1.2.Вплив агротехнологічних факторів на продуктивність сільськогосподарських культур
Одним із сучасних напрямів підвищення урожайності та якості продукції рослинництва є впровадження у сільськогосподарське виробництво високих енергозберігаючих технологій із застосуванням регуляторів росту рослин.
Регулятори росту рослин (РРР) - це природні або синтетичні низькомолекулярні речовини, які при виключно малих концентраціях у рослинах (1-4)∙109 суттєво змінюють процеси їх життєдіяльності. Вони містять збалансований комплекс фіторегуляторів, біологічно активних речовин, мікроелементів.
Регулятори росту підвищують стійкість рослин до несприятливих факторів: критичних перепадів температур, дефіциту вологи, токсичної дії пестицидів, ураженню хворобами і пошкодженню шкідниками [11].
Обробка насіння та обприскування посівів регуляторами сприяють: розвитку більш розгалуженої кореневої системи; підвищенню зимостійкості озимих культур за рахунок збільшення вмісту цукрів та глибини залягання вузлів кущення; розвитку навколокореневої системи корисних еколого‐трофічних груп мікроорганізмів, у тому числі фосфатмобілізуючих і азотфіксуючих; підвищенню вмісту хлорофілу; біосинтезу білків; зменшенню ураження рослин хворобами; зниженню норм висіву насіння на гектар; зменшенню вилягання посівів; зменшенню мутагенної дії пестицидів і радіонуклідів; поліпшенню якості продукції; підвищенню врожайності на 12‐20 %.
Результати досліджень і виробничої перевірки свідчать про те, що застосування РРР у землеробстві є одним із найбільш доступних і високорентабельних агрозаходів для підвищення продуктивності основних сільськогосподарських культур та покращення їх якості. За ефективністю нові регулятори росту переважають кращі зарубіжні регулятори, в тому числі Агріскон (США), Вуксал (Німеччина), Лактофол (Болгарія), а також препарати іспанської фірми «Інагоросса» та деякі інші.
Дослідження Інституту мікробіології і вірусології НААН України засвідчили, що при сумісному використанні нових регуляторів росту з пестицидами для протруювання насіння їх дози внесення можливо зменшувати на 20 - 30% без зниження захисного ефекту, що забезпечує значну економію засобів [12].
За розрахунками, кожна грошова одиниця, витрачена на закупівлю і внесення регуляторів росту при передпосівній обробці насіння, окуповується прибавками урожаю у дослідах наукових установ у 35-40 разів, при обприскуванні посівів - у 20 - 25 разів.
За даними досліджень Кіровоградського інституту АПВ НААН, ефективність регуляторів росту залежить від способу їх внесення, культури, що вирощується, строків застосування. Так, обробка насіння пшениці озимої регуляторами росту сприяла підвищенню густоти стояння рослин при повних сходах на 29,0-32,2%, збільшенню вмісту цукру у вузлах кущення на 2,0 - 2,8%; зменшенню вилягання озимини в осінньо-зимовий період на 12,6 - 27,8%; зростанню урожайності на 0,32 т/га (7,1%). Обприскування посіву пшениці озимої Біоланом 20 мл/га підвищило її урожайність на 0,25 т/га (5,3%), прибутковість зросла на 217,4 грн/га за рівня рентабельності 137,9%.
Обприскування посівів соняшнику Трептолемом 20 мл/га і Радостимом 75 мл/га забезпечили приріст урожаю на 0,4-0,6 т/га; підвищення вмісту жиру у насінні на 2,7%.
При обробці насіння цукрових буряків Бетастимуліном М та Вегестимом прибавка урожайності коренеплодів становила відповідно 6,6 та 5,7 т/га, а прибутковість - 1069 та 920 грн/га. При обприскуванні посівів цукрових буряків у фазі змикання листя у рядках ефективність регуляторів росту зменшувалась відповідно до 3,6 та 3,5 т/га.
Результатами досліджень доведено, що сумісне внесення пестицидів регуляторів росту посилює ефективність протруйників (фунгіциди, інсектициди, гербіциди). Крім того, регулятори росту підвищують стійкість рослин до ушкодження сисними та гризучими комахами.
Регулятори росту використовують у вигляді водних робочих розчинів, які готують в день їх застосування. Дози їх на 1 га або 1 т насіння дуже малі, тому важливо, щоб вони були рівномірно розподілені в робочому розчині. Для цього в скляному або емальованому посуді попередньо готують маточні водні розчини цих препаратів. Для обробки 1 т насіння рекомендовану дозу регулятора росту розводять у 200-250 мл води; для обприскування 1 га посівів необхідну дозу препарату розчиняють у 1 л води [11].
Маточні розчини ретельно перемішують і вносять в 10 л інкрустуючого розчину, що вміщує пестициди і плівкоутворювач (на 1 т насіння), або в ємкість обприскувача і розводять водою з розрахунку витрати на 1 га 250-300 л.
Для обробки 1 т насіння колосових культур, гороху та сої потрібно до 10 л захисно-стимулюючого розчину, льону - 5 л, соняшнику - 15 л.
Для передпосівної обробки насіння зернових, олійних та технічних культур застосовують машини для протруювання ПС-10, ПСШ-5, «Мобітокс- супер», «Грамакс-В» тощо.
Обприскування посівів виконується водними розчинами регуляторів росту на великих площах штанговими обприскувачами марок ОПШ, ОП -2000-А, ОП - 2000-2, ОП - 2000-16, а на незначних ділянках -- ранцевими обприскувачами. Кращі строки обприскування регуляторами росту до 10-ї та після 17 годин.
Дослідами доведено, що обприскування рослин ріпаку регуляторами росту Біолан і Трептолем – 15 мл/га ефективне у фазі бутонізації. Це підвищує урожайність ріпаку на 15 ‐ 22 %.
Вивчений вплив Біомаксу і Бетастимуліну на ріст і розвиток рослин цукрового буряку у нормі 15 - 20 мл/га. Обприскування посівів, проводили у фазі 6 ‐ 8 листків змикання міжрядь. Обприскування посівів регуляторами росту поєднували з позакореневим підживленням та внесенням пестицидів для боротьби з хворобами і шкідниками рослин.
Доведено, що препарати Біомакс та Біолан сприяють зменшенню рівня захворюваності посівів цукрового буряку борошнистою росою на 20 ‐ 30 %, збільшенню врожаю на 40 ‐ 60 ц/га та підвищенню цукристості на 0,4 ‐ 1,2 %.
При застосуванні гербіцидів на посівах кукурудзі додають до водних розчинів регулятори росту Біолан або Зеастимулін - 15 мл/га. При їх застосуванні найкращий ефект достигається у фазі 8 ‐ 10 листків, при цьому підвищується стійкість посівів до несприятливих температур, посилюється розвиток листової поверхні на 15 ‐ 18 %, збільшує вміст хлорофілу в листках та протеїну і жирів у зерні, сприяє прибавкам урожаю зерна до 8 ‐ 12 ц/га (12 ‐ 19 %) та зеленої маси – на 60 ‐ 100 ц/га (14 ‐ 18 %).
Використовують обприскування і посівів соняшнику регуляторами росту Біолан та Трептолем у фазі 5 ‐ 6 пар листків у дозі 15 мл/га. При цьому спостерігається істотне зменшення ураження посівів основними хворобами. Така обробка сприяє підвищенню врожайності на 12 ‐ 18 %, також збільшує вміст олії в насінні на 0,3 ‐ 0,9 % та вихід її на 0,8 ‐ 1,5 ц/га (13,6 ‐ 24,5 %). Наукова та виробнича перевірка використання регуляторів роступри вирощуванні соняшника в Одеській, Херсонській, Миколаївській та Дніпропетровській областях підтвердила їхню високу економічну ефективність. Обприскування посівів регуляторами росту на сої забезпечує високу ефективність у фазі бутонізації. Біосил (15 мл/га), поряд з підвищенням урожайності на 13 ‐ 18 %, сприяв збільшенню в зерні сої білку і жирів. Доведений вплив також на посилення симбіотичної азотфіксації бульбочковими бактеріями, що сприяє збільшенню врожаю та вмісту протеїну.
Під впливом біостимуляторів на 15‐20 % зростає кількість бобів та висота їх утворення на стеблах рослин [9].
Одночасна дія двох полімерів підвищує осмотичний тиск, направлений
середину клітини; змінює білковий обмін, що виражається в синтезі стресових білків, а також в підвищенні кількості цукру в рослині. Ці зміни роблять організм рослини більш стійким до несприятливих умов навколишнього середовища; рослини краще переносять жару та холод, а також стрес після обробки пестицидами. Продукти розпаду полімерів використовуються рослинами як елементи живлення.
Дослідами Уманського державного аграрного університету встановлено вплив біостимуляторів росту Емістиму С і Агростимуліну внесених окремо і сумісно з гербіцидом Дікопуром на основні фізіологічні показники озимої пшениці. В процесі досліджень з'ясовано, що динаміка формування фотосинтетичного апарату рослин озимої пшениці залежить від норми гербіциду, сумісної дії його з біостимуляторами росту. Зокрема, при застосуванні Дікопуру в дозах 0,7; 1,0; 1,5; 2,0 л/га площа листкової поверхні рослин становила відповідно 100; 102,5; 102,5; 103,3% до контролю, тобто найкраще наростання площі листкової поверхні спостерігалося при найвищій нормі Дікопуру — 2,0 л/га.
Внесення гербіциду Дікопуру сумісно з Емістимом С та Агростимуліном в нормах 5 мл/га стимулювало наростання площі листкової поверхні рослин озимої пшениці. Але найбільша площа листкової поверхні рослин була у варіантах з Дікопуром внесеного в нормах 1,5-2,0 л/га, на цих варіантах площа листкової поверхні рослин збільшувалось на 5,8-6,6% проти контролю[21].
Збільшення площі листкової поверхні при сумісній дії гербіциду і біостимуляторів росту покращення умов мінерального живлення і вологозабезпеченості забезпечується за рахунок послаблення конкуренції з боку бур'янів та дії біостимуляторів росту на ріст кореневої системи.
Таким чином, внесення Емістиму С і Агростимуліну сумісно з гербіцидом дікопуром посилює фотосинтетичну активність рослин озимої пшениці, зокрема, зростає вміст хлорофілу у листках і збільшуються показники чистої продуктивності фотосинтезу, що в свою чергу збільшує врожайність зерна озимої пшениці [11].
Проведені польові досліди Уманського державного аграрного університету доказали позитивний вплив регуляторів росту на рослини сої при передпосівній обробці насіння. При цьому витрати регуляторів росту рослин, Емістим С, Івін, Агростимулін, складали 10 мл. і 10 л води із розрахунку на 1 т насіння. Вже на перших етапах росту і розвитку рослин сої спостерігається позитивний вплив передпосівної обробки насіння де висота рослин переважає контрольні на 0,5-2,5 см.
Від інтенсивності ростових процесів залежить і формування і асиміляційного апарату рослин. В дослідних варіантах під випливом передпосівної обробки насіння асиміляційна поверхня збільшувалась на 6,3-9,0 тис. м2/га. При цьому чиста продуктивність фотосинтезу сої в дослідних варіантах складала 5,87-6,36 г/м2 за добу, а в контролі — 5,71 г/м2 за добу.
Завдяки посиленню ростових процесів і кращому розвитку сої під впливом передпосівної обробки насіння регуляторами росту на дослідних рослинах утворилась більша кількість бобів. У дослідних варіантах на одну рослину в середньому приходилось від 24,5 до 29,3 боба, а в контролі — 21,5. Таким чином, урожайність зерна сої в дослідних варіантах в порівнянні з контролем була вищою на 1,9-4,9 ц/га [18].
Отже, серед досліджуваних регуляторів росту, які використовувались для передпосівної обробки насіння сої, найбільш ефективним практично за всіма показниками виявився Івін і в меншій мірі — Агростимулін.
