Закон «Про екологічний аудит». Положення цього Закону поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності. Екологічний аудит сторінка 2

10
Висновок екологічного аудиту - професійна оцінка об'єкта екологічного аудиту, виконана екологічним аудитором, яка ґрунтується на доказах екологічного аудиту та є головною складовою звіту про екологічний аудит.
Висновок екологічного аудиту є офіційним документом, який засвідчується підписом та печаткою екологічного аудитора.
Екологічний аудит поділяється на внутрішній та зовнішній.
Внутрішній екологічний аудит об'єкта проводиться на замовлення його власника чи органу, уповноваженого на управління ним, для власних потреб.
Зовнішній екологічний аудит проводиться на замовлення інших заінтересованих суб'єктів.
4. Міжнародні аспекти екологічного аудиту
Екологічний аудит як один з ефективних інструментів корпоративної політики зародився на корпоративному рівні на початку 70-х років XX ст., коли компанії західної
Європи і Північної Америки почали притягуватися до юридичної відповідальності за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу. Пов'язані з цим збитки примусили такі компанії оцінювати відповідність діяльності екологічному законодавству.
За деякими ознаками таке оцінювання на той час відповідало методології проведення фінансового аудиту, тому й за аналогією дістало назву екологічного аудиту.
Нині екологічний аудит є всесвітньо визнаним механізмом підвищення не тільки екологічної, але й економічної ефективності виробництва, який має свою міжнародну й національну нормативно-правову базу. В Україні це перш за все державні стандарти серії
ДСТУ ІSО 14000, що відповідають міжнародним стандартам серії ІSО 14000.
За визначенням цих стандартів екологічний аудит – це документально оформлений систематичний процес перевірки, який передбачає збирання та об'єктивне оцінювання доказів аудиту для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань критеріям аудиту, а також передбачає передавання результатів перевірки замовнику. Вказані стандарти допускають участь аудитора в коригувальних діях замовника через надання рекомендацій, що випливають із висновків аудиторського звіту.
На практиці сфера еколого-аудиторської діяльності може бути набагато ширшою за стандартне визначення, залежно від намірів замовника щодо використання екоаудиту.
За визначенням Ради Європейського Союзу екологічний аудит — це засіб управління, який надає систематичну, періодичну, об'єктивну й задокументовану оцінку системи управління та процесів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, щоб:
• підвищити ефективність і полегшити контроль за діяльністю компанії, що впливає на навколишнє середовище;
• оцінювати узгодженість діяльності компаній з екологічною політикою.
Міжнародна торгова палата визначає екологічний аудит як інструмент управління, що охоплює систематичну, періодичну, задокументовану та об'єктивну оцінку відповідності організаційної системи екологічного управління і технологічних процесів екологічним цілям, що передбачає підвищення контролю за практичною діяльністю в галузі охорони навколишнього середовища, а також оцінку відповідності виробництва екологічній політиці компанії, зокрема нормативним вимогам.
Найближчими українськими термінологічними еквівалентами терміна «екологічний аудит» можна вважати такі терміни, як «екологічне обстеження», «екологічний огляд».
Тобто екологічний аудит визначає діагноз «екологічного здоров'я» підприємства, спроможність його «технологічного організму», виробничих систем самоочищатися і не забруднювати навколишнє середовище, виробляти екологічно чисту продукцію і бути привабливим для залучення інвестицій. Саме тому західні компанії звертаються до екологічних аудиторів (юридичних або фізичних осіб), які можуть об'єктивно оцінити їх

11 екологічний стан, визначити наявні відхилення від норм, тобто від вимог чинного природоохоронного законодавства або міжнародних стандартів, і накреслити заходи щодо приведення їх виробничої діяльності у відповідність із цими вимогами, а в кінцевому підсумку — підвищити їх котирування як на ринку продукції, так і на ринку інвестицій.
Фахівці, що мають достатній досвід у впровадженні екологічного аудиту, характеризують останній як інструмент управління, який ґрунтується на системному підході і за допомогою якого оцінюється екологічна ефективність управління підприємством для збереження навколишнього природного середовища й підтримки конкурентоспроможності та
інвестиційної привабливості підприємства за рахунок екологічно чистого виробництва.
У більш широкому філософському розумінні екологічний аудит — це засіб підвищення екологічної свідомості суб'єктів господарської діяльності й громадськості, що врешті-решт надає йому можливість зайняти провідне місце в механізмі екологізації виробництва і суспільства в цілому.
Характерними особливостями екологічного аудиту є його незалежність, конфіденційність, об'єктивність, системність, компетентність, ліцензійність та відповідність цілям, які визначаються замовником під час укладання договору на проведення екоаудиту.
Ці особливості стандартизуються як на міжнародному (ІSО 14000), так і на державному
(ДСТУ ІSО 14000-97) рівнях.
Еколого-аудиторська діяльність може здійснюватися на рівні:
• державних установ;
• галузі — оцінювання відповідності загальній екологічній політиці галузі;
• корпорації (корпоративний аудит);
• території (регіону, місцевості);
• підприємства.
Останнім часом стало характерним створення у великих компаніях власних програм проведення екологічних аудитів та спеціальних аудиторських підрозділів, які безпосередньо підпорядковані керівництву компанії.
В умовах дії принципів сталого розвитку, проголошених на Всесвітніх самітах у
Ріо-де-Жанейро та Йоганнесбурзі, і особливо впровадження принципу винуватця
(«забруднювач платить») екологічний аудит набуває особливого значення для корпорацій, підприємств як засіб захисту корпоративних інтересів і в той же час як засіб гармонізації відносин із суспільством, державою.
У США, Японії, так само як і в ЄС, останнім часом дедалі більше простежується
істотна залежність конкурентоспроможності компаній від їхньої екологічної політики та ефективності системи екоменеджменту й екоаудиту (ЕМАS).
Цю систему можна розглядати як приклад регулювання забруднення, коли відповідальність і партнерство відіграють однакову роль в охороні довкілля, як ринковий механізм екоменеджменту й екоаудиту, а не як інструмент адміністративно-командної системи. Система спрямована на добровільне й гнучке прискорення процесу поліпшення екологічних характеристик діяльності підприємств та узгодження діяльності підприємства з екологічними вимогами.
У постанові Ради ЄС № 1836/93 (Європейський регламент з екологічного управління
і аудиту) зазначається, що цілі та принципи екологічної політики в ЄС полягають, зокрема, у запобіганні забрудненню, у його зменшенні й максимальній ліквідації на основі принципу
«забруднювач платить», у забезпеченні ефективного управління ресурсами та у використанні чистих технологій, що сприяє самовідтворюваному розвитку суспільства. З цього випливає відповідальність корпорацій (підприємств) за розробку й впровадження екологічної політики, цілей та програм, а також ефективних систем екоменеджменту не тільки для дотримання вимог природоохоронного законодавства, а й для обґрунтованого безперервного поліпшення екологічних характеристик діяльності підприємства. Це, у свою чергу, вимагає розуміння працівниками корпоративних підприємств доцільності такої політики та підготовки її до розробки й впровадження систем екологічного менеджменту.

12
Системи екоменеджменту мають містити процедури екологічного аудиту. Що дозволить керівникам підприємств кваліфіковано та об'єктивно оцінити ступінь дотримання чинного екологічного законодавства й ефективність цих систем під час здійснення екологічної політики підприємства.
Основним об'єктом екологічного аудиту є корпоративне підприємство, система його екоменеджменту, територія, на якій воно розташоване (проммайданчик і зона прилеглої місцевості — 5 км за периметром), його виробнича й технологічні системи, постачальники, природоохоронні споруди, відходи.
Отже, предметом аудиту в межах підприємства стають усі системи забезпечення його життєдіяльності, тому правильніше розглядати підприємство як еколого-економічну систему з відповідною еколого-економічною безпекою діяльності.
Екологічний аудит здебільшого забезпечує підприємству не тільки екологічну, а й економічну безпеку. Систематичне проведення екоаудиту може запобігти банкрутству підприємства, зменшити витрати на ліквідацію непередбачуваних наслідків екологічної політики. Системи екоменеджменту підприємства повинні функціонувати так, щоб показники екологічності постійно підтримувалися на рівні екологічних вимог, які невпинно зростають, з тим щоб забезпечувати своєчасну некапіталомістку модернізацію технологічних вузлів, систем. Такі показники еколого-економічної безпеки мають велике значення як для стану екологічної безпеки, так і для економічного функціонування підприємства в цілому.
Прогрес у забезпеченні еколого-економічної безпеки визначається такими показниками екологічності, як:
• кількість природних ресурсів та енергії, що використовуються;
• ефективність використання ресурсів;
• кількість твердих відходів на одиницю продукції;
• кількість викидів у повітря;
• рівень утилізації відходів;
• рівень переробки матеріалів, що використовуються для пакування;
• кількість аварій, які вплинули на навколишнє середовище;
• кількість транспортних засобів на одиницю продукції;
• кількість газоподібних шкідливих речовин, що викидаються в навколишнє середовище, наприклад N0
x
., SО
2
, СО, НСl;
• інвестиції в природоохоронну діяльність;
• кількість і вартість екологічних штрафних санкцій;
• сума платежів стороннім організаціям за скиди стічних вод;
• інші витрати, пов'язані з природокористуванням.
Для пошуку шляхів скорочення екологічних витрат підприємство у функціональних межах свого екоменеджменту може періодично проводити спеціалізований аудит розрахунків платежів за використання природних ресурсів:
• за землю;
• за користування водними об'єктами;
• за розміщення відходів;
• за користування енергією тощо.
Крім того, обов'язковий екоаудит може здійснюватись у випадках:
• екологічного оцінювання нерухомого майна під час передавання прав власності;
• приватизації й банкрутства юридичних і фізичних осіб, які здійснюють екологічно небезпечні види діяльності;
• проведення екологічного страхування для визначення ставок чи розмірів страхових платежів та (або) відшкодування збитків, заподіяних порушенням вимог екологічного законодавства;
• кредитування юридичних і фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність;
• надання підприємствам, незалежно від форм власності, безповоротної допомоги з

13 державних екологічних фондів;
• оцінювання діяльності з ліквідації наслідків аварій і стихійних катастроф;
• прийняття рішень державними органами щодо продовження дії ліцензії та дозволів, виданих підприємствам, установам, організаціям і громадянам, які здійснюють експлуатацію екологічно-небезпечних об'єктів;
• виконання міжнародних зобов'язань України в галузі раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки визначених урядом, керівництвом корпорацій.
Корпоративна програма екологічного аудиту має передбачати захист інтересів товаровиробників, еколого-економічний механізм ціноутворення.
Екоаудит здійснюється на основі звернення замовника (товаровиробника) до аудиторської фірми для надання кваліфікованої комплексної (правової, екологічної, технологічної, маркетингової, інжинірингової) або спеціалізованої допомоги у вирішенні
інвестиційних, ринкових та природоохоронних проблем. У договорі (контракті) визначаються цілі екоаудиту. Вони можуть бути різними залежно від того, які проблеми виникли в замовника з постачальниками, технологічним та екологічним станом виробництва, з державними інспекційними органами, з інвесторами, суміжниками й у цілому з розвитком підприємства і конкурентоспроможністю його продукції.
Екоаудит може проводитись як у складі комплексу заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, так і самостійно. У будь-якому випадку його висновки й рекомендації мають конфіденційний характер, що свідчить про захист інтересів товаровиробника.
Міжнародне співробітництво в галузі екологічного аудиту здійснюється відповідно до законів та міжнародних договорів України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України, встановлено інші вимоги, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
З метою розвитку міжнародного співробітництва в галузі екологічного аудиту можуть розроблятися спільні програми та проекти організації еколого-аудиторської діяльності та проводитися міжнародний екологічний аудит.
Міжнародним договором України може бути передбачено взаємне визнання результатів сертифікації екологічних аудиторів, а також висновків екологічного аудиту, проведених в
Україні та іноземних державах.

14
СТАНДАРТИ І МІЖНАРОДНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ В СИСТЕМІ ЕКОЛОГІЧНОГО
МЕНЕДЖМЕНТУ ТА АУДИТУ
2.1. Британський стандарт в системі екологічного менеджменту BS 7750
У рамках розробки підходів до створення і зміцнення єдиного європейського ринку
європейське співтовариство прагне створити тверду систему екологічного законодавства і контролю виконання його вимог. Одним з лідерів апробації нових ринкових інструментів екологічного менеджменту є Великобританія, де в 1990 році був ухвалений новий "Екологічний акт" (Environmental act), за яким у 1992 році пішов Стандарт в галузі систем екологічного менеджменту BS 7750 (Specification for Environmental Systems) підготовлений і випущений Британським інститутом стандартизації відповідно до запиту Британської
Конфедерації Промисловості. Стандарт BS 7750 цілком вписується у вимоги стандарту якості BS 5750 (і ISO 9000). Стандарт не наказує і не визначає вимог до природоохоронної діяльності підприємства, але містить рекомендації, корисні для створення ефективної системи екологічного менеджменту, для розвитку ініціативного екологічного аудиту, що має позначитися на поліпшенні екологічних характеристик діяльності організації в цілому.
На початковому етапі передбачалося, що британські підприємства на добровільній основі будуть приводити характеристики своєї діяльності у відповідність до принципів BS 7750.
Пізніше до Великобританії приєдналися й інші держави, а сам стандарт, детально розроблений і супроводжуваний об'ємними навчальними посібниками, послужив основою для підготовки міжнародних документів.
Стандарт BS 7750 припускає наступні стадії розробки і впровадження системи екологічного менеджменту:
1. Попередній огляд ситуації. Необхідно визначити всі екологічні нормативні вимоги, запропоновані до діяльності підприємства, і встановити, які елементи екологічного менеджменту вжепрактично використовуються на даному об'єкті.
2. Розробка заяви про екологічну політику, яка б охоплювала всі аспекти діяльності і продукцію підприємства, була роз'яснена і прийнята до виконання всіма уповноваженими сторонами (підрозділами, особами).
3. Визначення структури розподілу обов'язків і відповідальності в системі екологічного менеджменту.
4. Оцінка ступеня впливу підприємства на навколишнє середовище. Необхідно скласти перелік установлених нормативів, характеристик викидів в атмосферу, скидань у водні об'єкти, розміщення відходів, а також опис аспектів впливу на навколишнє середовище підприємств-постачальників.
5. Розробка екологічних цілей і задач підприємства.
6. Визначення тих стадій виробництва, процесів і видів діяльності, виконуваних на підприємстві, що можуть уплинути на навколишнє середовище, розробка системи контролю їх функціонування.
7. Розробка програми екологічного менеджменту, призначення старшого менеджера, відповідального за її виконання. Програма має бути складена таким чином, щоб враховувалися не тільки нинішні, але й усі минулі види діяльності підприємства, а також ймовірний вплив на навколишнє середовище життєвого циклу нових видів продукції.
8. Розробка і видання детального посібника, який дозволив би аудитору системи екологічного менеджменту визначити, що система функціонує і враховує всі значимі аспекти впливу підприємства на навколишнє середовище.
9. Встановлення системи реєстрації всіх екологічно значущих подій, видів діяльності і т.п., наприклад, запису випадків порушення вимог екологічної політики, опису розпочатих для поліпшення ситуації заходів, звітів за підсумками інспекції і поточного контролю.
10. Аудит BS 7750 містить опис процедури аудитування і деталізує вимоги до аудиторського плану. Крім цього, організація, що акредитується, може розпочати зовнішню перевірку підсумків внутрішнього аудиту (у BS 7750 під аудитом розуміється систематична оцінка, що здійснюється для того, щоб визначити, чи узгоджується функціонування системи екологічного менеджменту із запланованими цілями, задачами, структурою і т.п., чи є