5. Висновки та пропозиції
Основною проблемою господарства є виснаження родючості грунтів, тому що ПАП «Оранта» не дотримуються сівозміни.
Від’ємна динаміка показників родючості ґрунтів зумовлена, насамперед, різким зменшенням обсягів внесення мінеральних та органічних добрив. Важливим джерелом елементів живлення є гумус, але динаміка цього показника незадовільна. Більш значні його втрати стримуються завдяки таким факторам. По-перше - зниженням виносу поживних речовин з ґрунту внаслідок низької урожайності с/г культур. По-друге, дещо скоротились площі під просапними культурами, де мінералізація органічної речовини проходить найбільш інтенсивно. Разом з тим розширились посіви трав, завдяки яким в ґрунті відбувається процес накопичення гумусу. Слід також відмітити, що в області набуває розвитку процес застосування елементів біологізації землеробства, одного з факторів збереження органічної речовини в ґрунті. Застосування органічних та мінеральних добрив в умовах області є основним фактором для одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур. Проте у зв`язку з низьким рівнем хімізації землеробства, нестачею поживних речовин в ґрунті, як наслідок, залишається низькою урожайність сільськогосподарських культур.
Співставлення реально можливих обсягів внесення мінеральних добрив з розрахунками науково обґрунтованої та мінімальної їх потреби показує, що господарство в цілому не спроможне сьогодні забезпечити повернення до ґрунту тієї кількості елементів живлення, яка винесена урожаєм. В землеробстві господарства створились умови, коли еколого-агрохімічний стан ґрунтів погіршується не в результаті перевантаження агроекосистем надмірно високими дозами агрохімікатів, а внаслідок порушення основного екологічного закону агрохімії, за яким винос поживних речовин з ґрунту необхідно компенсувати внесенням екологічно доцільних норм добрив.
З мінеральних добрив в першу чергу необхідно вносити фосфорні і азотні, а потім, особливо під технічні та овочеві культури, і калійні. Вносити їх треба локально, стрічковим способом або екраном. Найкраще під час посіву у рядки та підживлення.
Я хочу запропонувати , щоб господарство ПАП «Оранта» займалося органічним землеробством. Однією з основних вимог виробництва органічної продукції рослинництва перш за все є дотримання науково обгрунтованого чергування сільськогосподарських культур відповідно до закону плодозміни. За органічними стандартами сівозмінна повинна включати мінімум 20% культурЮ які забезпечують надходження в грунт органічної речовини та накопичення азотовмісних поживних речовин, так як основним лімітуючим елементом живлення в грунті, особливо в зоні Полісся, є азот. До таких культур відносять зернобобові (соя, горох, люпин, вика, квасоля, боби і ін.); олійна редька, ріпак, гірчиця на сидерат (зелене добриво рослинні рештки); багаторічні бобові трави (люцерна, конюшина).Науково обгрунтовані сівозміни направлені на відновлення й збереження родючості грунту, створення бездефіцитного балансу гумусу і поживних речовин, оптимізацію водного та повітряного режиму грунту. При, цьому сівозміна є важливим елементом оздоровлення фіто-санітарного стану посівів, за умови правильного підбору кращих попередників знижується нагромадження шкідливих організмів і збудників хвороб. Сівозміна в комплексі заходів боротьби з бур’янами відіграє першорядне значення. Окремі культури самі можуть добре протистояти бур’янам. Це, насамперед, культури суцільної сівби з інтенсивним ростом на початку вегетаційного періоду, зокрема, озимі зернові , з ярих – овес.. Введення в сівозміну післяжнтвних культур на зелене добриво (ріпаку, гірчиці, олійної редьки) знижує забур’яненість.
Важливим аспектом органічного способу ведення господарства є внесення достатньої кількості мікробіологічного матеріалу рослинного або тваринного походження для підвищення або, як мінімум, збереження родючості та біологічної активності грунту. Для удобрення грунту і рослин потрібно використовувати органічні добрива, не дозволяється застосування мінеральних добрив штучного синтетичного походження.
Системний підхід дозволяє економно витрачати добрива, з урахуванням їх дії та післядії, сприяє збереженню та підвищенню родючості грунту, а також захищає навколишнє середовище від забруднення.
Систему удобрення культур в сівозміні органічного землеробства умовно можна розділити на три тісно пов’язані між собою складові: вапнування, систему органічного удобрення і систему використання побічних післяжнивних залишків. Вапнування кислих грунтів є основною системою удобрення. Дозволеними вапняковими матеріалами в органічному виробництві можуть бути карбонати кальцію природного походження ( крейда, мергель, мелений вапняк, фосфатна крейда ). Вони знижують шкідливу дію кислотності, рухомого алюмінію та є джерелом кальцієвого живлення для рослин.
Під впливом вапна підвищується також використання елеменів живлення з гною. При сумісному внесенні цих компонентів можна в 2 рази зменшити норму гною без зниження продуктивності сивозміни.
Органічне сільське господарство є виробничою системою, яка підтримує родючість грунту, екосистем і здоров’я людей. Тобто, органічне виробництво направлене не тільки на одержання якісної продукції, але і на поліпшення навколишнього середовища, зокрема, безпеки ландшафтів, відновлення природнього біоромаїття, очищення водних джерел.
Список використаних літературних джерел
1. С. І. Мельник, О. Д. Муляр, М. Й. Кочубей , П. Д. Іванцов, « Технологія виробництва продукції рослинництва » частина І., Київ «Аграрна освіта», 2010.
2. В. Г. Крикунов « Грунти і їх родючість », Київ «Вища школа» 1993.
3. Рудик Р. І., Перспективи розвитку органічного виробництва в Поліссі/ Р. І. Рудик, О. І. Савчук, А. О. Мельничук / Збірник наукових праць ННЦ Інститут землеробства УААН.-К., 2013.
4. Савчук О. І. Родючість грунту за органічної системи удобрення / Л. І. Іваненко, О. І. Савчук Органічне виробництво і продовольча безпека, Житомир: Вид «Полісся», 2014.
1 2 3 4 5