1.3. Обробіток грунту: порядок та значення
Обробіток грунту — це сукупність прийомів механічної дії на верхній шар ґрунту, з метою підвищення його родючості та оптимізації умов для розвитку рослин. Подрібнення орного шару дозволяє поліпшити водо- і повітропроникність землі, активувати діяльність мікроорганізмів, захистити поле від бур'янів і хвороб.
Вибір підходу до обробітку грунту залежить від кліматичних особливостей регіону, біологічних характеристик вирощуваної культури та її вибагливості.
Прийоми обробітку грунту різняться між собою ступенем впливу на грунт, глибиною, рівнем подрібнення і типом використовуваної техніки. Класичним методом є відвальна пропашка, однак зараз все частіше аграрії віддають перевагу більш щадним способам, таким як мінімальна, нульова обробка і Strip-Till.
Класичний відвальний обробіток грунту
Даний метод полягає в механічному впливі на ґрунт відвальним плугом з оборотом орного шару і кришенням землі. Середньою глибиною пропашки вважається 20 сантиметрів, все що більше вже відноситься до глибокого обробітку.
Цей параметр, а також напрямок оранки, повинен визначати агроном. І тут будуть дуже доречні знання в сфері рослинництва, тому що необхідно враховувати особливості вирощуваної культури, засміченність поля бур'янами і наявність шкідників або хвороб. Отримати ці знання ви можете за навчальною програмою "Агрокебети".
Також не варто забувати, що класичний плуговий обробіток, особливо глибокий, значно пошкоджує структуру верхнього шару грунту. Тому, якщо ділянці властиві скупчення талих вод і ерозійні процеси, то можливо варто вибрати інший тип обробітку, або задати іншу глибину.
Безполицевий обробіток грунту
Цей вид оранки відрізняється від відвального тим, що розпушування грунту здійснюється без обороту пласта землі. Таким чином на її поверхні залишаються пожнивні відходи від попередньої культури. Завдяки цьому знижується ризик виникнення ерозії, а також підвищується активність мікроорганізмів, і як наслідок - зростає родючість ділянки і врожайність культури.
Переваги безполицевого способу обробітку:
Агрегати дизельні для безвідвальної оранки можуть працювати в будь-яку погоду, в той час як інші - тільки в суху;
Економія палива, часу і робочої сили;
Користь від подрібнених рослинних залишків. Захисний шар з органіки допомагає утримувати вологу в ґрунті і мінімізує ризик виникнення ерозійних процесів (водних і вітрових).
Незважаючи на вагомі переваги, є у безполицевого обробітку і свої недоліки:
Вартість переходу на нову технологію. Для оранки таким методом потрібна відповідна техніка, яка дорожча за стандартні агрегати;
Навчання персоналу. Ефективність безполицевого обробітку безпосередньо залежить від дотримання трьох основних положень: глибина оранки, швидкість руху трактора, точна настройка агрегату під конкретне поле. Недотримання будь-якого з них робить цю технологію марною. Тому, дуже важливо донести всі ці моменти до працівників. Про те, як ефективніше взаємодіяти з персоналом, ми вже говорили в нашій статті "Що лежить в основі управління персоналом".
Також варто враховувати, що в деяких випадках одного лише безполицевого обробітку буде недостатньо. Цю проблему допоможе вирішити комбінований підхід, тобто застосування оранки різної глибини в певній послідовності.
Нульовий обробіток ґрунту (No-Till)
Нульовий обробіток грунту має на увазі повну відмову від оранки. Замість цього поле вкривають товстим шаром мульчі (подрібнені залишки рослин). Вона надійно захищає верхній шар грунту від ерозії, утримує вологу і активізує мікрофлору.
Також, з огляду на те що мульча складається з органіки, в грунті збільшується концентрація гумусу і фосфору, завдяки чому зростають показники врожайності.
Одна з ключових переваг No-Till технології — економія ресурсів. У країнах, де вона активно використовується (США, Аргентина, Канада, Бразилія, Австралія) провели дослідження, результати яких такі:
Витрати на оплату праці знизилися в 1,5 рази;
Витрати на паливо і мастильні матеріали — в 2 рази;
Витрати на обладнання — в 1,5 рази;
В цілому виробничі витрати скоротилися на 12%;
Врожайність підвищується в 2-3 рази.
З недоліків нульового обробітку варто відзначити велику кількість бур'янів в перші кілька років впровадження технології. Справа в тому, що мульча створює комфортні умови не тільки для сільськогосподарських культур, а й для шкідників. Так що на перших етапах доведеться активно обробляти поле гербіцидами.
Також, не варто забувати, що No-Till допомагає утримати вологу в ґрунті, тому його застосування на перезволожених полях може надати зворотний ефект. Виходом може стати установка якісної дренажної системи, що природно спричинить за собою додаткові витрати.
Обробіток грунту за технологією Strip-Till
Strip-Till — це різновид щадящого обробітку грунту. Ідея методу полягає в смуговому розпушуванні прикореневого шару і внесення добрив за один хід. При цьому між рядками залишається незайманий грунт, що зберігає свою структуру, за рахунок чого не порушується повітро-і водопроникність грунту.
Дана технологія є гібридом традиційної оранки та нульового обробітку. Найчастіше її застосовують при вирощуванні таких культур як кукурудза, рапс і цукровий буряк.
Переваги Strip-Till:
-Економія ресурсів і часу за рахунок виконання декількох операцій за один хід;
-Добрива вносяться відразу в прикореневу зону, так що в більшості випадків додаткова підгодівля не потрібна;
-Приблизно 60% поля — необроблювані міжряддя, які постачають в рядки вологу і поживні мікроелементи.
Для застосування даної технології потрібен потужний трактор, оскільки ніж при розпушуванні поглиблюється на 20 сантиметрів, що потребує суттєвої тяги. Також фахівці радять використовувати Strip-Till в поєднанні з навігаційним обладнанням, щоб було легше знаходити рядки серед міжряддя і вирощувати проміжні культури. Про навігаційні системи в аграрному секторі, та інші корисні технології ми вже розповідали в нашій статті "Смарт-технології в агроменеджменті".
Вибір способу обробітку грунту залежить від клімату, характеристик поля і виду вирощуваної культури. З огляду на руйнівну силу ерозії на українських землях (як вітрової, так і водної), все більше аграріїв віддають перевагу щадним технологіям (Strip-Till, No-Till, безполицева). Однак, лідируючі позиції як і раніше займає класична відвальна оранка.
1.4.Вплив різних способів обробітку ґрунту на урожайність та якість сільськогосподарських культур
Кінцевим показником оцінки різних систем обробітку ґрунту, як і інших агротехнічних заходів, є кількість і якість урожаю сільськогосподарських культур, який відображає дію на рослину усіх умов вирощування, що змінюються також за допомогою обробітку ґрунту [13].
Загальновідомо, що обробіток ґрунту впливає на урожай, але питання про те, яким він має бути під певну культуру, ще багато в чому спірний. Один і той же спосіб може по–різному проявити себе в різних агрокліматичних умовах [14].
Позитивний вплив безполицевого, мінімального і полицевого обробітку на продуктивність сільськогосподарських культур виявлено у багатьох наукових установах. При цьому при мінімізації обробітку ґрунту врожайність сільськогосподарських культур не лише не знижується, але, у ряді випадків, навіть збільшується при загальному зменшенні енерговитрат на обробіток [15-17]. В той час дослідження Д.С. Васильева, B.C. Марина [18] показали, що оранка в порівнянні з поверхневим обробітком ґрунту забезпечує отримання більш високих урожаїв сільськогосподарських культур, але веде до істотного зниження вмісту гумусу в орному шарі і зростання засміченості посівів [18]. C.B. Шайкин [19] відмічає, що продуктивність озимого жита залежно від системи обробітку ґрунту не зазнавала значних змін. Проте, в середньому за роки досліджень врожайність озимої культури за полицевого способу основного обробітку ґрунту була вища, ніж за безполицевого на 0,10 т/га і на 0,26 т/га – мінімальної поверхнево. Застосування мілкого обробітку в Лісостепу знижує врожайність озимих культур в порівнянні з системами, де застосовувалися періодичний або постійно глибокий обробіток ґрунту [19,20]. Такої ж думки притримується і В.В. Манейлов [21], стверджуючи, що мінімізація обробітку ґрунту під озиму і яру пшеницю в паровій ланці сівозміни негативно на врожайність цих культур [21].
Врожайність пшениці озимої за мілкого і безполицевого обробітку ґрунту зменшується на 2,1–2,6 ц/га в порівнянні з оранкою [22]. A.A. Прохоров та інші [23] стверджує, що мінімальний обробіток ґрунту забезпечує краще накопичення вологи і підвищує врожайність зернових культур на 1,5–3,5ц/га. О.Ю. Горячев [24] при вивченні впливу різних систем обробітку ґрунту виявив істотну перевагу поверхневого обробітку на врожайності озимих культур перед оранкою. Різниця у врожайності по поверхневому обробітку ґрунту в порівнянні з оранкою склала 5,4 ц/га [24].
За даними А.Б. Мурашкиной [25] можна зробити висновок про те, що обробіток ґрунту має істотний вплив на врожайність пшениці озимої. Вологозабезпеченість посівів озимих культур в роки досліджень також істотно впливала на врожайність культури. У вологі роки врожайність озимини була вища за безполицевого обробітку ґрунту, а в посушливі за мілкого обробітку [25].
Врожайність пшениці ярої нестійка по роках, що обумовлено коливаннями гідротермічних умов і недостатньої вологозабезпеченістю в посушливі роки. Завдання обробітку ґрунту, у зв'язку з обробітком пшениці ярої полягає в тому, щоб створити максимальні запаси продуктивної вологи в коренемісткому шарі, зберегти її до моменту активного заствоєння рослинами і раціонально використати на формування врожаю. Чутливість пшениці ярої на глибину, способи, заходи і їх поєднання в системі обробітку ґрунту неоднозначна, що в першу чергу визначається супутніми умовами обробітку культури [26,27]. 31 Н.В. Светкина [28], при вивченні впливу систем основного обробітку ґрунту в умовах степового Заволжья, відмічає деяке зниження врожайності пшениці ярої за мінімального обробітку ґрунту в порівнянні з оранкою. Проте за несприятливих погодних умов вегетаційного періоду в окремі роки досліджень мінімальний обробіток забезпечув прибавку врожаю пшениці ярої [28]. За даними К.І. Карповича [29] урожайність пшениці ярої, що йде в сівозміні за озимим житом за мінімального обробітку, знижується на 6,3 ц/га в порівнянні з оранкою на не удобреному фоні, а на удобреному, на 5,2 ц/га [29]. Л.Ф. Лигастаева [26] наводить дані досліджень про позитивний вплив на врожайність пшениці ярої плоскорізного розпушування на 20–22 см і щілювания на тлі мілкого обробітку. «Нульовий» обробіток з щілюванням в перший рік застосування підвищував врожайність пшениці ярої по кукурудзі на 0,3 ц/га, в другий рік знижував її врожайність на 0,6 ц/га [26].
Багаторічними дослідженнями Г.І. Казакова [30] встановлено, що в умовах Самарської області ефективність систем обробітку ґрунту під пшеницю яру змінювалася залежно від ґрунтово–кліматичних умов, видів сівозмін і погодних умов, врожайність ярої пшениці в лісостеповій зоні, як за полицевого, так і за безполицевого обробітку ґрунту була однаковою. Зменшення глибини обробітку ґрунту супроводжувалося деяким зниженням врожайності, а дискування і особливо «нульовий» обробіток щорічно призводили до достовірного зниження врожайності зерна в порівнянні з оранкою. При цьому головна причина зниження врожайності на тлі мілкого обробітку або при виключенні осінніх механічних обробок в лісостепу – погіршення водного і поживного режимів ґрунту і збільшення засміченості посівів бур'янами. Усі інші чинники родючості не мали істотних відмінностей по системах обробітку ґрунту [30]. Під час досліджень технології вирощування пшениці ярої в умовах степу М.В. Васильев [30] відмічає, що зменшення глибини основного обробітку ґрунту супроводжується зменшенням врожайності пшениці ярої. Суперечність оцінок глибини, способів, прийомів і систем обробітку ґрунту по їх 32 впливу на врожайність сільськогосподарських культур дають основу для проведення подальших досліджень в цій області [18].
