Вплив музики та музичних творів на емоційну сферу підлітків сторінка 2

14
Музика в період розвитку підлітка супроводжує його у всіх щоденних заняттях, виконуючи багато різних функцій; вона дозволяє пережити і виразити свої емоції, які не можна передати словами, що дуже необхідно в цьому віці. За допомогою музики підліток абстрагується від соціуму, поринаючи у свій світ і
забуваючи про реальний. Музика дає змогу бути на самоті у спокої та гармонії,
повністю у своїх роздумах, про що свідчать багаточисельні підлітки у навушниках в наших містах.
Соціальний розвиток підлітків засобами сучасної музики є актуальною проблемою соціального виховання, яка недостатньо досліджена. Дана проблема потребує як теоретичного осмислення, так і розробки відповідних програм соціально-педагогічної діяльності, які гармонують вплив родини, школи,
засобів масової інформації щодо соціального розвитку підлітків засобами сучасної музики. Це становить перспективи подальшого дослідження даної
проблеми.
РОЗДІЛ 2
ВПЛИВ МУЗИКИ І МУЗИЧНИХ ТВОРІВ
НА ЕМОЦІЙНУ СФЕРУ ПІДЛІТКІВ
2.1. Емоційна стійкість як складова моральної сфери особистості
підлітка
Виховувати дітей важко, особливо у підлітковому віці, особливо
«проблемних» підлітків. Складність полягає в тому, що виховання – це пробудження й розвиток внутрішнього, душевного, духовного, інтелектуального світу дітей. «Немає у світі нічого складнішого й багатшого за людську особистість», – писав В. Сухомлинський. Цю просту й незаперечну думку про складність виховання ми іноді забуваємо.
Психічна діяльність дитини надзвичайно складна. Вона підлягає певним законам розвитку, залежить від багатьох факторів.
Основні фактори формування особистості підлітка:

15
• особливості побуту, культури й природи місця проживання;
• родина;
• середовище безпосереднього спілкування: сусіди, друзі, знайомі, родичі;
• школа;
• позашкільні установи.
Біологічна перебудова організму у зв'язку з початком періоду статевого дозрівання й психічні особливості цього періоду роблять його найбільш складним як для самого підлітка, так і для навколишніх.
Емоційно-вольова сфера підлітків нестійка: вони бувають такими,
веселими, активними, прагнуть до інтенсивної діяльності, а можуть бути млявими, пасивними, схильними до самоти. Багатьом підліткам властива підвищена самокритичність в оцінці своєї зовнішності, одягу й разом із тим зайва самовпевненість [11, с.136].
В. Ковальов вважає, що подібна суперечливість особистісних проявів психіатрії, свідчить про відсутність стабільності особистості, про не сформованість взаємин між її окремими компонентами. Ця характеристика стосується першої фази підліткового віку, яку Ковальов назвав негативною
(12–14 років). Підліткам у цій стадії властива реакція активного й пасивного протесту.
Друга фаза підліткового віку – позитивна (15–16 років) – відрізняється поступовою гармонізацією особистості
підлітка.
Це проявляється в
поступовому зрівноважуванні
емоційно-вольової
сфери,
згладжуванні
імпульсивності, зменшенні контрастності й суперечливості емоційно-вольових реакцій.
Якщо узагальнити всі форми складної поведінки підлітків, то можна зробити висновок – більшість із них характеризує:
1) психомоторна (рухова) перезбудженість;
2) підвищена збудливість емоцій – схильність до вибухів агресії,
конфліктності;

16 3) егоїстичність і слабкість навичок, необхідних для життя в колективі;
4) знижена працездатність, а в деяких випадках негативне ставлення до будь-якої систематичної праці й навчання.
Більшість дітей не вміє організувати ні вільний, ні навчання, час, адже не може вибрати собі заняття до смаку та послідовно домагатися позитивних результатів [7, с.311-312].
Підліток шукає себе. Намагається знайти образ, який би йому відповідає,
йому не зручно “у власній шкірі”. Він прагне бути «таким, як…»: наслідує
героїв кінофільмів, популярних спортсменів, телеведучих тощо. У цей період не слід дивуватися, якщо підліток годинами сидить перед дзеркалом, тричі в день змінює зачіску або відстоює своє право носити дивний, на думку дорослих,
одяг. Все це свідчить про постійний пошук. Підліток схвильований і шукає
вихід. Він стає дуже чутливим, не терпить глузувань. Оскільки йому невідомо,
хто він, він прагне бути схожим на кого-небудь: ідентифікує себе з обраними ним моделями й переймає в них все, і зовнішній вигляд також.
Тому засоби масової інформації відіграють суттєву роль у формуванні
особистості підлітка, його моральної і духовної сфери.
Часто поведінка підлітків буває агресивною. Крадіжка (наприклад,
крадіжка грошей з гаманця батьків) є свідченням того факту, що підліткові
важко знайти своє місце, свій особистий простір. Він не може знайти задоволення ні в собі самому, ні в процесі спілкування з батьками, де можна було б почерпнути конструктивні елементи. Задоволення він може одержати тільки потайки, «захопивши» його на території батьків. Вони володіють тим, що викликає бажання, заздрість, і доступ до цього можна одержати тільки через крадіжку.
Для пояснення якої-небудь провини, а інколи й без усякої явної причини деякі підлітки вигадують незвичайні історії, у яких вони приписують собі
головну роль. Ця манера надавати собі значимості в очах навколишніх за допомогою зовнішніх подій відображає їхню недостатню впевненість у собі,

17
начебто цінність може приходити тільки зовні, а не від них самих. Вони не усвідомлюють власну неповторність і цінність.
Очевидно, у минулому у взаєминах між дитиною і дорослим була фальш,
або батьки створили в дитини неправильне уявлення про себе. В результаті
дитина не змогла співвіднести себе зі справжніми формами поведінки, зі
справжніми почуттями, і в період формування особистості в підлітковому віці
могла керуватися тільки неправильними уявленнями, в яких не знаходить опори. У результаті дитина починає шукати образ, в основі якого покладена власна невичерпна уява і – стає ще більш чутливою і беззахисною.
У складних умовах сучасного суспільства питання морального розвитку дітей є дуже гострим. Моральна основа – це стрижень, на який повинен нанизуватися будь-який прояв людської
життєдіяльності.
Потреби в спілкуванні, сором, совість, турбота про ближнього, почуття жалю, емпатія,
відраза до насильства – без таких моральних норм ніяке суспільство не може
існувати й розвиватися. Головне – навчити підлітків бути собою, не одягати на себе маску, хитрувати, грати чужу роль, лицемірити [5, с.71-73].
Підлітки не рідко помиляються в моральній самооцінці, що спричиняє
багато прорахунків у їхній поведінці. Дефіцит доброти гостро відчувається в наш час, у тому числі й у середовищі підлітків. Моральні риси, на думку деяких підлітків, діляться на престижні і непрестижні, необхідні й другорядні. Нерідко другорядними сучасні підлітки вважають загальнолюдські цінності, справжні
моральні риси особистості. «Напевно правда, що чесність, порядність і
делікатність, скромність, ввічливість у наш час нікому не потрібні, – думають вони. – Якщо це так, то я хочу навчитися хитрувати, обманювати, «бути крутим», тобто набути рис людини, «яка вміє жити».
Отже, в книзі Л. Фрідмана, К. Волкова «Психологічна наука – вчителеві»
щодо основ духовно-морального виховання відносять:
1) формування в школярів потрібної мотивації;

18 2) виховання позитивних навичок поведінки й допомогу у викоріненні
негативу;
3) виховання особистості учня можливе лише в його власній діяльності;
4) виховні впливи на учня повинні стосуватися не тільки його розуму, але й почуттів;
5) у процесі виховання необхідно орієнтуватися на позитивні риси учня й поважати його особистість;
6) обов'язково потрібно виховувати в школяра адекватну самооцінку своєї
особистості й рівень домагань [20, с.243-244].
2.2. Соціально-психологічні особливості моделювання емоцій через
музику
Людина чи підліток постійно перебувають у контактах з іншими людьми,
предметами та явищами навколишньої дійсності та виявляють певне ставлення,
яке проявляється у різноманітних емоціях.
Емоції можна розглядати й відповідно до того, який етап вони викликають:
активний чи пасивний,
підвищують чи пригнічують життєдіяльність людини. Емоції поділяються на дві групи – стенічні та астенічні. Стенічні емоції підвищують активність, енергію, житті діяльність,
викликають підйом, бадьорість завдяки посиленню роботи серцевої системи,
підвищенню артеріального тиску, темпу та глибини дихання. До стенічних емоцій відносяться радість, задоволення, захоплення. Астенічні емоції
знижують активність, пригнічують життєдіяльність, відносяться туга, смуток,
образа тощо.
Емоції впливають на перебіг різних психічних процесів – сприймання,
пам'яті, уяви, мислення, зумовлюють формування певних рис характеру особистості. Емоційний тон присутній у відчуттях, які можуть були приємними та неприємними, викликати позитивні та негативні емоції. Процес сприймання підлітка, що охоплена радістю, незалежно від об'єкту сприймання, буде разюче

19
відрізнятися від сприймання особи, що переживає сум, смуток. Позитивні
емоції покращують процеси пам'яті, мислення. Виявлено певні закономірності
зв'язки емоційних станів з інтелектуальними процесами: етап радості,
захоплення сприяє успішному виконанню пізнавальних, проблемних завдань,
тоді як негативні емоції, стани гальмують їх виконання.
Характер емоційного забарвлення настрою позначається на всіх етапах вольової дії: на усвідомленні мотиву, прийнятті рішення та розгортанні процесу досягнення мети, виконанні прийнятого рішення. Так, емоційна привабливість мети збільшує сили людини, полегшує діяльність. У людей, що перебувають у пригніченому стані, здатність до вольового зусилля знижена.
Для психічного здоров'я, нормального перебігу різних видів діяльності як дорослої людини, так і підлітка потрібна збалансованість емоцій. Порушення емоційного балансу,
тривала перевага негативних емоційних станів спричиняють виникнення емоційних розладів, відхилень у розвитку особистості, порушень у неї соціальних контактів. Так, властиві підлітку переживання страху, сумніву, побоювання за відсутності коригуючих заходів закріплюються та перетворюються на рису характеру – тривожність; сум. туга,
образа – на невпевненість у собі, своїх силах: дратівливість може спричинити утворення такої риси, як запальність. Такі особистісні якості починають регулювати психічну діяльність та поведінку небажаним чином: призводять до негативних уявлень про однолітків та дорослих, що її оточують, недовіри,
відлюдькуватості, агресивності. Все це може відобразитися на формуванні
небажаної життєвої позиції, а в окремих випадках спричинити затримку загального психічного розвитку [12, с.394-395].
Прояв почуття власного «Я» у підлітків полягає, перш за все. у підкресленому почутті власної гідності, потребі у самоствердженні. Ці діти завжди намагаються відстояні свою позицію, прагнуть до самостійності,
проявляють цілеспрямованість та активність у досягненні мети. Вони не можуть терпіти авторитарного типу, принижень та фізичних покарань. У

20
відповідь на зневажливе ставлення діти, про яких йдеться, ображаються,
замикаються в собі, іноді плачуть. Їм властива висока чутливість до похвали ставлення інших людей. їм складно відмовитися від своїх переконань, не бути собою, грати не властиву для себе роль.
Негативні емоційні прояви можуть існувати у двох типах поведінки.
Першу групу за типом поведінки складають підлітки з переважанням станів збудження.
Ці
дошкільники характеризуються нестриманістю,
дратівливістю, що нерідко призводить до виникнення конфліктів, дезорганізації
діяльності такі діти схильні до захоплення різними видами діяльності, проте продуктивність її швидко знижується. Негативні емоції (спалахи гніву, образи)
можуть виникати як і через вагомі причини, так і через незначні приводи. Але швидко виникаючі, так само швидко згасають. Афективні прояви нерідко спричиняють негативне ставлення дитини до думок і вимог інших людей.
Друга група за типом поведінки – це діти, у яких переважає пригнічений стан із депресивними проявами. Діти, про яких йдеться, не можуть легко й вільно, як їх однолітки, висловити свої переживання й почуття, забути образу й не згадувати про неї, бути послідовними в діях та вчинках, впевнено поводитися за будь-яких обставин, захистити себе, оперативно почати її закінчити справу),
переключитися з одного на інше.
Швидка стомлюваність, та пов'язана з нею неспроможність ефективно виконати будь-яку діяльність спричиняють зниження самооцінки дитини,
проявів невпевненості в собі, почуття малоцінності. Це викликає стан неспокою, незахищеності, тривожності, а також сприяє виникненню надзвичайно гострої потреби дітей у визнанні, увазі [8, с. 271-272].
Відсутність корекційних заходів у практиці виховання підлітків з наведеними емоційними розладами може призвести до утворення стійкої
негативної позиції щодо взаємин з іншими людьми, а також до деформації
розвитку особистості.

21
Дослідників завжди привертало питання про активність людини при сприйнятті музичного твору.
Принцип активності розглядається в психології як складова частина пізнавальних і перетворюючих дій людини. «Музика є перш за все - шлях до пізнання величезного і змістовного світу людських відчуттів. Позбавлена свого емоційного змісту, музика перестає бути мистецтвом». – писав В.М. Теплов.
Проблема виникає тоді, коли ми намагаємося перевести емоційну сторону психічних переживань в поняття і пояснити їх словами. Але якщо емоційний досвід людини багатий, він здатний співпереживати музичним образам,
розуміти мову музики. Змістом музики в першу чергу є відчуття, емоції,
настрої.
Емоція – це особлива форма віддзеркалення нашою психікою навколишнього світу, яка виявляється в біологічно обумовлених переживаннях.
У людини емоції народжують переживання задоволення або незадоволення,
страху і радості, роздратування або задоволення [7, с.236].
Л.С. Виготський вважав, що емоції, народжені мистецтвом, є емоції
вищого порядку. Але головним, на його думку, є те, що «під впливом музики художні емоції, які виникають в корі головного мозку, стають «розумнішими»,
що складає основу естетичного розвитку особи» [5, с.224].
«Розумні емоції» формуються не відразу, а проходять тривалий етап становлення разом з розвитком музичного сприйняття. У психології виділено чотири стадії формування музичного сприйняття: стадія сенсомоторного навчання, стадія перцептивних дій, стадія утворення естетичних моделей і
евристична (творча) стадія.
Психічний зміст стадії сенсомоторного навчання складають відчуття і
первинні пізнавальні процеси співвіднесення подразника з об'єктом. На цій стадії виникають прості емоційні реакції: комплекс пожвавлення, рух очей,
усмішка гоню.

22
На стадії перцептивних дій відбувається виникнення активних стрічних рухів, які направлені на обстеження предмету. Така можливість наступає у дитини у міру зростання рухової активності, а для слухової системи – з появою голосових реакцій:
окремих емоційних вигуків,
елементів мови.
Спостерігається перехід від відчуття до сприйняття. Якість останнього помітно поліпшується: запам'ятовуються константні ознаки звучної музики (ритмічних,
тембрових характеристики ладів). Підвищується емоційна реакція на конкретні
музичні твори. Сприйняття музики набуває свій плотський-наочний зміст і
утворює важливу форму пізнання і спілкування з дорослими.
Змістовне сприйняття музики виникає на стадії утворення естетичних моделей. На цій стадії відбувається активне вироблення розумових операцій звірення, порівняння і оцінки сприймання музики. Невеликі твори або окремі
музичні уривки частіше запам'ятовуються. При цьому вони узагальнюються,
формуючи в представленні слухача певні моделі: жанру (марш, симфонія,
опера, арія), ладу (мажорне забарвлення або мінорна), форми музичного твору
(двох-приватна,
трьох-приватна
(репризная).
тобто добре засвоюється повторюваність частин тощо. На цій стадії складається стійке емоційне відношення до певних музичних творів (захоплює драматизм музики П.И.
Чайковського. космічний початок в музиці А.Н. Скрябіна, утихомирює
гармонійність творів І. Гайдна). Таким чином, виявляється оцінне відношення до музики. Сприйняття переходить від плотського до плотсько-логічного.
Узагальнені комплекси є еталоном для пізнання, звірення і порівняння.
Сприйняття стає все більш усвідомленим [11, с.206-207].
Четверта стадія музичного сприйняття визначається як евристична, і
творча. Процес сприйняття на цій стадії все більше спирається на уявлення,
тобто використовує попередній звуковий досвід. Виникає здібність до
імовірнісного прогнозування – антиципація. У антиципації переплітаються природні і придбані в індивідуальному досвіді властивості. До придбаних властивостей відноситься все те. що накопичене в колишньому досвіді людини,

23
і перш за все використання усвідомлюваних імпульсів від відчуттів і
сприймань, що закріпилися в свідомості і особливо в підсвідомості.
Е.В. Назайкинский визначив, що в процесі сприйняття музики у людини складається певний тезаурус – словник слідів його минулих вражень, які
можуть оживати під впливом музичного твору, шо закріпилися в пам'яті.
В. Медушевский визначив сприйняття музики як сприйняття-мислення і
розглядав сприйняття як універсальну музичну здатність.
При слуханні музики розвиваються механізми мислення: аналіз,
порівняння, синтез, узагальнення, розвивається образна мова дітей. Таким чином, музичне мислення – це вид психічної активності, яка складає внутрішню властивість музичного переживання. Формування музичного мислення сприяє
загальному інтелектуальному розвитку.
Таким чином, музичне мислення – це вид психічної активності, яка складає
внутрішню властивість музичного переживання.
Формування музичного мислення сприяє загальному інтелектуальному розвитку.
Оскільки мистецтво є формою відображення дійсності за допомогою художніх образів, то сам термін «образ» у психологічному плані ми розглядатимемо як наші почуття, сприймання, уявлення. Тобто, вся наша свідомість відтворення предметів, якостей, ставлення до давнішнього світу,
відображення як пізнавальне значення.
Високу оцінку отримав лікувальний ефект музики в Єгипті, Римі, Греції. З
давніх-давен знали, що музика має виховний, коригуючий вплив, коли її
використовувати правильно, але може бути і шкідливою, якщо нею користуватися не помірковано. Музика, впливаючи безпосередньо на органи чуття, викликає не тільки у дорослих, але й у дітей певні ліричні образи, які
надають соціальне призначення твору (навіть, якщо він сприймається різними людьми). Своєрідність музики полягає в тому, що вона відображає життя людини наче в дзеркалі людських емоцій, розкриваючи багатогранну емоційну

24
реакцію людини на навколишню її дійсність, на ті чи інші події, вчинки, на явища природи та соціальне буття [13, с.162-163].
Вплив музики в корекційному плані має позитивне значення.
Експериментальні дослідження свідчать, що музика, впливаючи па пристрасті
людини, може прискорити чи уповільнити пульс. Музика, спів можуть втамовувати біль, відволікати, схиляти до сну, надавати естетичне задоволення,
нормалізувати дихання та кровообіг, знімати втому та повертати бадьорість.
Нас цікавлять два види емпатії: співпереживання – тобто переживання суб'єктом тих відчуттів, які зазнає дитина в своєму оточенні, та співчуття –
переживання суб'єктом відчуттів іншого, інших почуттів. Прикладом співпереживання може бути хвилювання підлітка, яке вона відчуває під час відповіді товариша на підсумковому уроці, коли вона чекає своєї черги, а в цей час її товариш відповідає біля дошки. Прикладом співчуття може бути співчуття людині похилого віку, виявлення жалості, хоча ці вболівання можуть бути характерними не для всіх.
Можна припустити, що під час співпереживання суб'єкт переносить на себе чужі емоційні етапи та переживання відчуття іншого, як свої, оскільки такі
ж були в минулому досвіді суб'єкта та, головним чином, якщо вони передбачені
для неї в подальшому найближчому майбутньому.
Музичні здобутки викликають у підлітків певне відношення до соціальних явищ. Через їхній зміст вони пізнають життя й працю свого народу,
знайомляться з персонажами вітчизняної історії, поняттям Батьківщина, музика сприяє вихованню почуття патріотизму. У процесі спілкування з музикою потрібне підпорядкування інтересам колективу погодженість дій, виховуються почуття дружби й товариства, такі властивості особистості, як самовладання,
витримка, дисциплінованість, розвиваються чуйність й ініціатива. Спів поліпшує вимову, розвиває координацію голосу й слуху, зміцнює голосовий апарат, є своєрідним видом дихальної гімнастики. Музика впливає не тільки на слуховий аналізатор, але й на загальний стан усього організму, підсилює,