Ім'я файлу: Хриплива_ФБ-101_Реферат_ВВП_України.docx
Розширення: docx
Розмір: 66кб.
Дата: 24.11.2020
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

ФАКУЛЬТЕТ ФІНАНСІВ

БАНКІВСЬКИЙ БІЗНЕС

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Вступ до спеціальності: Основи економічної науки»

на тему:

«Внутрішній валовий продукт України»

Студента групи: ФБ-101

Хрипливої Владислави Вадимівни

Викладач:

Мельник Олексій Михайлович

КИЇВ

2020

ЗМІСТ

1. СУТНІСТЬ ВВП ТА МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ 3

2. СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ВВП В УКРАЇНІ В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 5

ВИСНОВОК 10

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 12

Нині роль кожної держави у світі визначається, насамперед, її економічною могутністю. А для того, щоб визначити її, необхідна система надійних взаємозумовлених показників. В економічній теорії та у господарській практиці використовують безліч форм виміру суспільного продукту. Це зумовлено різними теоретичними підходами до характеристики виробництва, багатоманітними стадіями руху продукту та відмінними методиками статистичних розрахунків. Проте, основним результативним показником функціонування національної економіки, згідно з останнім (переробленим) варіантом системи національних рахунків 1993 р., слугує валовий внутрішній продукт (ВВП)

Валовий внутрішній продукт держави - це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у даній країні впродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). Він дозволяє виміряти економіку у грошах та показує, скільки товарів і послуг вироблено в державі за рік. Цей показник зазвичай використовується для приблизної оцінки доходу на душу населення. Вперше ВВП був розрахований економістом Саймоном Кузніцом в 1934 році для доповіді про національний дохід США.

Говорячи про кінцеві товари і послуги, маємо на увазі готову продукцію, яка покидає процес виробництва придатною для задоволення потреб кінцевих споживачів. Вона представлена споживчими товарами й послугами, а також інвестиційними товарами (такими, що купуються виробниками як засоби праці, тобто будинками, спорудами, машинами, обладнанням тощо)

1. СУТНІСТЬ ВВП ТА МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ


На початку 1995 року Україна перейшла від статистики балансу народного господарства до прийнятої в усьому світі системи національних рахунків (СНР), яка відображає динаміку найважливіших процесів і явищ в економіці: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів. Вона застосовується в умовах ринкових відносин та відображає узагальнену картину розвитку економіки на макрорівні.

Одним з базових показників СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП), який, в свою чергу, поділяють на:

  • номінальний ВВП (ВВПн) - це загальний обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва. Він одночасно віддзеркалює кількість вироблених товарів і послуг, та рівень їхніх цін. Тобто на його динаміку впливають як зміни у фізичному обсязі виробленої продукції, так і зміни рівня цін.

  • реальний ВВП (ВВПр) – це загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах, які приймаються за базу. Саме цей показник дає змогу судити про зміни у фізичному обсязі продукції, а отже й про стан справ в економіці країни. Тобто на його величину впливає лише зміна обсягів виробництва.

Визначають ВВП, як суму первинних доходів, розподілених економічними одиницями-резидентами між виробниками товарів та послуг. Розрахувати його можливо трьома способами:

1) за виробництвом (виробничий метод);

2) за витратами (метод кінцевого використання);

3) за доходами (розподільчий метод).

  • Виробничий метод розрахунку ВВП — це обчислення обсягу національного продукту за сумую доданих вартостей усіх суб'єктів господарювання, розташованих на території держави, незалежно від їх національності. Цей метод ґрунтується на тому факті, що вартість кожного товару складається з двох основних компонентів:

1) вартості спожитих предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії), або просто перенесеної вартості;

2) доданої вартості (частина вартості товару, що виражає безпосередній внесок конкретного виробника у загальний процес створення готового продукту).

  • Метод кінцевого використання — це обчислення обсягу національного продукту за сумою грошових витрат споживачів кінцевої продукції (домогосподарств, підприємців, держав)

  • Розподільчий метод розрахунку ВВП — це обчислення обсягу національного продукту за сумою факторних доходів, тобто первинних доходів, одержаних усіма учасниками його виробництва.

Усі методи обчислення ВВП дають однаковий результат, бо видатки (те, що витрачено на купівлю продукту), є доходом для тих, хто вклав людські й матеріальні ресурси у виробництво та продаж товару на ринку.

Для визначення ВВП за видатками підсумовують усі їх види на кінцеві товари і послуги – споживчі видатки населення, інвестиційні видатки фірм, державні закупівлі товарів і послуг та чистий експорт. Підсумувавши чотири групи видатків, отримуємо ринкову вартість річного обсягу вітчизняного виробництва.

ВВП – дуже важливий показник функціонування національної економіки. Однак потрібно усвідомлювати, що він дещо занижує реальний обсяг вітчизняного виробництва. По-перше, ВВП не враховує результатів економічної діяльності в тіньовому, або підпільному, секторі національної економіки. Окремі представники яких втягнуті в нелегальну діяльність – торгівля і виробництво наркотиків, лихварство і шахрайство. Доходи, отримані від такої діяльності - приховують. Проте більшість учасників тіньової економіки веде легальну діяльність, але не повідомляє про неї, щоб не сплачувати податки.

За оцінками Світового банку, в тіньовій економіці України виробляється до 50% усієї продукції.



Рис. 1.1. Відсоток тіньової економіки у ВВП деяких країн


2. СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ВВП В УКРАЇНІ В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ


Ринкова реформа в Україні почала розгортатися в умовах виключно глибокої соціально-економічної кризи. Протягом останніх років науковці приділяють багато уваги саме закономірностям і протиріччям економічної трансформації в країни, що свідчить про підвищений інтерес до українських реформ(курс на радикальні економічні перетворення проголошений у 1994 році), за допомогою яких країна спромоглася досить помітно просунутися вперед – вивести господарство з гіперінфляції (надмірного збільшення кількості паперових грошей з наступним їх швидким знеціненням) та закласти фундамент для системних перетворень.

У 1997 році в Україні здійснювалися перетворення в національному господарстві, спрямовані на реалізацію курсу економічних реформ, за рахунок чого забезпечувалася більш сприятлива макроекономічна ситуація, ніж у 1996 році. Головною позитивною ознакою того часу є тенденція до стабілізації обсягів ВВП, промислового та сільськогосподарського виробництва.

Збереглися і набули розвитку деякі позитивні тенденції, пов'язані перш за все з грошовою стабілізацією, уникненням інфляційних джерел покриття бюджетного дефіциту та посиленням довіри населення до гривні, зниженням рівня інфляції, яка перестала бути головним негативним фактором, що впливає на спад виробництва.

У другій половині 1997 року, поступово уповільнювався темп падіння обсягу ВВП. Наприклад, за період з 1990 року по 1996 рік темпи падіння виробництва ВВП у середньому за рік складали 13%, а в 1997 році – лише 3,2%, тоді коли його номінальна величина, за попередніми оцінками, становила 92,5 млрд. грн.

Головною складовою скорочення обсягів ВВП було та є зниження виробництва валової доданої вартості (ВДВ) по галузях економіки. Так, відбулося падіння ВДВ промислового виробництва в номінальному обчисленні – на 0,9%, в реальному – на 1,2%. Це відбулось через скорочення валового випуску та зростання матеріаломісткості виробництва (проміжного споживання).

Зараз, як і тоді, на пропорції формування ВВП по доходах суттєво впливає політика (сфера заробітної плати та податків). Ці зміни стосуються передусім зниження частки оплати праці найманих працівників і підвищення частки чистих податків на виробництво та імпорт. В Україні показник частки оплати праці найманих працівників у ВВП мав найменше значення у 1993 і 1994 роках, і складав відповідно 38,5% і 39,7% проти 53,1% у 1990 році. Збільшуватись цей показник почав у 1995. А у 1997 році питома вага оплати праці у ВВП склала 47,57%, що на 6,43% нижче, ніж у 1990 році. Пов'язано це було із заходами щодо стримування заробітної плати в умовах жорсткого режиму економії державних коштів, які призвели до підриву особистого споживання та особистого і сукупного попиту, що відповідно скоротило пропозицію.

Аналіз пропорцій формування ВВП по доходах свідчить, що хоча у 1995-1997 роках і проводилася більш зважена соціальна політика, проблема скорочення особистого попиту зберігається і негативно впливає на економічний розвиток. За сучасних умов від підвищення заробітної плати значною мірою залежить розв'язання проблеми стимулювання сукупного попиту та вихід країни з кризи.

Показники
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997

У фактичних цінах, млн. крб.
(млн. грн.)

ВВП
-
-
5,03
148,3
1203,8
5451,6
80510
92484

У тому числі:
























оплата праці найманих працівників (1)
-
-
2,57
57,1
477,9
2371,4
36149
43993

валовий прибуток і змішаний дохід (2)
-
-
2,41
79,9
517,6
2038,9
28903
27775

чисті податки на виробництво та експорт-імпорт (3)
-
-
0,05
11,27
208,3
1041,3
15458
20717

У процентах

ВВП
100
100
100
100
100
100
100
100

У тому числі:
























(1)
53,1
58,9
51,1
38,5
39,7
43,5
44,9
47,6

(2)
38,5
44,5
47,9
53,9
43,0
37,4
35,9
30,0

(3)
8,4
-3,4
1,0
70,6
17,3
19,1
19,2
22,4

Таблиця 2.1. Структура та динаміка формування ВВП по доходах в
Україні у 1990-1997 роках (за матеріалами Міністерства економіки України та НДЕІ)

Розглядаючи динаміку показника кінцевих споживчих витрат у 1992-1998 роках у складі ВВП України у порівняльних цінах з використанням дефлятора ВВП (коефіцієнт переведення економічних показників, розрахованих у поточних цінах, у ціни порівнюваного (базового) періоду), необхідно зазначити, що протягом цього періоду спостерігається щорічне зниження кінцевих споживчих витрат та зберігається скорочення частки валового нагромадження.

Проте в обсязі ВВП України має місце й негативна тенденція подальшого скорочення інвестицій на приріст основних фондів (з 27,4% у 1992 році - до 18,4% у 1997 році). Це пояснюється продовженням скорочення капітальних вкладень та зменшенням бюджетного фінансування економіки.

Також, варто зазначити, що останнім часом в Україні спостерігається скорочення запасів матеріальних обігових коштів, але розглядати це як виключно позитивну тенденцію не можна, оскільки причиною є нестача у підприємств обігових коштів, обумовлена відсутністю інвестування і кредитування.

Нині економіка України перебуває у фазі пожвавлення. Найбільший темп спаду реального ВВП спостерігався в 1994 р., коли він становив майже 23 %. Основною причиною цього була гіперінфляція, яка "з'їла" оборотні кошти підприємств і позбавила їх інвестиційних джерел для розвитку виробництва.



Рис. 2.1. Динаміка
реального ВВП та реального ВВП на душу населення в Україні за період 1990-2002 рр.

Як видно з динаміки реального ВВП, Україна значною мірою втратила свій економічний потенціал, що був нагромаджений за роки перебування в складі СРСР. Це пояснюється переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки. Проте, незважаючи на труднощі, пов'язані з перебудовою економіки, Україна все ж поступово оновлює структуру виробництва та активно розбудовує ринкову інфраструктуру, яка сприяє розвитку бізнесу в Україні.

ВИСНОВОК


За офіційним визначенням, валовий внутрішній продукт - один із найважливіших показників розвитку економіки й основний показник сумарного обсягу виробництва товарів та послуг.

Валовий внутрішній продукт, обчислений у поточних ринкових цінах, називається номінальним ВВП. ВВПн одночасно віддзеркалює як кількість вироблених товарів і послуг, так і рівень їхніх цін. Інакше кажучи, на динаміку номінального ВВП впливають як зміни у фізичному обсязі виробленої продукції, так і зміни рівня цін. За офіційною статистикою ВВПн в Україні майже завжди має приріст завдяки девальвації гривні, зростанню відпускних цін на імпортні та вітчизняні товари, а також катастрофічному зростанню тарифів на житлово-комунальні послуги. Часто буває так, що фізичний обсяг ВВП скорочується, а номінальний ВВП збільшується за рахунок зростання цін. Проте справжню картину економіки розкриває реальний ВВП, вирахуваний у незмінних (постійних) цінах базового року. Саме цей показник дає змогу судити про зміни у фізичному обсязі продукції, а отже й про стан справ в економіці країни. Аналіз динаміки реального ВВП показує, що періоди його зростання чергуються з періодами скорочення.

Валовий внутрішній продукт, як уже зазначалося, обчислюють трьома методами:

1) за видатками (як суму видатків покупців на придбання товарів і послуг);

2) за доходами (як суму грошових доходів, отриманих від виробництва продукції у цьому році);

3) за галузями (як суму доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва товарів і послуг).

Аналіз процесів виробництва, розподілу і використання валового внутрішнього продукту в Україні дає змогу зробити такі висновки:

  • високий рівень податків стримує розвиток вітчизняного виробництва;

  • вкрай звужені інвестиційні можливості гальмують перехід до економічного зростання в багатьох галузях економіки;

  • зберігається платіжна криза, що погіршує фінансовий стан підприємств, стримує розвиток виробництва, сприяє бартеризації економіки та її тінізації;

  • існують проблеми зі збутом вітчизняної продукції внаслідок її високої собівартості, неконкурентоспроможності на зовнішніх ринках;

  • створено макроекономічні умови для стабілізації виробництва;

ВВП не лише підсумовує економічне функціонування, а й відіграє виняткову роль у механізмі регулювання ринкових процесів, слугує передумовою для застосування стимулюючих, антиінфляційних методів монетарної і фіскальної політики. Всі регулюючі заходи уряду мають бути підпорядковані забезпеченню заданої величини ВВП. Саме на основі його динаміки та структури визначається рівень розвитку макроекономічної системи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Географія та основи економіки в школі. 2004. - Бицюра Ю.

  2. Валовой внутренний продукт. www.gks.ru.

  3. Загальна економіка. 1995 - За редагування І.Ф. Радіонової.

  4. Краткие методологические пояснения. www.cisstat.com.

  5. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. вузів. 2000. - С.Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. За ред С. Будаговської. - К.: Основи,

  6. Система національних рахунків: Навчальний посібник КНЕУ, 2001. -Моторин Р.М., Моторина Т.М.

  7. Моделювання динаміки та фактори державного регулювання валового внутрішнього продукту. Економіка України. 2003. - Панчишин С.

  8. Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2001 - Осауленко О.

  9. Виробництво валового внутрішнього продукту в Україні. 2004. - Піщейко В.О.

  10. Макроекономічний аналіз. Навчальний посібник КНЕУ. 2000. - Пухтаєвич Г.О.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас