"Захист прав і свобод у Росії" сторінка 5

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Ім'я файлу: Доронін В. Аналітична робота. - Захист прав і свобод в Росії.doc
Розширення: doc
Розмір: 375кб.
Дата: 30.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Забара О. Соціальна політика та інфраструктура Вар. 8.doc

2.2. Порушення права на справедливий судовий розгляд

У 2009 році в Росії було різко посилено покарання за сексуальні злочини проти дітей. У 2012 році розпусні дії відносно осіб молодше 12 років без статевих зносин були прирівняні до зґвалтування, що спричинило смерть потерпілого та стали кваліфікуватися за ч. 4 статті 132 КК РФ і спричиняти покарання від 12 до 20 років позбавлення волі.

Вбивство (частина 1 статті 105 КК РФ) карається в Росії набагато м'якше - від 6 до 15 років позбавлення волі. Крім того, в тому ж 2012 році зміни, внесені до статті 73 КК РФ зробили злочини проти статевої недоторканності дітей до 14 років єдиним діянням, за яке не призначається умовний термін. При цьому поняття «розпусних дій» в російському Кримінальному кодексі відсутнє.

Пленум Верховного суду РФ у 2014 році спробував визначити, що входить до складу даного злочину, але не зміг. У Постанові Пленуму чітко сказано лише, що розпусні дії - це не статеві зносини [18].

Після посилення 2012 року кількість засуджених за розпусні дії проти дітей до 14 років різко зросла. У 2015 році в Росії було засуджено за даним складом (ч. 4 ст. 132 КК РФ) 1156 осіб [19], тоді як в 2011 році за нього засудили в РФ тільки 645 чоловік [20]. Таке практично дворазове зростання сталося на тлі постійно скорочуючоїся в Росії кількості засуджених за сексуальні злочини відносно дорослих. Наприклад, в 2015 році за частиною 1 тієї ж статті 132 КК РФ засудили в Росії 643 осіб, що на 14% менше, ніж у 2011 році (тоді було за даним складом 747 засуджених) [20].

Ряд справ зовні має характер обмови. Тим більше, що для звинувачення в розпусних діях без статевих зносин, не вимагається проведення судово-медичної експертизи, а можливість допиту дитини обмежена. При цьому на слідство і суд фактично чинять тиск деякі чиновники, зокрема, окремі Уповноважені з прав дитини. Наприклад, в 2013 році в Свердловській області якась жінка звинуватила свого чоловіка в «сексуальному домаганні» до її дочки (його падчерки). У справу втрутився регіональний уповноважений з прав дитини І. Р. Мороков і за його скаргою було порушено кримінальну справу, а вітчим узятий під варту. Свердловський обласний суд виправдав вітчима. Тоді той же дитячий уповноважений склав скаргу на вирок, звинувативши суд в тому, що винесення виправдувального вироку ускладнило доступ потерпілої до правосуддя.

Незважаючи на таке дивне обгрунтування Верховний суд Російської Федерації скасував виправдувальний вирок і після нового розгляду вітчим був засуджений на тривалий термін позбавлення волі. Не дивно, що звинувачення в розпусних діях, засновані тільки на свідченнях дітей і їх батьків, в Росії дуже почастішали. Найбільш резонансними справами такого роду стали звинувачення на адресу відомого священика Російської православної церкви Гліба Грозовського і артиста Мухтара Гусенгаджієва.

2.3. Кримінальні справи про державну зраду в Росії (2014-2016 рр)

З 2014 року в Росії почалася хвиля засуджень і арештів осіб, звинувачених у державній зраді (причому під звинувачення потрапили як вчені і державні службовці, які працюють із секретною інформацією, так і особи, яким секретні відомості стали відомі випадково). Журналісти і правозахисники відзначають, що в ряді випадків мало місце порушення прав обвинувачених в державній зраді на справедливий судовий розгляд. Найбільш резонансним стало згодом припинене за відсутністю складу злочину кримінальної справи багатодітної матері з Вязьми Світлани Давидової.

Загалом інформація про кримінальні справи про державну зраду в Росії з завидною постійністю стала з'являтися в російських і зарубіжних ЗМІ на початку 2015 года. За повідомленням ТАСС, один тільки Лефортовський суд в Москві виніс з 1 січня 2014 року по 3 березня 2015 року дев'ять постанов про взяття під варту осіб, обвинувачених у державній зраді або шпигунстві [21].

На думку голови асоціації «Агора» Павла Чікова те, що відбувається, пов'язане зі зміцненням позицій ФСБ по відношенню до решти російських силових структур. П. Чіков стверджує [5]: «В країні силами ФСБ вибудувана невидима система політично мотивованого кримінального та адміністративного переслідування. Держбезпека активно формує нові підходи в кримінальному процесі, не просто зазіхаючи на і без того мінімальні права сторони захисту, але фактично заявляючи про їх повну відсутність».

Журналіст Зоя Свєтова характеризує обстановку, що склалася як занурення Росії в «шпигунономанію».

2.4. Смерть під вартою та бунти у російських виправних колоніях

У Росії за 2015 рік за офіційними даними в місцях позбавлення волі померли 3977 осіб, з яких 87% через різні захворювання, в тому числі з причини неналежної якості медичної допомоги [24]. Особливо важка ситуація складається з лікуванням ВІЛ-інфікованих ув'язнених, число яких за даними генерального прокурора Росії на 2016 рік перевищує 62 тис. осіб [24].

За показниками смертності серед ув'язнених Росія займає одне з провідних місць в Європі. Серед країн Ради Європи Росія займає перше місце за кількістю ув'язнених на 100 тис. населення - 467 ув'язнених на 100 тис. населення на 2013 рік (в середньому по країнах Ради Європи цей показник склав тоді 124 ув'язнених на 100 тис. осіб) [25].

Росія також в 2014 році зайняла провідні місця серед країн Ради Європи за рівнем смертності ув'язнених (у 2013 році смертність склала 61,6 осіб на 10 тис. ув'язнених, в середньому по країнах Ради Європи цей показник був 28 осіб на 10 тис. в'язнів), а також по числу самогубств серед ув'язнених (461 смерть від суїциду за 2013 рік) [26].

Бунти в російських виправних колоніях.

Бунти в російських виправних колоніях трапляються періодично, не дивлячись на те, що за це покладається кримінальна відповідальність. У ряді випадків бунти мабуть викликані важкими умовами утримання, а також тортурами і навіть вбивствами ув'язнених. Наприклад, в липні 2016 року понад 200 засуджених взяли участь в масових заворушеннях в хакаській колонії № 35, вимагаючи пом'якшення умов утримання [58]. Цей виступ був придушений із застосуванням сили [58]. Раніше, на «нелюдське поводження» в цій колонії із засудженими вказував член Ради з прав людини при Президенті Російської Федерації А. В. Бабушкін [58]. Незадовго до бунту з'явилася петиція групи адвокатів про тортури в інший виправній колонії Хакасії (№ 33) [59].

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

скачати