1   2   3
Ім'я файлу: kursovaya chausova.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 667кб.
Дата: 17.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
Найменування
механізму
Сутність механізму
Резервна частка
Перша порція іноземної валюти, яку країна-член може придбати у
МВФ. Якщо наявність валюти цієї країни на рахунку загальних ресурсів менше її квоти, то різниця утворює резервну позицію чи позицію щодо резервної частки. Держава може будь-якої миті зробити покупку в рамках своєї резервної частки. Єдиною умовою для такої покупки є наявність країни потреби у фінансуванні платіжного балансу. Вони не обкладаються зборами та Фонд не вимагає наступного викупу
Механізм кредитних часток
Кошти в іноземній валюті, які можуть бути придбані країною-членом понад резервну частку, діляться на чотири "кредитні частки", або траншу, що становлять по 25% квоти. Доступ країн-членів до кредитних ресурсів МВФ у межах кредитних часток обмежений певними умовами. Відповідно до початкового статуту, вони полягали в наступному: сума валюти отриманої країною-членом за дванадцять місяців, що передували його новому зверненню до Фонду, включаючи суму, що запитується, неповинна перевищувати 25% величини квоти країни; загальна сума валюти цієї країни в активах МВФ не може перевищувати 200% її квоти (включаючи 75% квоти, внесених до Фонду за підпискою)
Механізм розширеного кредитування У 1974 р. резервна та кредитні частки були доповнені механізмом розширеного кредитування, МРК. Він призначений для надання валютних коштів країнам-членам на більш тривалі періоди часу тау великих розмірах по відношенню до квот, ніж це передбачено статутом у рамках традиційних кредитних часток. Термін розширеного фінансування зазвичай становить три роки і може бути продовжений ще на один рік
Кредити стенд- бай з 1952 р.
Забезпечують країну-члена гарантію того, що в межах певної суми та протягом терміну дії домовленості вона зможе за дотримання певних умов безперешкодно отримувати іноземну валюту від МВФ в обмін на національну
Джерело: [13, c. 98]
Спеціальні механізми – механізми, створені з метою розширення масштабів та вдосконалення структури кредитних операцій МВФ. Вони різняться за цілями, умовами і стовпом такої вартості кредиту (табл. 1.2).

18
Таблиця 1.2.
Класифікація спеціальних механізмів МВФ
Найменування
механізму
Сутність механізму
Механізм компенсаційного та надзвичайного фінансування
МКНФ
Призначений для кредитування країн-членів МВФ, яких дефіцит платіжного балансу викликаний тимчасовими та зовнішніми, які не залежать від них причинами. Серед них стихійні лиха непередбачуване падіння світових цін; промисловий спад запровадження протекціоністських обмежень у країнах-імпортерах; поява товарів замінників тощо
Механізм фінансування буферних запасів,
(МФБЗ)
Створений у 1969 р, має на меті надання допомоги країнам, що беруть участь в утворенні запасів сировинних товарів у відповідно до міжнародних товарних угод, якщо це погіршує їх платіжні баланси. Ліміт – 35% квоти. Цей механізм не використовувався з 1984 року
Механізм фінансування системних
(структурних) перетворень,
(МФСП)
Було засновано у квітні р. як тимчасовий спеціальний механізм для країн, що здійснювали перехід від централізовано запланованої економіки до ринкової
Механізм фінансування додаткових резервів,
(МФДР)
Заснований у грудні р. Утворення цього механізму стало наслідком азіатської кризи та частиною політики МВФ щодо запобігання поширенню таких криз. Надання кредитних коштів через
МФДР, на відміну кредитів по лінії інших механізмів, не обмежено будь-якими лімітами і може вироблятися у будь-яких розміри.
Погашення кредиту має здійснюватися в протягом коротшого, ніж у всіх інших випадках, терміну - від одного року до півтора року
Надзвичайні кредитні лінії
(НКЛ)
Він був заснований у квітні р. В рамках цього механізму МВФ відкриває у надзвичайному порядку короткострокові кредитні лінії країнам - членам, що стикаються з загрозою гострої кризи платіжного балансу, "втечі" капіталів з країни внаслідок можливого негативного впливу зміни ситуації на міжнародних ринках капіталів, тобто. факторів, що знаходяться переважно поза сфери контролю із боку країн-позичальників
Джерело: [13, c. 104]
Отримання країнами-членами Фонду коштів на лінії спеціальних механізмів є доповненням до їх кредитних часток. Як правило, фінансування у межах спеціальних механізмів МВФ здійснюється за рахунок власних коштів Фонду.
Механізми пільгового фінансування – створені для надання допомоги найбіднішим країнам (табл. 1.3).

19
Таблиця 1.3
Класифікація механізмів пільгового фінансування МВФ
Найменування механізму
Сутність механізму
Трастовий (довірчий) фонд
(ТФ). 1976 – 1981 рр.
Було створено за рахунок доходів від продажу на аукціонах 1/6 частини золотого запасу МВФ
Одержувачами кредитів стали найменш розвинені країни. Країни - позичальники не вносили до МВФ еквівалент одержуваних коштів у національній валюті, процентна ставка за кредитом була - 0,5% річних, погашення – протягом терміну, що розпочався через пять з половиною років і закінчувався через десять років після дати фактичної вибірки коштів. 55 країн отримали з трастового фонду 3,0 млрд. СПЗ (3,7 млрд. дол. Решту коштів було передано країнам, що розвиваються пропорційно їх квотам
Механізм фінансування структурної перебудови,
(МФСП) діяв протягом періоду 1986 – 1993 рр. У рамках МФСП надавалися пільгові кредити країнам, що розвиваються, з низьким рівнем доходу, що відчувають хронічні труднощі в області платіжного балансу, з метою підтримки середньострокових програм макроекономічної стабілізації та структурних реформ Умови позик: 0,5% річних; погашення упродовж 10 років. Ліміт кредитів – до 50% квоти (з річними лімітами в 15, 20 та 15% для першого, другого та третього року відповідно)
Механізм розширеного
Фінансування структурної перебудови (МРФСП)
існує з грудня 1987 р. За своїми цілями та принципами функціонування цей механізм став наступником механізму фінансування структурної перебудови Проте умови стабілізаційних програм, що здійснюються за підтримки ресурсів
МРФСП, більш комплексні та радикальні за своїми цільовими установками, ніж ті, які реалізовувалися у межах МФСП
Джерело: [13, c. 112] Таким чином, при формуванні механізмів пільгового кредитування країн, що розвиваються, МВФ виконує роль посередника в перерозподілі позичкового капіталу від благополучніших країн-кредиторів, з одного сторони, до країн, що відчувають гостру потребу в позикових засобах, – з іншого. Одночасно, надаючи силовий вплив на економічну політику країн-позичальників, він виступає як гарант повернення цих коштів кредиторам. У разі гострої необхідності МВФ завжди може заснувати тимчасовий кредитний механізм, який сприятиме

20 локалізації та згладжування після кризових явищ у країнах-членів та недопущення переростання кризи у світовій [13, c. 113].
Діяльність МВФ щодо розвитку потенціалу (РП) відноситься до його основних завдань, поряд з відстеженням змін у світовій економіці та наданням кредитів країнам, що зіткнулися з проблемами платіжного балансу. Вона включає розвиток економічних інститутів (технічну допомогу) та пов'язаний у цьому розвиток людського потенціалу (підготовку кадрів), що допомагає урядам у формуванні ефективних заходів політики та інститутів.
Діяльність МВФ щодо РП допомагає країнам у зміцненні економіки, підвищення інклюзивного зростання та створення робочих місць. Робота МВФ з
РП зосереджена на формуванні ефективних заходів політики та інститутів та зміцненні відповідного кадрового потенціалу. Це включає, наприклад, сприяння залученню країнами державних доходів, модернізації банківських систем, розробці міцних правових засад, удосконаленню подання макроекономічної та фінансової статистики, а також вдосконалення економічного аналізу та прогнозування. МВФ співпрацює з державними установами, такими як міністерства фінансів та центральні банки, надаючи практичні рекомендації, організовуючи семінари з колегіальним навчанням та підготовку кадрів з орієнтацією на економічну політику. Підтримка заходів з РП з боку МВФ надається країнам різними шляхами, наприклад, місіями персоналу зі штаб- квартири МВФ, які приїжджають на нетривалий термін, направляються в країни на тривалі терміни постійними радниками, регіональними центрами професійного та організаційного розвитку та глобальними тематичними фондами. Партнери на двосторонній та багатосторонній основі відіграють надзвичайно важливу роль у задоволенні попиту на РП МВФ та нині фінансують приблизно половину діяльності МВФ у цій сфері. Виконавча рада МВФ періодично розглядає стратегію РП [20, 21].

21
РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ МВФ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1 Аналіз сучасного стану кредитування країн-членів МВФ Сума фінансування, яку держава-член може отримати від МВФ (його ліміт доступу) визначається на основі його квоти. Наприклад, в рамках домовленостей про кредити «стенд-бай» та про розширене кредитування, держава-член може запозичувати до 200 відсотків своєї квоти щорічно та до 600 відсотків наростаючим підсумком. Водночас у виняткових випадках розміри доступу можуть бути збільшені. Будь-які зміни квот повинні затверджуватись більшістю у 85% від загальної кількості голосів, і квота держави-члена не може бути змінена без її згоди. При загальному перегляді квот вирішується два основні питання: загальний розмір збільшення та його розподіл між державами-членами
[17]. У Таблиці 2.1. продемонстровано перелік країн-членів МВФ, що мають найбільші квоти та кількість голосів у МВФ.
Таблиця 2.1
Країни-члени МВФ з найбільшими квотами та кількістю голосів
Країна Квота, у млн СПЗ Квота, частина у % К-ть голосів, %
1 2
3 4
Австралія
6572,4 1,38 1,33
Бельгія
6410,7 1,35 1,30
Бразилія
11042 2,32 2,22
Великобританія
20155,1 4,23 4,03
Німеччина
26634,4 5,59 5,31
Індія
13114,4 2,75 2,63
Іспанія
9535,5 2,00 1,92
Італія
15070 3,16 3,02 Канада
11023,9 2,31 2,22 Китай
30482,9 6,40 6,08 Корея
8582,7 1,80 1,73 Мексика
8912,7 1,87 1,80
Нідерланди
8736,5 1,83 1,76
Росія
12903,7 2,71 2,59

22
Продовження Таблиці 2.1
Джерело: [17]
Відповідно до Таблиці 2.1., ми можемо побачити, що Сполучені Штати з часткою голосів 16,5% є єдиною країною-членом МВФ, здатною в однобічному порядку накласти вето на основні рішення МВФ (тобто ті, які вимагають 85%-ої більшості). Сполучені Штати також володіють значним неофіцйіним впливом у
МВФ, враховуючи їх найбільшу долю квот серед інших країн-членів МВФ
(17,43%) та місцезнаходження Фонду у Вашингтоні [31].
Основна діяльність МВФ полягає в здійсненні пільгового та непільгового фінансування країн для врегулювання кризових процесів. Пільгові кредити передбачають низькі відсоткові ставки, а в деяких випадках – нульові [20]. На рисунку 2.1. зображено структуру пільгового та непільгового фінансування МВФ у 2021 р.
1 2
3 4
Саудівська Аравія
99926,6 2,10 США 17,43 16,50
Франція
20155,1 4,23 4,03
Швейцарія
5771,1 1,21 1,17
Японія
30820,5 6,47 6,14

23 Рис. 2.1. Структура пільгового та непільгового фінансування МВФ у 2021 р.
Джерело: [6] У межах механізмів пільгового кредитування (ЕКФ – розширений кредитний механізм; РКФ – механізм прискореного кредитування; ССФ – механізм кредитів “стенд-бай”) у 2021 р. МВФ прийняв зобов’язання про надання кредитів на суму 11,3 млрд СПЗ (приблизно 16,22 млрд дол. США. У 2021 р. Виконавча рада затвердила нові домовленості в межах механізмів непільгового фінансування МВФ на загальну суму 50,143 млрд СПЗ (72 млрд дол.
_
США).
Екстрене фінансування у межах РФІ та РКФ: МВФ отримав рекордну кількість запитів про екстрене фінансування від 39 країн (приблизно 17 млрд. доларів США, з яких 6 млрд. доларів США було виділено 26 країнам з низьким доходом. Виконавча рада тимчасово подвоїла ліміти доступу до механізмів екстреного фінансування – механізму прискореного кредитування (РКФ) та
інструменту
_
для
_
прискореного
_
фінансування
_
(РФІ).
1.63%
4.79%
11.98%
3%
3.36%
61.38%
13.80%
Розширений кредитний механізм (ЕКФ)
Механізм прискореного кредитування (РКФ)
Механізм кредитів «стенд-бай» (ССФ)
Лінія превентивної підтримки та ліквідності (ЛПЛ)
Механізм розширеного кредитування (ЕФФ)
Гнучнка кредитна лінія (ГКЛ)
Інструмент для прискореного фінансування (РФІ)

24
МВФ також підвищив доступ за існуючими домовленостями з метою задовольнити нові невідкладні потреби, що виникають у зв'язку з пандемією, в рамках діалогу з питань економічної політики, що вже ведеться. У період з 1 травня 2020 року до 30 квітня 2021 року Виконавча рада затвердила підвищення доступу
_
за
_
домовленостями
_
з
_
дев'ятьма
_
державами-членами. У період з 1 травня 2020 року по 30 квітня 2021 року Виконавча рада затвердила вісім нових непревентивних програм, що підтримуються ресурсами
МВФ щодо семи країн. Крім того, державам-членам було надано чотири превентивні домовленості – три гнучкі кредитні лінії та одна лінія превентивної підтримки та ліквідності [6, 17]. Рис. 2.2. Регіони, які отримали фінансову допомогу від МВФ
Джерело: [6]
2.3%
5.4%
11.0%
69.6%
11.7%
Азіатсько-Тихоокеанський регіон
Європа
Близький Схід і Центральна Азія
Західна півкуля
Африка на південь від Сахари

25
Проаналізувавши рис. 2.2. можна побачити, що серед регіонів світу найбільшу фінансову допомогу отримали країни Західної півкулі з відсотком
69,6%. До них увійшли наступні держави: Багамські Осторви, Барбадос, Гватемала, Гондурас, Колумбія, Коста Ріка, Нікарагуа, Панама, Перу, Сент
Вінсент і Гренадіни, Чилі, Еквадор, Ямайка. Найбільшими країнами- позичальниками стали Колумбія (сукупна позика становила 12267 млн СПЗ),
Чилі (17443 млн СПЗ) та Перу (8007 млн СДР). Серед видів фінансування у країнах Західної півкулі переважав Інструмент для прискореного екстреного фінансування (РФІ). У регіоні Європа позичальиками стали Україна, отримавши фінансування за кредитом стенд-бай у розмірі 3600 млн СПЗ та Чорногорія, отримавши екстренне фінансування за Інструментом для прискореного фінансування у розмірі 60,5 млн СПЗ. У регіоні Ближній Схід та Центральна Азіякредити отримали наступні країни: Афганістан, Арменія, Грузія, Джибуті, Єгипет, Йорданія, Киргизька
Республіка, Мавританія, Таджикістан, Узбекистан, Південний Судан,
Найбільшою країною-кредитором серед країн даного регіону став Єгипет з сукупним розміром кредиту у 5800,7 млн СПЗ). Набільш використовуваниі види фінансування на Ближньому Сході тау Центральній Азії – Інструмент та механіз прискореного фінансування (РФІ) та (РКФ).
Азіатсько-Тихоокеанський регіон представлений такими країнами, як Бангладеш, Монголія, М'янма, Непал, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови та Тонга. Найбільшу кількість кредитів отримали М'янма (з розміром кредиту у
689,1 млн СПЗ) та Бангладеш – 533,3 млн СДР. Країни даного регіону переважно отримували фінансування програмами Інструменту та механізу прискореного фінансування (РФІ) та (РКФ).
Африканський регіон таких охопив країн-позичальників, як Ангола, Бенін, Габон, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Камерун, Кенія, Лесото, Ліберія,
Мадагагаскар, Малаві, Намібія, Руанда, Сан-Томе і Прінсіпі, Сейшельські
Острови, Сьєрра-Леоне, Уганда, Чад, Есватіні та Південна Африка, серед яких

