Ім'я файлу: практ ДЦ.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 674кб.
Дата: 12.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Економіка. СуздальД. С..docx
контрол. диф.залік..docx

22 стане значно менше.
2. Структурні складові екологічного аудиту
Структурними складовими екологічного аудиту є: цілі і типи екоаудиту; об’єкти і
суб’єкти екоаудиту з відповідними вимогами; критерії і докази екоаудиту; аудиторські
висновки і рекомендації; звіт про аудит; аудиторські послуги (дод. 2).
Розглянемо їх специфічні особливості.
2.1. Цілі і типи екологічного аудиту
Цілі екоаудиту представлені дуже розгалуженим "деревом цілей". Їх можна систематизувати залежно від видів і типів екоаудитів. Згідно із стандартними настановами, аудит має ґрунтуватися на цілях та завданнях, визначених замовником. Проте для кожного виду або типу екоаудиту можна сформулювати типовий перелік цілей (системна взаємозалежність). Приклад такого типового переліку цілей наведений у стандарті ISO
14011 для аудитування екоменеджменту підприємств. Загалом цілями природоохоронних
екоаудитів можуть бути:
• отримання об'єктивної оцінки природоохоронної діяльності об'єкта аудитування в
цілому або окремих напрямків цієї діяльності відносно рівня екологічної безпеки
підприємства;
• виявлення пріоритетів вирішення екологічних проблем підприємства;
• підготовка обґрунтованих еколого-економічних рекомендацій щодо стратегії і
тактики розв’язання природоохоронних завдань підприємства;
• визначення достовірності і повноти офіційної екологічної інформації
підприємства, екологічної звітності про свою діяльність;
• перевірка наявності на підприємстві необхідних норм, нормативів, планів заходів,
графіків контролю тощо, погодження їх в органах державного нагляду;
• виявлення недоліків і помилок у звітній, обліковій, поточній, експлуатаційній,
фінансовій документації;
• визначення повноти і своєчасності виконання природоохоронних заходів та
розпоряджень органів державного нагляду;
• перевірка виконання вимог екологічного законодавства, норм, правил та
інструкцій з безпеки;
• оцінка рівня організаційної роботи, нормативно-методичного і технічного
забезпечення (лабораторного, комп’ютерного). рівня підготовки персоналу.
З огляду на державні природоохоронні інтереси і функції управління екоаудит здійснюється для надання допомоги владі в пошуку додаткових заходів щодо вивчення ризиків і забезпечення безпеки, а для суб'єктів господарювання — з метою швидкого впровадження модернізованих засобів запобігання ризикам.
На сучасному етапі запровадження екологічного аудиту пріоритетними стали
такі його типи :
• комплексний експрес-аудит підприємств — здійснюється з метою екологічної
модернізації;
• експрес-оцінка екологічної безпеки підприємств, що приватизуються;
• оцінка екологічного стану місцевості, територій, які стали або можуть стати
джерелом забруднення, або коли планується зміна власника (екоаудит місцевості);
• технічний аудит на стадії виробничої діяльності (вирішення конкретних проблем
відходів, екологічної чистоти технологій);
• енергетичний аудит як один з різновидів технічного екоаудиту;
• інвестиційний екоаудит;
• аудит системи екоменеджменту підприємства (аудит управлінського
природоохоронного самоконтролю).
Комплексний експрес-аудит проводиться з метою впровадження некапіталомісткої екологічної модернізації підприємств. Його відпрацьовано на підприємствах України за підтримки Мінекології України і Уряду Канади. За рекомендаціями екоаудитів реалізовано декілька самоокупних проектів екологічної модернізації підприємств у Київській,

23
Черкаській, Запорізькій областях. Для розвитку цього типу екоаудиту створено за підтримки Міжнародного фонду Дніпра Міжнародний центр екологічного аудиту.
Експрес-оцінка екологічної безпеки підприємств, що приватизуються, на жаль, ще не набула великого поширення. Вона полягає як в оцінюванні ризиків зміни власника, так і у формуванні переліку підприємств, що приватизуються, за умов їх екологічного оздоровлення (або екологічного банкрутства). На нашу думку, цієї мети можна досягти застосуванням комплексного експрес-аудиту, який значно ефективніший за інші ще не випробувані методи.
Екоаудит місцевості набуває в Україні особливої важливості, оскільки багато промділянок, місць захоронення відходів, сміттєсховищ стали значними забруднювачами населених пунктів, поверхневих і підземних вод. Чого варті тільки наслідки від
Чорнобильської катастрофи! Вже настав час провести незалежний екологічний аудит забруднених територій для визначення пріоритетів, конкретних дій і джерел фінансування екологічного оздоровлення забруднених територій. Можливо, міжнародна спільнота так слабо реагує на це тому, що місцеві органи влади не можуть продемонструвати через незалежний екологічний аудит міжнародну небезпеку Чорнобильської АЕС і прилеглих до неї територій як глобального джерела забруднення.
Отже, екоаудит місцевості має за мету визначення як заходів щодо екологічного оздоровлення забруднених територій, так і справжньої ціни землі території у разі зміни її власника.
Технічний екоаудит може бути різних типів і здійснюватися в тому числі і у вигляді енергетичного аудиту з метою зменшення енергетичних витрат або аудиту мінімізації відходів як для "покрашення якості" відходів, так і зменшення їх кількості.
Інвестиційний екоаудит спрямований на мінімізацію інвестиційних ризиків, що виникають через недостатню або застарілу інформацію про екологічний стан об'єкта
інвестування (спільні підприємства, відведені земельні ділянки, виробничі фонди і т. ін.).
Аудит системи екоменеджменту підприємств крім типових стандартних цілей, що перелічені, передбачає підготовку підприємства до декларування своєї екологічної політики
і намірів щодо її реалізації.
2.2. Об'єкти і суб'єкти екологічного аудиту та вимоги до них
Типовий перелік об'єктів і суб'єктів екоаудиту визначається в законодавчо- нормативному порядку. Проте це не означає, що тим переліком обмежується сфера дії екоаудиту відносно його об'єктів. Залежно від рівнів та відповідних програм запровадження екоаудиту (державних, галузевих, регіональних, корпоративних, підприємницьких) може бути визначений конкретний перелік його об'єктів з урахуванням законодавчо-нормативних положень.
Як уже зазначалося, основним об'єктом екоаудиту є підприємство (організація за стандартом ДСТУ ISO 14011—97). До підприємства як учасника запровадження системи екоменеджменту і екоаудиту (СЕМА) ставляться такі вимоги:
• прийняття на себе зобов'язань щодо здійснення своєї екологічної політики згідно з
екологічними стандартами і демонстрація своєї готовності до цього шляхомстворення
відповідної власної системи екологічного менеджменту з організаційною структурою та
забезпечення необхідними ресурсами дія здійснення екологічної політики, а також
навчання та інформування персоналу про системи екоменеджменту. залежно від
посадових обов’язків працівників;
• підготовка довідника, який висвітлював би екологічну політику, цілі та завдання
організації, програму й відповідні заходи щодо екологічного оздоровлення підприємства;
• визначення та документальне засвідчення результатів впливу на стан
навколишнього природного середовища, продукції та послуг як у процесі виробничої або
обслуговуючої діяльності організації, так і в наступному процесі зберігання, переробки,
використання продукції та видалення її залишків;
• визначення вимог до регулювання виробничої діяльності, проведення технічної
політики тощо з урахуванням вимог екологічної безпеки, встановлення регламенту

24
регулювання виробничих процесів, які впливають на стан довкілля;
• визначення ефективності регулювання шляхом вимірювань і випробувань:
• впровадження механізмів, які б запобігали відхиленню від політики, програми або
намічених заходів, а в разі потреби забезпечували коригування управлінських дій (втому
числі ринкових);
• створення системи запасів, яка б показувала призначення та ефективність
програми й елементів екоменеджменту;
• проведення періодичних оглядів системи екоменеджменту для гарантії її
постійної придатності та високої ефективності.
Вимоги до основних суб'єктів екоаудиту (замовників і провідних екоаудиторів) викладено у стандартах ДСТУ ISO 14011—97, 14012—97, аналогами яких є стандарти ISO.
Як на суб'єкти аудиторської діяльності на ринку робіт і послуг природоохоронного призначення (екологічному, інвестиційному ринках) на них поширюються також вимоги і норми законів України "Про аудиторську діяльність", "Про підприємницьку діяльність".
Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність ":
• аудиторам
забороняється
безпосередньо
займатися
торговельною,
посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати
дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав;
• аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за
умови, що в ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути
тільки аудитор;
• аудиторська фірма має право надавати аудиторські послуги з дня отримання
ліцензії і за наявності в складі фірми хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат;
• забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної
виконавчої влади, виконавчим органам місцевих рад народних депутатів, контрольно-
ревізійним установам, що мають владні державні повноваження, а також окремим
особам, яким законами України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність;
• аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою)
та замовником. Останній має право вільно вибирати аудитора (аудиторську фірму) з
дотриманням вимог чинного законодавства. Замовник зобовязаний створити для аудитора
(аудиторської фірми) належні умови для якісного проведення аудиту.
Згідно із Законом України «Про підприємництво»:
•
підприємець зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не
порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що
охороняються законом;
•
органи державного управління будують свої відносини з підприємцями,
використовуючи державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні,
екологічні та інші норми і нормативи.
2.3. Критерії екологічного аудиту
Екологічний аудит здійснюється на основі визначених критеріїв і зібраних доказів аудиту. Критерії екологічного аудиту — це система державних та відомчих природоохоронних, інвестиційних і господарських законів, екологічних норм, стандартів і вимог, керуючись якими , зіставляють зібрані підчас аудиту докази (фактичні показники, документи, характеристики) стосовно стану охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Критерії екоаудиту самі по собі є складною системою показників і водночас — складовою системи безпеки діяльності підприємства
(чи
іншого об'єкта природокористування) для навколишнього середовища і населення. В цій системі можна виокремити дві групи критеріїв:
• критерії екоаудиту для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену
екологічну небезпеку;
• критерії екоаудиту для видів діяльності та об’єктів, що не становлять

25
підвищеної екологічної небезпеки;
Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України. Критеріями екоаудиту для цих видів діяльності і об'єктів є спеціальні постанови Кабінету Міністрів.
2.4. Еколого-аудиторська діяльність
Визначення еколого-аудиторської діяльності наведено в проекті розділу "Екологічний аудит" Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". За своєю суттю еколого-аудигорська діяльність — це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм), пов'язана із здійсненням незалежних позавідомчих перевірок та оцінок з наданням аудиторських послуг відповідно до укладеного договору.
Аудиторськими послугами є:
1) дослідження, аналіз і оцінка екологічного стану об'єкта аудиту;
2)
виявлення еколого-економічних проблем, їх систематизація і ран* жування за пріоритетністю та ризиком небезпеки;
3) правове та еколого-економічне обґрунтування розв'язання існуючих проблем
(правова та вартісна оцінка);
4) розроблення аудиторських висновків та рекомендацій щодо поліпшення екологічних характеристик об'єкта аудиту;
5) розроблення екологічних програм об'єктів аудиту на основі аудиторських висновків і рекомендацій;
6) оцінка ефективності здійснення екологічних політик, програм суб'єктів господарювання;
7) екологічне обґрунтування впровадження винаходів, ресурсозберігаючих технологій і систем, іншого природоохоронного устаткування і обладнання;
8) еколого-економічне оцінювання ризику зміни форм власності;
9) еколого-економічне оцінювання ризику адміністративних рішень;
10) екологічне супроводження інвестиційних програм, проектів;
11) аудит документів, що встановлюють права власників і користувачів на користування природними ресурсами;
12) аудит розрахунків платежів за користування природними ресурсами.
Передбачається, що організаційна структура системи еколого-аудиторської діяльності в
Україні складатиметься з:

координуючого органу і методичного управління у складі Мінекології України;

галузевих і регіональних центрів підтримки розвитку екологічного аудиту;

центрів навчання і практичного стажування екоаудиторів;

аудиторів та спеціалізованих аудиторських фірм.
Функціонування системи еколого-аудиторської діяльності в Україні має регламентуватись відповідним Положенням про екологічний аудит, що затверджується
Кабінетом Міністрів України. В цьому Положенні визначається також порядок ліцензування та сертифікації еколого-аудиторської діяльності з урахуванням загальних положень Закону України "Про аудиторську діяльність".
2.5. Система навчання з екологічного аудиту
Системи екоменеджменту та екоаудиту впроваджуються відповідно до методології і практики системного підходу па принципах управління за кінцевим екологічним результатом. Це два основних методологічних принципи функціонування системи
екологічного менеджменту та аудиту, якими повинні володіти як професіонали- аудитори,так і персонал підприємства, компанії, який відповідає за функціонування системи екоменеджменту.
Вимоги до навчальних програм — відповідність стандартам кваліфікаційних критеріїв або вимогам до екологічних аудиторів та функціональним обов'язкам персоналу систем екоменеджменту підприємств, компаній, галузей; вміст основ знань із застосування

26 методів системного підходу та управління за кінцевими екологічними результатами; екологічного законодавства, нормативних актів, основ екологічної науки і технології. Із спеціальних знань до навчальних програм можуть входити розділи із "Системи екологічного менеджменту і аудиту", "Типи екологічного аудиту, процедури та техніка виконання", "Економіка і право екологічного аудиту", "Техніко-екологічні аспекти роботи підприємств".
Навчальні програми мають бути зорієнтовані на активні методи навчання із застосуванням роздаткового друкованого матеріалу, аналізу конкретних ситуацій, ділових комп'ютеризованих ігр та ін.
Категоріями осіб, що навчаються, можуть бути три: професійні незалежні провідні аудитори та екологічні аудитори, що сертифікуються згідно із стандартними вимогами; управлінський персонал в галузі екологічного менеджменту галузей, корпорацій підприємств; персонал суміжної еколого-інвестиційної та еколого-економічної діяльності.
Форми навчання — для професіоналів СЕМА на міжнародному рівні рекомендується форма навчання другій або суміжній (еквівалентній) кваліфікації, якої можна набути після закінчення першої освіти протягом мінімум трьох років навчання з відривом від виробництва або еквівалентного часу без відриву від виробництва; для інших категорій — без відриву від виробництва із застосуванням методу консультування або
інших методів активного навчання.
Особисті якості спеціалістів у системі екоменеджменту та екоаудиту є такими:
• володіння системним мисленням;
• вміння спілкуватися з людьми (комунікабельність, дипломатичність
1   2   3   4   5

скачати