РОЗДІЛ ІІ. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика грунтових та погодних умов
Дерново-підзолисті глеюваті піщані мають незначне поширення. Типовою рисою цієї групи ґрунтів з позиції їх морфології є наявність добре виражених ознак опідзоленості, що простежуються у чіткій диференціації ґрунтового профілю. У дерново-підзолистих глеюватих ґрунтах з поверхні до глибини 18– 24 см залягає сірий малоущільнений, грудкувато-пилуватий гумусово-елювіальний горизонт (НЕ). Під ним залягає жовтуватий з білястими і сірими плямами елювіальний горизонт (РЕ), що доходить до глибини 35–65 см. Глибше залягає ілювіальний горизонт (Iql). Це жовтувата порода з тонкими суглинковими прошарками (до 5 см), що з глибиною зникають і він поступово переходить у материнську породу Рql. Глеюваті легкосуглинкові ґрунти мають добре виражений елювіальний, а також щільний, в’язкий у зволоженому стані ілювіальний горизонти.
Погодні умови в роки досліджень характеризувались нестабільним температурним режимом весняного періоду, що призвело до тривалого проростання насіння (13-18 днів) та нерівномірності сходів. Тому, є важливим визначити оптимальні строки його сівби спрямовані на зростання енергії проростання і дружності сходів.
2.2. Матеріали і методика проведення досліджень
Найкращими |попередниками анісу звичайного є пар, озимі культури, ранні просапні, зернобобові, кукурудза на силос. Культура потребує високоякісного обробітку грунту. Одразу після збирання попередника грунт обробляли дисковим знаряддям на глибину 4-5 см, через 2-3 тижні проводили оранку на глибину 25-27 см. Під зяблеву оранку вносили мінеральні добрива (150-200 кг/га аміачної селітри і 200 кг/та суперфосфату). Гній вносили під попередник. Навесні поле боронували у 2-3 сліди.
Висівали аніс звичайний овочевими сівалками рано навесні за схемою 0,45Х0,20. Насіння загортали на глибину 1 см. Мінімальна кількість насіння одного зразка сорту становила 50г. Параметри ділянки 1,35Х4,0. У міру появи бур'янів проводили досходове та післясходове боронування. При появі 3-4 пар листків проводили боронування на глибину 4-5 см з підживленням азотними і фосфорними добривами по 20-30 кг\га. Водночас із боротьбою з бур 'янами проводили формування густоти рослин.За формуванням розетки у фазі від 3-4 до 6-7 листків проводили три культивації в міжряддях на глибину 8-10 см.
Збирання врожаю проводили, коли насіння в центральних зонтиках досягло воскової стиглості(за побуріння 50-75% зонтиків). Рослини косили у валки та обмолочували через 3-5 днів, коли вологість насіння знижувалась до 13-15%. Після збирання насіння підсушували до вологості не більше 12%
РОЗДІЛ ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
3.1.Схожість та виживання рослин анісу звичайного
Погодні умови в роки досліджень характеризувались нестабільним температурним режимом весняного періоду, що призвело до тривалого проростання насіння (13-18 днів) та нерівномірності сходів. Тому, є важливим визначити оптимальні строки його сівби спрямовані на зростання енергії проростання і дружності сходів [31-36].
Результати досліджень свідчать про вплив строків сівби на схожість насіння анісу, яка була найвища за сівби 25 квітня - 92,6 % (табл. 3.1). Зазначиний прийом технології сприяв кращому виживанню рослин анісу звичайного (94,6 %).
Таблиця3.1
1 2 3 4 5