах їх руху. Пересічному покупцеві вона дозволяє ідентифікувати товари-аналоги різних виробників на рівні видів, різновидів, товарних марок і марочних назв, полегшуючи, таким чином, здійснення споживацького вибору. Окремі елементи товарного маркування як засоби ідентифікації оригінальної продукції є додатковим захистом від підробок;

  3. емоційна і мотиваційна функції – є взаємозалежні і взаємопов’язані. Барвисто і яскраво оформлені носії маркування, пояснювальні тести викликають у споживача позитивні емоції і служать важливою мотивацією для прийняття рішення стосовно купівлі конкретного виробу.


Вимоги до товарного маркування:

      • відкритість, достовірність і доступність маркувальної інформації про виробника і про виріб;

      • забезпечення принципу вільної конкуренції товаровиробників і відповідність основним вимогам сучасного маркетингу і менеджменту;

      • одночасне використання в маркуванні елементів візуального сприйняття і закодованих, тобто зданих до машинного сприйняття, з метою максимального розширення обсягу маркувальної інформації;

      • наявність елементів інформаційного захисту від підробок;

      • можливість використання уніфікованих технічних засобів для зчитування, копіювання, тиражування і обробки маркувальних даних.


Торговельне товарне маркування – це текст або умовне позначення, яке наноситься продавцем на у3паковку або товар з метою забезпечення виконання ідентифікуючої функції про факт продажу товару.

Носіями торговельного товарного маркування є цінники, талони, товарні та касові чеки.

Цінник – це покажчик цін на товари. В комерційній практиці цінником називають невеликий паперовий носій, який прикріплюється до виробу (упаковки) і в якому обов’язково вказується відпускна ціна виробу. Крім того в ціннику можуть бути вказані також назва виробу, його марка, артикул і ґатунок. Цінники часто виконуються у фірмовому стилі господарюючого суб’єкта і тоді в них можуть міститися фірмова назва і фірмовий знак.

Касовий чек – в сучасній комерційній практиці, згідно з законодавством, є носієм інформації, який набраний на електронному касовому апараті або на іншому реєстраторі розрахункових операцій і в якому обов’язково повинні вказуватись такі реквізити: населений пункт, у якому зареєстрований господарюючий суб’єкт; його повна назва та юридична адреса; скорочена назва покупки; розмір податку; дата і час здійснення покупки; заводський і реєстраційний номер касового апарату.

Товарні чеки – використовуються на практиці тільки під час продажу непродовольчих товарів, причому «Правилами продажу непродовольчих товарів» встановлений обов’язків порядок видачі разом із погашеним чеком і товарного чеку з позначенням обов’язкових реквізитів (номер або найменування торгового підприємства, назва і сорт товару, його ціна, дата продажу, дата продажу, прізвище продавця).

  1. Реклама – основний засіб спілкування із споживачем


Реклама являє собою неособисті форми комунікації, що здійснюються через платні засоби розповсюдження інформації з чітко вказаним джерелом фінансування.

Реклама відіграє істотну економічну роль, однак має як позитивні, так і негативні сторони. (таблиця 5.1)
Таблиця 5.1

Позитивні та негативні сторони реклами


Позитивні сторони
Негативні сторони

Вплив на економіку

Сприяє зростанню економіки

Підтримує конкуренцію

Інформує споживачів
Марнотратна, призводить до виснаження ресурсів

Сприяє монополізації

Є чинником нецінової конкуренції

Вплив на промисловість

Розширює ринки для нових товарів

Сприяє розвитку конкуренції між підприємствами
Створює бар’єри для виходу на ринок

Може ослабити конкуренцію між підприємствами

Вплив на підприємство

Забезпечує зростання грошових надходжень пропорційно до обсягу діяльності

Знижує міру ризику в маркетинговій діяльності
Призводить до зростання витрат і цін

Вплив на споживача

Забезпечує інформацією про підприємство, товар, якість і є засобом контролю за якістю

Сприяє формуванню попиту і стимулює підвищення життєвого рівня населення
Дає некорисну інформацію, що збиває з пантелику

Утруднює вибір, якщо акцентує увагу на дрібних відмінностях товарів

1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас