РОЗДІЛ 5.Книжкова справа часів гетьманату
Українське Друкарство, Як и Його теоретична книгознавча база, до Жовтневого перевороту Майже зовсім не розвивалась. Українська книга протягом століть нищилась, витримувала такий тягар переслідувань и заборона, що періодами зовсім зникала з арени буття. Та уже з березня 1917 р. в Києві та й в усій Україні розпочалось небувале національно-культурне піднесення, в основі якого було відродження українського друкований слова. Майже Щодня створювались нові газети, літописи, журнали, кооперативні и приватні книжкові видавництва.
Ще за часів Центральної ради (березень 1917 квітень 1918 року) були створені умови для вільного розвитку національної культури, української мови, народної освіти. Продовжив ці починання и П. Скоропадський. За часів гетьманату (29 квітня - 14 грудня 1918 р.) Було відкрито 150 нових українськомовних шкіл, 2 українських університети, засновувано Національну бібліотеку України, з метою Поширення української книги, друкованої за кордоном, Рада Міністрів приймає закон, за яким було скасовано мито, що накладалося на Українські книги, ноти та мапи віддані поза державою, було засновано видавничий відділ при міністерстві народної освіти, метою якого було видавництво літератури в Українській державі.
З травня по грудень 1918 р. Майже Щодня з'являлися якісь нові видання. За цей період випущено приблизно тисяча нових видів української літератури: шкільні підручники, навчальні підручники, довідкові та інформаційні видання, порівняно з ними однозначно менше агітаційно-пропагандисткою літератури. Українська преса регулярно повідомляла своїх читачів про діяльність видавництв.
Так у видавництво "Вік" потрапили твори І. Котляревського, поеми І. Франка, збірка творів Д. Марковича. У Львові наукове товариство ім. Т. Шевченка здійснили передрук видання "Енеїди" І. Котляревського. Черкаське видавництво "Сіяч" бачило вибрані твори І. Нечуя-Левицького; повість І.Франка "Великий щит "; у Львові "Народні оповідання" М. Вовчка и побачило світ повісті Б. Грінченка, оповідання М. Левицького.
Активно видавалася художня зарубіжна література, тому з метою прискореного перекладу таких творів у Катеринославі було створено гурток, який перекладав з іноземних мов російську художню и наукову літературу. Зокрема ними перекладалося оповідання Оскара Уайльда "Егоїстичний велетень", "Щасливий принц", О. Купріна "Біла акація", М. Твена"Собаки".
У Київському видавництві "Шлях" видавалися наукові праці М. Біляшовського "Наші Національні скарби", О. Грушевського, В. Cамійленка. У Київському видавництві "Серп і молот"віддавалися політично-теоретичні видання Д. Донцова. Енгельс, Маркс и Лосаль про неісторичні нації та "Похід Карла ХІІ на Україну", "Пропащий час", "Україна під московським царством"(1654-1876 рр.) М. Драгоманова та ін. Цікаві Рецензії на "Ілюстровану Історію України" М. Грушевського, "Історію Слобідської України" з 35 малюнками Д. Багалія, "Начерк розвитку української Літературної мови" М. Сумцова.
Є в Часопис і матеріали про випуск наукової и науково-популярної літератури, зокрема видавництво "Українська бджола" бачила книги: "Про бджіл", "Дещо про заклад пасічного господарства","Практичність господарство", "У видавництві", "Український агроном", вийшли "Агрономічні порадники", праці Л. Чикаленко "Агроном и кооператор", А. Григоровича "Машина в сільському господарстві".
На особливу увагу заслуговують газетні матеріали. Ця група матеріалів містить здебільшого інформацію аналітичного жанру, в них не лише порушувались питання пов'язані з харчування поліпшення роботи державних видавничих закладів, удосконалення шкільної видавницької діяльності у розвитку системи випуску шкільних підручників, а й піддавались критиці номенклатурних працівників за недоліки у видавничій справі, висвітлювалися її найзлободенніші проблеми. Та все ж зростання кількості видань українських підручників спостерігалось, випуск шкільної літератури з арифметики, української мови, літератури, історії, географії та інших предметів, так як було прийняття закону про обов'язкове вивчення української мови та літератури, історії і географії України у всіх середніх школах. Але при опрацюванні газетних джерел були виявлені и критичні ставлення громадськості до авторів окремих підручників та навчальних посібників для української школи. Зокрема йдеться про низький рівень окремих навчальних посібників та підручників (наприклад, посібник для самоосвіти І.М. Яковлєва "кратним курс української мови" відзначається, що автор не знає української мови, не розуміє її духу, її фонотечних и морфологічних законів.
Досить відомими і за часів гетьманату було Всеукраїнське учительське видавниче товариство. Його завдання було забезпечення шкільної мережі українськими підручниками та іншим навчальним обладнанням. Його статтями передбачалось: видавати книжки, журнали, газети та інші друковані твори, виготовлення різного шкільного обладнання, організовування власної друкарні, майстерні, крамниці, утворюванні на користь своїх членів учительського колективу, книгозбірні, читальні.
Значне місце у видавничій справі часів гетьманату надане підготовці и виданні словників. Зокрема був випущений чотирьох томний "Словник української мови" Б. Грінченка, "Словник українсько-Московський" В. Сільченко за ред. І. Огієнка та ін. Видавались і кишенькові словники, як "Український правописний словник" з короткими правилами правопису Г. Голоскевича, "Український правопис" ч. І, "Словничьок" А. Ніковського, "Кишеньковий російсько-український словничьок" О. Гудими, "Правничий словник" Е. Ваняка та ін.
Бурхливий розвиток книговидання и друкарства в цілому також пов'язаний зі створенням у Києве, Полтаві та багатьох інших містах и містечках Наддніпрянської України культурно-освітніх громадських організацій "Просвіта", що широко використовували у своїй діяльності друковане слово. На початку 1918 р. в одній тільки київській губернії діяло 255 "Просвіт". Багато "Просвіт" на хвилі ентузіазму, попри брак коштів, кваліфікованих авторів, заклад видавав книжки и брошури, аби бодай частково задовольнити інформаційний голод серед населення. Відсутність координації в цій сфері, безсистемність, хаотичність призведе до низької ефективності видавничих починань просвіти. Типовим явищем був вихід у різних місцевостях просвітянських книжечок и брошур, майже ідентичних за назвами і змістом. Переважали видання політично-агітаційного характеру, історичної тематики, біографії видатних діячів, збірники революційних и патріотичних пісень, брошури на теми політичних та соціальних реформ тощо.
Видавнича робота "Просвіт" широко висвітлювала українська преса, зокрема часопис "Книгар" та журнал "Посвітянин", що видавався в Києве видавничим товариством "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченка.
Того вже на 1918 р. Із 14 видавництв "Просвіт" залишилося 4, до якихприєдналося два, створених у 1918 р. На зменшення кількості осередків "Просвіти" кожне втиснуло і створило КП(б)У. Робота "Просвіт" стала набувати більш виразного політичного характеру. Весь спектр бажань обмежується справою будування незалежної української держави, не обмежуючись лише культурно-освітньою роботою. "Просвіти" залучали до визвольної боротьби тисячі раніше байдужих до національної справи українців ЦККП(б)У, місцеві більшовицькі комітети, спираючись на підконтрольні їм органи влади, висували своїх представників до керівництва "Просвіт".
5.1Становлення і розвиток першої української щоденної газети «Громадянська думка»
«Громадська думка» - перша Щоденна українська громадсько-політична и культурно-просвітницька газета, попередниця «Ради». Виходить у Києві з кінця 31 грудня 1905 р. до 18 серпня 1906 р. адміністративно закрита Владом після жандармського обшуку.
Видавців були Є. Чикаленко, В. Симиренко і В. Леонтович. Редактор: В. Леонтович, Ф. Матушевський, Б. Грінченко. У Редакції газети працювали С. Єфремов, М. Грінченко, В. Козловський, М. Левицький, М. Виноградов та ін.
Безпосереднім продовження (після Закриття «Громадської думки») стала газета «Рада».
Вплив щоденника "Громадська думка", "Рада" на складні Процеси Суспільно-політичного та духовно-культурного розвитку української нації в контексті становлення національної періодичної преси. Важливо є визначення досліджуваного видання як Першої щоденної українськомовної газети Наддніпрянської України та її впливу на Формування Громадської думки, Політичної культури, свідомості української нації, нового, прогресивного мислення: его роли у розвитку публіцистичних жанрів періодичної преси, становленні національної школи, рідної мови, культури, підготовці журналістських кадрів, розробці та веденні актуальних тим тощо. Уроки подібних видань мають для українського журналістикознавства неоціненне Значення з Огляду на започатковані ним Традиції, Громадянська мужність и приклад високого Служіння рідному народові.
Висновки: Таким чином, протягом гетьманування П. Скоропадського були закладені міцні підвалини для розвитку української освіти від початкової до вищої, планово вводилася українська мова як мова викладання у всіх державних навчальних закладах, які створювалися протягом травня-листопада 1918 р. Вивчення української мови, літератури та історії вводилося в обов’язковий навчальний курс у всіх закладах освіти, які діяли в Україні напередодні 1917 р. Уряд надавав державну підтримку усім шкільним закладам, які засновувалися на громадських засадах і за ініціативою місцевих самоврядувань, забезпечував підручниками, організував мережу вчительських курсів з українознавства тощо. Поряд з реформою шкільної та вузівської освіти під опікою уряду перебували установи дошкільної та позашкільної освіти, культурно-просвітні заклади. За часів Української Держави в Україні було створено національну Академію наук з широкою мережею науково-дослідних інститутів, розвиненою науковою базою і найкращими українськими вченими. Створені в цей період основи освітньої політики заклали міцний ґрунт під національну школу та науку, які до сьогодні є справжньою гордістю українського народу.
Одночасно зі змінами в освіті відбулися глибокі зміни в становищі церкви в суспільстві 1917-1920 рр. Після перемоги більшовиків вона перетворилася на об'єкт переслідувань і репресій. За цих обставин у православ'ї України посилювався розкол, формувалися передумови для створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).
Отже, можна сказати, що за період гетьманату видавнича діяльність "Просвіт" пішла на спад. До того ж, частину друкованих матеріалів, фактично підготовлених просвітянами було бачено під егідою інших інституцій.
Та все ж видавнича справа за період Української Держави П. Скоропадського досягла великих успіхів. Наприкінці 1918 р. У Наддніпрянській Україні існувало 110 видавництв, які випустили кілька мільйонів українських книжок. Причому видавництва знаходилися не тільки у таких великих містах, як Київ, Катеринослав, Одеса, Харків, і у менших - у Вінниці, Черкасах, Павлограді, Олександрівську, Гадячі, Широкому на Херсонщині.
Список використаної літератури
19. Украина-Германия: экон. и интеллект. Сотрудничество (ХІХ - ХХ вв). Материалымеждунар. науч. конф., Днепропетровск, 2-3 окт. 1997 г. /Днепропетровс. гос. ун-т и др. - Т.2. - Днепропетровск, 1998. - 179с.;
20. Бібліографія праць проф. .Д. Дорошенка за 1899 - 1942 роки: Укр історик. 1982 №3 - 4. С.75 - 76,Бушак С. Заснуання храму вітчизняної науки. - Київ, Знання, 1998р. - с.153-166,Верстюк В.Ф. та інш. під редакцією В.А. Смолія Історія України. - К., - 1997 С.248;
21. Голуб А.І. Європейські обрії української соціал-демократії (кінець ХІХ - перша пол. ХХ ст): Монографія. - Дніпропетровськ: Вид-во ун-ту, 1998. - 156с.;
22. Грицак Я. “Нарис історії України: формування модерної укр. нації ХІХ-ХХ ст.: Навч. Посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів. - К.: Генеза, 1996 - 360с.;
23. Грушевський М. Ілюстрована історія України з додатком Нового періоду історії України за роки від 1914 до 1919. - Нью-Йорк: Рада Оборони і Допомоги Україні Укр. Конгресового Комітету Америки, 1990. - 560 с.;
24. Гелей С. "Державницький світогляд В'ячеслава Липинського" - 1994 р.;
25. Донцов Дмитро Іванович. Рік 1918, Київ / К.Ю. Галушко (упоряд. авт. передмоваи та коментар). - К.: Темпора, 2002. - 208с;
26. Дорошенко Дмитро Іванович. Історія України 1917-1923 рр.: В 2 т. / Кирило Ю. Галушко (упоряд., авт. передм. та комент) - К.: Темпора, 2002.;
27. Котляр М., Кульчицький С. “Довідник з історії України". - К.: Україна, 1996 р.;
28. Кравцевич В. Куди подів Скоропадський державну скарбницю? // Вечірній Київ - 2003 - 32.;
29. Кременець В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М. “Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду) ". - К.: “ARС-UKRAINE”, 1996. - 793с.;
30. ЛипинськийВячеслав. З епістолярної спадщини: Листи до Д. Дорошенка, І. Кревецького, Р. Метика, О. Назарука, С. Шелухіна / авт. вступ. ст. і комент.: Осташко, Тетяна Сергіївна Осташко (упоряд., авт. вступ. ст. і комент), Юрій Іларіонович Терещенко (упоряд., авт. вступ. ст. і комент). - К., 1996. - 190с.
