1   2   3
Ім'я файлу: задача ирина.doc
Розширення: doc
Розмір: 194кб.
Дата: 17.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Реферат інформаційні системи і технології в управлінні організац
1169 Творчий внесок Лесі Українки у розвиток української культур
задача 2.doc
15597КУРСОВАЯ РАБОТА пенсия судей.docx
6.docx
436-15 ) належать до корпоративних, зазначені
справи є такими, що виникають із корпоративних відносин.

Підвідомчими (підсудними) господарським судам на підставі
пункту 4 частини першої статті 12 ГПК ( 1798-12 ) є також спори
між учасниками (засновником) господарського товариства та
господарським товариством щодо права власності на майно,
переданого товариству як вклад до статутного (складеного)
капіталу.

7. У зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про
спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з
емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також
часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають
між акціонерами (учасниками) господарського товариства та
товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12
ГПК ( 1798- 12 )), такі позови повинні приймати господарські суди
за правилами статті 1 ГПК ( 1798-12 ), тобто з урахуванням
суб'єктного складу учасників спору.

8. Справи про стягнення з учасників фондового ринку штрафів,
накладених уповноваженими особами ДКЦПФР, а також про оскарження
рішень, дій чи бездіяльності цих осіб підлягають розгляду в
порядку адміністративного судочинства як публічно-правові спори на
підставі частини першої статті 17 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (далі - КАС).

У разі якщо предметом спору є визнання недійсним рішення
загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства,
а вимога до суб'єкта владних повноважень є похідною (зокрема, про
державну реєстрацію припинення юридичної особи), такий спір є
підвідомчим (підсудним) господарським судам.

9. Діяльність АТ, зареєстрованого в Україні як юридична
особа, відносини між товариством та акціонерами, між акціонерами
АТ щодо його діяльності, а також корпоративного управління
регулюються виключно законами та іншими нормативно-правовими
актами України.

У разі укладення акціонерами - іноземними юридичними або
фізичними особами - угоди (правочину) про підпорядкування відносин
між акціонерами, а також між акціонерами та акціонерним
товариством щодо діяльності товариства, іноземному праву, такий
правочин є нікчемним у силу статті 10 Закону України від 23 червня
2005 р. N 2709-IV ( 2709-15 ) "Про міжнародне приватне право".

Відносини між засновниками (учасниками) господарського
товариства щодо формування його органів, визначення їх
компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення
порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК
( 435-15 ) та Закону про господарські товариства ( 1576-12 ). За
своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує
публічний порядок.

Акціонери товариства, зареєстрованого в Україні, не вправі
своєю угодою підпорядковувати іноземному праву умови недійсності
правочину (підстави, порядок, наслідки) щодо корпоративного
управління, вчиненого як акціонерами з товариством, так і між
акціонерами, оскільки норми щодо недійсності правочинів в Україні
є імперативними.

Учасники господарських товариств незалежно від суб'єктного
складу акціонерів не вправі також підпорядковувати розгляд
корпоративних спорів, пов'язаних із діяльністю господарських
товариств, зареєстрованих в Україні, зокрема таких, що випливають
із корпоративного управління, міжнародним комерційним арбітражним
судам.

10. Судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно
звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту
прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним
законодавством, зокрема статтею 16 ЦК ( 435-15 ) та статтею 20 ГК
( 436-15 ), та не випливають із положень законодавства.

У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови про визнання
рішень загальних зборів правомочними, як такі, що не відповідають
можливим способам захисту прав та інтересів. Рішення загальних
зборів та інших органів управління господарського товариства, що
за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому
порядку не буде встановлено інше.

Не підлягають задоволенню також вимоги про визнання:
загальних зборів учасників (акціонерів) товариства такими, що
відбулися; реорганізації такою, що відбулася; рішень загальних
зборів дійсними; рішень загальних зборів такими, що підлягають
виконанню.

Звернути увагу судів на те, що чинне законодавство не
передбачає також можливості подання до господарського суду позову
з вимогою щодо зміни судом місця проведення загальних зборів
господарського товариства.

Господарський суд встановивши, що предмет позову не
відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен
відмовити в позові, а не припинити провадження у справі у зв'язку
з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах
України.

11. Акціонери (учасники) господарського товариства не вправі
звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів
(учасників) господарського товариства та самого товариства поза
відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги
порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен
встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом,
суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на
захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність
чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна
задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути
порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно
порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити
перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.

12. Не є корпоративними спори про визнання недійсними
установчих документів господарського товариства та припинення
юридичної особи, які порушуються за позовами органів Державної
податкової служби України та інших суб'єктів владних повноважень,
що здійснюють контроль за діяльністю товариства, а також органів,
що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб. Відповідно до
пункту 4 частини першої статті 17 КАС ( 2747-15 ) зазначені спори
віднесено до компетенції адміністративних судів як
публічно-правові за зверненням суб'єкта владних повноважень.

До корпоративних належать спори за позовами учасників
(засновників, акціонерів) господарського товариства, пов'язані з
вимогами про визнання недійсними установчих документів
господарського товариства та припинення юридичної особи у зв'язку
з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття та
затвердження.

13. Відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК ( 435-15 ),
статей 57, 82 ГК ( 436-15 ), статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону
про господарські товариства ( 1576-12 ), статей 27, 30 Закону про
державну реєстрацію ( 755-15 ) суди вправі визнати недійсними
установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не
відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні
установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права
чи охоронювані законом інтереси позивача.

Положення установчих документів господарських товариств, які
не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

14. При вирішенні спорів про визнання установчих документів
господарського товариства недійсними господарським судам необхідно
розмежовувати правову природу статуту та установчого
(засновницького) договору товариства.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК
( 436-15 ) є актом, який визначає правовий статус юридичної особи,
оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства,
його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок
затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним
є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або
визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей
акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та
охоронюваних законом інтересів позивача.

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується
(змінюється) загальними зборами учасників (засновників,
акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який
здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому
що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників
(засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у - голосів
акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства
(статті 42, 59 Закону про господарські товариства ( 1576-12 )).

У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту
недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність
правочинів.

15. Судам необхідно враховувати, що з набранням чинності ЦК
( 435-15 ) (статті 142, 153) договір про створення (заснування)
АТ, ТОВ та ТДВ не регулює відносини між учасниками (акціонерами)
товариства при здійсненні його діяльності і припиняє свою дію
після досягнення мети - створення та державної реєстрації
товариства. Зазначені договори мають відповідати загальним
вимогам, що пред'являються до правочинів, і при розгляді спорів
про визнання їх недійсними суди повинні керуватися відповідними
нормами про недійсність правочинів.

У справах про визнання недійсним статуту відповідачем є
господарське товариство, залучати до участі у справі всіх
учасників (акціонерів) товариства немає необхідності. У справах
щодо визнання недійсним установчого (засновницького) договору
мають залучатися всі учасники (засновники) товариства як сторони
договору.

16. Суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у
зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних
зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону про господарські
товариства ( 1576-12 )). Підвідомчими судам є спори щодо
недійсності внесених змін до установчих документів товариства або
визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін
до установчих документів.

На підставі частини другої статті 7 Закону про господарські
товариства ( 1576-12 ) підвідомчими судам є також справи про
зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у
випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її
частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом
правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства
тощо за позовами таких осіб.

17. Вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір,
пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів
товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників
спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи
у спорах про визнання недійсними рішень органів управління
господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером
або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не
належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів
учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства
є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових
наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і
мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень
загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства
можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час
скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості
взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника)
товариства рішенням загальних зборів.

18. При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі
порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення
загальних зборів господарського товариства, є підставою для
визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних
зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму
для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41,
42, 59, 60 Закону про господарські товариства ( 1576-12 ));

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених
до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта
статті 43 Закону про господарські товариства ( 1576-12 ));

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного
капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання
акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45
Закону про господарські товариства ( 1576-12 )).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів
у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та
проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити,
наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними
зборами відповідного рішення.

19. Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення
загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення
цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера)
товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого
порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для
задоволення позову.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними
рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери
(учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття
рішення, що оскаржується.

Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним
рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню,
якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності
на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його
корпоративні права не могли бути порушеними.

20. Не може бути визнано недійсним рішення загальних зборів
учасників (акціонерів) товариства з тих підстав, що його прийнято
загальними зборами рішення з питань, віднесених до компетенції
інших органів товариства (наглядової ради, виконавчого органу
тощо), оскільки статтею 98 ЦК ( 435-15 ) прямо передбачено право
загальних зборів учасників товариства приймати рішення з усіх
питань діяльності товариства. Положення установчих документів
товариства, які обмежують це право, застосуванню не підлягають.

Відповідачем у справах про визнання недійсним рішення
загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники
(акціонери).

У судовому порядку недійсним може бути визнано рішення
загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних
зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення
загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК
( 436-15 ).

21. Рішення загальних зборів господарського товариства можуть
бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку
недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61
Закону про господарські товариства ( 1576-12 ).

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані
порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і
проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у
загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань
порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах
тощо.

При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних
зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в
них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати,
чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на
прийняття рішення, яке оскаржується.

22. У разі, якщо на порушення вимог статті 43 Закону про
господарські товариства ( 1576-12 ) питання не було включено до
опублікованого порядку денного загальних зборів товариства,
рішення цих зборів із зазначеного питання повинні визнаватися
недійсними через пряму заборону закону.

Також повинні визнаватися недійсними рішення загальних
зборів, розглянутих у питаннях "Різне", "Організаційні питання"
тощо. Відповідно до роз'яснення ДКЦПФР від 10 листопада 1999 р.
N 24 ( va024312-99 ) не допускається включення до порядку денного
загальних зборів питань "Різне", "Організаційні питання", тому що
такі дії порушують право акціонера на попереднє ознайомлення з
порядком денним загальних зборів акціонерів, передбачене частиною
першою статті 43 Закону про господарські товариства ( 1576-12 ).

У разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів
товариства суперечать Закону про господарські товариства
( 1576-12 ), судам слід керуватися нормами закону. Зокрема, якщо у
внутрішніх документах передбачено можливість вирішення на
загальних зборах процедурних питань (питань, пов'язаних із
порядком проведення загальних зборів тощо) без включення їх до
порядку денного, такі положення внутрішніх документів суд не
повинен брати до уваги.

Судовим рішенням не можуть включатися питання до порядку
денного загальних зборів товариства.

23. Не підлягають задоволенню позови акціонерів про
зобов'язання скликати позачергові загальні збори, оскільки стаття
45 Закону про господарські товариства (
1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас