1   2   3
Ім'я файлу: Курсова Собівартість продукції і методи її планування 15_05_2020
Розширення: docx
Розмір: 115кб.
Дата: 31.10.2021
скачати

Зарубіжні методи калькулювання та планування собівартості продукції.

Звертаючись до практики зарубіжних країн, можна виділити наступні системи управління витратами: «АВС-метод», «TargetCosting», «KaizenCosting», «Кост-кліринг», «CVPаналіз», «Justintime», ФВА, «Бенчмаркінг» витрат та інші.

«АВС-метод» (ActivityBasedCosting) – облік витрат на основі видів діяльності. Переваги даного методу наступні:

  • підвищення обґрунтованості віднесення накладних витрат на конкретний продукт;

  • точніше калькулювання собівартості; забезпечення взаємозв’язку отриманої інформації з процесом формування витрат.

Метод «Target Costing» розглядає собівартість як величину, до якої повинна прагнути організація, щоб запропонувати ринку конкурентний продукт. Він застосовується на етапі проектування нового виробу або модернізації застарілої продукції.

Дана система формування собівартості ефективна в умовах, коли підприємство займається самостійною науково-дослідницькою діяльністю, здійснює розробку, виробництво товару, а отже, може безпосередньо впливати на рівень витрат на всіх етапах життєвого циклу товару. З урахуванням специфіки функціонування сучасних українських підприємств, на нашу думку, дана методика, є малоефективною.

Прямим продовженням системи «Target Costing» є метод управління витратами «Kaizen Costing». Перевагою кайзен-костингу є те, що він забезпечує постійне зменшення витрат і утримання їх на заданому рівні, а основним недоліком є необхідність мотивації працівників і корпоративної культури. Взаємодія методів таргет-костингу та кайзенкостингу дасть змогу ефективно управляти собівартістю. Метою методу «Кост-кліринг» є швидке скорочення витрат підприємства. Недоліком кост-клірингу є значна жорсткість, бо він передбачає зменшення витрат на заробітну плату і скорочення персоналу.

Ще одним методом управління витратами є «CVP-аналіз», тобто, аналіз точки беззбитковості. Перевагами даного методу є простота, наочність і оперативність. Недоліками даного методу є поділ витрат підприємства на змінні, які лінійно залежать від обсягу продукції, і постійні, які від нього не залежать, що на практиці зробити досить складно [14].

В основу системи «Just in time» покладений принцип: «нічого не буде зроблено, поки в цьому не виникне необхідність». Використання цієї методики дозволяє підприємству позбавитися від зайвих витрат шляхом скорочення непродуктивних витрат [13].

Ще однією системою управління витратами, яка набирає популярності останнім часом, є функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Мета ФВА – розвиток корисних функцій при оптимальному співвідношенні між їх значимістю для споживачів та витратами на їх здійснення. Важливим інструментом аналізу конкурентоспроможності підприємства є «Бенчмаркінг».

Основний зміст та мета бенчмаркінгу полягає в ідентифікації відмінностей з порівнюваним аналогом (еталоном), визначення причин цих відмінностей та виявлення можливостей щодо вдосконалення об’єктів бенчмаркінгу. Основним недоліком даної системи є труднощі, пов’язані з отриманням оперативної та об’єктивної інформації для проведення аналізу та впровадження удосконалень.

На сьогоднішній день застосування для управління витратами будь-якого одного методу обліку та управління витратами в ізоляції від інших процесів на підприємстві не може бути достатньо ефективним, тому комплексний облік витрат на виробництво є найбільш універсальним методом обліку витрат, який зможе більш повно врахувати всі витрати, виявити відхилення та встановити відповідальних осіб.

Скорочення витрат – це один з найбільш дієвих інструментів, яким підприємство може скористатися для стабілізації свого фінансового становища.

Ознаками надмірних витрат на підприємстві є такі:

  • низький рівень прибутковості; рівень витрат вище, ніж середній по галузі;

  • відсутність жорсткого контролю витрат;

  • рішення про витрати на підприємстві приймаються легко і швидко.

Невиправдані витрати (втрати) підприємства існують в двох основних формах: явні та приховані.

Явні втрати легко виявити, наприклад:

  • браковані деталі;

  • зайві запаси;

  • надмірна витрата енергії і т.д.

Приховані втрати мають місце в операціях, які доводиться виконувати в даних умовах або за даними методиками, але яких можна уникнути, якщо поліпшити технології або змінити умови, наприклад:

  • транспортування деталей;

  • заміна інструменту;

  • численні маніпуляції з деталями і т.д.

Однак, підприємство може втрачати також і від недостатніх витрат. Ознаки недостатніх витрат – це: низька якість продукції; висока плинність кадрів; низький рівень сервісу; відтік клієнтів; якщо рішення про витрати на підприємстві приймаються важко і довго; якщо ощадливість – на межі здорового глузду.

Типовими помилками в управлінні витратами є відсутність системи планування і контролю витрат, непослідовність дій, скорочення життєво важливих витрат, скорочення витрат, яке погіршує попит.

В умовах кризи, вважають вчені, правильніше казати не про скорочення витрат, а про раціоналізацію, чи оптимізацію споживання [15].

Скорочення витрат дає швидкий одноразовий ефект, але може послужити початком руйнівних процесів на підприємстві. Нерідко буває так, що, коли фінансова ситуація на підприємстві покращується, заходи по скороченню витрат забуваються, і всі витрати дуже швидко повертаються до початкового рівня. Крім того, скорочення деяких видів витрат може тільки збільшити неефективність використання ресурсів.

Тому, набагато більший ефект, ніж одноразове скорочення витрат, може дати усунення неефективності у використанні ресурсів. Висновки з цього дослідження.

Очевидно, що існує досить багато методів розрахунку собівартості продукції та управління витратами.

Важливо чітко встановити відмінності між ними, а також зрозуміти, як саме вибір того чи іншого методу позначиться на фінансовому результаті діяльності підприємства та яким чином можливе удосконалення системи виробництва шляхом синтезу кількох найбільш оптимальних методів управління. Важливо не мінімізувати витрати, а домогтися того, щоб всі витрати були спрямовані на створення цінностей.

У період нестабільності особливо неприпустимі неефективні витрати, неефективні процеси, неефективні співробітники. Раціоналізація споживання ресурсів підприємства повинна стати частиною корпоративної культури і культури ведення бізнесу.

Саме такий підхід дає довготривалий ефект. Підприємство повинне бути націлено на пошук можливостей економії витрат та, потім, систематично і постійно використовувати такі можливості.

Висновки.

Розглянувши сутність, характерні риси методів калькулювання і планування виробничих витрат, треба зазначити, що кожний метод має свої переваги і свої недоліки. Українським підприємствам варто розширити коло методів обліку витрат та калькулювання собівартості згідно з галузевими особливостями, враховуючи досвід зарубіжних країн, та вдосконалювати вітчизняні шляхом поєднання існуючих методів або їх елементів в одну досконалу систему, яка забезпечить розв’язання всіх інформаційних завдань.

Найбільш оптимальним вітчизняним методом обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на підприємствах галйзі з виробництва будівельних матеріалів на прикладі ТОВ "АСКОНА-ПІВДЕНЬ" є позамовний, адже за цим методом здійснюється аналіз витрат по кожному з виконаних замовлень, що дозволяє виявити рентабельні замовлення, визначити ціни продажу на майбутнє. Застосування позамовного методу дає можливість порівняти витрати по одному і тому ж виробу (замовленню), виробленому в різний час. Хоча такий метод має і недолік, який полягає в тому, що собівартість продукції визначається вже після закінчення виробничого циклу, коли вже не можна вплинути на витрати, проте його можна подолати таким чином: розраховувати калькуляцію за методом «директ-костинг», кожного разу після одержання відносно закінченого проміжного результату виготовлення виробу. Такий удосконалений позамовний метод може бути використаний на підприємстві, оскільки переваги, які він надає, найбільше відповідають виробничому процесу.

Серед зарубіжних методів економістинадають перевагу методу «таргет-костинг». На відміну від традиційної системи, він дає можливість оптимального розрахунку витрат на виробництво продукції та встановлення собівартості, яка б задовольняла як цінову потребу в споживачів, так і гарантувала достатній прибуток для підприємств. Особливістю японської концепції є те, що ця система може бути доповненням, а не заміною традиційно використовуваних систем контролю витрат. Застосування такого закордонного підходу до формування собівартості продукції промислового підприємства, на думку сучасних економістів України, дає змогу не тільки зменшити ризик діяльності та мінімізувати витрати, а й відкорегувати стратегію підприємства відповідно до умов, що складаються на ринку ще на стадії планування. Актуальність та практичність використання системи «таргет-костингу» вітчизняними підприємствами стає стратегічним орієнтиром розвитку бізнесу, що підкріплюється світовою практикою.


ЛІТЕРАТУРА:

До п. Зарубіжні методи калькулювання собівартості продукції.
1. Бучко, О. І. Особливості калькулювання собівартості продукції промислового підприємства / О. І. Бучко, Ф.Ф. Макарук [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://ena.lp.edu.ua: 8080/bitstream/ntb/5626/ 1/12. pdf.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999 № 18 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

3. Лепьохін, О. В. Особливості використання методів калькулювання та обчислення собівартості продукції / О. В. Лепьохін // Часопис економічних реформ. 2011.- № 4.

4. Король Г. О. Обґрунтування методу обліку витрат/ О. Г. Король, А.В Туркоман [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka. com/15_ APSN_2010/Economics/67752.doc.htm.

5. Дубовая, В. В. Облік і контроль витрат основного виробництва машинобудівного підприємства / В. В. Дубовая [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://disser.org.ua/file20669.html.

6. Сопко, В. В. Облік витрат і калькуляція собівартості продукції у промисловості / В. В. Сопко, О. М. Петрик. – К. : Техніка, 2006. – 112 с.

7. Кондрашова, Т. М. Удосконалення системи управління витратами на підприємствах України за допомогою калькулювання / Т. М. Кондрашова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ekonk/2011_2/2011/econ_2_2011/064_kondrasheva.pd

8. Краєва, Я. В. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції [Текст] / Я. В. Краєва // Держава та регіони. Серія «Економіка та підприємництво». – 2007. – № 5. – С. 168-171.

9. Давидович, І. М. Планування собівартості продукції в системі стратегічного контролінгу машинобудівного підприємства / І. М. Давидович. ‒ Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2009. – С. 175-183.
До п. 1.1

1. Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. – К.: Скарби, 2002. – 336 с.

2. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М. А. Бєлов, Н. М. Євдокимова, В. Є. Москалюк та ін.; За заг. ред. В.Є. Москалюка . – К.: КНЕУ, 2002. – 252 с.

3. Управление затратами на предприятии: Учебное пособие. Под общ. ред. Г. А. Краюхина. – СПб.: Бизнес-пресса, 2004. – 256 с.

4. Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства: Навч. пос. – К.: ЦУЛ, 2002. – 656 с.

5. Швайка Л. А. Планування діяльності підприємства: Навч. пос. – Львів: Новий світ – 2000, 2003. – 268с.

К последнему пункту (зарубежн )

ЛІТЕРАТУРА:

1. Врублевский Н. Д. Управленческий учет издержек производства и себестоимости продукции в отраслях экономики: Учеб. пособие / Н. Д. Врублевский – М.; ред. журнала «Бухгалтерский учет», 2011. – 154 с.

2. Вахрушина М. А. Бухгалтерский управленческий учет: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по экономическим специальностям / М. А. Вахрушина. – 8-е изд., испр. – М. : Издательство «Омега-Л», 2010. – 570 с.

3. Юрченко К., Методы учета затрат производства // Бухгалтерский учет и аудит. – 2008. – № 12. – С. 17-18.

4. Лишиленко О. В. Бухгалтерський управлінський облік. Навч. посіб. / О. В. Лишиленко – К., Вид-во «Центр навчальної літератури», 2006. – 254 с.

5. Голов С. Ф. Управлінський облік: Підручник. 3-тє вид. – К.: Лібра, 2006. – 704 с.

6. Єршова Н. Ю. Роль обліково-калькуляційного інструментарію стратегічного управлінського обліку в управлінні витратами промислових підприємств / Н. Ю. Єршова // Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова: зб. наук. пр. – Одеса: ОНУ. – 2016. – Т. 21. – Вип. 1. – С. 214-218.

7. Линник О. І. Особливості обліку та оцінки витрат відповідно до національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку / О. І. Линник, О. В. Кадук // Вісник Нац. техн. ун-ту «ХПІ» : зб. наук. пр. Темат. вип. : Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Харків : НТУ «ХПІ». – 2014. – № 33 (1076). – С. 22-27/

8. Атамас П. Й. Управлінський облік : Навчальний посібник / П. Й. Атамас – [2-ге вид.] – К. : Центр учбової літератури, 2009 – 440 с.

9. Белоусова И. Проблемы совершенствования управленческого учета// Бухгалтерский учет и аудит. – 2007. – № 4. – С. 35-40.

10. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: Алеута, 2007. – 954 с.

11. П(С)БО № 16 «Витрати». Затверджено Наказом Міністерства Фінансів Украйни від 31.12.1999 р., № 318. 12. Маренич Т. Методы учета затрат и калькулирования себестоимости продукции // Бухгалтерский учет и аудит. – 2006. – №

12. – С. 19-25. 13. Antony R. N. Planning and Control Systems: A Framework for Analysis. – Boston:Graduate School of Business Administration Harvard University, 1965. – 180 р.

14. Друри К. Управленческий и производственный учет: Учебник/ пер. с англ. – М., 2003. – 1071 с.

15. Герасимова Т. Затраты в условиях кризиса: оптимизация или сокращение?: Матеріали вебинару / Тетяна Герасимова. – Аль-Терра, международный центр методологии и повышения квалификации бухгалтеров, финансистов, аудиторов и управленцев, 2016.
1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас