Ім'я файлу: есе Психологія в моєму житті ПС-21 Зубарева О.М..docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 31.03.2022
скачати

Есе «Психологія в моєму житті»

Мене звати Оксана ,мені 42 роки. Я заміжня, маю сина - підлітка 12 років. Одружена. В шлюбі зі своїм чоловіком я вже 16 років. За професією - вчитель початкових класів із 20 річним стажем. Я вчитель в третьому поколінні, оскільки дві мої бабусі, батько та моя мати працювали в освіті .Яке місце займає психологія в моєму житті? Це невід’ємна складова мого життя.

Чи не занадто пафосно ,запитаєте ви? Та ,можливо, і так ,зате правдиво….

Як зрости на задній парті під час уроків батьків без розвитого емоційного інтелекту? Як спілкуватися з сином -підлітком, який переживає свої вікові колізії, без знань психології? Як працювати з сучасними дітьми, а тим більше, з їх батьками і отримувати задоволення від своєї професії, без знань психології? Нарешті, як будувати сімейні відносини з чоловіком протягом 16 років та відчувати задоволення від життя, без знань з психології?


Як не приносити проблеми з роботи в домашній побут і навпаки?

Як вижити в час світової пандемії та такій кількості смертей навколо та ще й при цьому мати сили на підтримку дітей ,батьків, колег, близьких?


Як відновитися і відчувати не напругу та тривогу ,а впевненість, щоб давати надію іншим ,адже діти тонко відчувають нещирість?

Ніяк, тож перебуваючи з дитинства в родині, яка пов’язана з освітою, маючи за плечима педагогічний коледж та університет я постійно вивчала психологію, працюючи в школі, використовую на практиці знання з психології. Адже педагогіка та психологія пов’язані між собою нерозривно.

Близько десяти років я працюю в школі, де немає психолога. Це міська маленька школа. Ставка психолога залежить від кількості учнів, тож маючи 250 учнів ,маємо вакансію 0.5 ставки. Навіть, якщо приходила людина за цей час працювати, вона не трималася довго. Адже у шкільного психолога роботи повно! А як можна її виконувати на пів ставки? Але невелика кількість учнів у школі не означає відсутність «складних» дітей, батьків чи ситуацій. В моєму минулому наборі у мене в класі з 21 дитини було 9 дітей зі статусом!

В одному класі, уявляєте? Це не враховуючи тих дітей ,які статусу не мали ,мали повні сім’ї, але не знаходили там ні любові, ні підтримки, ні розуміння. Яке навчання, коли дитина настільки не соціалізована, щоб підтримати спілкування з однолітками б’є іншу ,бо не вміє інакше привернути до себе уваги ,чи висловити бажання спілкуватися не завдаючи болю іншим?

Тож доводилося бути і педагогом, і психологом .

Весь вільний час ,скільки вистачало сил доводилося відвідувати безкоштовні семінари ,вебінари, спілкуватися з психологами в медіа типу Світлана Ройз, Дмитро Карпачов ,Анна Авраменкова. Скільки можуть виділити такі психологи на безкоштовному курсі часу та уваги? Ясно, що такі медійні проекти спрямовані на комерційну діяльність і безкоштовна частина спрямована більше на промоутер самого платного курсу. Але інколи хоч крихти, ніж нічого.

Тож чи є психологія частиною мого життя? Є. І щоб це ствердження не було пафосним я прийшла навчатися в ДАНО. Так би мовити вирішила свої відносини з психологією оформити офіційно.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас