"Захист прав і свобод у Росії" сторінка 6

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Ім'я файлу: Доронін В. Аналітична робота. - Захист прав і свобод в Росії.doc
Розширення: doc
Розмір: 375кб.
Дата: 30.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Забара О. Соціальна політика та інфраструктура Вар. 8.doc

2.5. Свобода слова у Росії

У Росії зареєстровано безліч ЗМІ, але найбільш великі федеральні телеканали знаходяться в державній власності. Крім того, свободу слова значно обмежує ряд законодавчих актів, наприклад, переслідування в адміністративному порядку за так звану гей-пропаганду. Також свобода слова обмежена антиекстремістським законодавством, норми якого в ряді випадку сформульовані неконкретно. Також обмеженню свободи слова сприяє кримінальне переслідування за наклеп щодо державних чиновників.

Масове кримінальне переслідування за екстремізм (з 2011 року).

З 2011 року в Росії різко збільшилася кількість засуджених за екстремізм (стаття 282 Кримінального кодексу Російської Федерації) - в 2011 році за нею засудили в РФ 149 осіб (117 осіб по основній та 32 по додатковій кваліфікації), а в 2015 році вже 444 людини (378 осіб по основній та 66 осіб з додатковою). Тобто за 4 роки кількість засуджених за 282 статтею збільшилася більш, ніж в 3 рази. Швидше за все збільшенню числа засуджених сприяє та обставина, що 282 стаття дозволяє карати за поширення ненависті або ворожнечі до «соціальної групи», при цьому в російському законодавстві поняття «соціальна група» ніяк не визначено.

Тому в кримінальних справах виникають найдивовижніші «соціальні групи». Наприклад, в Єкатеринбурзі мати-одиначка Е. Вологженіна була засуджена за збудження ненависті до «добровольця з Росії, воюючим на стороні ополченців зі сходу України», при цьому суд постановив знищити визнані знаряддями злочину - комп'ютер і мишку.

До того ж рівень знань окремих російських обвинувачів не завжди високий. Наприклад, помічник прокурора у справі про адміністративне правопорушення, пов'язаного з екстремістською символікою, пообіцяв викликати до свого кабінету Кукриніксів (мабуть він не знав, що вони давно померли).

Також в Росії переслідування за екстремізм іноді буває за висловлювання на адресу представників влади, яких суд визнає соціальною групою. Наприклад, блогер С. Терентьєв був засуджений ще в 2008 році за збудження ненависті до міліціонерів, яких суд визнав соціальною групою.

Настільки широке тлумачення поняття «екстремізм» давно викликає критику з боку організацій Ради Європи. У 2012 році Венеціанська комісія визнала російський закон про протидію екстремістській діяльності занадто невизначеним і непередбачуваним [28].

У 2013 році Європейська комісія по боротьбі з расизмом і нетерпимістю запропонувала Росії переглянути саме визначення поняття «екстремізм», «для забезпечення того, щоб воно поширювалося лише на серйозні випадки, пов'язані з ненавистю і насильством» і в законі «чітко викласти ті критерії, які повинні дотримуватися для того, щоб оголосити який-небудь матеріал екстремістським», причому в 2016 році ця комісія звернула увагу, що її рекомендація не була виконана за 3 роки.

Нові статті Кримінального кодексу - кримінальна відповідальність за слова.

У 2013-2014 роках Кримінальний кодекс Російської Федерації поповнився кількома статтями, які передбачають кримінальну відповідальність за висловлювання:

Стаття 280.1 Публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації (введена в кінці 2013 року, стала жорсткішою в 2014 році). У 2015 році в Росії по ній були засуджені 5 осіб.

Стаття 354.1. Реабілітація нацизму, яка (частини 1 і 2) передбачає кримінальну відповідальність у тому числі за «поширення завідомо неправдивих відомостей про діяльність СРСР в роки Другої світової війни» (введена в 2014 році). У 2015 році в Росії за ч. 1 цієї статті був засуджена 1 людина [29].

Кримінальне переслідування за наклеп щодо державних чиновників.

У Росії стаття 128.1 «Наклеп» іноді використовується для переслідування тих, хто критикує представників влади. Наприклад, в 2016 році було порушено кримінальну справу за частиною першою цієї статті щодо жителя Магадана, який критикував місцевого губернатора В. П. Печеного під час громадської перевірки якості побудованих будинків [30]. Примітно, що кримінальну справу порушив не орган дізнання, а Слідчий комітет, причому вона була передана на розгляд відділу з особливо важливих справ [31]. У Росії подібні справи віднесені законом не до Слідчого комітету, а до органів дізнання - місцевим відділам поліції. Але для губернатора мабуть зроблено виняток.

2.6. Захист прав та свобод громадян у Криму

За даними Звіту Місії з оцінки стану справ із дотриманням прав людини в Криму (6-18 липня 2015 року) (англ. Human Rights Assessment Mission) права та свободи громадян у Криму постійно порушуються [32].

1. В результаті анексії Криму, зміна влади і чинного законодавства вкрай негативно вплинули на можливість жителів Криму повною мірою користуватися правами людини і основоположними свободами і громадянина. Зокрема, це стосується тих мешканців Криму, які виступили проти анексії півострова, не мали змоги відмовитися від примусового набуття громадянства РФ та/або не бажали отримувати російський паспорт.

2. У той чи інший спосіб, було обмежено свободу зборів, свободу об’єднань, свободу пересування, свободу слова та право на доступ до інформації – або офіційно, або шляхом вибіркового переслідування осіб чи груп, що представляли протилежні погляди, думки чи соціально-політичні об’єднання.

3. Вимоги, встановлені владою Російської Федерації стосовно перереєстрації громадських організацій, ЗМІ та релігійних об’єднань, згідно з наявною інформацією, були зумисно використані проти нелояльних до нової влади, значною мірою обмеживши свободу об’єднання та можливість для існування громадянського суспільства і значно скоротивши кількість незалежних ЗМІ.

4. Через органи судової системи фактична влада Криму застосувала розпливчасті звинувачення в «екстремізмі» і «сепаратизмі» згідно з кримінальним законодавством Російської Федерації стосовно великої кількості об’єднань, висловлювань та заходів, у деяких випадках – з ретроспективним посиланням на події, що відбувалися до анексії Криму і/або на материковій частині України. На основі інтерв’ю з тими, хто зіткнувся з такими звинуваченнями, та первинної документації, з якою ознайомилась HRAM, схоже на те, що велика кількість таких застережень про кримінальну відповідальність, розслідувань та переслідувань за вчинення кримінального правопорушення були політично вмотивовані і спрямовані проти проукраїнських активістів, журналістів та представників меншин, причому без належного дотримання прав звинувачуваних у судовому процесі та без ефективних засобів захисту від процесуальних порушень.

5. В той самий час видається, що не відбулося жодних попередніх розслідувань та переслідувань щодо тих представників проросійської «самооборони», яких звинувачують у серйозних порушеннях прав людини, починаючи з часу окупації Криму і згодом. Серед таких порушень – зникнення осіб, вбивства без суду і слідства, тортури та жорстоке поводження, що задокументовано БДІПЛ та ВКНМ у спільному звіті HRAM від 2014р. [33] Згідно зі свідченнями, загони «самооборони» з того часу продовжують шантажувати, переслідувати, відбирати власність та затримувати мешканців Криму – зокрема тих, кого підозрюють у нелояльному ставленні до російської влади - без явних на те законних підстав.

6. Що стосується питання відповідальності, Європейський суд з прав людини переніс на 25 вересня 2015р. кінцеву дату, до якої РФ зобов’язана направити свої спостереження стосовно прийнятності двох міждержавних позовів, висунутих Україною проти РФ – в тому числі ті, що пов’язані з примусом до прийняття громадянства, дискримінацією, порушенням майнових прав, порушення права на невтручання у приватне життя та заходів, вжитих для недопущення тортур і жорстокого поводження. Протягом цього продовженого строку на реагування Конституційний суд Російської Федерації 14 липня 2015р. видав постанову, що викликає занепокоєння – у ній проголошено, що уряд не зобов’язаний буде виконувати рішення Європейського суду з прав людини, якщо це рішення буде визнане таким, що суперечить Конституції РФ. Таке рішення, що явно суперечить міжнародним зобов’язанням Російської Федерації, може у майбутньому зруйнувати механізм, що забезпечує захист прав осіб, які звернулися зі скаргою до Європейського суду, і унеможливити виконання рішень Європейського суду щодо скарг, які будуть подані згодом – включаючи десятки справ окремих осіб, що вже були подані до ЄСПЛ у зв’язку з нещодавніми подіями в Криму.

7. У сфері економічних, соціальних та культурних прав, запровадження російського громадянства і поширення дії російського законодавства на територію Криму створило проблеми для тих громадян України, що не захотіли отримувати російські паспорти (незважаючи на те, що номінально їм було нав’язане громадянство Росії). Громадяни, що не мають російських паспортів, зіткнулися з проблемами в усіх аспектах життя, включаючи: перереєстрацію і/або продаж приватної власності чи приватного підприємства; влаштування на роботу чи збереження робочого місця; доступ до освіти, охорони здоров’я чи отримання інших соціальних послуг. Вивчення української або кримськотатарської мови та навчання цими мовами, як повідомляється, також було обмежено у школах та вищих навчальних закладах на всій території Криму, що негативно вплинуло на можливість представників відповідних громад реалізовувати свої мовні і культурні права.

8. Щодо ситуації у пенітенціарній системі, повідомляється, що понад 2, 000 осіб, що перебували в ув’язненні на території Криму на час анексії, не мали змогу відмовитися від нав’язаного російського громадянства, не змогли скористатися амністією, оголошеною Україною у 2014 р., та умовно-достроковим звільненням, та, судячи з випадків, про які стало відомо, потенційно можуть бути переведені до пенітенціарних закладів на материковій території Російської Федерації. Повідомляється, що споживачі ін’єкційних наркотиків, та особи, хворі на ВІЛ/СНІД, що перебувають у СІЗО та трьох виправних колоніях Криму, не отримують належної медичної допомоги.

9. Вищезазначені юридичні і практичні проблеми значно ускладнюються існуванням подвійних паралельних документів – паспортів громадянина, актів цивільного стану, витягів з кадастру, пенсійних систем та систем правосуддя, юрисдикція яких поширюється на одних і тих самих осіб та їх власність. Оскільки ні Росія, ні Україна не визнають документів, виданих мешканцям Криму іншою стороною, кримчани опинилися у пастці між двома конфліктуючими системами правового регулювання, що дублюють одна одну. Для того, щоб вирішувати злободенні питання у цій складній ситуації, велика кількість мешканців Криму зберігають одночасно і російський, і український паспорти, хоча обидві країни не визнають подвійного громадянства, вважаючи їх кожна своїми громадянами.

10. Учасники місії оцінювання ситуації із дотриманням прав людини отримували численні повідомлення про те, що жителі Криму та переселенці не могли: продати свою власність чи приватне підприємство, отримати українські сертифікати про народження для новонароджених; домогтися визнання дійсними в Україні актів про розлучення, зареєстрованих в Криму, що, згідно з новим українським порядком в’їзду до Криму призвело до обмеження свободи пересування багатьох дітей, що подорожують з одним із батьків. Випускники кримських середніх шкіл після анексії півострова не мали можливості вступати до вищих навчальних закладів в Україні із атестатами, виданими російською владою в Криму, яку Україна не визнає (і при цьому не маючи достатніх альтернатив вибору кваліфікації), що спричинило масовий виїзд сімей із дітьми шкільного віку з Криму на материкову територію України.

11. Місія HRAM встановила, що кримські татари та українці, які, проживаючи в Криму, відкрито підтримали територіальну цілісність України і при цьому не підтримали де-факто владу, залишаються в особливо вразливому становищі. Придушення діяльності Меджлісу (органу самоврядування кримських татар), а також залякування, видворення чи позбавлення свободи відомих лідерів Меджлісу, негативно вплинуло на здійснення політичних і громадянських прав особами, що належать до кримськотатарської громади.

12. Відмова в реєстрації кримськотатарських ЗМІ, таких як ATR, фактично призвела до їх примусового закриття, що не тільки обмежило свободу ЗМІ і доступ до інформації, а й позбавило кримських татар вкрай важливого інструмента підтримання і відродження своєї ідентичності.

13. Простір існування української культури на території незаконно анексованого Криму також скоротився. Культурні, релігійні та символічні складові української ідентичності були обмежені та/або придушені шляхом застосування різних адміністративних і правоохоронних заходів. В Криму поширене вороже ставлення до тих жителів Криму, які підтримують територіальну цілісність України, демонструють українські державні й культурні символи і відкрито відзначають важливі для української культури та історії дати.

14. Зникає україномовна освіта і вивчення української мови. Зростаючий тиск на адміністрацію шкіл, вчителів, батьків і дітей з метою припинення викладання українською мовою та її вивчення ще більше обмежує присутність української мови на півострові. Освіта кримськотатарською мовою і вивчення кримськотатарської мови як і раніше наштовхуються на перешкоди.

Російська влада через де-факто владу Криму, зобов'язана поважати, захищати і виконувати права людини та основоположні свободи в Криму відповідно до підписаних нею міжнародних договорів, а також відповідно до її зобов’язань як країни-учасниці ОБСЄ, що вимагають забезпечення прав людини та основоположних свобод. Зобов'язання Російської Федерації як країни-учасниці ОБСЄ включають зобов'язання дотримуватися міжнародного права у сфері прав людини та міжнародного гуманітарного права, що випливає з її ролі в якості окупаційної держави, яка здійснює ефективний контроль над Кримським півостровом.

Отже, задокументовані докази і тенденції, виявлені HRAM (англ. Human Rights Assessment Mission), вимагають негайної уваги з боку де-факто влади Криму та підкреслюють необхідність систематичного незалежного моніторингу ситуації із дотриманням прав людини у Криму незалежними міжнародними органами.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

скачати