1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
Ім'я файлу: Теорія держави та права.docx
Розширення: docx
Розмір: 323кб.
Дата: 16.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Міжнародне кримінальне право.doc

Зовнішні функції:


  • Оборонна ( спрямована на забезпечення воєнної безпеки держави)

  • Функція забезпечення миру і підтримки світового порядку ( полягає у проведенні дипломатичної роботи з припинення існуючих і недопущення нових конфліктів)

  • Функція співробітництва сучасних держав ( її роль особливо важлива для розв’язання проблем міжнародного характеру: запобігання і ліквідації наслідків природних та антропогенних катастроф, що виходять за межі однієї держави, охорони природних ресурсів і довкілля; боротьби з епідеміями; захисту Світового Океану тощо. На основі взаємних домовленостей держави узгоджують і відповідну національну політику).

  • Функція європейської та світової інтеграції ( випливає з визнання економічної взаємозалежності держав у різноманітних сферах відносин – виробничій, наукво-технічній, валютно-фінансовій, транспортній, в яких деякі держави доповнюють одна одну на основі розподілу праці, взаємообміну та ін. Її основу становлять загальновизнані принципи суверенітету держав щодо їх природних ресурсів, свободи вибору інтеграційних зв’язків та ін.)



16. Поняття і структура форми держави.

Порядок організації та здіснення державної влади, структура форми держави.
Юридична наука виробила універсальну конструкцію, форма держави включає три головні аспекти:
1. Порядок створення вищих органів держави, відносини між ними та населенням країни (форма правління).
2. Спосіб територіального устрою держави, тобто певний порядок відносин між центральними, регіональними та місцевими органами влади (державний устрій)
3. Прийоми та методи здійснення політичної державної влади (політичний режим)
Фактори, що впливають на різноманітність форм держави:
1. Внутрішньополітична ситуація в державі, яка може полягати у співвідношенні класових, соціальних чи політичних сил державі на момент обрання її форми.
2. Національний склад населення. Цей фактор може впливати у випадку компактного проживання осіб однієї національності і він має значення переважно під час обрання форми державного устрою.
3. Менталітет населення.
4. географічний фактор – розмір території, к-ть населення, особливості ландшафту.
5. Міжнародний фактор.
17. Форма правління держави, її різновиди. Особливості форми в Україні.

Форма правління – це елемент форми держави, який характеризує способи формування вищих органів державної влади, їх компетенцію, структуру, принципи взаємовідносин та ступінь участі населення в їх формування.
Монархія – це форма державного правління, при якій вища державна влада фактично або формально належить одній особі (монарху) і, як правило, передається у спадок представникам правлячої династії.
Необмежена монархія – це форма правління, при якій влада монарха не обмежується іншими органами.
Різновиди: 
1. Деспотична монархія – влада монарха-деспота спирається на могутній військово-бюрократичний апарат, монарх обожнюється, наділяється особливими надлюдськими якостями.
2. Абсолютна – державна влада концентрується в руках монарха. Станово-представницькі установи відіграють незначну роль.
3. Теократична монархія – світська влада монарха поєднується з духовною
Обмежені монархії:
1. Станово-представницька – влада монарха обмежена станово-представницькими органами.
2. Дуалістична монархія – влада монарха обмежена законодавчими повноваженнями парламенту, називають дарованими.
3. Конституційна – влада монарха обмежена конституцією, а в парламентських при відсутності конституції – повноваженнями парламенту. 
Республіка – вищі органи державної влади обираються безпосередньо народом або формуються виборними установами на певний строк.
Ознаки – виборність, змінюваність, строковість повноважень, відповідальність, верховенство актів які видаються вищим представницьким органом держави.
Парламентські республіки. В них верховна влада наледить обраному народом органу – парламенту, котрий як правило формує всі інші вищі органи влади.
Ознаки:
1. Провідна роль парламенту серед всі інших органів влади.
2. Відсутня заборона депутатського мандата.
3. Уряд підконтрольний і підзвітній парламенту.
4. Парламент має право висловити недовіру урядові, що тягне за собою його відставку.
5. Наявність конституційного суду для контролю за додержанням конституції.
Президентські. 
1. Президент одночленний глава держави і уряду.
2. Президент обирається безпосередньо народом і відповідальний перед ним.
3. Уряд формується президентом і відповідальний перед ним.
4. наявність процедури відсторонення від влади (імпічмент)
5. Члени парламенту не можуть бути членами уряду.
6. Президент не має повноважень щодо розпуску парламенту
7. Відсутній інститут парламентської відповідальності уряду.
Змішані форми держ. правління. У президентсько-парламентських республіках президент наділений більш ширшими повноваженнями у формуванні уряду і впливі на нього, ніж парламент.
У парламентсько-президентських вплив президента на формування і роботу уряду обмежено повноваженнями парламенту.
Кожна з цих різновидів може бути перехідним етапом до президентської або парламентської республіки.

