Розміщення захисних лісосмуг
Лісосмуги перш за все розташовують по межах полів сівозмін, потім всередині меж (якщо дуже великі). При цьому повздовжні (основні) лісосмуги проєктують вздовж довгих сторін полів сівозмін, перпендикулярно до напрямку шкідливих вітрів (південного та східного напрямку).
Відхилення від перпендикулярності допускається до 45о. відстань між основними лісосмугами від 400 до 600 м. Ширина між повздовжніми лісосмугами в сівозмінах приймається 300 – 350 м при чому лісосмуги проєктують не по всіх межах полів. Повздовжні лісосмуги проєктують вздовж коротких сторін полів, перпендикулярно основним. Відстань між ними встановлюється довжиною полів, оптимальна відстань 1500 – 2000 м.
Ширина полезахисних лісосмуг приймається від 5 до 15 м. В місцях стику лісосмуг проектують розриви шириною 10 – 20 м для переїзду сільськогосподарської техніки .
Для захисту грунтів від вітрової ерозії проєктом передбачено створення по межах полів кормової та польової полезахисних лісосмуг шириною 7 м. На час освоєння проєкту загальна площа полезахисних лісосмуг становитиме 0,99 га.
4.4 Проєктування польових шляхів
Паралельно з розміщенням полів сівозмін і лісосмуг запроєктовано польові шляхи, які разом із шляхами загального користування, що виконують роль магістральних в господарстві, забезпечує зручний зв'язок господарського центру з полями сівозмін та полів між собою.
Польові шляхи за призначенням поділяються на основні та допоміжні. Основні шляхи запроєктовано так, щоб кожен з них обслуговував кілька полів сівозмін, а також ділянки інших угідь. Ці польові шляхи запроєктовано по коротким сторонам полів шириною 3 м. На них здійснюється розворот транспортних агрегатів, заправку паливно – мастильними матеріалам, насінням, інше. Допоміжні шляхи розміщено вздовж довгих сторін полів шириною 3 м. Основне призначення допоміжних шляхів – створення умов для вивезення врожаю, підвезення добрив та інше. На час освоєння проекту загальна площа польових шляхів становитиме 0,50 га.
4.5 Впорядкування кормових угідь
Висока продуктивність кормових угідь досягається тільки за рахунок їх
науково - обґрунтованого використання:
- регульований випас;
- періодичне сінокосіння;
- поліпшення, внесення добрив;
- проведення культур - технічних робіт та інших охоронних заходів.
Запровадження всього комплексу можливе тільки в системі сінокосо чи
пасовище змін та при раціональному облаштуванні території природних
кормових угідь.
На практиці сіножаті і пасовища поліпшують двома способами:
- поверхневе;
- корінне.
Поверхневе поліпшення здійснюють на сіножатях і пасовищах шляхом
часткового проведення культуртехнічних заходів без заміни природного
покриття.
Корінне поліпшення - полягає в заміні природного покриття кормових
угідь культурною травосумішшю (злакові та бобові) і розраховується на
довгий час використання. До корінного поліпшення відносять:
викорчовування пнів, зрізка купин, дискування плату, розчистка каміння.
Організація території кормових угідь та їх використання включає:
1. Закріплення пасовищ і сіножатей за виробничими підрозділами або
за окремими видами худоби.
2. Організація пасовищ або сіножате - пасовище змін.
3. Розміщення літніх таборів, скотопрогонів та джерел водопостачання.
Устрій території пасовищ залежить від засобів літнього утримання
тварин та засобів випасу. Існують такі форми літнього утримання тварин:
- стійлове;
- пасовищне;
- змішане.
Виділяють два типи випасу: вільний (безсистемний) та регульований
(системний).
Проєктування гуртових ділянок передбачає: встановлення кількості гуртів, їх розмір та площу. Гурти формуються з урахуванням статі, віку і породного складу.
Враховуючи склад і розмір гуртів, визначають площу гуртових ділянок.
Спочатку розраховують загальну потребу кормів, а потім требу кормів для кожної випасної групи, а також визначають площу для розміщення літніх таборів, скотопрогонів і водопійних майданчиків. На плані запроєктовано 6 загонів чергового випасання по 1,16 га.
Під час проєктування загонів чергового випасання вирішують такі питання:
Визначають оптимальну кількість загонів;
Визначають оптимальну форму загонів;
Оптимально розміщують загони для літніх таборів;
Загальна кількість загонів чергового випасання визначається за формулою:
(4.1) де
- період травостою;
- число випасу в 1 загоні;
- число відпочиваючих загонів;
Кількість загонів, що використовуються безпосередньо під випас визначається:
(4.2)
Площа загону визначається за формулою:
(4.3)де,
- площа гурта.Коефіцієнт пасовищезміни визначається за формулою:
(4.4)Визначаємо площу гуртової ділянки:
(4.5)де,
- кількість голів у гурті;
- норма корму на 1 голову на 1 день;
- строк пасовищного періоду;
- коеф. пасовищезміни.
Розміщення літніх таборів не передбачається.
Скотопрогони бувають постійними і тимчасовими. Постійні призначені для перегону худоби з літнього табору на гуртові ділянки і загони чергового випасання. Ширина скотопрогонів залежить від величини гурта і проектується- 8-12 м. Скотопрогони розміщують вздовж меж гуртових ділянок, а в середині гуртових ділянок – вздовж коротких сторін загонів чергового випасання. Загальна площа скотопрогонів становить 2-3% від S гурта. На території пасовища передбачається 1 скотопрогон площею 0,52 га, шириною 8 м.
Результати впорядкування території пасовища показані на кресленні «Проєкт організації території фермерського господарства» (аркуш 3). На проекті позначають: межі запроектованих ділянок покращених пасовищ; межі, нумерація і площі загонів чергового випасання;скотопрогони, їх ширина; літні табори для літнього утримання худоби та водопійні майданчики. Всі проектні елементи робляться червоною тушшю і оформлюються відповідно прийнятих умовних позначень.
Істотне значення в підтриманні продуктивності сінокосів має їх раціональне використання. Основою раціонального використання є чергування строків сінокосіння по роках та сінокосіння з випасанням. Відомо, що найбільш високої якості сіно (сінаж) одержується при скошуванні травостою в ранні строки - в фазі колосіння і цвітіння злаків та бутанізації бобових трав. Але раніше сінокосіння з року в рік протягом тривалого періоду призводить до пригнічення рослин, що тягне за собою зниження продуктивності сіножатей. Негативний вплив ранніх строків сінокосіння вирівнюється при чергуванні із збиранням трав в різні фази розвитку. Крім того, періодичне випасання худоби сприятливо впливає на підтримання високої продуктивності сіножатей.
ЕКОНОМІЧНА, ЕКОЛОГІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВНУТРІГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕУСТРОЮ ТА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПРОЄКТУ
Ефективність внутрігосподарського землеустрою проявляється в екологічній, економічній і соціальній сферах.
Екологічнаефективність внутрігосподарського землеустрою випливає з необхідності охорони природи, відтворення й раціонального використання природних ресурсів і проявляється насамперед у впливі землевпорядних заходів і виробництва на навколишнє природне середовище через поліпшення земель, захист їх від ерозії, здійснення природоохоронних заходів.
Екологічнаефективність проєкту є основною. Вимоги до неї полягають у необхідності виконання екологічних, природоохоронних норм до кожного елемента й кожної складової частини проєкту.
До основних показників екологічної ефективності проекту відносять:
– комплексну оцінку впливу землевпорядкування на якісний стан земель (баланс гумусу; важких металів, радіонуклідів, залишкових пестицидів; категорія, клас земель по сільськогосподарській придатності, бал оцінки по продуктивності; кислотність, режим зволоження; рівень ґрунтових вод, вологоємність, запас продуктивної вологи; однорідність за умовами ґрунтів, рельєф);
– відомості про зниження процесів водної ерозії ґрунтів і дефляції (залишковий змив ґрунту, обсяги регульованого стоку води, зміна мікрокліматичних умов);
– інформація про природоохоронну облаштованість земель (наявність водоохоронних зон і прибережних смуг, охоронюваних ландшафтів, санітарних розривів, захисних, охоронних зон);
– дані, що характеризують екологічний устрій території (площі міграційних коридорів, екологічних ніш, індекси екологічної розмаїтості території).
Економічнаефективність землеустрою обумовлена вимогами взаємо-організації виробництва й території, поліпшення умов господарювання, що позначається в першу чергу на ефективності матеріального виробництва в сільськогосподарському підприємстві.
Результат соціальної ефективності землеустрою - зміцнення земельних відносин, охорона прав землекористування й землеволодіння. Тому землю розглядають як об'єкт соціально-економічних зв'язків. Соціальна ефективність спрямована на розвиток і поліпшення умов виробництва; вона обумовлює також зміну умов життя, праці, культурно-побутового обслуговування й відпочинку населення.
Економічний ефектвнутрішньогосподарського землевпорядження полягає:
– при розміщенні виробничих підрозділів, господарських центрів і магістральних доріг – у зниженні щорічних витрат виробництва (під забудову, будівництво);
– організації вгідь і сівозмін – у прирості чистого доходу;
– влаштуванні території сівозмін, багаторічних насаджень і кормових угідь – у зниженні витрат на виконання виробничих процесів (за рахунок зменшення площ під поворотними смугами, клинами).
При оцінці економічної ефективності проєкту внутрігосподарського землеустрою розраховують технічні (техніко-економічні), агроекономічні й економічні (вартісні)показники.
Соціальнуефективність внутрішньогосподарського землевпо- рядкування диференціюють по складових частинах і елементам проєкту. При розміщенні виробничих підрозділів і господарських центрів вона полягає:
– у забезпеченні соціальної справедливості при розподілі земельних часток і майнових паїв, формуванні земельних масивів виробничих підрозділів, об'єднанні земельних часток громадян і працівників у внутрігосподарські виробничі підрозділи;
– поліпшенні умов керування виробництвом, правильної організації виробництва в підприємствах, що впливає на підвищення продуктивності праці;
– поліпшенні умов життя й роботи населення за рахунок правильного розміщення господарських центрів, визначення перспектив розвитку житлового, культурно-побутового й виробничого будівництва.
Можна вважати, що соціальна ефективність проекту приводить до наступних результатів:
– економії часу за рахунок скорочення непродуктивної діяльності (переїздів, поворотів і заїздів техніки, технічного обслуговування, транспортування людей і вантажів, перегонів худоби);
– підвищенню зайнятості працівників, згладжуванню сезонності й піків виконання робіт, скороченню простоїв, поліпшенню умов праці;
– зростанню зацікавленості підприємства в цілому, трудових колективів і окремих працівників у кращому використанні закріплених за ними (у власність) земель і інших засобів виробництва.
Це спричиняє істотний ріст продуктивності праці працівників, збільшення обсягів виробництва продукції і зниження її собівартості.
В остаточному підсумку всі види ефективності землеустрою (екологічної, економічної й соціальної) відбиваються на економічних результатах діяльності сільськогосподарського підприємства. Практика показує, що господарства, що освоїли проєкти внутрігосподарського землеустрою, ведуть виробництво набагато ефективніше інших сільськогосподарських підприємств при неухильному підвищенні родючості ґрунтів.
Існує ще один вид ефективності - ефективність використання землі -показник економічної суспільної праці в процесі наміченого використання землі. Вона повинна визначатись шляхом порівняння фактичних даних використання земель з їх можливим використанням, залежно від якості землі. Відповідно до якості землі залежить величина і економія суспільної на одиницю однакової кількості продукції з одиниці фізичної площі. При цьому базою порівняння повинен прийматися показник використання гірших земель, що викликано необхідністю використання їх в сільському
господарстві. Якщо показник рівня використання земель виражається відношенням виходу продукції на 1 га фізичної або умовної площі до базисних даних, то показник ефективності повинен визначатися як різниця між фактичним виходом продукції з 1 га фізичної площі і можливим (проектним) з вказуваної якості земель.
Такий методологічний підхід пропонується, наприклад, при визначенні показника ефективності використання меліоративних земель, як різниці вартості валового продукту після і до меліорації земель.
Для визначення ефективності використання земель пропонується формула:
Еф = Поп – Пф (5.1)
де, Еф - ефективність використання земель, може бути зі знаком "+" чи "-", грн/га;
Поп - показник оптимального (можливого) використання земель;
Пф - показник фактичного використання земель.
Показник оптимального використання земель визначається за формулою:
Поп = Пбаз* Бі/ Ббаз (5.2)
де,Пбаз- показник використання земель в господарському районі, області, прийнятий як базисний або вихідний, грн/га;
Бі, Ббаз - бали оцінки земель відповідно до конкретного (і-го) і базового рівня.
Еф = (Пбаз* Бі/ Ббаз) – Пф (5.3)
В умовах земельної реформи, коли створюються нові об'єктигосподарювання, ефективність визначається на базі альтернативних варіантів проектів нової форми господарювання.
Наприклад, для фермерських господарств перевага надається таким показникам ефективності: приріст валового продукту, чистий дохід, отриманий від запланованого проєктом використання сільськогосподарських угідь, показники, які характеризують збереження родючості ґрунтів, забезпечення бездефіцитного балансу гумусу, ріст продукції рослинництва, внаслідок попередження змиву ґрунту розміщення культур з урахуванням придатності ґрунтів, вплив попередників на врожай сільськогосподарських культур.
Показники, що характеризують виробничий напрямок господарства,
організаційно - виробничу структуру підприємств, матеріальні та трудові
ресурси наведені в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1-Техніко - економічні показники проєкту внутрігосподарського
землеустрою фермерського господарства «Весна»
| № | Показники | Одиниці виміру | На рік землеустрою | За проєктом |
| 1 | Виробничий напрямок господарства | - | - | Мясо-молочний, зерновий |
| 2 | Організаційно-виробнича структура | - | - | територіальна |
| 3 | Площа земель фермерського господарства | га | 51,18 | 51,18 |
| | в тому числі | | | |
| | Сільськогосподарські угіддя | га | 51,18 | 34,80 |
| | Рілля | га | 37,18 | 34,80 |
| | Сіножаті | га | 7,50 | 7,50 |
| | Пасовища | га | 6,50 | 6,50 |
| 4 | Сівозміни | | | |
| | польова | га | - | 34,80 |
| | кормова | га | - | 10 |
| 5 | Поголів'я тварин | | | |
| | ВРХ в т.ч. корів | гол | - | 11 |
| | Свині | гол | - | 12 |
1 2 3 4 5 6