Варіант Соматоскопічним методом лікарського контролю можна визначити сторінка 6

Варіант 8
36.При фізичній реабілітації хворого з підвищеним тонусом і гіперкінезією жовчного міхура варто
акцентувати увагу на фізичні вправи : 1 - з підвищенням внутрішньочеревного тиску ; 2 - зі зниженням внутрішньочеревного тиску ; 3 - зі зсувом органів черевної порожнини ;
4 - ідеомоторні для нижніх кінцівок;
5 - рефлекторні для верхніх кінцівок;
37.Інтенсивність фізичного навантаження при заняттях лікувальною гімнастикою у вагітної жінки буде
адекватної, коли в неї: 1 - вираз задоволення на обличчі; 2 - значна гіперемія обличчя; 3 – артеріальний тиск не відповідає пульсу; 4 - порушена координації рухів; 5 – блідість обличчя ;
38.Ізометричні напруги м'язів травмованої кінцівки, яка імобілізована гіпсовою пов’язкою , сприяють: 1
- попередженню контрактури в іммобілізованих суглобах; 2 - попередженню м'язових атрофій імобілізованої кінцівки; 3 – тромбоутворенню в імобілізованої кінцівки; 4 - збереженню рухового стереотипу в ЦНС; 5 - формуванню тимчасової компенсації для переміщення;
39.У ранньому післяопераційному періоді фізичної реабілітації хворого необхідно акцентувати увагу на: 1
– динамічні дихальні вправи з форсуванням вдиху; 2 – динамічні дихальні вправи з підручними засобами; 3 - грудний тип дихання з форсуванням вдиху; 4. – грудний тип дихання з подовженням видиху; 5 - поглиблення діафрагмального дихання;
40 Щадний руховий режим, використовується в ФР хворого , функціональний стан якого : 1 - в стаціонарі потребує постійного медичного спостереженні і допомоги в самообслуговуванні; 2 - в санаторії потребує строгої регламентації фізичних навантажень; 3 - в стаціонарі не потребує постійного медичного спостереження; 4 -в стаціонарі може себе повністю обслуговувати; 5 – в санаторії не потребує строгої регламентації ні інтенсивності ні тривалості фізичних навантажень ;

Варіант 9
1
Для визначення відповідності використаного в занятті фізичного навантаження функціональним можливостям організму необхідно провести:1.поточний лікарський контроль ;2.оперативний лікарський контроль;3 - етапний лікарський контроль; 4 - функціональні проби з ізометричними навантаженнями; 5 - антропометрію спортсмена ;
2. Соматоскопією можна визначити в спортсмена :1 - рельєфність м'язів; 2 - силу м'язів; 3 - тонус м'язів; 4 - товщину жирових складок; 5 - обхват тулуба й кінцівок;
3.Безпосередня дія фізичного навантаження визначається при проведенні лікарського контролю: 1 – етапного ;2 – поточного ; 3 - оперативного: 4 – первинного; 5 - з визначенням фізичного розвитку ;
4.Для оцінки типу реакції системи кровообігу при проведенні проби Мартін – Кушелевського
використовується :1 – динамометрія; 2 – спірометрія: 3 – електрокардіографія; 4 – пульсометрія; 5 – гоніометрія;
5 Визначення й оцінка тонусу симпатичного відділу ВНС проводиться функціональною пробою: 1 - з
ізометричним фізичним навантаженням; 2 – із затримкою дихання; 3 – з динамічним фізичним навантаженням ;
4 -зі зміною положення тіла в просторі; 5 – зі зміною умов зовнішнього середовища ;
6.Стійкість організму до гіпоксії можна визначити пробій : 1 - з ізометричним фізичним навантаженням; 2
– з динамічним фізичним навантаженням ;3 – зі зміною умов зовнішнього середовища ; 4 -зі зміною положення тіла в просторі;5 – із хлоридом калію;
7.Фізичний розвиток спортсмена визначається й оцінюється :1- анамнестичним методом ; 2 - лабораторними методами; 3 - функціональними пробами системи кровообігу; 4 - соматометрією; 5 - гіпоксичними пробами;
8.
Відставлений ефект дії фізичного навантаження можна визначити лікарським контролем: 1 - первинним; 2-поточної ; 3 - оперативним ; 4. - етапним ; 5 – під час тренувального заняття;
9.Визначення фізичної працездатності спортсмена проводиться при проведенні: 1 – первинного лікарського контролю;2 – оперативні контролі; 3 – під час тренувального заняття;4 - відразу ж після тренувального заняття;
5 - під час спортивного змагання;
10.При визначенні фізичної працездатності спортсмена навантажувальними тестами пульсометрією
доречно проводити : 1 – на 1 мінуті фізичного навантаження; 2 – на перших секундах після навантаження; 3 – перед навантаженням;4 – на 5 мінуті після навантаження; 5 – через 30 мінут після навантаження;
11.В основу методу непрямого визначення МПК покладені дані лінійної залежності між потужністю
навантаження , ЧСС і : 1 - артеріальним тиском у стані спокою; 2 - артеріальним тиском під час навантаження;
3 - споживанням кисню ; 4 - систолічним викидом серця; 5 – товщиною міокарду задньої стінки лівого шлуночка серця;
12.При розрахунку належної величини САД для прогнозування фізіологічної реакції на фізичне
навантаження в тренуванні спортсмена чоловічої статі необхідно до 50% індивідуального
тренувального пульсу додати : 1-50; 2 – 60; 3-80; 4 – 82; 5-90;
13.При лікарському контролі за особами середнього й старшого віку, які займаються спортом,
потрібно враховувати : 1- ЕКГ дані тільки в стані спокою; 2 –

Варіант 9
ЕКГ дані в стані спокою й при дозованому фізичному навантаженні; 3 - менш тривале «входження» у роботу . чим у молодих; 4 – менш тривале відновлення після роботи, чим у молодих; 5 - знижену лабільність нервової системи;
14.Гідротерапія в тренувальному процесі спортсмена сприяє: 1 – попередженню травматизму; 2 – відновленню запасів глікогену в м'язах ; 3 – відновленню запасів глікогену в печінці;4 - ослабленню
індуктивного синтезу структурних і ферментних білків; 5 – зниженню запасів глікогену в м'язах;
15 Для оптимізації тренувального процесу в спорті найчастіше використовуються:1 – кардіотоніки; 2 – вазодилятатори; 3 – антиоксиданти; 4 – антибіотики; 5 – аналептики;
16.Заняття додатковими фізичними вправами по індивідуальних завданнях безпосередньо на уроках
проводяться з дітьми : 1 – без відхилень у стані здоров'я; 2 – зі слабкою фізичною підготовленістю ;3 – з недостатнім фізичним розвитком і відхиленнями в стані здоров'я; 4 – з відхиленнями в стані здоров'я постійного характеру; 5 – основної медичної групи ;
17.Кумулююча дія фізичних навантажень на організм спортсмена визначають і оцінюють : 1 – при оперативному лікарському контролі; 2 – при поточному лікарському контролі; 3 - при етапному контролі ; 4
– під час тренувального заняття; 5 – наступного дня після тренувального заняття;
18.Збільшення кількості колатералей у міокарді після циклу ФР у хворого хронічною ішемічною
хворобою серця забезпечується використанням фізичних вправ: 1 - глобальних динамічних ; 2 регіональних ; 3.рефлекторних; 4. локальних; 5. пасивних
19.На 7-й день після гострого трансмурального інфаркту міокарда ФР проводиться у формі: 1. дозованої ходьби; 2. лікувальної гімнастики; 3.спортивних ігор; 4.трудотерапії; 5.лікувального плавання;
20.При тривалому обмеженні фізичної активності хворого гострим інфарктом міокарда:
1.збільшується потреба міокарду в кисні в спокої й при фізичних навантаженнях; 2.зменшується чутливість м'язів до симпатико - адреналових впливів;3.збільшується об’єм циркулюючої крові;4. збільшується ударний об’єм; 5. збільшується товщина міокарду
21.Для активізації холестеринового обміну у хворого хронічною ішемічною хворобою серця
призначають наступні засоби ФР: 1 - загартовування; 2. дозовану ходьбу; 3. механотерапію; 4. динамічні гімнастичні вправи для більших груп м'язів ; 5. ідеомоторні вправи;
22.Дренажний масаж нижніх кінцівок хворому із хронічною недостатністю кровообігу проводиться з
метою: 1.підвищення фізичної працездатності; 2.поліпшення психоемоційного стану хворого; 3. поліпшення венозного повернення крові з периферії; 4. активізації холестеринового обміну 5. підвищення скорочувальної функції міокарда;
23.У результаті систематичних адекватних занять фізичними вправами у хворого гіпертонічною
хворобою: 1 знижується периферичний опір судин; 2.збільшується частота подиху в стані спокою;
3.збільшується чутливість м'язів до симпатико - адреналових впливів;4. збільшується кінцево – систолічний об’єм лівого шлуночку;5. збільшується потреба міокарду в кисні
24. Для компенсації порушеного газообміну у хворого з нижньодольовою правобічною пневмонією
необхідно періодично займати положення :1.на лівому боці;2.на правому боці;3.на спині;4.на животі;5.колінно- ліктьове
25.Дихальні вправи з подовженням видиху ( на пасивізацію його ) приводять до:1. поліпшення бронхіальної прохідності;2. поліпшення еластичних властивостей легенів;3. збільшення життєвої ємності легенів;4. збільшенню залишкового обсягу;5. зменшення дихального обсягу.

Варіант 9
26. Для стимуляції моторно-евакуаторної функції кишечника у ФР хворих використовуються фізичні
вправи : 1. - з різкими змінами положення тіла; 2 - з коліно-ліктьового вихідного положення; 3 - з положення сидячи на стільці; 4 - динамічні для верхніх кінцівок;5 - рефлекторні;
27.Для зниження рівня глікемії у хворих на цукровий діабет у ФР потрібно використовувати вправи
:1. максимальної аеробної можливості хворого; 2. середньої аеробної можливості хворого; 3 - ізометричні;
4 - анаеробної спрямованості ; 5 - із затримкою дихання;
28.Для стимуляції кислотоствоюючої функції шлунку у ФР хворого використовуються фізичні
вправи: 1 – динамічні низької інтенсивності й малого обсягу; 2 – динамічні низької інтенсивності й великого обсягу; 3 – великої інтенсивності й великого обсягу; 4 - великої інтенсивності й малого обсягу; 5 - переважно ізометричні;
29.Які фізичні вправи потрібно використовувати хворим з ожирінням : 1 активні динамічні середньої аеробної потужності;2 – максимальної аеробної потужності; 3 - ізометричні; 4 – швидкісно- силові; 5 – рефлектортні;
30.Позитивний кумулятивний ефект фізичної реабілітації у хворих , які перенесли інсульт
визначається: 1. Появою співдружніх рухів у паралізованих кінцівках і довільних - у здорових; 2.
Укороченням зв'язок у променево- зап’ястному суглобі; 3. Збільшенням тонусу м'язів, що приводять плечі;
4. Зниженням тонусу м'язів, що згинають передпліччя; 5. Збільшенням тонусу м'язів – розгиначів гомілки, стегна
31.У пацієнта посттравматичним невритом ліктьового нерва для фізичної реабілітації
використовуються вправи які : 1. Виконуються за допомогою методиста; 2. Виконує подумки пацієнт; 3.
Виконує активно пацієнт; 4. Викликаються рефлекторно; 5. Виконуються з опором руху;
32.Антангическое положення, що призначене пацієнтові з остеохондрозом пояснично-кресцового відділу
хребта сприяє: 1. Утворенню м'язового корсета; 2. Збільшенню загальної витривалості; 3. Розвитку гнучкості;
4. Зменшенню стиску спинномозкових корінців; 5. Збільшенню силової витривалості м'язів черевного преса
33.Хворим з гемиплегией після перенесеного інсульту з метою рішення спеціальних завдань фізичної
реабілітації необхідно використовувати: 1.атлетичну гімнастику; 2.Теренкур; 3.Лікувальну гімнастику; 4.
