Ім'я файлу: Відповіді Аналіз господарської діяльності.docx
Розширення: docx
Розмір: 386кб.
Дата: 20.11.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 386кб.
Дата: 20.11.2020
скачати
Класифікація методів і прийомів аналізу
У процесі економічного аналізу, аналітичного опрацювання економічної інформації застосовується низка спеціальних засобів і прийомів. До числа основних традиційних способів і прийомів економічного аналізу можна включити використання абсолютних, відносних і середніх величин; застосування порівняння, угруповання, індексного методу, методу ланцюгових підстановок, балансового методу.
Аналіз показників, економічних явищ, процесів, ситуацій починається з використання абсолютних величин (обсяг виробництва за вартістю або в натуральних вимірниках, обсяг товарообігу, сума виробничих затрат і видатків обігу, сума валового доходу і сума прибутку. Без абсолютних величин в аналізі, як у бухгалтерському обліку і статистиці, обійтися неможливо. Але якщо в бухгалтерії вони є
основними вимірниками, то в аналізі вони використовуються більшою мірою як база для обчислення середніх і відносних величин.
Економічний аналіз починається за своєю суттю з обчислення величини відносної. Якщо, наприклад, бізнес-планом передбачалося випустити промислової продукції на мільйон грошових одиниць, а випущено лише на 950 тис., то відносно завдання це складе лише 95 %. Аналітичний коментар тут очевидний.
Відносні величини є незамінними при аналізі явищ динаміки. Зрозуміло, що ці явища можна виразити і в абсолютних величинах, але розуміння, яскравість досягаються при цьому лише через величини відносні.
Аналітичність відносних величин добре проявляється і при вивченні показників структурного порядку. Показуючи відношення частини сукупності до всієї сукупності вони наочно ілюструють як усю сукупність, так і її частину (наприклад, питома вага у валовій продукції готових виробів основного призначення, допоміжних виробів і незакінченого виробництва).
Не менш важливе значення, якщо не більше, мають у процесі аналізу середні величини. їх
„аналітична сила” полягає в узагальненні відповідної сукупності типових, однорідних показників, явищ, процесів. Вони дозволяють переходити від одиничного до загального, від випадкового – до закономірного, без них неможливе порівняння ознаки, що досліджується, за різними сукупностях, неможлива характеристика зміни показника, який варіює, у часі, вони дозволяють абстрагуватися від випадковості окремих значень і коливань.
В аналітичних розрахунках застосовують, виходячи з необхідності, різні форми середніх – середня арифметична, середня гармонічна зважена, середня хронологічна моментного ряду, мода, медіана.
За допомогою середніх величин (групових і загальних), які обчислені на основі масових даних про якісно однорідні явища, можна, як зазначалося вище, визначити загальні тенденції і закономірності в розвитку економічних процесів.
Порівняння – найбільш ранній і найбільш розповсюджений засіб аналізу. З порівняння і починається аналіз. Існує кілька форм порівняння з планом, порівняння з минулим, порівняння з кращим, порівняння із середніми даними.
Важливою задачею аналізу господарської діяльності є, як відзначалося вище, всебічна оцінка виконання бізнес-плану. Цим обумовлене значення способу порівняння фактичних показників із планом. Неодмінною умовою такого порівняння повинні бути порівнянність, однаковість за змістом і структурою планових і звітних. Виявлені в результаті порівняння звітних показників із плановими величини відхилення є об'єктом подальшого аналізу. При цьому встановлюються обставини, що пов'язані з якістю самого планування. Зокрема, значні плюсові відхилення від плану іноді виникають в результаті заниженого чи недостатньо напруженого плану. Для забезпечення порівнянності допускаються і коректування планових показників.
Порівняння з минулим також широко застосовується в економічному аналізі. Воно проявляється в зіставленні господарських показників поточного дня, декади, місяця, кварталу, року з аналогічними періодами минулих років.
Порівняння з минулим часом пов'язано з великими складностями, що викликані порушеннями умов порівнянності. Економічно невірним буде, наприклад, зіставлення валової товарної і реалізованої продукції за ряд років у поточних цінах, невірним буде і динамічний ряд, що характеризує рівень витрат за 3 – 5 і більш років (а іноді і за суміжні роки), який побудований без необхідних коректувань. Порівняння з минулим періодом вимагає перерахування оборотів в однакові ціни (найчастіше в ціни базисного періоду), перерахування ряду статей витрат із застосуванням індексу цін, тарифів, ставок.
Порівняння з найкращим – із найкращими методами роботи і показниками, передовим досвідом, новими досягненнями науки і техніки – може здійснюватися як у рамках підприємства, так і поза ним. Усередині підприємства порівнюються показники роботи найкращих цехів, ділянок, відділів, найбільш передових працівників. Великий ефект дає економічний аналіз показників даного підприємства шляхом їх порівняння з показниками кращих підприємств даної системи, що працюють приблизно в однакових умовах, з показниками підприємств інших форм власності.
В економічному аналізі показники підприємства часто порівнюють із середніми показниками виробничого об'єднання, але і тут повинні дотримуватися деяких вимог. Якщо у зведеній ланці поєднуються різні за своїм виробничим профілем підприємства, то середні показники повинні обчислюватися по кожній однорідній групі підприємств.
Групування – невід'ємна частина майже будь-якого економічного дослідження. Групування припускає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, які їх зумовлюють.
Наукова класифікація економічних явищ, їх об'єднання в однорідні групи і підгрупи можливі лише на основі їх ретельного вивчення. Не можна групувати явища за випадковими ознаками, необхідно розкрити їхню політико-економічну природу. Те ж саме можна сказати про причини і фактори, що впливають на показники. За допомогою економічного аналізу встановлюються причинний зв'язок, взаємозалежність і взаємозумовленість, основні причини і фактори і лише після цього – характер їх впливу на основі побудови групових таблиць.
Структурні групування використовуються, як показує їхня назва, при вивченні складу самих підприємств (за виробничою потужністю, рівнем механізації, продуктивністю праці та іншим ознакам), а також структури продукції, що ними випускається (за видами і заданим асортиментом). Склад і структура можуть розглядатися як у статиці, так і у динамці, що, звичайно, розширює границі економічного аналізу.
Аналітичні групування, що охоплюють, по суті, типологічні і структурні, призначені для виявлення взаємозв'язку, взаємозалежності і взаємодії між досліджуваними явищами, об'єктами, показниками.
При побудові аналітичних групувань із двох взаємопов'язаних показників один розглядається як фактор, що впливає на інший, а другий – як результат впливу першого. Але при цьому потрібно взяти до уваги, що факторні і результуючі ознаки для кожного конкретного випадку можуть мінятися місцями (факторна ознака може виступати в якості результуючої і навпаки).
Інформаційною основою групування слугує генеральна сукупність однотипних об'єктів, або ж вибіркова сукупність. У першому випадку використовуються переважно матеріали загальнодержавних чи регіональних переписів, у другому – типологічна вибірка.
Остання будується по формулі випадкової незворотної вибірки
Nt 2 2
t
N2 2
x2 X
X
де n – необхідний обсяг вибірки; t – коефіцієнт довіри; 2
загальна вибіркова дисперсія; N – обсяг
x
генеральної сукупності; 2
гранична помилка вибіркової середньої.
Індексний метод заснований на відносних показниках, що виражають відношення рівня даного явища до рівня його в минулий час чи до рівня аналогічного явища, яке прийняте за базу. Довільний індекс обчислюється зіставленням порівнянних величини (звітної) з базисною. Індекси, що виражають співвідношення безпосередньо порівнянних величин, називаються індивідуальними, а індекси, що характеризують відношення складних явищ – груповими, чи тотальними.
Індексним методом можна виявити вплив на досліджуваний сукупний показник різних факторів.
Динаміка обігу промислової продукції повинна характеризуватися, як відомо, часовими рядами, що побудовані за декілька минулих років з урахуванням зміни цін (це стосується, звісно, заготівельного, оптового і роздрібного обігу).
Індекс об’єму реалізації (товарообігу), який береться в цінах відповідних років, має вигляд:
I = q1 p1
qp q p.
Цей індекс показує зміну кількості й цін. Тому обов'язкова умова при побудові рядів динаміки – вираження обігу в однакових цінах (у цінах базисного періоду), тобто розрахунок індексу фізичного обсягу товарообігу за формулою
I = q1 p0
q q p.
Такий перерахунок товарообігу в порівняльні ціни за схемою агрегатного індексу може бути проведений, якщо товари (сировина, готова продукція) враховуються не тільки за сумою, але й за кількістю. Якщо кількісний облік не ведеться, то індекс фізичного обсягу визначається відношенням індексу обігу в діючих цінах та індексу цін, який обчислений за схемою середнього гармонічного індексу:
Iр=
q1 p1
q p
= q1 p1
1 .
де ip= p1/p0.
1 0
ip
q1 p1
Наведений приклад наочно ілюструє перетворення агрегатного індексу в середній гармонійний.
Використовуючи індексні перерахування і побудувавши часовий ряд, що характеризує, наприклад, випуск промислової продукції у вартісному вимірі, обсяг оптового чи роздрібного товарообігу (у цінах базисного періоду), можна якісно проаналізувати явища динаміки.
Метод ланцюгових підстановок використовується для обчислення впливу окремих факторів на відповідний сукупний показник. Ланцюгова підстановка широко застосовується при аналізі показників окремих підприємств і об'єднань. Цей метод аналізу використовується лише тоді, коли залежність між факторами має строго функціональний характер, тобто представляється у вигляді прямої чи оберненої пропорційної залежності(алгебраїчна сума, добуток чи частка від ділення одних показників на інші).
Метод ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні планової величини одного з алгебраїчних доданків, одного із множників фактичною його величиною, всі інші показники при цьому залишаються незмінними. Отже, кожна підстановка пов'язана із окремим розрахунком: чим більше показників у розрахунковій формулі, тим більше і розрахунків.
Ступінь впливу того чи іншого показника виявляється послідовним відніманням: із другого розрахунку віднімається перший, із третього – другої і т. д. У першому розрахунку усі величини планові, в останньому – фактичні. Звідси випливає правило: число розрахунків на одиницю більше, ніж число показників у формулі. .
При використанні методу ланцюгових підстановок дуже важливо забезпечити строгу послідовність підстановки, тому що її довільна зміна може призвести до неправильних результатів. У практиці аналізу в першу чергу виявляється вплив кількісних показників, а потім – якісних. Так, якщо потрібно визначити ступінь впливу кількості працівників і продуктивності праці на обсяг випуску промислової продукції, то спочатку встановлюють вплив кількісного показника – чисельності працівників, а потім якісного – продуктивності праці. Якщо з'ясовується вплив факторів кількості і цін на обсяг реалізованої промислової продукції, то спочатку обчислюється вплив кількості, а потім – вплив оптових цін. Перш ніж приступити до розрахунків, необхідно, по-перше, розмежувати кількісні та якісні показники, по-друге, правильно визначити послідовність підстановки в тих випадках, коли є декілька кількісних і якісних показників
(основних і похідних, первинних і вторинних).
Довільна зміна послідовності підстановки змінює кількісну вагомість того чи іншого показника. Чим більшим є відхилення фактичних показників від планових, тим більшим є розходження в оцінці впливу факторів, розрахованих при різній послідовності підстановки.
Заняття 2
Т 5. Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг
1 2 3