Особливості догляду.
Після резекції нижньої губи протя- гом 1-2 доби необхідно попереджувати потрапляння на рану їжі і
слини. Хворого слід навчити відсмоктувати слину, що накопичи- лась у присінку рота. Годування хворого здійснюють через тонку трубку. ??????? ???????? ???????? ?????????
???? ?? ?????
Особливості клінічних проявів, перебігу та лікування новоут- ворень слизової порожнини рота зумовлені складною анатоміч- ною будовою цієї ділянки.
Епідеміологія.
Понад 50 % злоякісних пухлин припадає
на рак язика, 20 % становлять пухлини дна порожнини рота.
Рідше уражується слизова оболонка щік, твердого там якого піднебіння, альвеолярних країх верхньої й нижньої щелеп, підне- бінних дужок.
До передракових станів належать хвороба Боуена (облігат- ний передрак), лейкоплакія, лейкокератоз, папіломатоз (факульта- тивний передрак).
Хвороба Боуена
проявляється наявністю на слизовій обо- лонці ротової порожнини блідо-рожевих або темно-червоних по- взучих“ бляшок, чітко обмежених, овальної чи полігональної фор- ми, які виступають над поверхнею слизової оболонки. Поверхня гладка або шорстка, можуть виникати бородавчасті розрощення,
кірочки, виразки. З часом настає переродження в рак.
Лейкоплакія
– це плоскі білясті ділянки слизової оболон- ки різноманітної форми, з гладкою поверхнею і збереженим блис- ком слизової, м’якої консистенції.
Лейкокератоз
– розростання плоского епітелію, поверхневі
шари якого мають тенденцію до ороговіння. Клінічно проявляєть- ся білястими плоскими ущільненнями, що виступають над поверх- нею слизової оболонки. Поверхня має бородавчастий вигляд, мож- ливі тріщини та ерозії.
Папіломатоз
– сосочкові розростання сполучної тканини,
вкриті багатошаровим плоским епітелієм. Епітелій папілом схиль- ний до ороговіння, супроводжується запальними процесами, вираз- куванням, некрозом.
Особливу увагу слід звернути на хронічні виразки і тріщи-
ни
, які виникають внаслідок подразнення погано пристосованими протезами, коронками, поранення слизової оболонки гострими пнями зубів, каріозними зубами. Тривале куріння, хронічні опіки слизової
алкоголем, кислотами, гарячою їжею часто є передумовою виник- нення передракових станів і раку слизової оболонки порожнини рота і язика.
Діагностика
передракових станів грунтується на даних клінічного та морфологічного досліджень.
Лікування
– хірургічний метод висічення, кріодеструкція,
електрокоагуляція патологічного вогнища. До лікувально-профі- лактичних заходів належать санація ротової порожнини, відмова від шкідливих звичок.
Хвороба Боуена
проявляється наявністю на слизовій обо- лонці ротової порожнини блідо-рожевих або темно-червоних по- взучих“ бляшок, чітко обмежених, овальної чи полігональної фор- ми, які виступають над поверхнею слизової оболонки. Поверхня гладка або шорстка, можуть виникати бородавчасті розрощення,
кірочки, виразки. З часом настає переродження в рак.
Лейкоплакія
– це плоскі білясті ділянки слизової оболон- ки різноманітної форми, з гладкою поверхнею і збереженим блис- ком слизової, м’якої консистенції.
Лейкокератоз
– розростання плоского епітелію, поверхневі
шари якого мають тенденцію до ороговіння. Клінічно проявляєть- ся білястими плоскими ущільненнями, що виступають над поверх- нею слизової оболонки. Поверхня має бородавчастий вигляд, мож- ливі тріщини та ерозії.
Папіломатоз
– сосочкові розростання сполучної тканини,
вкриті багатошаровим плоским епітелієм. Епітелій папілом схиль- ний до ороговіння, супроводжується запальними процесами, вираз- куванням, некрозом.
Особливу увагу слід звернути на хронічні виразки і тріщи-
ни
, які виникають внаслідок подразнення погано пристосованими протезами, коронками, поранення слизової оболонки гострими пнями зубів, каріозними зубами. Тривале куріння, хронічні опіки слизової
алкоголем, кислотами, гарячою їжею часто є передумовою виник- нення передракових станів і раку слизової оболонки порожнини рота і язика.
Діагностика
передракових станів грунтується на даних клінічного та морфологічного досліджень.
Лікування
– хірургічний метод висічення, кріодеструкція,
електрокоагуляція патологічного вогнища. До лікувально-профі- лактичних заходів належать санація ротової порожнини, відмова від шкідливих звичок.
Рак язика
Епідеміологія.
Рак язика – злоякісна пухлина, яка за частотою посідає перше місце серед злоякісних пухлин слизової обо- лонки порожнини рота. Виникає здебільшого на грунті лейкоп- лакії і хронічних виразок. Хворіють переважно чоловіки віком 40-
50 років. Найчастіше ураження язика локалізується в середній третині його бокової поверхні і в корені.
Клініка.
Ракові вогнища на язиці болючі на дотик і різко відрізняються своєю щільністю від навколишніх здорових тканин.
Першою ознакою хвороби нерідко є поява щільного болючого
інфільтрату, на поверхні якого пізніше з’являється виразка з вис- тупаючим валоподібним краєм (рис. Найчастіше уражується бокова поверхня органа. Пухлина може розвиватися також у виг- ляді папілярних розростань або грибоподібного виступу (екзофітні
форми). Інфільтративні й виразкові форми швидко прогресують, за декілька місяців можуть поширитися наполовину язика і перейти за межі перегородки на другу половину. Метастазує рак язика у лімфатичні вузли підборіддя,
підщелепної ділянки, шиї.
Класифікація
раку язика за стадіями ТNМ така ж, як і при раку нижньої губи.
Діагностика
грунтуєть- ся на даних огляду, пальпації
язика, цитологічного й гісто- логічного дослідження біоп- сійного матеріалу.
Лікування
. Найкращі
результати дає комбінова- ний метод. У I-II стадіях раку язика (Т) проводять передопераційну променеву терапію, через 2-3 тижні – гемірезекцію язика, ще через 2-3
тижні – видалення регіонарних лімфатичних вузлів. У III стадії
(Т
3
N
0-1
М
0 малорухома пухлина) показані променева терапія пер- винного вогнища і видалення регіонарних лімфатичних вузлів.
Інколи застосовують розширену резекцію (висічення тканин
Рис. 17. Рак язика (виразкова форма
77
Класифікація.
Деталізація категорії Т наводиться окремо для кожного з відділів у спеціальних керівництвах. Категорії N і М, а також групування за стадіями, такі ж, як при раку нижньої губи.
Діагностика:
• фіброскопічна ларингоскопія (рис. 18, див. вкл.);
• комп’ютерна томографія гортані;
• морфологічне дослідження біоптату.
Лікування.
Основними методами лікування раку гортані є
променевий та хірургічний. Однак частіше застосовується комбі- нований метод (променева терапія + операція). Основним опера- тивним втручанням є ларингектомія з лімфаденектомією.
Особливості догляду.
Спеціального догляду потребують хворі з трахеостомою (рис. Вона може накладатись як після планових операцій з видалення гортані, так і в невідкладному порядку при пухлинному стенозі гортані. Суть операції полягає у вве- денні в просвіт трахеї через розріз на передній поверхні
шиї спеціальної дугоподібної
пластмасової чи металевої
трубки (рис. При правильно проведеній трахеостомії
хворий повинен вільно диха- ти через трахеостомічну трубку. Всі явища стенозу гортані
(утруднене дихання, ціаноз)
зникають. Щоб виділення з трахеї через канюлю не заб- руднили рану, під щиток трубки підкладають марлеву сер- ветку. Канюлю фіксують марлевою стрічкою, проведеною через отворив щитку, навко- ло шиї. Внутрішню трубку кілька разів надень виймають,
очищають від слизу і харко- тиння, промивають у кип’я-
Рис. 19. Хворий з трахеостомою.
Рис. 20. Трахеостомічні трубки
78
ченій воді. Медична сестра повинна регулярно міняти і промивати внутрішню трахеостомічну трубку.
При необхідності через трахеостомічну трубку здійснюють активне відсмоктування слизу і харкотиння з трахеї. Для цього через канюлю обережно вводять тонкий катетер, зовнішній кінець якого під’єднують до шприца або відсмоктувача. З ліків найчасті- ше в трахею вводять антибіотики, а також трипсин, який сприяє
розрідженню харкотиння.
13.4. ??? ???????????? ??????
Епідеміологія.
Рак щитоподібної залози становить 1-3 %
злоякісних пухлин. Найчастіше хворіють особи віком 30-60 років,
переважно жінки.
Етіологія.
Етіологічну роль у виникненні раку щитоподіб- ної залози відіграють гормональні зрушення та іонізуюча радіа- ція. Після аварії на Чорнобильській АЕС в Україні помітно зросла захворюваність на рак щитоподібної залози у дітей. У 10 % випадків рак виникає на фоні вузлуватого зобу.
Клініка.
Однією з перших ознак раку щитоподібної залози
є збільшення її розмірів і поява в ній щільного вузла. В одних випадках під час пальпації вузлів визначають їх чіткі контури й гладеньку поверхню, що свідчить про експансивний ріст і торпід- ний перебіг процесу; в інших – неправильну форму, згладженість контурів, малу рухомість, які характерні для інфільтративного росту. Існують приховані форми, коли першою ознакою хвороби є
поява метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах шиї, а пухлина у щитоподібній залозі клінічно не визначається. У випадках задав- неної хвороби пухлина проростає навколишні тканини й органи,
що зумовлює відповідну симптоматику з’являються кашель, зах- риплість голосу, задишка, порушення акту ковтання.
Клінічний перебіг і прогноз часто визначаються ступенем зло- якісності пухлини. Розрізняють диференційовані форми (фолі- кулярна й папілярна аденокарцинома, проміжні (медулярний рак)
і недиференційований рак щитоподібної залози.
Віддалені метастази найчастіше з’являються в легенях і кістках.
79
Групування за стадіями
Диференційовані форми
до 45 років після 45 років
Стадія І будь-яке Т будь-яке N
Т N
0
M
0
Стадія ІІ будь-яке Т будь-яке N M
1
Т
2
,Т
3
N
0
М
0
Стадія ІІІ
Т
4
N
0
М
0
будь-яке Т N
1
М
0
Стадія ІV
будь-яке Т будь-яке N М
1
Медулярний рак
Стадія І
Т
1
N
0
M
0
Стадія ІІ
Т
2
-Т
4
N
0
М
0
Стадія ІІІ
будь-яке Т
N
1
М
0
Стадія ІV
будь-яке Т будь-яке N
М
1
Недиференційований рак
Стадія І будь-яке Т будь-яке N
будь-яке М (усі випадки раку належать до І стадії).
Класифікація раку щитоподібної залози за стадіями TNM
?
0
– ???????? ??????? ?? ????????????
?
1
– ??????? ?? 1 ?? ? ??????????? ??????, ???????? ????????
???????????? ??????
?
2
– ??????? ?? 4 ??, ???????? ???????? ???????????? ??????
?
3
– ??????? ????? 4 ??, ???????? ???????? ??????
?
4
– ??????? ????-???? ???????? ? ?????????? ?? ???? ???????
???????????? ??????
N
0
– ?????????? ?????????? ????? ?? ???????
N
1
– ?????? ????????? ? ?????????????? ?????????? ????? ???
N
2
– ?????? ????????? ? ?????????? ??? ???????????? ??????????
????? ???
N
3
– ???????? ????????? ? ?????????? ?????
?
0
– ????? ?????????? ??????????
?
1
– ?????? ????????? ?????????
80
Діагностика раку щитоподібної залози грунтується на да- них огляду, пальпації, цитологічного дослідження, радіоізотопного скенування, пневмотиреоїдографії. Швидкий ріст пухлини, її щільність,
а також асиметрія і горбистість залози дають підставу запідозри- ти рак. Дані пункційної біопсії, наявність “холодної“ зони на ске- нограмі, визначення дефекту наповнення на контрастній тиреоїдо- лімфограмі дають змогу підтвердити діагноз.
Лікування.
Основним методом лікування раку щитоплдіб- ної залози є хірургічний (геміструмектомія, струмектомія). При поширеному місцевому процесі з наявністю регіонарних метастазів проводять перед- і післяопераційну променеву терапію, лімфаде- нектомію. У пізніх стадіях хвороби застосовують променеву тера- пію. Після хірургічного і комбінованого лікування призначають гормони щитоподібної залози (тиреоїдин, трийодотиронін, тирео- комб, тироксин) в індивідуальних дозах.
Особливості догляду.
Одним із ускладнень, що виникає
після струмектомії, є гіпопаратиреоз. Він виникає гостро і супро- воджується зниженням в крові рівня кальцію, підвищенням вмісту фосфору. Кальцій практично не виділяється з сечею. Якщо рівень кальцію в крові падає до 0,17 ммоль/л і нижче, розвивається тетанія. Тетанічні корчі охоплюють звичайно м’язи кінцівок (іноді
тільки верхніх), обличчя, рідше – тулуба. Вони можуть поширюва- тися нам язи глотки, гортані і діафрагми, викликаючи асфіксію.
Часто розвиваються психози, переважно депресивного характеру.
Нерідко тетанія нагадує напади епілепсії. Для зняття тетанічного нападу внутрішньовенно вводять 5-10 мл 10 % розчину хлориду кальцію. Для підтримання рівня кальцію одночасно з розчином хлористого кальцію вводять паратиреоїдний гормон. Основним завданням медичної сестри є динамічне спостереження за хворим
(частота пульсу, артеріальний тиск, частота і характер дихання,
колір шкірних покривів). При появі корчів чи порушенні дихання –
негайно повідомити лікаря, налагодити внутрішньовенну інфузію,
ввести розчин хлористого кальцію, приготувати все необхідне для
інтубації трахеї. Для попередження пошкодження зубів під час нападу між щелепами вставляють марлевий валик
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 19
скачати
Епідеміологія.
Рак язика – злоякісна пухлина, яка за частотою посідає перше місце серед злоякісних пухлин слизової обо- лонки порожнини рота. Виникає здебільшого на грунті лейкоп- лакії і хронічних виразок. Хворіють переважно чоловіки віком 40-
50 років. Найчастіше ураження язика локалізується в середній третині його бокової поверхні і в корені.
Клініка.
Ракові вогнища на язиці болючі на дотик і різко відрізняються своєю щільністю від навколишніх здорових тканин.
Першою ознакою хвороби нерідко є поява щільного болючого
інфільтрату, на поверхні якого пізніше з’являється виразка з вис- тупаючим валоподібним краєм (рис. Найчастіше уражується бокова поверхня органа. Пухлина може розвиватися також у виг- ляді папілярних розростань або грибоподібного виступу (екзофітні
форми). Інфільтративні й виразкові форми швидко прогресують, за декілька місяців можуть поширитися наполовину язика і перейти за межі перегородки на другу половину. Метастазує рак язика у лімфатичні вузли підборіддя,
підщелепної ділянки, шиї.
Класифікація
раку язика за стадіями ТNМ така ж, як і при раку нижньої губи.
Діагностика
грунтуєть- ся на даних огляду, пальпації
язика, цитологічного й гісто- логічного дослідження біоп- сійного матеріалу.
Лікування
. Найкращі
результати дає комбінова- ний метод. У I-II стадіях раку язика (Т) проводять передопераційну променеву терапію, через 2-3 тижні – гемірезекцію язика, ще через 2-3
тижні – видалення регіонарних лімфатичних вузлів. У III стадії
(Т
3
N
0-1
М
0 малорухома пухлина) показані променева терапія пер- винного вогнища і видалення регіонарних лімфатичних вузлів.
Інколи застосовують розширену резекцію (висічення тканин
Рис. 17. Рак язика (виразкова форма
дна порожнини рота, субтотальна резекція язика і резекція ниж- ньої щелепи). У випадках задавненої хвороби (IV стадія) ліку- вання має індивідуальний характер, частіше проводять паліатив- ну дистанційну гамматерапію. В комплекс лікування входять також поліхіміотерапія (регіонарна і/або системна) з викорис- танням метотрексату, адріабластину, блеоміцину, цисплатини.
Особливості догляду
. Після резекції язика для годування хворого вводять постійний назогастральний зонд. В обов’язок ме- дичної сестри входить контроль за надійністю фіксації зонда. Го- дування хворого проводять через лійку, під’єднану до зонда. Їжа повинна бути рідкою і теплою. Після закінчення годування лійку знімають, кінець зонда згинають і зав’язують.
Туалет ротової порожнини здійснюють кілька разів на добу шпателем, загорненим в декілька шарів марлі, змоченої розчином фурациліну.
Увага!
Не слід докладати надмірних зусиль для зняття нашарувань фібрину в ділянці післяопераційної рани. Це може виклика- ти прорізування швів і кровотечу.
13.3. ??? ???????
Епідеміологія.
Рак гортані – злоякісна епітеліальна пухли- на, яка частіше виникає у чоловіків віком 40-60 років. Захворю- ваність становить 4,4-4,6 на 100 тис. населення. До передракових станів належать папіломи і папіломатоз, фіброми і дискератози.
Залежно від локалізації, пухлини поділяють на вестибулярні, пух- лини голосових зв’язок і підскладкові.
Клініка.
За характером росту пухлини розрізняють папі- лярну, вузлувату та інфільтративну форми. При ураженні вестибулярного відділу гортані (надгортанник, псевдоголосова і черпало- надгортанна складки) хворі скаржаться на відчуття стороннього тіла в глотці, біль, який іррадіює у вухо.
Ураження голосових складок супроводжується захриплістю голосу і навіть афонією. При рості пухлини у підскладковому відділі
настає порушення дихання. У пізніх стадіях хвороби можуть бути кровотеча, інфекційні ускладнення, порушення ковтання.
Особливості догляду
. Після резекції язика для годування хворого вводять постійний назогастральний зонд. В обов’язок ме- дичної сестри входить контроль за надійністю фіксації зонда. Го- дування хворого проводять через лійку, під’єднану до зонда. Їжа повинна бути рідкою і теплою. Після закінчення годування лійку знімають, кінець зонда згинають і зав’язують.
Туалет ротової порожнини здійснюють кілька разів на добу шпателем, загорненим в декілька шарів марлі, змоченої розчином фурациліну.
Увага!
Не слід докладати надмірних зусиль для зняття нашарувань фібрину в ділянці післяопераційної рани. Це може виклика- ти прорізування швів і кровотечу.
13.3. ??? ???????
Епідеміологія.
Рак гортані – злоякісна епітеліальна пухли- на, яка частіше виникає у чоловіків віком 40-60 років. Захворю- ваність становить 4,4-4,6 на 100 тис. населення. До передракових станів належать папіломи і папіломатоз, фіброми і дискератози.
Залежно від локалізації, пухлини поділяють на вестибулярні, пух- лини голосових зв’язок і підскладкові.
Клініка.
За характером росту пухлини розрізняють папі- лярну, вузлувату та інфільтративну форми. При ураженні вестибулярного відділу гортані (надгортанник, псевдоголосова і черпало- надгортанна складки) хворі скаржаться на відчуття стороннього тіла в глотці, біль, який іррадіює у вухо.
Ураження голосових складок супроводжується захриплістю голосу і навіть афонією. При рості пухлини у підскладковому відділі
настає порушення дихання. У пізніх стадіях хвороби можуть бути кровотеча, інфекційні ускладнення, порушення ковтання.
77
Класифікація.
Деталізація категорії Т наводиться окремо для кожного з відділів у спеціальних керівництвах. Категорії N і М, а також групування за стадіями, такі ж, як при раку нижньої губи.
Діагностика:
• фіброскопічна ларингоскопія (рис. 18, див. вкл.);
• комп’ютерна томографія гортані;
• морфологічне дослідження біоптату.
Лікування.
Основними методами лікування раку гортані є
променевий та хірургічний. Однак частіше застосовується комбі- нований метод (променева терапія + операція). Основним опера- тивним втручанням є ларингектомія з лімфаденектомією.
Особливості догляду.
Спеціального догляду потребують хворі з трахеостомою (рис. Вона може накладатись як після планових операцій з видалення гортані, так і в невідкладному порядку при пухлинному стенозі гортані. Суть операції полягає у вве- денні в просвіт трахеї через розріз на передній поверхні
шиї спеціальної дугоподібної
пластмасової чи металевої
трубки (рис. При правильно проведеній трахеостомії
хворий повинен вільно диха- ти через трахеостомічну трубку. Всі явища стенозу гортані
(утруднене дихання, ціаноз)
зникають. Щоб виділення з трахеї через канюлю не заб- руднили рану, під щиток трубки підкладають марлеву сер- ветку. Канюлю фіксують марлевою стрічкою, проведеною через отворив щитку, навко- ло шиї. Внутрішню трубку кілька разів надень виймають,
очищають від слизу і харко- тиння, промивають у кип’я-
Рис. 19. Хворий з трахеостомою.
Рис. 20. Трахеостомічні трубки
78
ченій воді. Медична сестра повинна регулярно міняти і промивати внутрішню трахеостомічну трубку.
При необхідності через трахеостомічну трубку здійснюють активне відсмоктування слизу і харкотиння з трахеї. Для цього через канюлю обережно вводять тонкий катетер, зовнішній кінець якого під’єднують до шприца або відсмоктувача. З ліків найчасті- ше в трахею вводять антибіотики, а також трипсин, який сприяє
розрідженню харкотиння.
13.4. ??? ???????????? ??????
Епідеміологія.
Рак щитоподібної залози становить 1-3 %
злоякісних пухлин. Найчастіше хворіють особи віком 30-60 років,
переважно жінки.
Етіологія.
Етіологічну роль у виникненні раку щитоподіб- ної залози відіграють гормональні зрушення та іонізуюча радіа- ція. Після аварії на Чорнобильській АЕС в Україні помітно зросла захворюваність на рак щитоподібної залози у дітей. У 10 % випадків рак виникає на фоні вузлуватого зобу.
Клініка.
Однією з перших ознак раку щитоподібної залози
є збільшення її розмірів і поява в ній щільного вузла. В одних випадках під час пальпації вузлів визначають їх чіткі контури й гладеньку поверхню, що свідчить про експансивний ріст і торпід- ний перебіг процесу; в інших – неправильну форму, згладженість контурів, малу рухомість, які характерні для інфільтративного росту. Існують приховані форми, коли першою ознакою хвороби є
поява метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах шиї, а пухлина у щитоподібній залозі клінічно не визначається. У випадках задав- неної хвороби пухлина проростає навколишні тканини й органи,
що зумовлює відповідну симптоматику з’являються кашель, зах- риплість голосу, задишка, порушення акту ковтання.
Клінічний перебіг і прогноз часто визначаються ступенем зло- якісності пухлини. Розрізняють диференційовані форми (фолі- кулярна й папілярна аденокарцинома, проміжні (медулярний рак)
і недиференційований рак щитоподібної залози.
Віддалені метастази найчастіше з’являються в легенях і кістках.
79
Групування за стадіями
Диференційовані форми
до 45 років після 45 років
Стадія І будь-яке Т будь-яке N
Т N
0
M
0
Стадія ІІ будь-яке Т будь-яке N M
1
Т
2
,Т
3
N
0
М
0
Стадія ІІІ
Т
4
N
0
М
0
будь-яке Т N
1
М
0
Стадія ІV
будь-яке Т будь-яке N М
1
Медулярний рак
Стадія І
Т
1
N
0
M
0
Стадія ІІ
Т
2
-Т
4
N
0
М
0
Стадія ІІІ
будь-яке Т
N
1
М
0
Стадія ІV
будь-яке Т будь-яке N
М
1
Недиференційований рак
Стадія І будь-яке Т будь-яке N
будь-яке М (усі випадки раку належать до І стадії).
Класифікація раку щитоподібної залози за стадіями TNM
?
0
– ???????? ??????? ?? ????????????
?
1
– ??????? ?? 1 ?? ? ??????????? ??????, ???????? ????????
???????????? ??????
?
2
– ??????? ?? 4 ??, ???????? ???????? ???????????? ??????
?
3
– ??????? ????? 4 ??, ???????? ???????? ??????
?
4
– ??????? ????-???? ???????? ? ?????????? ?? ???? ???????
???????????? ??????
N
0
– ?????????? ?????????? ????? ?? ???????
N
1
– ?????? ????????? ? ?????????????? ?????????? ????? ???
N
2
– ?????? ????????? ? ?????????? ??? ???????????? ??????????
????? ???
N
3
– ???????? ????????? ? ?????????? ?????
?
0
– ????? ?????????? ??????????
?
1
– ?????? ????????? ?????????
80
Діагностика раку щитоподібної залози грунтується на да- них огляду, пальпації, цитологічного дослідження, радіоізотопного скенування, пневмотиреоїдографії. Швидкий ріст пухлини, її щільність,
а також асиметрія і горбистість залози дають підставу запідозри- ти рак. Дані пункційної біопсії, наявність “холодної“ зони на ске- нограмі, визначення дефекту наповнення на контрастній тиреоїдо- лімфограмі дають змогу підтвердити діагноз.
Лікування.
Основним методом лікування раку щитоплдіб- ної залози є хірургічний (геміструмектомія, струмектомія). При поширеному місцевому процесі з наявністю регіонарних метастазів проводять перед- і післяопераційну променеву терапію, лімфаде- нектомію. У пізніх стадіях хвороби застосовують променеву тера- пію. Після хірургічного і комбінованого лікування призначають гормони щитоподібної залози (тиреоїдин, трийодотиронін, тирео- комб, тироксин) в індивідуальних дозах.
Особливості догляду.
Одним із ускладнень, що виникає
після струмектомії, є гіпопаратиреоз. Він виникає гостро і супро- воджується зниженням в крові рівня кальцію, підвищенням вмісту фосфору. Кальцій практично не виділяється з сечею. Якщо рівень кальцію в крові падає до 0,17 ммоль/л і нижче, розвивається тетанія. Тетанічні корчі охоплюють звичайно м’язи кінцівок (іноді
тільки верхніх), обличчя, рідше – тулуба. Вони можуть поширюва- тися нам язи глотки, гортані і діафрагми, викликаючи асфіксію.
Часто розвиваються психози, переважно депресивного характеру.
Нерідко тетанія нагадує напади епілепсії. Для зняття тетанічного нападу внутрішньовенно вводять 5-10 мл 10 % розчину хлориду кальцію. Для підтримання рівня кальцію одночасно з розчином хлористого кальцію вводять паратиреоїдний гормон. Основним завданням медичної сестри є динамічне спостереження за хворим
(частота пульсу, артеріальний тиск, частота і характер дихання,
колір шкірних покривів). При появі корчів чи порушенні дихання –
негайно повідомити лікаря, налагодити внутрішньовенну інфузію,
ввести розчин хлористого кальцію, приготувати все необхідне для
інтубації трахеї. Для попередження пошкодження зубів під час нападу між щелепами вставляють марлевий валик
Глава 14. Пухлини молочної залози
Пухлини молочної залози належать до тих захворювань, які
виникають внаслідок поєднаної дії багатьох причинних факторів –
генетичних, конституційних, пов’язаних з особливостями харчу- вання, впливом зовнішнього середовища, соціально-економічних умов тощо. Однак визначальними серед них є гормональні фактори: в одних випадках – дефіцит андрогенів чи прогестинів, в інших –
надлишкова продукція естрогенів, пролактину тощо. Яке поєднан- ня гормональних порушень є пусковим у механізмі розвитку пух- лин молочної залози взагалі і раку зокрема, в кожному конкретному випадку визначити дуже складно.
Ризик виникнення пухлин молочної залози визначається факторами, які зводяться дох груп:
1. Пов’язані із способом життя, професією (куріння, зловживання алкоголем, вплив радіації, отрутохімікатів, надмірне вживання жирів,
копчених страв тощо).
2. Пов’язані із соціальною, репродуктивною і лактаційною функці- ями (незадоволення статевим життям, тривалі перерви або відсутність статевих контактів, пізні перші пологи, аборти, на- родження першої дитини масою понад 4 кг, пізній клімакс тощо).
3. Супровідні хвороби (ожиріння, гіпер- або гіпотиреоз, цукровий діабет, травми і захворювання молочних залоз, гінекологічні хво- роби, захворювання печінки).
4. Обтяжена спадковість (наявність раку молочної залози (РМЗ)
у близьких родичів). Генетичні фактори реалізуються лише у 5-
7 % випадків і не є фатальними.
До передракових станів відносяться дисгормональні гіперплазії
і доброякісні пухлини молочної залози (мастопатія, фіброаденома,
папілома протоки).
Мастопатія.
Клінічно доцільно розрізняти дві форми масто- патії: дифузну і вузлувату.
Дифузна мастопатія проявляється больовими відчуттями у молочних залозах за декілька днів до початку місячних. Посту- пово біль стає постійним, інтенсивним, іррадіює в руку, лопатку
82
Молочні залози збільшуються, при натисканні на соски з них може виділятись прозора, брудно-зелена, коричнева рідина. В молочних залозах прощупується дископодібне ущільнення, рухоме, з шкірою не зв’язане.
Діагноз ставлять на основі клінічних ознак, мамографії і цито- логічного дослідження.
Лікування дифузної мастопатії консервативне: гормональна корекція, ензимо- і вітамінотерапія, призначення антиестрогенів,
седативних препаратів тощо.
Вузлувата мастопатія характеризується наявністю в мо- лочних залозах обмежених ущільнень у вигляді вузлів, які виявля- ються при пальпації. Чіткіше їх можна визначити, якщо при обсте- женні хвора перебуває у вертикальному положенні. В лежачому положенні при натисканні залози долонею до грудної стінки ущіль- нення зникає (позитивний симптом Кеніга). Слід пам’ятати, що диференціювати вузлувату мастопатію від раку за клінічними оз- наками не завжди можливо, тому застосовують додаткові методи обстеження: мамографію, пункційну біопсію.
Лікування вузлуватої мастопатії оперативне – секторальна резекція молочної залози зобов язковим терміновим морфологіч- ним дослідженням препарату.
Фіброаденома
молочної залози – доброякісна пухлина, яка виникає переважно у жінок віком до 30 років. При пальпації мо- лочної залози пухлина з чіткими контурами, в капсулі, з гладенькою поверхнею, рухома, щільно-еластичної консистенції. Шкіра над пухлиною зміщується. Величина пухлини буває різна: від мікрос- копічних розмірів до декількох сантиметрів.
Діагностика грунтується на клінічних проявах, даних мамо- графії, пункційної біопсії.
Лікування – секторальна резекція.
Папілома протоки (хвороба Мінца, кровоточивий сосок) одна із форм мастопатії, в основі якої лежать папіломатозні розро- стання епітелію кістозно розширених вивідних проток молочної
залози. Основна скарга хворої – на виділення крові з соска (рис.21).
Оскільки папіломатозні вирости розміщені поверхнево, то вони
Пухлини молочної залози належать до тих захворювань, які
виникають внаслідок поєднаної дії багатьох причинних факторів –
генетичних, конституційних, пов’язаних з особливостями харчу- вання, впливом зовнішнього середовища, соціально-економічних умов тощо. Однак визначальними серед них є гормональні фактори: в одних випадках – дефіцит андрогенів чи прогестинів, в інших –
надлишкова продукція естрогенів, пролактину тощо. Яке поєднан- ня гормональних порушень є пусковим у механізмі розвитку пух- лин молочної залози взагалі і раку зокрема, в кожному конкретному випадку визначити дуже складно.
Ризик виникнення пухлин молочної залози визначається факторами, які зводяться дох груп:
1. Пов’язані із способом життя, професією (куріння, зловживання алкоголем, вплив радіації, отрутохімікатів, надмірне вживання жирів,
копчених страв тощо).
2. Пов’язані із соціальною, репродуктивною і лактаційною функці- ями (незадоволення статевим життям, тривалі перерви або відсутність статевих контактів, пізні перші пологи, аборти, на- родження першої дитини масою понад 4 кг, пізній клімакс тощо).
3. Супровідні хвороби (ожиріння, гіпер- або гіпотиреоз, цукровий діабет, травми і захворювання молочних залоз, гінекологічні хво- роби, захворювання печінки).
4. Обтяжена спадковість (наявність раку молочної залози (РМЗ)
у близьких родичів). Генетичні фактори реалізуються лише у 5-
7 % випадків і не є фатальними.
До передракових станів відносяться дисгормональні гіперплазії
і доброякісні пухлини молочної залози (мастопатія, фіброаденома,
папілома протоки).
Мастопатія.
Клінічно доцільно розрізняти дві форми масто- патії: дифузну і вузлувату.
Дифузна мастопатія проявляється больовими відчуттями у молочних залозах за декілька днів до початку місячних. Посту- пово біль стає постійним, інтенсивним, іррадіює в руку, лопатку
82
Молочні залози збільшуються, при натисканні на соски з них може виділятись прозора, брудно-зелена, коричнева рідина. В молочних залозах прощупується дископодібне ущільнення, рухоме, з шкірою не зв’язане.
Діагноз ставлять на основі клінічних ознак, мамографії і цито- логічного дослідження.
Лікування дифузної мастопатії консервативне: гормональна корекція, ензимо- і вітамінотерапія, призначення антиестрогенів,
седативних препаратів тощо.
Вузлувата мастопатія характеризується наявністю в мо- лочних залозах обмежених ущільнень у вигляді вузлів, які виявля- ються при пальпації. Чіткіше їх можна визначити, якщо при обсте- женні хвора перебуває у вертикальному положенні. В лежачому положенні при натисканні залози долонею до грудної стінки ущіль- нення зникає (позитивний симптом Кеніга). Слід пам’ятати, що диференціювати вузлувату мастопатію від раку за клінічними оз- наками не завжди можливо, тому застосовують додаткові методи обстеження: мамографію, пункційну біопсію.
Лікування вузлуватої мастопатії оперативне – секторальна резекція молочної залози зобов язковим терміновим морфологіч- ним дослідженням препарату.
Фіброаденома
молочної залози – доброякісна пухлина, яка виникає переважно у жінок віком до 30 років. При пальпації мо- лочної залози пухлина з чіткими контурами, в капсулі, з гладенькою поверхнею, рухома, щільно-еластичної консистенції. Шкіра над пухлиною зміщується. Величина пухлини буває різна: від мікрос- копічних розмірів до декількох сантиметрів.
Діагностика грунтується на клінічних проявах, даних мамо- графії, пункційної біопсії.
Лікування – секторальна резекція.
Папілома протоки (хвороба Мінца, кровоточивий сосок) одна із форм мастопатії, в основі якої лежать папіломатозні розро- стання епітелію кістозно розширених вивідних проток молочної
залози. Основна скарга хворої – на виділення крові з соска (рис.21).
Оскільки папіломатозні вирости розміщені поверхнево, то вони
легко травмуються при стискуванні чи забитті молочної залози,
при цьому відбувається відрив папіломи і з’являється мікро- кровотеча. При натисканні на молочну залозу на соску з’являєть- ся краплина крові. Лише за допомогою ретельної послідовної паль- пації можна виявити ту ділянку, при натисканні на яку з’являється кров. Нерідко уточнити локалізацію папіломи допомагає дукто- графія (рис.22).
Папілома протоки доволі часто малігнізується, тому її відно- сять до облігатного передраку.
Лікування хірургічне – секторальна резекція молочної зало- зи з терміновим морфологічним дослідженням.
Рак молочної залози
при цьому відбувається відрив папіломи і з’являється мікро- кровотеча. При натисканні на молочну залозу на соску з’являєть- ся краплина крові. Лише за допомогою ретельної послідовної паль- пації можна виявити ту ділянку, при натисканні на яку з’являється кров. Нерідко уточнити локалізацію папіломи допомагає дукто- графія (рис.22).
Папілома протоки доволі часто малігнізується, тому її відно- сять до облігатного передраку.
Лікування хірургічне – секторальна резекція молочної зало- зи з терміновим морфологічним дослідженням.
Рак молочної залози
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 19