Велотренування; 5.Ізометричні фізичні вправи
34.Який засіб ФР може вирішити спеціальні завдання у хворого з невритом лицьового нерва, що
супроводжується парезом мімічної мускулатури? 1.лікувальна гімнастика; 2 - механотерапія; 3 - фізичні вправи; 4 - теренкур; 5 - велотренування;
35.У хворого з параплегією, що розвилася після травми спинного мозку, спеціальним завданням
фізичної реабілітації буде попередження : 1. Застійної пневмонії; 2. Пролежнів; 3. Тромбозу вен нижніх кінцівок; 4. Мязово - суглобних контрактур; 5. Втрати кальцію з костей
36.Індиввідуальний метод проведення занять фізичними вправами проводиться:1 - методистом з 3-5 хворими в палаті; 2 - методистом з окремим хворим; 3 – самостійно хворим після консультативних рекомендацій ;
4. - методистом з 10 хворими в залі ЛФК; 5 - методистом з 6-8 хворими в палаті
37.На постільному руховому режимі тривалість і кратність заняття лікувальною гімнастикою становлять: 1
- 30 - 45 хвилин 1 - 2 рази в день; 2 - 15 - 20 хвилин 2 - 3 рази в день; 3 - 10 - 15 хвилин 4 - 5 разів у день; 4 - 5-10
Варіант 9

хвилин 2 рази на день ; 5 - 10-15 мінут 1-2 разу в день;
38. При ФР хворого з травмою стегна в під час імобілізації призначення ідеомоторних вправ сприяє :1 - попередженню м'язових атрофій; 2 - попередженню контрактур в іммобілізовані суглобах; 3 - збереженню рухового стереотипу в ЦНС; 4 - тромбоутворенню; 5 - стимуляції крово й лимфообращения;
39.Для вирішення спеціальних завдань ФР у жінки з гінекологічними запальними процесами доцільно
призначити вправи: 1 - без змін внутрішньочеревного тиску; 2 - з акцентом на зміни внутрішньочеревного тиску ;
3-3- з акцентом на розслаблення м'язів живота; 4 - без нахилів тулуба й високого підйому стегон; 5 - без активізації диафрагмального подиху;
40. В фізичній реабілітації хворих можна використовувати наступні засоби :1 -. трудотерапія; 2 -
ідеомоторні фізичні вправи; 3 - велотренування; 4 - дозована ходьба; 5 - масаж;
Варіант 10 уверена не точно
1. . Визначення фізичного розвитку спортсмена проводиться для : 1 – оцінки адекватності тренувального заняття ; 2 – індивідуалізації фізичних навантажень у тренувальному процесі;3 – оцінки типу реакції на фізичне навантаження; 4 – оцінки тонусу парасимпатичного відділу ВНС; 5 – оцінки стійкості організму спортсмена до гіпоксії;
2.Для визначення тонусу симпатичного відділу ВНС спортсмена проводяться функціональні проби : 1 -
Штанге, 2 - ортостатична 3 - Мартіне-Кушелевського; 4 - гіпоксичні ; 5 - з ізометричним фізичним навантаженням ;
3. Фізіологічна реакція організму на фізичне навантаження характеризується : 1 – відсутністю росту пульсу щодо спокою;2 – ростом пульсу й систолічного тиску;3 – зниженням систолічного тиску; 4 – ростом діастолічного тиску; 5 – зниженням ударного об’єму серця;
4Для визначення відставленої дії фізичного навантаження проводиться лікарський контроль: 1 – первинний; 2 – оперативний; 3 – поточний; 4 – етапний ; 5 - повторний оперативний;
5. Безпосередній вплив фізичного навантаження можна визначити при проведенні лікарського
контролю:1 - поточного; 2-2- оперативного; 3 - етапного; 4 - первинного; 5 – вторинного етапного;
6.Кумулирующий ефект тренувального процесу в спортсмена визначається й оцінюється при
проведенні лікарського контролю : 1 – первинного ;2 – етапного ;3 – оперативного;4 - поточного ; 5 – під час тренувального заняття ;
7.Реакція системи кровообігу на пробу Мартін оцінюється як нормотонічна при наступних змінах
показників щодо спокою : 1 – росту пульсу й пульсового АТ на 60-80% ; 2 – рости цих показників на 100 і більше відсотків, 3 – рости ЧСС на 100% і зменшення пульсового АТ; 4 – рости ЧСС більше 100 % і падінні діастолічного АД до рівня «безкінцевого тону»; 5 – росту пульсу й збільшенні пульсового тиску на 50 % ;