31. Мейс Джеймс. Соціалістичні моделі української державності // Політична думка. - 1996. - No1. - С.99.;
32. Нагаєвський І. Історія держави двадцятого століття: - К.: Укра. письменник, 1993. - 413с.;
33. Папакін Г. Павло Скоропадський: патріот, державотворень, людина. Історико-архівні нариси/Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архівукриїни, м. Київ. - К., 2003. - 300 с.;
34. Останній гетьман: Ювіл. зб. пам'яті Павла Скоропадського 1873-1945/Центр суспільних досліджень ім.В. Липинського; Інститут української археографії АН України / Олександр... Лупанов (відп. ред). - К.: Академпрес, 1993.
35. Полонська-Василенко Н. “Істрія України": у 2т. Т.2. Від середини ХVІІ століття до 1923 року. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1993. - 608с.;
36. Рубльов О.С., Реєнт О.П. “Українські визвольні змагання 1917-1921рр. ” - К., Видавничий дім “Альтернативи", 1999. - 320с.
37. Реєнт О. Павло Скоропадський. - К.: Альтернатива, 2003. - 304 с.;
38. Сверстюк Євген. Блудні сини України. - К., 1993. - С.17.
39. Скоропадський Павло. Спогади (Кінець 1917 - грудень 1918). - Головний редактор Ярослав Пеленський. - Київ - Філадельфія, 1995.;
40. СкоропадскийПавел. Украина и Россия // Столичныеновости. - 1998. - No16.;
41. Соловей Дмитро. Василенко, Мілюков і самостійність України в 1918 р. - К., 1998. - С.60.;
42. Сергійчук В. Погроми в Україні: 1914-1920: Від штучних стереотипів до гіркої правди, приховуваної в радянських архівах. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1998. - 544с.;
43. Сергійчук В.І. Українська соборність. Відродження українства в 1917-1920 роках. - К.: ТОВ "Укр. видавнича спілка", 1999. - 412с.;
44. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Концепція та історіографія: 1918 - 1920рр. /НАН України; Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень. - К.: Просвіта, 1999. - 508с.;
45. Субтельний О. “Україна: історія". / пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Вст. ст. С.В. Кульчицького. - 3-е вид., перероб. І доп. - К.: Либідь, 1993. - 720с.;
46. Українські політичні партії кінця ХІХ - початок ХХ ст. Програмові і довідкові матеріали. - К.: "Консалтинг", "Фенікс" - 1999. - 336с.;
47. Теоретичні засади фінансової системи Української держави у 1917-1919 рр. // Український історичний журнал. - 1998. - № 4. - С.3-17.
48. Фінансова політика уряду Української Держави 1918 р. // Студії з архівної справи та документознавства. - Т.5. Друга Міжнародна наукова конференція “Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року". - К.: Головне архівне управління України, Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, 1999. - С.102-108.
49. Фінансова комісія Української Держави 1918-го року: структура, функція, завдання // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т.4. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 1999. - С.221-224.
50. Фінансова політика Української Центральної Ради (1917-1918) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т.3. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 1999. - С.356-400.
51. Фінансова політика уряду Української Держави у період Гетьманату 1918 року // Фінанси України. - 1996. - № 12. - С.107-112.
52. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій. - К.: Либідь, 1999. - 480с.;
53. Шекір Микола Савович. Петро Дорошенко після зречення гетьманства до сьогодні: (До 300-річчя з дня смерті Петра Дорошенка). - Т.: Лілея, 2001. - 160с.: іл. - Бібліогр.: с.110-112.
54. Яременко О. І Адміністративна реформа гетьмана Павла Скоропадського. - Вінниця: Контитент-ПРИМ, 1998. - 40с.
1 2 3 4