"Захист прав і свобод у Росії" сторінка 3

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Ім'я файлу: Доронін В. Аналітична робота. - Захист прав і свобод в Росії.doc
Розширення: doc
Розмір: 375кб.
Дата: 30.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Забара О. Соціальна політика та інфраструктура Вар. 8.doc

1.2. Міжнародно-правові принципи захисту прав і свобод людини

Будь-які механізми, в тому числі механізми державного захисту прав і свобод людини і громадянина, повинні працювати відповідно (і в рамках) з певними законами, логікою, принципами. У зв'язку з тим, що в Російській Федерації визнаються і гарантуються права і свободи людини і громадянина відповідно до загальновизнаних принципів і нормам міжнародного права, а також тим, що загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи, а якщо міжнародним договором Росії встановлено інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору - доцільно зупинитися на їх більш детальному розгляді. Почати варто з вказівки основних джерел міжнародно-правових принципів захисту прав і свобод людини, а саме: Статут ООН (1945 г.) [4], Женевські конвенції (1949 г.) [5], Загальна декларація прав і свобод людини (1948 р) [6], Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 р), Звід принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню чи ув'язненню в якій би то не було формі (1988 р) [7], Європейська Конвенція про захист прав людини.

До першого міжнародно-правовому принципу захисту прав людини можна віднести обов'язок інкорпорації в російську правову систему принципів ратифікованих конвенцій та інших міжнародно-правових актів. До другого принципу необхідно віднести пряму вказівку в національних законах пріорату норм міжнародних законів, визнання рішень міжнародних судів, в т.ч. ЄСПЛ (Європейського Суду з прав людини). Згідно з третім принципом, первинна відповідальність за захист прав і свобод лежить на національних судових органах. Механізм судового захисту в міжнародних судових інстанціях повинен носити допоміжний характер. У таблиці 1 представлена інформація про кількість розглянутих скарг в ЄСПЛ на грудень 2013 року, а також співвідношення поданих скарг до чисельності населення країни.

Таблиця 1.1

Статистика скарг, які перебувають на розгляді в ЄСПЛ на грудень 2015 року, в розрізі 10 країн-лідерів за кількістю розглянутих скарг

№	Країна	Кількість скарг (шт.)	Населення (млн.осіб.)	Відношення кількості розглянутих скарг у 2015 році до населення країни (%), довідково
1	Росія	16800	143,5	0,011
2	Італія	14400	60,92	0,023
3	Україна	13300	45,59	0,029
4	Сербія	11250	7,22	0,155
5	Туреччина	10950	74	0,014
6	Румунія	6150	21,23	0,028
7	Великобританія	2500	63,23	0,003
8	Грузія	2450	4,5	0,054
9	Болгарія	2450	7,3	0,033
10	Словенія	1800	2,05	0,087

З наведеної таблиці можна зробити два висновки. Перший - незважаючи на найбільшу кількість скарг до ЄСПЛ з боку громадян Росії, їх частка в загальній чисельності населення країни набагато менша, ніж в більшості представлених країн (лідером за цим показником є - Сербія). Другою - в числі країн-лідерів за кількістю розглянутих в ЄСПЛ скарг вісім країн Східної Європи і тільки дві Західної, що можливо є наслідком різного рівня захисту прав і свобод людини в національних судових системах країн Східної і Західної Європи.

Не варто при цьому також забувати, що для багатьох російських громадян все ще актуально нігілістичне ставлення до можливості захисту своїх порушених прав в судах, в тому числі в міжнародних організаціях типу ЄСПЛ.

Четвертий принцип закріплює можливість захисту порушених на національному рівні прав і свобод громадян в міжнародних судових інстанціях. Даний принцип знайшов своє відображення в 46 статті Конституції РФ, в якій прямо сказано, що: «Кожен має право відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації звертатися в міждержавні органи по захисту прав і свобод людини, якщо вичерпані всі наявні внутрішньодержавні засоби правового захисту».

П'ятий принцип вказує на обов'язковість рішення міжнародних судових інстанцій (наприклад, ЄСПЛ) у справі для країни-відповідача. Цей обов'язок прямо закріплений в п.1 статті 46 Європейської конвенції про права людини: «Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду у справах, в яких вони є сторонами».

Відзначимо, що згідно ст.35 Європейської конвенції про права людини ЄСПЛ може приймати скарги лише після того, як було вичерпано всі національні (на рівні держави-відповідача) засоби правового захисту і протягом шести місяців від дати прийняття судами остаточного рішення по оскаржуваній справі.

Шостий принцип говорить про необхідність досягнення балансу між публічними і приватними інтересами в області захисту прав людини і громадянина, як у законодавця, так і у право користувач [10]. Так наприклад, Б. Н. Чичерін вказував на те, що «на початку суспільної користі полягають і задоволення особистих цілей, і здійснення вищого порядку. Мета держави, отже, полягає в поєднанні протилежних елементів, що входять до її складу, особистого й суспільного» [11].

Зазначений принцип відображений не тільки в сучасному міжнародному законодавстві, але вже знайшов відображення у вітчизняній правозастосовній практиці. Конституційний Суд Російської Федерації у своїх постановах періодично вказував, що конституційні цінності «можуть вступати між собою в відоме протиріччя», з цієї причини державним органам під час захисту прав і свобод людини і громадянина необхідно керуватися принципами «пропорційності» [12], «розумної достатності» [13], «балансу публічних і приватних інтересів». Універсальність названих критеріїв підтверджується не тільки досвідом Російської Федерації, а й практикою зарубіжних країн, а також всієї світової спільноти.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

скачати