Національний університет кораблебудування
Інститут автоматики і електротехніки
_____________________________________________________
ЕКЗАМЕНАЦIЙНИЙ БIЛЕТ № 10
з дисципліни “Телекомунікаційні системи мереж доступу”
Бондаренко Д.С. 4391
Загальний опис обладнання PON, функціональний опис
PON (PassiveOpticalNetwork – пасивна оптична мережа) пропонує створення розгалуженої мережі (переважно деревоподібної топології) без активних компонентів – на пасивних оптичних розгалужувачах.
Технологія PON ідеально підходить для покриття великої території з різною щільністю забудови: від багатоповерхових районів до котеджних містечків, де переваги технології розкриваються в повній мірі.
Передача та прийом в обох напрямах здійснюється, я правило, по одному оптичному волокну, але на різних довжинах хвиль (1310 та 1490 нм).
Інформація для всіх користувачів передається одночасно з часовим розподіленням каналів від головної станції – оптичного лінійного термінлу (OLT, Optical Line Terminal) - до кінцевих оптичних мережевих блоків (ONU, Optical Network Unit).
Оптична потужність з виходу OLT у вузлах мережі ділиться (рівномірно або нерівномірно) таким чином, щоб рівень сигналу на вході всіх ONU був приблизно однаковий.
Таким чином при використанні даної технології мі отримаємо наступні переваги:
Економія волокон в оптичних кабелях.
Значна економія оптичних випромінювачів на головній станції.
Можливість надання трьох видів інформації (згідно концепції Triple Play) – голосу, відео та даних.
Відсутність необхідності електроживлення мережевих елементів (крім кінцевих).
Невеликі витрати на обслуговування.
Проста можливість підключення абонентів.
Подальше збільшення швидкості передачі (до 10 Гбіт/с та вище) без заміни обладнання лінійного тракту (оптичні кабелі, розгалужувачі, з’єднувачі).
2.Технологія доступу VDSL
Взагалі VDSL розшифровується як Very High Bit Rate Digital Subscriber Line. Технологія не нова і давно відома. Їй як мінімум років 5. Але масовим продуктом дана технологія стає тільки зараз. Причому буквально на очах.
VDSL – це майбутній стандарт надшвидкісної цифрової абонентської лінії. Проект ще не затверджений і перебуває на стадії розробки, і різні виробники VDSL рішень зараз борються за те, щоб саме їхню реалізацію було прийнято за стандарт. Швидше за все, приймуть щось середнє від усіх, хоч і не факт. Тим не менш, це має бути технологія xDSL, яка забезпечує найвищу, на даний момент часу, серед усіх технологій xDSL, швидкість передачі даних. VDSL підтримує швидкість передачі даних до 52 Мбіт/с у напрямку до користувача та до 1,5 Мбіт у напрямку від користувача при невеликій відстані передачі (від 300 до 1300 метрів). Тобто. технологія, як і ADSL, є асиметричною. Взагалі, при її застосуванні відбувається обмін швидкості на дальність, і можна варіювати параметри, збільшуючи відстань, на якій працюватимуть модеми. Однак у цьому випадку швидкість буде меншою за заявлені 52 Мбіт/сек.
VDSL, як і технології ADSL і HPNA, можуть чудово працювати за існуючими телефонними лініями, при цьому не заважаючи звичайній телефонії. Крім того, VDSL не заважає і роботі ISDN.
3. Функціональні елементи волоконно-оптичних мереж доступу
Волоконно-оптична система передачі (ВОСП) — сукупність активних та пасивних пристроїв для передачі інформації на відстань оптичними волокнами за допомогою оптичних сигналів. Оптичним сигналом є модульоване випромінювання джерела (лазера або світлодіода), що передається по ВС як сукупність оптичних мод. Інформація, що передається по ВС, як правило цифрова. Г оловний недолік ЦСП у порівнянні з АСП: необхідність застосування широкосмугових направляючих систем стає в цифрових ВОСП несуттєвою, бо загасання ОК не залежить від частоти модулюючого сигналу. Побудова ВОСП аналогічна побудові будь-якої проводової багатоканальної системи передачі, в складі якої є кінцеві та проміжні станції, з ’єднані безперервною направляючою системою (рис. 3.25).
ВОСП містить типову кінцеву апаратуру ЦСП 1; комплект обладнання лінійного тракту оптичного (КОЛТ-О) 2, пристрій з ’єднання станційних та лінійних кабелів (ПЗСЛК) 3; оптичний кабель 4; приймальний оптоелектронний модуль (ПОМ) 5; електронний регенератор 6; передавальний оптоелектронний модуль (ПрОМ) 7. На передавальній кінцевій станції А первинні сигнали ТЧ надходять до типової апаратури, далі груповий сигнал подається до КОЛТ-О, де електронний сигнал кодується та перетворюється на форму, необхідну для передачі по волоконно-оптичному тракту, тобто формується лінійний оптичний сигнал. При розповсюдженні вздовж кабелю оптичний сигнал загасає та внаслідок дисперсії спотворюється, тому для збільшення дальності зв’язку вздовж лінії встановлюються регенератори. На проміжній станції оптичний сигнал спочатку в ПрОМ перетворюється на електричний, відновлюється у регенераторі, надалі в ПОМ перетворюється знову на оптичний і далі надходить до ОК. На приймальній кінцевій станції Б здійснюється перетворення оптичного сигналу на електричний, його регенерація, підсилення, відновлення до вигляду первинного сигналу — на прикінцевій станції А. Для одного напрямку кожної ВОСП виділяється одне ОВ, що є еквівалентом двопроводової лінії. Таким чином, ВОСП аналогічна двонаправленій односмуговій чотирипроводовій системі з металевим кабелем: один ВС задіяний для передачі в напрямку А-В, другий — в напрямку В-А. Взаємні впливи між окремими ВС у багатоволоконному ОК відсутні, тракти передачі та прийому як однієї, так і кількох ВОСП організовуються одним ОК, отже ВОСП є однокабельними системами