Які в Україні існують правові способи охорони права інтелектуальної власності?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2
Захист прав інтелектуальної власності
В Україні створено цілісну систему захисту прав інтелектуальної власності, яка включає в себе правові норми, механізми їх застосування та відповідну інфраструктуру для їх практичної реалізації. Ця система в цілому відповідає міжнародним стандартам, що діють у сфері
інтелектуальної власності.
Якшо країна забезпечує належний захист прав інтелектуальної власності, то таку систему правової охорони інтелектуальної власності можна вважати ефективною. Але у зв’язку із швидким розвитком інформаційних технологій цей фактор набуває особливо великого значення, адже з’явилась можливість порушення прав інтелектуальної власності у значних обсягах. В таких умовах без сучасного законодавства, дієвих механізмів реалізації правових норм та розбудови відповідної
інфраструктури система правової охорони інтелектуальної власності в будь-якій країні не може бути ефективною.
Використання об’єктів права інтелектуальної власності дає змогу підприємствам підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції і за рахунок цього здобувати стратегічні переваги на ринку. Але створення цих об’єктів, їх рекламування, дослідження кон’юнктури ринку тощо потребує вкладення великих коштів. Значні доходи, одержувані від використання об’єктів права інтелектуальної власності, приваблюють деяку категорію недобросовісних, які з метою отримання вигоди без дозволу правовласника використовують чужі літературні чи художні твори, торговельні марки, винаходи, промислові зразки тощо. При цьому шкода завдається не тільки власникам прав інтелектуальної власності, винахідникам, авторам, але й країні, бо таке використання найчастіше є тіньовим і не передбачає належної або ж повну несплату податків.
Правовласники повинні мати можливість вчиняти дії проти осіб, що порушують їх права з тим, щоб запобігти подальшим правопорушенням і компенсувати збитки, заподіяні внаслідок таких правопорушень. Без належного захисту прав інтелектуальної власності буде неможливим і міжнародне співробітництво у галузях, пов’язаних з правами
інтелектуальної власності.
Захистом прав інтелектуальної власності це правове забезпечення недоторканності цих прав, їх непорушності, а в разі порушення, застосування заходів примусового характеру, спрямованих на відновлення цих прав. Право на захист з’являється у власника прав
інтелектуальної власності лише в момент порушення або оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів і реалізується в рамках цивільних, кримінальних та адміністративних правовідносин, які виникли при цьому.
2

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2
Способи захисту прав інтелектуальної власності
В Україні існують такі способи захисту прав інтелектуальної власності, а саме:
๏ цивільно-правовий захист;
๏ кримінально-правовий захист;
๏ адміністративно-правовий захист.
⎯ Цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності ⎯
Основною метою цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності є не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди. На сьогодні спори, пов’язані з порушенням прав інтелектуальної власності в Україні розглядаються загальними, господарськими та адміністративними судами.
Справа в суді порушується на підставі позовної заяви, яка подається в письмовій формі особою, права якої порушено. Як правило, позови до фізичної особи подаються в суд за місцем її проживання, а до юридичних осіб – за їхнім місцезнаходженням.
Загальними цивільно-правовими способами захисту прав, які поширюються також і на захист прав інтелектуальної власності є:
➡
визнання прав;
➡
визнання правочину недійсним;
➡
припинення дії, яка порушує права;
➡
відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі;
➡
зміна правовідношення;
➡
припинення правовідношення;
➡
відшкодування збитків та інші способи відшкодування май- нової шкоди;
➡
відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
3

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2
Вище наведений перелік доповнений положеннями, які стосуються виключно порушення прав інтелектуальної власності. Суд може постановити рішення, зокрема, про:
➡
застосуваннянегайнихзаходівщодозапобіганняпорушеннюправ
інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
➡
зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності;
➡
вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності, та знищення таких товарів;
➡
вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням прав інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
➡
застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності;
➡
опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення прав інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо цього порушення.
Власнику прав інтелектуальної власності надається можливість вибору способу захисту порушених прав. Наприклад, він вправі на власний розсуд вимагати або відшкодування заподіяних збитків, або стягнення на свою користь доходу, одержаного правопорушником внаслідок правопорушення, або виплати компенсації.
Якщо порушено немайнові права інтелектуальної власності, зокрема, принижено честь, гідність автора, творця, або завдано шкоди діловій репутації власника прав, то така моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права
інтелектуальної власності якої порушено, а також для відшкодування моральної шкоди суд зобов’язаний виходити із суті правопорушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка є власником прав
інтелектуальної власності, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа.
При визначенні розміру компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд враховує обсяг правопорушення та умисел правопорушника.
4

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2
⎯ Кримінально-правовий захист прав інтелектуальної власності ⎯
Законодавство України, як і багатьох інших держав, поряд із засобами цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності, встановлює кримінальну відповідальність за їх порушення. Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності наступає, якщо правовласнику завдана матеріальна шкода у значному, великому або у особливо великому розмірах.
Так, незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо – та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторських і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі – караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років чи позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
Ті ж самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, – караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років чи позбавленням волі від двох до п’яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
Якщо ж такі дії вчинені службовою особою з використанням службо- вого становища або організованою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, то вони караються штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв тощо, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
При цьому, матеріальна шкода вважається завданою у значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, у великому розмірі – якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в
5

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2
особливо великому розмірі – якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Враховуючи, що інтелектуальна власність в сучасних умовах набирає все більшої ваги, а також зростання масштабів правопорушень у цій сфері, такі покарання є виправданими і мають нести застережливу функцію щодо порушення прав інтелектуальної власності.
Законодавство передбачає також аналогічну кримінальну відповідальність за незаконне використання:
➡
винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії
інтегральних мікросхем, сорту рослин, а також привласнення авторства на них;
➡
торговельної марки, фірмового найменування та географічного зазначення або інше умисне порушення прав на ці об’єкти.
Кримінальна відповідальність передбачена і за так зване комерційне шпигунство, тобто умисні дії, спрямовані на незаконне отримання з метою розголошення або іншого використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду правовласнику. Такі злочини караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Законодавство України встановлює жорстку кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізацію та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних або у великих розмірах. Зокрема, дії, вчинені у значних розмірах, караються штрафом від однієї до п’яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.
Якщо такі дії вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах, то вони караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з аналогічною конфіскацією та знищенням.
При цьому, під значним розміром вчинених дій слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
6

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2
⎯ Кримінально-правовий захист прав інтелектуальної власності ⎯
Законодавство України передбачає вирішення в адміністративному порядку широкого кола питань щодо захисту прав інтелектуальної власності. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці правопорушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Норми адміністративного права, що стосуються захисту прав
інтелектуальної власності, містяться в:
➡
Кодексі України про адміністративні правопорушення;
➡
Митному кодексі України;
➡
законах України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;
➡
«Про охорону прав на промислові зразки»;
➡
«Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;
➡
«Про охорону прав на зазначення походження товарів»;
➡
«Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»;
➡
«Про охорону прав на сорти рослин»;
➡
«Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»;
➡
«Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».
В Україні також діє Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», яким передбачено розгляд адміністративних правопорушень, що стосуються недобросовісної конкуренції, за зверненням до Антимонопольного комітету України або до його територіальних органів із заявою про вжиття заходів по захисту порушених прав.
За незаконне використання літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо, привласнення авторства на такий об’єкт права інтелектуальної власності
7

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2
або інше умисне порушення прав інтелектуальної власності передбачено накладання штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовлених товарів та обладнання і матеріалів, які призначені для їх виготовлення.
Здійснення дій, які визнані як недобросовісна конкуренція, а саме: незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені, умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця передбачає накладення штрафу у визначеному законом розмірі, а в певних випадках – конфіскацію виготовлених товарів, знарядь виробництва і сировини.
Власник прав інтелектуальної власності, який має підстави вважати, що при переміщенні товарів через митний кордон України порушуються чи мо- жуть бути порушені його права, що охороняються в Україні, може подати заяву до Держаної митної служби України про реєстрацію об’єкта права інтелектуальної власності з метою вжиття митними органами заходів стосовно попередження переміщення через митний кордон
України таких товарів.
В Україні діючим законодавством працівникам митних органів також надані «ех officio» повноваження – це право діяти, не очікуючи скарги або клопотання з боку власника прав інтелектуальної власності про вжиття відповідних заходів, тобто це – повноваження затримати та, в кінцевому результаті, конфіскувати незаконні товари. Надання митним органам «ex officio» повноважень є важливим компонентом ефективного забезпечення захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні.
Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням прав інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням прав інтелектуальної власності, а на посадових осіб підприємств – від тридцяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням цих прав.
Якщо власник прав інтелектуальної власності або власник товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, не згодні з рішенням митного органу, то вони мають право звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.
Захист прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку здійснює також Апеляційна палата Держдепартаменту, яка розглядає
8

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2
заперечення проти рішень Держдепартаменту щодо реєстрації прав
інтелектуальної власності в Україні, а також заяви про визнання торговельної марки добре відомою в Україні та інші спірні питання.
Заперечення, зокрема, може бути подано у зв’язку з відмовою
Держдепартаментом у реєстрації прав інтелектуальної власності та видачі охоронного документа на об’єкт права інтелектуальної власності за результатами проведення експертизи поданої заявки. В Апеляційній палаті законодавчо закріплена колегіальна форма розгляду справ,віднесених до її компетенції. Заперечення розглядається колегією
Апеляційної палати, яка приймає рішення щодо правомірності або неправомірності дій Держдепартаменту з відмови в реєстрації прав.
Будь-яка особа вирішує на власний розсуд питання оскарження дій
Держдепартаменту з відмови в реєстрації прав в адміністративному порядку через подання заперечення до Апеляційної палати або через звернення до суду. Однак зважаючи на специфіку справ у сфері
інтелектуальної власності, що розглядаються, заявники зазвичай звертаються до Апеляційної палати. Це пов’язано з тим, що Апеляційна палата оперативно вирішує спори, оскільки процедура звернення та розгляду є простою і дешевою, у розгляді справи беруть участь найдосвідченіші фахівці, які залучені до роботи в Апеляційній палаті.
9