Ім'я файлу: zagalni-pologennya.doc
Розширення: doc
Розмір: 176кб.
Дата: 21.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
Судова експертиза.docx
Розширення: doc
Розмір: 176кб.
Дата: 21.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
Судова експертиза.docx
3. ФУНКЦІЇ ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ
Тактичні прийоми виконують різноманітні функції і можуть бути підрозділені на загальні (що виходять за рамки ізольованої дії і характерні для низки процесуальних дій) та окремі (притаманні внутрішньому змістові окремої такої дії). Дослідження функціонального призначення тактичних прийомів вимагає розгляду специфіки загальних і окремих функцій.
Загальними функціями тактичних прийомів можуть бути:
пізнавальна;
прогностична;
комунікативна;
регулятивна.
Розглянемо кожну з цих функцій.
Пізнавальна функція тактичних прийомів пов'язана з одержанням доказової інформації при виконанні окремих процесуальних дій. Тактичні прийоми за своєю сутністю повинні сприяти пізнанню, переслідувати мету ефективного проведення слідчих (розшукових) дій. Пізнавальна функція складається із застосування таких прийомів, які відповідно до мети дії сприяють виявленню інформаційного матеріалу та встановленню істини.
Прогностична функція тактичних прийомів дозволяє слідчому (судді) правильно обрати ті чи інші способи дії, добитися реалізації мети процесуальної дії.
Ця функція охоплює три основних напрямки передбачення:
власних дій слідчим (суддею);
дій інших учасників процесу розслідування (судового розгляду);
можливості управління здійснюваною діяльністю.
Комунікативна функція проявляється в процесі спілкування слідчого (судді) з іншими учасниками в рамках процесуальної дії (допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання та ін.).
Ця функція тактичних прийомів включає такі напрямки:
встановлення психологічного контакту;
управління спілкуванням з боку слідчого (судді);
здійснення психологічного впливу на підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи іншу особу в процесі спілкування;
одержання слідчим (суддею) необхідної інформації в процесі спілкування.
Регулятивна функція тактичних прийомів припускає можливість виявляти їх вплив на слідчу ситуацію і ситуацію процесуальної дії, змінювати їх. Правильно обраний тактичний прийом дозволяє регулювати ситуацію в потрібному напрямку (змінювати позицію учасників процесуальної дії, одержувати дані про можливе місцеперебування слідів злочину, засоби їх приховування тощо). В процесі використання тактичних прийомів відбувається зміна ситуації, яку вони регулюють.
Тактичні прийоми обираються вільно, застосовуються на розсуд слідчого чи судці. Разом з тим необхідно враховувати можливості саме регулятивної функції тактичних прийомів, пов'язаної з відносною жорсткістю їх застосування.
Тактичні прийоми виконують також окремі функції, зумовлені специфікою процесуальної дії, її цільовою і ситуативною спрямованістю. Окремі функції являють собою диференціацію тих чи інших загальних функцій, пов'язану зі специфікою слідчої (розшукової) дії (огляду місця події, обшуку, пред'явлення для впізнання, допиту тощо).
Так, у процесі допиту загальні функції тактичних прийомів (пізнавальна і комунікативна) знаходять свій прояв у таких окремих функціях, як функція викриття (викриття неправдивої заяви про алібі, встановлення обмови, самообмови тощо); функція спонукання (актуалізація в пам'яті забутого, стимулювання до дачі показань); функція корекції (усунення перекручень при добросовісній помилці, уточнення показань і усунення суперечностей у них). У ході обшуку як окремі функції можуть бути розглянуті: діагностична (пов'язана з визначенням добровільності видачі об'єктів обшуку); пошукова (дозволить обрати напрямок пошуку і виявити те, що шукають); усунення протидії особи, яку обшукують, стимулювання її до спілкування; одержання від особи пошукової інформації тощо.
Окремі тактичні прийоми можуть виконувати свої функції в різних процесуальних діях. Так, постановка тих чи інших питань (нагадуючих, доповнюючих, уточнюючих, контрольних та ін.) використовується в таких діях, як допит, обшук, пред'явлення для впізнання. Роз'яснення необхідності надання допомоги органам розслідування застосовується при допиті, обшуку, слідчому експерименті. Використання можливостей типових аналогів може бути застосовано не тільки у процесі огляду місця події, а й при обшуку.
Видимість функціональної уніфікованості тактичних прийомів створюється схожістю окремих цілей процесуальних дій. Разом з тим та чи інша слідча (розшукова) дія завжди накладає свій відбиток на функції тактичних прийомів.
4. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ
Використання тактичного прийому передбачає знання психологічного механізму його реалізації. За своєю спрямованістю тактичні прийоми застосовуються у процесі взаємодії між такими особами і об'єктами:
слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою);
слідчим (суддею) і речами — носіями матеріальних відображень про злочин та його учасників.
Можна виділити дві форми взаємодії:
безпосередню, коли особа, яка вчинила злочин, чи інші особи зазнають впливу;
2) опосередковану, коли слідчий (суддя) через матеріальні об'єкти одержує інформацію про дії, вчинені злочинцем.
Кримінальному процесу та криміналістиці відомі періоди, коли психологічний вплив відносили до незаконних засобів. Разом з тим у відправленні правосуддя такий вплив завжди має місце. Кримінальний і кримінально-процесуальний закони забороняють вплив лише в його грубих проявах, у формі насильства,, шантажу, погрози. Так, ч. З ст. 22 КПК прямо забороняє домагатись показань обвинуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. Стаття 175 Кримінального кодексу України (далі — КК) передбачає кримінальну відповідальність за примушення до дачі показань. Під примушенням розуміється незаконний насильницький вплив на свідка, потерпілого чи обвинуваченого з метою добитися від нього показань у провадженні.
Термін «психологічний вплив» вказує на його цільове спрямування — психіку людини. Будь-яке спілкування — це передусім психологічний вплив на співрозмовника. У взаємодії кожна людина постає в ролі об'єкта і суб'єкта спілкування. У процесі спілкування одна людина звертається до іншої або з повідомленням, або з питанням, або пропонує, просить чи наказує що-небудь зробити.
Мовний вплив може бути трьох видів:
1) інформування (передавання інформації);
2) переконання (полягає у впливі через звернення до критичної свідомості особи);
3) навіювання (припускає вплив, пов'язаний зі зниженням свідомості і критичності при сприйнятті та реалізації навіюваного змісту).
Види психологічного впливу, що здійснюються слідчим (або суддею), можуть бути класифіковані за такими підставами:
1) за цільовою спрямованістю (вплив, пов'язаний з діагностикою психічного стану обвинуваченого, свідка чи потерпілого; вплив, що сприяє активізації дій окремих учасників кримінального судочинства; вплив, що передбачає зміну поведінки і позиції суб'єкта спілкування; вплив, що має за мету одержання інформації; вплив, якому притаманна виховна спрямованість);
2) за засобом здійснення (вербальний або нонвербальний);
3) за інтенсивністю (насиченість емоціями, тривалість тощо);
4) за складністю (психологічно слабкий або, навпаки, вплив, що має сильну фіксацію);
5) за інформаційно - пізнавальним призначенням (збуджуючий, стимулюючий, примушуючий, коригуючий). Опрацювання теорії криміналістичної тактики вимагає визначення змісту і місця психологічного впливу у тактичному прийомі.
Зміст психологічного впливу в тактичному прийомі полягає у наступному:
1) тактичний прийом є носієм психологічного впливу;
2) психологічний вплив завжди трансформується в тактичний прийом.
Слідчий або суддя є особою, яка впливає на процес обміну інформацією при спілкуванні. Використання тактичних прийомів дозволяє досягти мети процесуальної дії.
До групи нонвербальних процесуальних дій, які застосовуються для одержання інформації від речей, можуть бути віднесені: слідчий огляд, обшук. В процесі провадження таких дій відсутня безпосередня взаємодія (або вона не є основною) між слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою). Тут існують фактично два види взаємодії:
1) ретроспективна взаємодія між особою, яка вчинила злочин, і речами (матеріальними об'єктами). При такій взаємодії виникають зміни у речах;
2) взаємодія між слідчим (суддею) і зміненими речами. Здійснюється внаслідок використання тактичних прийомів, які сприяють одержанню інформації про характер злочину і особу злочинця.
Психологія застосування тактичних прийомів при одержанні інформації від речей припускає уявний аналіз, який дозволяє відносити сприйняте до об'єктів, що мають значення у проваженніі. У цьому зв'язку слідчому істину допомогу може надати рефлексивне мислення (імітація мислення і дій суб'єкта спілкування).
У ході огляду місця події чи обшуку слідчий повинен правильно використовувати можливості рефлексивного мислення. Це означає, що він мусить уявляти, не як би він сам діяв на місці злочинця, а з урахуванням психофізіологічних особливостей і соціального статусу злочинця уявити його дії на місці злочину чи в процесі створення тайників.
Використання рефлексивного мислення є важливою умовою визначення напряму пошуку інформації, збирання доказів, обрання тих чи інших тактичних прийомів процесуальної дії. Імітація мислення і дій злочинця не тільки поширюється на факт вчиненого злочину, а й дозволяє припускати його майбутні дії — знищення чи приховування слідів, посилання на фальшиве алібі, фальсифікацію доказів, інсценування події.
5. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ВИДИ ТАКТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ (КОМБІНАЦІЙ)
У сучасній криміналістичній тактиці використовуються поняття «тактична комбінація» і «тактична операція», визначення яких має дискусійний характер.
Тактична комбінація – це певне поєднання тактичних прийомів чи слідчих дій та інших заходів, що має на меті вирішити конкретне завдання розслідування, зумовлене цією метою і слідчою ситуацією.
У криміналістичній теорії історія виникнення тактичних комбінацій пов’язана з концепцією правомірності «слідчих хитрощів» і «психологічних пасток», що розглядаються як різновиди тактичних комбінацій. Визначення поняття тактичної комбінації викликає заперечення з таких міркувань:
1) має місце гіперболізація «слідчих хитрощів» («психологічних пасток»); фактично виходить, що «слідчі хитрощі» – це комплекси (поєднання) тактичних прийомів. Цим поняттям охоплюють як припустимі, правомірні тактичні прийоми, так і способи дії, які порушують вимоги етичності, а навіть й комплекси, групи, сукупності прийомів;
2) недоцільно об’єднувати в одному понятті дві самостійні категорії – «поєднання тактичних прийомів» (система прийомів) і «поєднання слідчих (або інших) дій» (тактична операція). «Поєднання тактичних прийомів» і «поєднання слідчих (розшукових) дій» переслідують різну мету і є нерівнозначними;
3) в етимологічному смислі термін «комбінація» тотожний терміну «система прийомів» для досягнення чого-небудь. Тактична комбінація можлива лише у межах однієї слідчої (розшукової) дії і не припускає поєднання з тактичними прийомами іншої процесуальної дії. Тому тактичну комбінацію необхідно розглядати як синонім системи тактичних прийомів.
Тактична операція передбачає поєднання однойменних і різнойменних слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових, організаційних та інших заходів, спрямованих на виконання проміжного завдання розслідування у даній слідчій ситуації.
Тактична операція передбачає вирішення тактичного (проміжного) завдання. При розслідуванні тих чи інших злочинів застосовують тактичні операції: «встановлення очевидців», «відшкодування матеріальних збитків», «документ», «розшук злочинця», «захист доказів» та ін.
Отже: а) тактична комбінація – система тактичних прийомів використовуваних у рамках однієї слідчої (розшукової) дії; проведення тактичної комбінації в процесі окремої слідчої (розшукової) дії інколи є достатнім для виконання певного тактичного завдання, яке стоїть перед цією слідчою (розшуковою) дією;
б) тактична операція на відміну від тактичної комбінації є засобом виконання тактичних завдань, які не можуть бути виконані однією або кількома розрізненими слідчими (розшуковими) діями; тактична комбінація не замінює тактичну операцію, вони цілком різі криміналістичні категорії; тактична операція обов’язково включає в себе не лише серію різноманітних тактичних прийомів, але й складні тактичні прийоми, тобто тактичні комбінації.
Як зазначалося, тактичні операції за своїм видом, метою й організацією можуть бути найрізноманітнішими комплексами слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових і організаційних дій, однак усі вони об’єднані метою – найбільш ефективно й швидко виконати тактичне завдання, яке постає на певному етапі розслідування злочину.
Серед видів тактичних операцій можна назвати такі:
а) “Затримання злочинця з речовими доказами”,
б) “Встановлення особи злочинця”,
в) “Розшук викраденого майна”,
г) “Розшук злочинця”,
д) “Викриття злочинця”,
е) “Перевірка алібі”,
є) “Встановлення особи жертви”,
ж) “Подолання протидії розслідуванню” та ін.
Кожна з названих тактичних операцій має свій комплекс дій, обумовлених її метою.
Щодо тактичних комбінацій, то існують такі види:
1. Тактичні комбінації, спрямовані на забезпечення повноти виявлення та закріплення слідів. Безперечна послідовність дій слідчого на місці події спрямована на те, щоб, по-перше, забезпечити повноту вивчення обставин, виявлення та закріплення слідів, предметів, а, по-друге, попередити ненавмисне їх пошкодження під час проведення слідчих (розшукових) дій, дає можливість стверджувати, що в цьому випадку має місце не просто набір рекомендованих криміналістичною тактикою прийомів огляду місця події, а їх комплекс, тобто – тактична комбінація. Такого роду тактичні комбінації можуть також мати місце під час проведення обшуку,відтворення обстановки і обставин події.
2. Тактичні комбінації, пов’язані із забезпеченням необхідних для проведення слідчої (розшукової) дії обставин. Тут необхідно виділити:
- тактичні комбінації, націлені на відтворення такої обстановки, коли потерпілий чи свідок може пригадати окремі обставини, час, місце, зовнішність злочинця;
- тактичні комбінації, покликані усувати або нейтралізувати негативні наслідки суперечливої ситуації, яка може виявити небажання свідка чи потерпілого давати правдиві свідчення або спробу обвинуваченого (підозрюваного) чинити на цих осіб психологічний тиск (шантажування, залякування тощо) під час упізнання чи очної ставки;
- тактичні комбінації, спрямовані на попередження можливих спроб обвинуваченого (підозрюваного) здійснити втечу під час проведення окремої слідчої (розшукової) дії, вчинити суїцидальну спробу, а також спробу вчинення нападу на слідчого або інших осіб, які беруть участь у виконанні слідчої (розшукової) дії.
6. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ТАКТИЧНОГО РІШЕННЯ СЛІДЧОГО
Тактичне рішення – це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети.
Тактичне рішення складається з трьох частин:
1) інформаційної (полягає в аналізі та оцінці слідчої ситуації та її компонентів, процесуальних цілей та ін.);
2) організаційної (містить висновки про розподіл функцій, форми та напрями взаємодії, резервні можливості, виконання необхідних організаційних заходів);
3) операційної (полягає у визначенні мети тактичного впливу, способів її досягнення, прогнозуванні результату реалізації рішення).
Оптимальне використання тактичних прийомів передбачає дослідження проблеми тактичного ризику, постановка якої у криміналістиці припадає на середину 70-х рр.
У психології ризик визначається як ситуативна характеристика діяльності, що полягає у невизначеності її результату та можливих несприятливих наслідках в разі неуспіху. Терміну «ризик» у психології відповідають три основних взаємопов’язаних значення:
1) ризик як міра очікуваного неблагополуччя у разі неуспіху у діяльності, що визначається сполученням ймовірності неуспіху та ступеня несприятливих наслідків;
2) ризик як дія, яка в тому або іншому відношенні загрожує суб’єкту втратою (програшем, травмою, шкодою);
3) ризик як ситуація вибору одного з двох можливих варіантів дії: менш привабливого, але більш надійного, чи більш привабливого, але менш надійного (результат якого проблематичний і пов’язаний з можливими несприятливими наслідками).
У криміналістиці тактичний ризик може бути визначений як виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків. За ступенем локалізації ризик повинен поширюватися на:
1) проведення тактичних операцій;
2) здійснення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових заходів;
3) застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій;
4) використання окремих тактичних прийомів.
Складність прийняття рішень слідчим або суддею зумовлена ступенем невизначеності ситуації, яка припускає настання неоднозначних наслідків – позитивних або негативних. Завдання полягає в тому, щоб обрати позицію найменшого тактичного ризику, заздалегідь спрогнозувати негативні наслідки та передбачити заходи щодо їх попередження.
Тактичний ризик пов’язаний з ситуаційною зумовленістю – об’єктивними чинниками (відсутністю або недостатністю інформації, наявністю суперечливих даних, що знижують можливість прогнозу ходу розслідування (судового розгляду) або можливих ситуацій процесуальної дії та ін.). Важливе значення для визначення того, чи є він необхідним, має слідча (судова) ситуація або ситуація слідчої (розшукової) дії.
Тактичний ризик зумовлений також суб’єктивними чинниками: досвідом слідчого або судді при оцінці зібраного матеріалу, можливостями використання рефлексивного мислення, вмінням аналізувати та прогнозувати можливі ситуації.
При обранні тактики у ситуації тактичного ризику необхідно дотримуватися таких положень:
1) прогнозувати можливе настання результатів як наслідок реалізації тактичного рішення;
2) варіювати доказовою інформацією;
3) визначати допустимість тактичного ризику у конкретній ситуації.
Найбільшу складність тактичний ризик має при обранні тактичної операції, адже чим більша кількість дій і завдань входить до неї, тим ширший характер можливих негативних наслідків. Проводити тактичні операції доцільно у ситуаціях з незначним ризиком.
Тактичний ризик може бути прогнозованим щодо окремої процесуальної дії або тактичних прийомів її провадження. Використання тих чи інших прийомів у ситуації тактичного ризику дозволяє слідчому (судді) регулювати її. Тут можна говорити про ситуацію дійсну, яка має місце, і ситуацію, що створена через використання певних прийомів, та одержанням у зв’язку з цим нової інформації. Тобто йдеться про ситуацію, що динамічно розвивається.
Тактичний ризик може мати місце відносно системи прийомів у цілому (в разі ускладнень з визначенням ситуації або можливості несприятливої її зміни) або окремих її прийомів (внаслідок дефіциту інформації). У процесі реалізації системи її тактичні прийоми наповнюються конкретним змістом відповідно до обставин злочину та інших фактичних даних. В умовах тактичного ризику окремі елементи системи можуть залишитися невитребуваними через наявність прогалин в інформації або сумнів щодо її якості.
Гнучкість та варіантність тактичних прийомів, їх взаємозамінність у багатьох випадках дозволяють пом’якшити ступінь тактичного ризику при провадженні слідчої (розшукової) дії. Здійснення систематизації тактичних прийомів, розробка та пропонування судово-слідчим працівникам типових систем дає змогу зменшити ступінь тактичного ризику. Зниження або усунення ризику пов’язано з можливістю:
1) вибору комплексу тактичних прийомів, які є найдоцільнішими у відповідній ситуації;
2) заміни та використання іншої системи прийомів, якщо ситуація буде недостатньо чітко прогнозована або система не працюватиме.
ВИСНОВКИ
Отже, криміналістична тактика передбачає виділення тих «часток», на яких вона ґрунтується: тактичний прийом як спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети; тактична рекомендація — науково обґрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки; система (підсистема) тактичних прийомів — упорядкована сукупність взаємопов'язаних та взаємообумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації (іноді систему тактичних прийомів іменують тактичною комбінацією); тактика слідчої (розшукової) дії, судової, оперативно-розшукових дій, яка охоплює весь типовий тактичний комплекс можливого її здійснення, реалізації; система слідчих або інших дій (тактична операція), яка спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій ситуації.
Як бачиться з наведеного вище, криміналістична тактика тісно пов'язана з іншими розділами криміналістики — криміналістичною технікою та методикою розслідування окремих видів злочинів. Тактика провадження тих або інших процесуальних дій змінюється залежно від характеру задіяних засобів та прийомів криміналістичної техніки. Використання технічних засобів передбачає їх тактичне обгрунтування та доцільність. Взаємозв'язок криміналістичної тактики і методики розслідування окремих видів злочинів визначається тим, що рекомендації тактики реалізуються тільки через методику розслідування з урахуванням специфічних рис конкретного виду злочину.
Укладач:
Доцент кафедри криміналістики
та судової медицини НАВС
кандидат юридичних наук, доцент В.Г. Лісогор
1 2