18. Форми державного устрою, її різновиди. Особливості формування державного устрою в Україні.

Форма державного устрою – це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади.

Виділяють 2 форми державного устрою: просту (унітарну) і складну ( федеративну, конфедеративну та ін.).

Унітарна держава – це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

Ознаки:

  • Має єдині вищі органи державної влади ( глава держави, парламент, урід, судові органи та ін.);

  • Не містить відокремлених територіальних утворень, що мають ознаки суверенності;

  • Має єдину для всієї держави систему законодавства;

  • Управління єдиними збройними силами і правоохоронними органами здійснюється центральними органами державної влади;

  • Має єдине громадянство;

  • Одноособове представництво від усієї держави у міжнародних взаємовідносинах на рівні держав.

За ступенем залежності місцевих органів від центральної влади унітарні держави поділяються на:

  • Централізовані ( місцеві органи державної влади очолюють керівники, що призначені із центру і їм підпорядковуються органи місцевого самоврядування, н-д Фінляндія);

  • Децентралізовані ( місцеві органи влади мають значну самостійність і вирішенні питань місцевого життя, н-д Велика Британія, Данія та ін.);

  • Змішані ( присутні ознаки централізації і децентралізації, н-д Японія, Туреччина, Україна та ін.)

Більшість держав у світі є унітарними. Унітарні держави діляться на 2 види:

  • Прості унітарні держави, які не мають у своєму складі автономних державних утворень;

  • Складні унітарні держави ( Україна, Іспанія, Італія).

Федеративна держава – це складна союзна держава, що містить державні утворення, які мають деякі риси державного суверенітету, певну юридично визначену політичну самостійність.

Ознаки:

  • Територія федерації складається із територій її суб’єктів, які можуть встановлювати власний адміністративно-територіальний поділ;

  • Існують 2 рівні органів державної влади і управління федерації та її суб’єктів ( н-д у Російській Федерації – президент РФ, федеральні збори, уряд РФ, Верховний Суд РФ та ін., а також президенти, законодавчі збори, уряди, верховні суди республік, що входять до складу РФ);

  • Для федерації характерним є двопалатний парламент, в якому одна з палат представляє інтереси суб’єктів федерації;

  • Законодавство складається із законодавства федерації і законодавства суб’єктів федерації, яке не може суперечити законодавству федерації ;

  • Суб’єкти федерації не є суб’єктами міжнародного права, але у міжнародних договірних відносинах у разі наданні відповідних повноважень від федерації суб’єктам федерації останні можуть брати участь у міжнародних договірних відносинах самостійно. Федеральна влад при цьому має виключне право контролювати впровадження зовнішньої політики;

  • Можливість дворівневої системи судових та правоохоронних органів;

  • Наявність зовнішніх атрибутів федерації і суб’єктів федерації.

Усі федеративні держави можна класифікувати за різними критеріями:

За способом утворення федерації поділяються на:

  • Договірні ( виникають на підставі договору між суб’єктами про створення федеративної держави, їх особливістю є те, що суб’єкти федерації в договорі можуть вимагати для себе надання окремих суверенних прав;

  • Конституційні ( закріплюються в конституції, що приймається суб’єктами федерації чи затверджуються ними. В таких федераціях усі їх суб’єкти мають рівний обсяг повноважень);

  • Конституційно-договірні ( виникають на основі договору і підтверджуються прийняттям конституції);

За змістовним критерієм, що кладеться в основу поділу суб’єктів федерації розріняють:

  • Територіальні (за основу поділу території на території суб’єктів федерації взято ландшафт місцевості, густоту населення, господарсько-економічні зв’язки та ін. (США, Мексика, Бразилія). Такі федерації - стабільні ;

  • Національні ( за основу поділу на суб’єкти взято національний склад населення суб’єктів федерації ( колишні СРСР, Чехословаччина, Югославія) вони є нестабільними.

  • Змішані ( за основу поділу взято обидва попередні критерії, н-д Російська Федерація).

За способами здійснення владних повноважень федерації поділ. на:

  • Централізовані ( їх суб’єкти обмежені у прийнятті рішень на місцевому рівні ( Індія, Мексика, Бразилія);

  • Децентралізовані ( їх суб’єкти мають широкі повноваження у регулювання власних внутрішніх питань).

За характером владних повноважень між суб’єктами федерації, поділяються на:

  • Симетричні ( коли усі суб’єкти мають однаковий політико-правовий статус, н-д штати в США);

  • Асиметричні ( коли суб’єкти мають різний політико-правовий статус, н-д у Російській Федерації – республіки, федеральні округи, краї, автономні республіки та ін.).

Конфедерація – це союз суверенних держав, створений для досягнення певних цілей і здійснення відповідних напрямків державної діяльності при збереженні в інших питаннях пової самостійності. Вона є тимчасовим союзом, який розпадається при досягненні цілей для яких його було створено або перетворюється на федерацію.

Конфедеративний устрій відрізняється від федеративного таким:

  • Відсутністю суверенітету, оскільки конфедерація не є у повному обсязі державою, бо її члени зберігають за собою державний суверенітет;

  • Міжнародно-правовим договірним характером цього об’єднання;

  • Відсутністю вищих органів конфедерації, рішення яких є обов’язковими для неї;

  • Відсутністю єдиних конституції, системи законодавства, громадянства;

  • Тимчасовим характером - конфедерація або розпадається при досягненні цілей цього об’єднання, або перетворюється на федерацію.

Особливою формою державного устрою, яка мала місце в історії була імперія. Імперія - це складна багатонаціональна держава, яка утворюється внаслідок насильницького захоплення однією державою і утримання у своєму складі інших суверенних держав за допомогою військової сили, н-д Римська імперія та ін.

19. Державно-правовий режим: поняття та різновиди.

Державно-правовий режим – система прийомів, методів і способів здійснення державної влади.
Демократичний режим – стан політичного життя суспільства при якому державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, створенні та діяльності державних органів, додержання прав і свобод людини.
Розрізняють поняття політичного режиму і державного режиму. Перше поняття є більш широке. Державний режим є складовою політичного режиму. Якщо державний режим характеризує лише способи дії державних способів влади, то політичний режим характеризує ці способи, що здійснюються всіма суб’єктами політичної системи (політ партіями, рухами, неформальними об’єднаннями)
Ознаки демократичного режиму:
1. Народ залучається до форм і здійснення державної влади.
2. Держава додержується принципів виборності і змінюваності органів державної влади, розвитку місцевого та інших видів самоврядування.
3. Розвиток структур громадянського суспільства і правової держави, організації управління на основі принципу реального здійснення поділу влади.
4. Прийняттям усіх важливих для суспільства рішень в інтересах більшості з урахуванням прав меншості.
5. Державна влада є легітимною – діє в інтересах всього населення і спирається на його довіру.
6. реальне забезпечення державою прав і свобод людини і громадянина.
Авторитарний режим часткове чи повне відсторонення народу від державної влади, обмеження і порушення формально проголошення прав і свобод людини і громадянина.
Ознаки:
1. Вузька соціальна база державної влади
2. Надмірна централізація і концентрація влади, відсутність поділу.
3. Застосуванням не правових (свавільних) засобів здійснення влади
4. Порушенням прав і свобод людини
5. Домінуванням в управлінні командних методів
Тоталітарний режим є найбільш жорсткою формою недемократичного режиму, що характеризується крайніми проявами авторитаризму:
1. Народ повністю відсторонюється від державної влади
2. держава прагне до глобального панування над усіма сферами суспільного життя
3. особистість знецінена, вона виступає як засіб для досягнення державних цілей.
4. пануванням принципу «дозволено тільки те, що прямо передбачене законом»
5. Ідеологічною одноманітністю, застосуванням засобів соціальної ідеології
6. Відкритим застосуванням державою збройного примусу відносно суспільства.

20. Механізм держави і його структура. Державний апарат і його ознаки.
Механізм держави - це сукупність державних органів, установ, підприємств та інших державних інститутів, за посередництвом яких практично здійснюються завдання і функції держави. Риси:

  1. Вони за своєю природою є державними інститутами а відміну від громадських або приватних організацій;

  2. За їх посередництвом практично виконуються завдання і функції держави;

  3. Вони утворюються за рішенням уповноважених органів державної влади;

  4. Вони утримуються за рахунок бюджетних коштів;

  5. Їх працівники мають правовий статус державного службовця у широкому розумінні, передусім особливі гарантії зайнятості та соціального захисту.

Структура:

  • державні органи ( ланка державного апарату, за допомогою якого виконуються та реалізуються завдання і функції держави);

  • державні підприємства ( засновані на державній власності казеннними підприємствами на Україні вважаються такі, що проводять виробничу або іншу діяльність, яка з огляду на її специфіку, може здійснюватись тільки державним підприємством, або такі, головним споживачем продукції яких (більш як 50%) є держава, або ж ті які є суб’єктами природних монополій

  • Державні установи ( склад. з 2 груп : 1) освітянські, культурні наукові, охорони здоров’я та соц.. захисту громадянських прав (театри, музеї, навчальні заклади); 2) установи, що здійснюють специфічну діяльність: УКПЗ, виховні колонії);

  • Збройні сили ( повноцінне здійснення ф-цій держави неможливе без застосування в разі необхідності примусу, основним інститутом якого є військові формування. Головним інститутом, який уособлює та представляє державу є державний апарат.

Державний апарат – це сукупність державних органів, їх ланок і підрозділів, уповноважених безпосередньо здійснювати державну владу та управління, які спираються у своїй діяльності на можливість застосування примусу.

Ознаки:

  1. Державний апарат є основним інститутом держави, представником державної влади у відносинах з населенням;

  2. Державний апарат наділений державно-владними повноваженнями, безпосередньо уповноважений їх здійснювати;

  3. Державний апарат є складною системою органів, що передбачає поділ на відокремлені ланки та підрозділи як за функціональним критерієм – на гілки влади, так і за ієрархічними ознаками – на вищі та нижчі органи тощо;

  4. Первинним елементом державного апарату з якого складається уся система державного апарату, є державний орган;

  5. У державному апараті працюють на постійних засадах професійно підготовлені кадри – державні службовці;

  6. Державний апарат як система формується і функціонує на основі єдиних принципів організації і діяльності;

  7. Державний апарат функціонує в межах і порядку, встановлених законодавством, тобто в певних правових формах;

  8. Державний апарат у своїй діяльності спирається на можливість застосування примусу.



21. Державні органи та їх класифікація.

Державний орган – це структурно виокремлений, внутрішньо організований колектив державних службовців, які посідають визначені законодавством посади, наділені відповідною компетенцією для виконання певних владно-управлінських функцій і завдань держави.
Державний орган є первинним структурним елементом держ апарату.
Залежно від соціальної природи державні органи поділяють на:
1. Первинні органи – створюються шляхом безпосереднього волевиявлення народу.
2. Вторинні органи – утворюються первинними, їм підзвітні.
Залежно від функціонального спрямування органом законодавчої влади виступає парламент, який може бути однопалатним або двопалатним.
Виконавча влада здійснюється урядом, який при парламентському правлінні очолює прем’єр-міністр, а за умов президентської – президент.
Судам належить виключне право на здійснення правосуддя.
За територією на яку поширюються повноваження державних органів, їх поділяють на центральні і місцеві. За умов федеративного устрою поділяються на федеральні органи і органи суб’єктів федерації.
Залежно від способу утворення державні органи класифікують на виборні, призначувальні, успадковані.
Залежно від особового складу одноособові і колегіальні. 
Кожен державний орган для здійснення своїх функцій і вирішення завдань наділяється компетенцією.
Компетенція – це окреслений законодавством певний обсяг повноважень, обов’язків та прав державного органу.
Державні органи не можуть ухилятися від реалізації своєї компетенції, але водночас не мають права виходити за її межі.

22. Принципи організації і діяльності державного апарату.
Під принципами організації і діяльності державного апарату розуміють законодавчо визначені відправні засади і вимоги щодо його організації і функціонування з метою найбільш оптимального і ефективного виконання функцій та завдань держави. До принципів належать:

  • Поділ влади;

  • Виборність вищих органів державної влади;

  • Діяльність у межах компетенції та в порядку, встановлених законодавством (законність);

  • Професіоналізм і компетентність;

  • Обов’язковість рішень, ухвалених вищими органами для нижчих;

  • Прозорість;

  • Підконтрольність;

  • Відповідальність;

  • Додержання прав інститутів громадянського суспільства – органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, організацій, установ;

  • Рівне право громадян на доступ до державної служби;

  • Стабільність кадрів;

  • Ефективність;

  • Пріоритет прав і свобод людини і громадянина.

Тільки за умов ефективного функціонування механізму поділу державної влади стає можливим реальне панування режиму законності в країні, коли жодна з гілок влади не має можливості узурпувати всю державну владу. За таких умов відносини між гілками влади будуються тільки на засадах рівності кожної з них перед законом. Згідно ст.. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу,виконавчу і судову. Єдиним законодавчим органом в Україні є парламент – Верховна Рада України, КабМінУ розглядається як вищий орган у системі органів виконавчої влади, до яких входять також центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації. Правосуддя відповідно до норма конституції може здійснюватись тільки судами. Механізм взаємних стримувань і противаг між органами виконавчої і законодавчої влади має на меті забезпечення їх співробітництва як гілок єдиної державної влади. Органи законодавчої влади стримують виконавчу владу, оскільки остання не може виходити за межі ухвалених парламентом законів. Уособлений парламентом орган законодавчої влади формує або бере участь у формуванні вищого органу виконавчої влади – уряду, здійснює парламентський контроль за його діяльністю щодо виконання ним законів. У свою чергу, вищі органи в системі виконавчої влади наділяються правами законодавчої ініціативи, можуть застосовувати відкладальне вето щодо законів, ухвалених парламентом. Органи судової влади захищають права і свободи людини і громадянина від будь-якого свавілля з боку державних органів. Крім того Конституційний суд як специфічний підрозділ у системі судової влади може стримувати як законодавчу так і виконавчу гілки влади шляхом визнання законів, прийнятих парламентом, і нормативно-правових актів вищих органів виконавчої влади неконституційними у разі якщо вони не відповідають Конституції.
23. Поділ влади як принцип організації і функціонування державного апарату. Механізм стримувань і противаг.

Втілюється юридично у поділі між трьома основними ланками державного апарату, а також у функціонуванні механізму взаємних стримувань і противаг між цими гілками влади.. Згідно Конституції державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Кабінет Міністрів України розглядається як вищий орган у системі органів виконавчої влади, до яких входять також центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації. Правосуддя відповідно може здійснюватися тільки судами.
Механізм стримувань і противаг між органами законодавчої і виконавчої влади має на меті забезпечення їх співробітництва як гілок єдиної державної влади. Органи законодавчої влади стримують виконавчу владу, оскільки остання не може виходити за межі ухвалених парламентом законів. Уособлений парламентом орган законодавчої влади формує або бере участь у формуванні вищого органу виконавчої влади – уряду, здійснює парламентський контроль за його діяльністю щодо виконання ним законів. У свою чергу, вищі органи в системі виконавчої влади наділяються правами законодавчої ініціативи, можуть застосовувати відкладальне вето щодо законів, ухвалених парламентом. За парламентсько-президентської форми правління президент, який тяжіє до виконавчої влади, за наявності певних, окреслених конституцією умов має право розпустити парламент, і навпаки, парламент за відповідних умов - усунути президента з поста в порядку імпічменту.
Органи судової влади захищають права і свободи людини і громадянина від будь-якого свавілля з боку державних органів. Крім того, Конституційний Суд як специфічний підрозділ у системі судової влади може стримувати як законодавчу, так і виконавчу гілки влади шляхом визнання законів, прийнятих парламентом, і нормативно-правових актів вищих органів виконавчої влади неконституційними у разі, якщо вони не відповідають Конституції.
24. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

скачати

© Усі права захищені
написати до нас