26
Кенії надали найбільший обсяг кредиту у розмірі 2198,3 млн СПЗ.
Африканські країни переважно фінансувалися за допомогою Інструменту та механізу прискореного фінансування (РФІ) та (РКФ).
Таблиця 2.2
Полегшення тягаря обслуговування боргу з боку Трастового фонду для обмеження та подолання наслідків катастроф (У мільйонах СПЗ, станом на 30 квітня 2021 року)
Країна Перший транш
Другий транш
Третій транш
1 2
3 4
1. Афганістан
2,4 2,4 2,4 2. Бенін
7,43 6,37 5,31 3.Буркіна-Фасо
8,74 10,3 9,65 4. Бурунді
5,48 4,82 4,16 5. Центральноафриканська
Республіка
2,96 2,92 2,92 6. Чад
1 2
4,06 7. Коморські Острови
0,97 0,81 0,65 8. Демократична Республіка Конго
14,85 9,9 4,95 9. Джібуті
1,69 1,69 1,4 10. Ефіопія
8,56 4,5 0,47 11. Гамбія
2,1 2,1 1,87 12. Гвінея
16,37 16,37 18,21 13. Гвінея-Бісау
1,08 1,36 1,12 14. Гаїті
4,1 3,98 3,98 15. Ліберія
11,63 11,19 11,48 16. Мадагаскар
3,06 3,06 6,11 17. Малаві
7,2 7,2 7,81 18. Малі
7,3 7,5 7,7 19. Мозамбік
10,89 9,47 9,47 20. Непал
2,85 3,57 3,57 21. Нігер
5,64 5,64 9,54 22. Руанда
8,01 12,02 14,02 23. Сан-Томе та Прінсіпі
0,11 0,17 0,17

27
Продовження Таблиці 2.2 1
2 3
4 24. Сьєрра-Леоне
13,36 12,22 15,11 25. Соломонові острови
0,06 0,07 0,1 26. Таджикистан
7,83 5,22 3,91 27. Танзанія
10,28 8,29 2
28. Того
3,74 2,31 0,88 29. Ємен
14,44 10,96 17,05
Джерело: [6]
Відповідно до Таблиці 2.2, полегшення тягаря обслуговування боргу з боку
Трастового фонду для обмеження та подолання наслідків катастрофу році було спрямовано на країни, що розвиваються, з доходами нижче середньосвітового. Серед даних країн перважну частину займали країни африканського регіону. Найбільшої допомоги потребували Ємен (розмір його фінансування дорвнював 42,45 мільйонів СПЗ затри транші); Танзанія – сукупна частка фінансування склала 20,57 мільйонів СПЗ, Демократична Республіка Конго (29,7 мільйонів СПЗ), Гвінея (50,95 мільйонів СПЗ), Мозамбік (29,83 мільйонів СПЗ), Ліберія (34,3 мільйонів СПЗ), Бенін (19,711 мільйонів СПЗ), та
Бурунді (14,46 мільйонів СПЗ).
2.2 Аналіз сучасного стану економічного нагляду та розвитку
потенціалу країн-членів МВФ
Економічний нагляд. МВФ провів у 2021 фінансовому році лише 36 консультацій відповідно до статті IV (у зв'язку з пандемією), що становить менше половини стандартної кількості консультацій, що щорічно проводяться, і вісім оцінок стабільності фінансової системи в рамках ФСАП. Робота над комплексним аналізом наглядової діяльності за 2021 рік проводилася протягом 2021 фінансового року (і була завершена у травні 2021 року. В рамках нагляду на багатосторонній основі МВФ опублікував доповіді та бюлетені щодо останніх змін у світовій економіці: "Перспективи розвитку світової економіки", "Доповідь з питань глобальної фінансової стабільності" та

28
"Бюджетний вісник". Крім того, в рамках поточної роботи над наданням ретельної та неупередженої оцінки надмірних глобальних дисбалансів та їх причин було опубліковано «Доповідь із зовнішньоекономічного сектору. У ході консультацій відповідно до статті IV та оцінки стабільності фінансової системи у рамках ФСААП також обговорювалися питання, що стосуються області нагляду на багатосторонній основі.
Рекомендації з питань економічної політики. Виконавча рада МВФ обговорює усі аспекти роботи МВФ для питань економічної політики, які мають важливе значення для світової економіки. Рада здійснює свою діяльність в основному на основі документів з питань політики, підготовлених керівництвом та персоналом МВФ. У 2021 фінансовому році МВФ здійснив зовнішню публікацію 54 документів із питань політики [6,17].
Розвиток потенціалу. Зміцнення потенціалу таких установ, як центральні банки, міністерства фінансів, податкові адміністрації, статистичні агенції та органи нагляду за фінансовим сектором, веде до більшої ефективності заходів політики та підвищення стабільності економіки. З охопленням широких верств населення МВФ співпрацює з країнами у сфері відновлення їхньої економічної політики та зміцнення цих інститутів за допомогою надання технічної допомоги та програм підготовки кадрів, орієнтованих на питання, що мають принципово важливе значення для економічної стабільності та зростання [17].

29 Рис. 2.3. Частка витрат на РП у загальних витратах на основні види діяльності
МВФ 2021 року
Джерело: [6] На рис. 2.3. наведено розподіл витрат на основні види діяльності МВФ у
2021 р, що свідчать про значну частку в загальній структурі витрат на нагляд за міжнародною валютно-фінансовою системою на багатосторонній та двосторонній основах, а також технічної допомоги державам-членам.
Підготовка кадрів, Наглядна двосторонній основі, Наглядна багатосторонній основі, 21.5%
Нагляд за глобальною системою,
12.0%
Кредитування,
18.3%
Інше, 2.7%
Технічна допомога,
22.1%
Підготовка кадрів
Нагляд на двосторонній основі
Нагляд на багатосторонній основі
Нагляд за глобальною системою
Кредитування
Інше
Технічна допомога

30 Рис. 2.4. Витрати на діяльність у галузі розвитку потенціалу
Джерело: [6]
Проаналізувавши діаграму стосовно витрат на діяльність у галузі розвитку потенціалу з 2017-2021 можна зробити висновок, що внутрішнє фінансування
МВФ є досить стабільним, чого не можна сказати про фінансування із зовнішніх джерел. З 2017-2019 р. можна спостерігати стрімкий зріст фінансування МВФ із зовнішніх джерел. У період з 2020 р. пор. можна спостерігати значний спад на 15 та 55 млн дол. США.
139.7 142.3 142.1 140.4 135.7 273.2 317.1 320.2 304.8 251.4 0
50 100 150 200 250 300 350 400 450 500 2017 2018 2019 2020 Млн д
ол.
Рік
Фінансування МВФ
Фінансування із зовнішніх джерел

31 Рис. 2.5. Участь у програмі підготовки кадрів серед 5 регіонів
Джерело: [6] Участь у програмі підготовки кадрів проводилася у пяти регіонах:
Азіатсько-Тихоокеанському, Європейському, Західному, Африканському,
Близькому Сході та Центральній Азії. У 2017 р. найбільша кількість кадрів булав Африканському регіоні і дорівнювала 4354 учасників, найменша кількість учасників була впроваджена з боку Європи і дорівнювала 1679 учасників. У 2018 та 2019 р. тенденція не змінилася: лідируючі позицію займає Африканський регіон, на другому місці розмістився Азіатсько-Тихоокеанський регіон, а на останньому – Європа. У 2020 р. тенденція змінилась. Перше місце зайняв
Азіатсько-Тихоокеанський регіон і встановив рекордну кількість за останні 5 років - 5179 кадрів. Друге місце займає Африканський регіон, а останнє місце –
2478 3679 4387 5179 3476 1679 1759 1494 1695 1147 2754 3451 3365 3231 2478 2387 2846 2697 2879 3679 4354 4689 4921 4589 4281 0
1000 2000 3000 4000 5000 6000 2017 2018 2019 2020 2021
Кі
ль кі
сть уч ас ни кі
в
Рік
Азіатсько-Тихоокеанський регіон
Європа
Близький Схід і Центральна Азія
Західна півкуля
Африка на південь від Сахари

32
Європейський регіон. У 2021 р. Африканський регіон змістив Азіатсько-
Тихоокеанський і становив 4281 кадрів. Західна півкуля, усвою чергу, займає друге місце з рекордною для свого регіону кількістю у розмірі 3679 учасників. На жаль Європейський регіон займав останнє місце протягом 5 років та наврядчи зможе змінити цю тенденцію.

33

1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас