2.2. Види виконавців і учасників ОРД
Працівники оперативних підрозділів. Оперативний працівник - це перебуваючи в штаті оперативного підрозділу правоохоронного органа або спеціальної служби України посадова особа, що має спеціальне звання начальницького складу, безпосередньо або частково здійснює оперативно-розшукову діяльність на підставі й відповідно до діючого законодавства.
Повноваження оперативних працівників складаються із загальних і посадових прав і обов'язків, якими вони керуються у своїй повсякденній діяльності. Обсяг і форми їхньої діяльності визначаються займаною посадою. Крім того, права й обов'язки оперативних працівників залежать від компетенції органа й служби, до яких вони відносяться.
Оперативні працівники мають відповідний юридичний статус, тобто сукупність прав і свобод, гарантованих державою, а також обов'язками й відповідальністю, установленими законом «Про ОРД», законодавчими й іншими нормативно-правовими актами України.
Вони є представниками влади й наділені певними державно-владними повноваженнями, які у встановлених законом випадках застосовуються відносно громадян і посадових осіб. Вони мають право давати в межах своєї адміністративно-правової компетенції обов'язкові для виконання громадянами й посадовими особами вказівки й розпорядження.
Крім адміністративно-правових повноважень вони наділені кримінально-процесуальною функцією. Як працівники структурного підрозділу ОВС, що є органом дізнання, оперативні працівники мають право проводити дізнання, у межах своєї компетенції, ухвалювати рішення щодо кримінальних справ, проводити слідчі дії (допити, огляд місця події, обшук, виїмку тощо)[19,с.211].
Головною спеціальною функцією й виключним правом оперативних працівників є проведення оперативної роботи. Вони наділені широкими повноваженнями, у тому числі:
34
- установлювати негласне конфіденційне співробітництво із громадянами, мати гласних і негласних штатних і позаштатних працівників;
- здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, що співробітничає з ним;
- створювати з метою конспірації легендовані підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу або відомчу приналежність працівників, приміщень і транспортних засобів;
- негласно виявляти й фіксувати сліди тяжкого злочину, документи й інші предмети, які можуть бути доказом його підготовки або здійснення, одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення (включаючи негласно) оперативного працівника в приміщення й транспортні засоби, зняття інформації з каналів зв'язку й контролю поштово-телеграфної кореспонденції;
- проводити контрольні, оперативні закупівлі й поставки товарів, предметів і речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних і юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення й документування фактів протиправних діянь;
- проводити операції по затримці збройних злочинців, на підставах і в порядку встановлених нормативними актами застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброя[20,с.214].
Повноваження оперативних працівників і їх законодавчо закріпленого права, у свою чергу, породжують широке коло обов'язків, щодо реалізації цих прав і повноважень. Узагальнюючи вимоги законодавчих актів, що стосуються реалізації функцій оперативних підрозділів необхідно відзначити, що ці обов'язки визначаються підставами здійснення оперативно-розшукової діяльності, передбаченими ст. 6 ЗУ «Про ОРД».
При здійсненні ОРД оперативні працівники повинні забезпечувати дотримання прав громадян на недоторканність приватного життя, особисту й сімейну таємницю, недоторканність житла й таємницю
35
кореспонденції. Не в праві проводити оперативно-розшукові заходи в інтересах якої-небудь політичної партії, громадського й релігійного об'єднання; брати участь у діяльності зареєстрованих у встановленому порядку політичних партій, громадських і релігійних об'єднань; розголошувати відомості, які торкаються недоторканності приватного життя, особистої й сімейної таємниці, честі і гідності громадян, які стали відомі в процесі проведення ОРЗ, без згоди громадян, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Поза залежністю від відомчої приналежності всі оперативні працівники, згідно ЗУ «Про ОРД», мають рівні права й обов'язки[24,с.318-319].
Громадяни, що залучаються до участі в оперативно-розшуковій діяльності.
Згідно пп. 12, 13 ст. 8 ЗУ «Про ОРД» оперативним працівникам надається право встановлювати негласне конфіденційне співробітництво із громадянами, мати гласних і негласних штатних і позаштатних працівників.
Термін «негласні працівники», «негласний апарат» у теорії й практиці ОРД розуміються як ідентичні й узагальнюючі поняття й служать для позначення сукупності фізичних осіб, які співробітничають із оперативними підрозділами на конфіденційній основі.
Негласні працівники (конфіденти) - це фізичні особи, з якими оперативні підрозділи встановили на платній або безоплатній основі відносини співробітництва, що припускає надання цими громадянами відповідним оперативним підрозділам сприяння на конфіденційній основі у вирішенні покладених на них функцій у сфері боротьби зі злочинністю. Їхня наявність в арсеналі ОРД багато в чому визначає її специфіку, конфіденційність і конспіративний характер.
Конфідент – узагальнена назва категорії фізичних осіб, учасників ОРД, які вступили на підставах і в порядку, передбаченому законодавством в області ОРД, у відносини таємного співробітництва з ОВС
36
в особі його представника – оперативного співробітника, що виступає від імені й з доручення держави, для надання йому сприяння в рішенні конкретних завдань ОРД. Слово «конфідент» прийшло в російську мову на початку 18 століття із французької мови в значенні «довірена особа, людина, якій довіряють усякі секрети, таємниці». І вже тоді це слово використовувалося в офіційних документах органів розвідки.
Всі категорії негласного апарата залучаються до негласного співробітництва на добровільних началах для виконання спеціальних завдань.
По цільовому призначенню негласних працівників можна умовно розділити на дві групи. Першу групу становлять ті, діяльність яких носить розвідувально-інформативний характер. До них відносяться конфіденти, яким виплачується грошове утримання, а також конфіденти без виплати грошового утримання. Другу групу становлять особи, що забезпечують необхідні умови співробітництва оперативних працівників із представниками першої групи.
Конфіденти із грошовим утримання - це особи, що негласно співробітничають із оперативними підрозділами на підставі письмової угоди.
Конфідентом може бути дієздатна, повнолітня особа, що по особистих, ділових якостях і розвідувальних можливостях може без розшифрування своєї приналежності до оперативного підрозділу встановлювати й підтримувати контакти з особами, що представляють оперативний інтерес і їхні зв'язки для одержання інформації про протиправні дії останніх, а також вирішувати інші оперативні завдання.
Розвідувальна інформація даної категорії працівників полягає у формі впровадження їх у кримінальне середовище, установлення довірчих відносин з особами, що представляють оперативний інтерес, і одержання від них відповідної інформації[25,с.48].
37
Конфіденти без грошового утримання - це особи, що негласно співробітничають із оперативними підрозділами на підставі усного договору. До конфідентів даної категорії пред'являються такі ж вимоги, як і до конфідентів раніше розглянутої категорії, а їхня розвідувальна функція проявляється, відповідно, у тій же формі.
Як конфідентів до співробітництва з оперативними підрозділами не можна залучати неповнолітніх і недієздатних, що зловживають спиртними напоями; осіб, виключених зі складу негласного апарату за дворушництво, дезінформацію й провокаційні дії, а також медичних працівників, священнослужителів і адвокатів, у випадках, коли перевіряємі особи є їхні клієнти.
Співробітництво з конфідентами може бути припинене в тих випадках, коли останні утратили розвідувальні можливості, виїхали за межі України, померли, запідозрені в дезінформації, а також якщо останні відмовилися від подальшого співробітництва з ОВС.
Представники громадських формувань, що залучаються для рішення оперативно-розшукових завдань.
Представники громадських формувань правоохоронної спрямованості (позаштатні співробітники, члени оперативних загонів, добровільних народних дружин та інші) становлять один із трьох блоків сил ОРД.
Можливості використання представників громадськості в боротьбі зі злочинністю мають сувору правову основу. У законах і інших нормативних актах передбачена їхня участь у такого роду діяльності[26,с.157].
Однак, слід зазначити, що їхня участь у заходах ОРД носить чітко обмежений характер, що знаходить вираження в наступних моментах:
- залучення здійснюється в суворо обмежених рамках законів і правил, установлених нормативними актами;
38
- вони залучаються до рішення обмеженого кола завдань;
- перед ними не розшифровуються негласні методи ОРД і джерела одержання інформації, що послужило підставою для вживання заходів оперативно-розшукового характеру;
- вони залучаються для участі в ОРД тільки з ініціативи органів внутрішніх справ і винятково з їхньої добровільної згоди.
Незважаючи на очевидні обмеження участі громадськості в ОРД, у цілому, воно підвищує ефективність боротьби зі злочинністю.
Використання сил громадськості розширює розвідувальні можливості оперативних підрозділів, тому що значно збільшує коло одержання інформації, необхідної для рішення перед ОВС завдань.
Залучення громадськості до участі в ОРД дозволяє скоротити витрати часу й особового складу ОВС, надавши тим самим можливість використовувати останніх у проведенні інших, найбільш складних оперативно-розшукових заходів.
За допомогою громадськості забезпечується дотримання принципу сполучення негласних заходів з гласними, шляхом легалізації отриманої в ході розвідувальних заходів інформації. Так, присутність представників громадськості при здійсненні пошукових заходів, безпосередня фіксація ними злочинної діяльності створюють можливість їхнього використання як свідків при процесуальному оформленні отриманих результатів.
Створюються умови й забезпечуються можливості за допомогою громадськості зашифрувати негласні джерела інформації, що послужило підставою для викриття злочинців. Так, припинення громадськими працівниками злочинів іноді дозволяє створити в затриманого ілюзію випадкового збігу обставин, що привели до його викриття, у той час, як останнє з'явилося результатом реалізації отриманої оперативної інформації[22,с.197].
39
Забезпечуються умови для використання спеціальних пізнань представників громадськості, без наявності яких вирішити завдання, що виникло в ході оперативно-розшукової роботи важко або навіть неможливо.
Як правило, представники громадськості беруть участь у проведенні окремих оперативно-розшукових заходів разом з оперативними працівниками й під їхнім безпосереднім керівництвом. У той же час, можливі варіанти, коли, виконуючи завдання оперативних підрозділів, вони діють і самостійно.
Однієї з найбільш значимих фігур, поєднуваних поняттям «громадськість» виступають громадяни, що беруть участь у підготовці й проведенні оперативно-розшукових заходів, за умови надання їм як би статусу громадського помічника оперативного підрозділу. У діяльності оперативно-розшукових установ для даної категорії учасників ОРД використовується термін «позаштатний співробітник», який на сьогодні, на жаль, не має належного нормативного забезпечення.
При проведенні оперативно-розшукових заходів позаштатні співробітники можуть залучатися лише до тих з них, які не розкривають методику й тактику оперативної роботи. Спектр їхньої участі досить широкий, починаючи від участі в профілактиці, попередження й розкриття злочинів і до зашифровки джерел оперативної інформації[21,с.318-319].
40
Висновки
У курсовій роботі мною була досліджена оперативно-розшукова діяльность як вид діяльності, здійснювана гласно і негласно оперативними підрозділами державних органів.
Ми встановили, що ОРД є різновидом державної правоохоронної діяльності. Це визначається тим, що вона законодавчо визначена і санкціонована державою, обмежена колом спеціальних суб'єктів, які виступають від імені держави, здійснюється в порядку і в межах, визначених і обмежених їм, підконтрольна державним органам, спрямована на забезпечення права і його захист специфічними засобами і методами. Поняття підставу включає в себе як приводи до проведення ОРД, під якими слід розуміти як обставини, які спонукають до початку відповідних дій, так і власне підстави проведення ОРЗ, у якості яких розглядаються фактичні дані, відомості про факти (інформація), які вимагають перевірки для підтвердження або спростування і реалізації у вигляді проведення ОРД або слідчих дій або тих і інших в сукупності.
Правовою основою ОРД є сукупність законодавчих та інших нормативних актів, що регламентують відносини, що виникають у сфері цієї діяльності. Правове регулювання умовно можна розділити на чотири розділи. Провідним пунктом цієї структури можна назвати конституційний розділ. У нього входять норми Основного закону і Конституції України з питань конституційності норм. До міжнародно-правових відносяться акти загального характеру, ратифіковані, затверджені, прийняті Україною або до яких наша держава приєдналася.
Принципи ОРД сформувалися в процесі практичної діяльності оперативних апаратів, були узагальнені і сформульовані теорією ОРД та отримали нормативне закріплення в чинному законодавстві та відомчому правовому регулюванні.
41
Список використаних джерел
1.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 року. – 80 с.;
2.Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI ;
3.Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К., 2001.
4.Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 № 2135-XII;
5.Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII;
6.Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 № 3781-XII;
7.Закон України «Про розвідувальні органи України» від 22.03.2001 № 2331-III;
8.Закон України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII;
9.Закон України « Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 № 3341-XII;
10.Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV;
11.Закон України «Про Службу зовнішньої розвідки України» від 01.12.2005 № 3160-IV;
12.Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993 № 3782-XII;
13.Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про організацію діяльності підрозділів державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» від 03.09.2012 № 769;
42
14.Указ Президента України «Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України» від 06.04.2011 № 394/2011;
15.Оперативно-розыскная деятельность: Учебник / Под ред. К.К. Горяинова, В.С. Овчинского, А.Ю. Шумилова. – М.: ИНФРА – М, 2012. – XXII, 794 с.
16.Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ: Підручник / За заг. ред. генерал-полковника міліції Л.В. Бородича; Авт. кол.: Е.О. Дідоренко, І.П. Козаченко, Я.Ю. Кондратьєв, В.П. Пилипчук, В.Л.
Регульський. – Луганськ: РВВ МВС, 2009. – Т. 1. – 890 с.
17. Теорія держави і права / За редакцією академіка АпрН України доктора юридичних наук, професора В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 499с.
18.Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Частина 1: Підручник. – Х.: Вид-во НУВС, 2009. – 336 с.
19.Бараненко Б.І. Психологія оперативно-розшукової діяльності. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 272 с.
20.Дидоренко Э.А., Бараненко Б.И., Глазков В.И., Курочка Н.И., Силюков В.А., Цветков А.Г. Основы оперативно-розыскной деятельности в Украине (понятие, принципы, правовое обеспечение). Учебное пособие. – К.: Центр учебной литературы, 2007. – 264 с.
21.Дидоренко Э.А., Кириченко С.А., Розовский Б.Г. Процессуальный статус ОРД в уголовном судопроизводстве. – Луганск: РИО ЛИВД, 2010.- 457с.
22.Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Х.: КримАрт, 2008.- 664 с.
23.Зеленецкий В.С., Козьяков И.Н. Ведомственный контроль и прокурорский надзор за законностью ОРД. – Харьков, 2009. – 456с.
43
24.Сілюков В.О., Черков В.О. Засоби оперативно-розшукової діяльності: Навчально-методичний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – 496 с.
25. Сілюков В.О., Черков В.О. Засоби оперативно-розшукової діяльності: Навчально-методичний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – 96 с.
26. Бараненко Б.І. Психологія оперативно-розшукової діяльності. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 272 с.
2
План
Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ І. Загальна характеристика та правовий захист суб’єктів ОРД.
1.1.Поняття та ознаки суб'єктів ОРД……………………………………….……5
1.2.Соціальний і правовий захист учасників ОРД……….……………………..9
Розділ ІІ. Права, обов’язки та повноваження суб’єктів ОРД.
2.1.Суб’єкти, які наділені правом проведення ОРД……..…………………….20
2.2.Види виконавців і учасників ОРД……………………...………….………..33
Висновки…………...……………………………………………………………40
Список використаних джерел……………………….………………………..41
1 2 3