Увага! Завдання №1 виконати до 06. 04. 20 р. Завдання №2 виконати до 06. 04. 20 р сторінка 2

1 2 3

Ім'я файлу: nevidkladni_stani_v_pediatriji-88f-91f.02.04.20r..docx
Розширення: docx
Розмір: 72кб.
Дата: 22.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
звіт ІІІ (Автосохраненный).docx
1.docx
Педагогічну практику я проходила у Олієво (1).docx
АІС метод. КР.docx
Автоматизована інформаційна система магазину Магніт (1).doc
20130321-090912.docx
Lektsiia_2_2_razbor_СН_рамы.ppt
Стаття Стиркіна 2022.doc
dis_Ustinskiy.pdf
тема 5 для студентів.doc
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ СЛЮСАРНИХ РОБІТ.docx

Ступінь дегідратації:

Розрізняють три ступені ексикозу в залежності від дефіциту маси тіла дитини:

Ступінь ексикозу	У віці до 1 року	У віці старше 1 рік
I ступінь	5%	3%
II ступінь	6-10%	6%
III ступінь	>11%	>9%

Клінічні ознаки дегідратації:

Визначення ступеня дегідратації у дитини за клінічними симптомами

Ознака	Дегідратація I ст.	Дегідратація II ст.	Дегідратація III ст.
Поводження	Порушення, занепокоєння	Постійний плач, млявість	Пригнiчення, сонливість
Сосання	Жадібне	Активне або знижене	Відмовлення від їжі
Очні яблука	Блискучі	Запалі	Глибоко запалі, склери тьмяні
Сльози	Є	Зменшені	Відсутні
Велике тім’ячко	Виповнено	Втягнуте	Різко запале
Тургор тканин	Помірковано знижений	Шкірна складка розправляється	Шкіра суха, складка розправляється через 2 сек. і більш
Колір шкіри	Звичайний	Бліда, сіра, акроцианоз	Сіра, жовтянична
Слизові оболонки	Вологі	Яскраві, сухі	Сухі, запечені
Подих	Звичайний	Звичайний, помірне частішання	Тахiпноe, глибокий, аритмічний
Серцева діяльність	Звичайна, помірна тахікардія	Тахікардія, тони приглушені	Виражена тахікардія або брадикардія, тони глухі, пульс слабкого наповнення
Діурез	Звичайний або знижений	Олiгурiя	Олiгоанурiя

Гіповолемічннй шок
Гіповолемічннй шок з переважною втратою плазматичного об'єму крові

Шифр МКХ 10 - T 79.4

Шок подібного типу може розвинутися при опіковій травмі, гострій хірургічній патології черевної порожнини (кишкова непрохідність, перитоніт), гострому діарейному синдромі різної етіології. У дітей раннього віку найбільш частою причиною гіповолемічного шоку – є кишковий токсикоз з ексикозом інфекційної етіології. Основний етіопатогенетичний фактор шоку - зниження плазматичного об'єму і зменшення повернення венозної крові до серця. Ведучою ланкою патогенезу, яка визначає важкість перебігу шоку є значні реологічні і коагулійні порушення в крові. Визначено, що важкі гемореологічні порушення виникають при гострому зменшенні плазматичного об'єму на 20 - 30 %.

Критерії діагностики

Перелік компонентів обстеження включає:

1. Огляд хворого.

2. Вимірювання артеріального тиску, частоти дихання, частоти серцевіх скорочень, температури тіла.

3. Аускультацію серця.

4. Клінічний аналіз крові, сечі.

5. Визначення гематокриту.

6. Біохімічне обстеження крові.

7. Електрокадіографію.

8. Поширені клінічні лабораторні дослідження крові.

9. Поширені біохімічні дослідження крові (коагулограма, протеїнограма, альфа-амілаза, осмолярність та ін.).

10. Дослідження газів крові та кислотно-лужного стану крові.

11. Дослідження імунологічного стану.

12. Консультації спеціалістів за необхідністю.

Діагноз визначається на основі анамнезу і характерних клінічних симптомів, які віддзеркалюють важкість гіповолемії й гемодінамічних порушень. Частіше виникає змішаний тип дегідратації, котрий характеризується одночасними втратами води і електролітів з супутньою гіпопротеїнемією й в кожному конкретному випадку потребує визначення рівня електролітів.

Цей симптомокомплекс є свідоцтвом дегідратації і гіповолемії, які потребують першочергової корекції. Дегідратацію будь-якого типу визначає універсальний склад симптомів, що відрізняються тільки ступенем їх відбиття -спрага, перебігаюча в анорексію, неспокій, який змінюється млявістю, адинамія, западіння джерельця і очних яблук, тахікардія і гіпотензія різного значення, сухість слизових оболонок і шкіра в вигляді "стоячої складки", олігурія або анурія.

***Ступінь дегідратації в значній мірі визначає гостра втрата маси тіла по дефіциту якої, можна з певною точністю прогнозувати розвиток і важкість шоку.

Втрата 5 % ваги тіла відповідає першому ступеню ексікозу, 10 % - другому ступеню, 15 % і більше відповідає третьому ступеню, що розглядається як гіповолемічний шок.

До переліку лікувальних заходів входять:

1. Реанімаційні заходи (при необхідності).

2. Інгаляція киснем.

3. Постановка назогастрального зонду.

4. Оральна регідратація.

5. Зігрівання дитини.

6. Госпіталізація в палату або у відділення інтенсивної терапії.

7. Моніторинг артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, частоти дихання, пульсоксиметрія.

8. Забезпечення надійного судинного доступу.

9. Визначення центрального венозного тиску.

10. Контроль діурезу.

11. ШВЛ при необхідності.

12. Визначення ступеню компенсації гіповолемічного шоку.

13. Симпатоміметична підтримка кровообігу (допмін, добутрекс).

14. При необхідності застосування плазмаферезу.

В лікуванні гіповолемії важлива не тільки корекція втраченого об'єму, але і поновлення мікроциркуляції. Розрахунок об'єму волемічної терапії проводиться на основі вікової фізіологічної потреби в воді, попередніх її втрат, перспіраційних і подовжуючих втрат води.

Іфузійний об'єм підтримки

Маса тіла в кг	Кількість рідини
0 - 10	4 мл/кг/год.
11 - 20	40 мл/год. + 2 мл/кг/год. (на кожний кг понад 10)
> 20	60 мл/год. + 1 мл/кг/год. (на кожний кг понад 20)

На дошпитальному й шпитальному етапах лікування компенсованого шоку втрати рідини ліквідують призначенням суміші розчинів 5 % глюкози в 0,25N розчині натрія хлориду.

В загальному інфузійному обкомі при компенсованому і субкомпенсованому видах шоку колоїдні розчини повинні складати 1/3 і кристалоїдні розчини 2/3 сумарного об'єму.

При декомпенсованій формі шоку невідкладна корекція гемодінамічніх порушень здійснюється кристалоїдними розчинами в поєднанні з плазморозширюючими препаратами з позитивним реологічним ефектом на основі декстранів і крохмалю. Загальний об'єм колоїдів має становити близько 50 % від всього інфузійного об'єму. До кристалоїдної частини інфузійного об'єму мають входити глюкозо-сольові розчини натрію, гідроген карбонату.

Внутрівенну інфузію колоїдно-сольових розчинів необхідно проводити в обсязі 20 - 30 мл/кг ваги тіла протягом 1 години. Продовжити внутрівенну інфузію рідини в обсязі 10 мл/кг/год. до відновлення діурезу.
Лікування

Медична допомога:

1. При токсикозі з ексикозом I-II ступеню виконується оральна регiдратацiя в обсязі 50-100 мл/кг маси тіла Оралiтом або Регiдроном, або Глюкосаланом, або кип'яченою водою протягом 4-6 годин.

2 .При токсикозі з eксикозом III ступеня – внутрішньовенна iнфузiя 5% глюкози з 0.9% NaCl або розчином Рiнгера (1:1) зі швидкістю 10-20 мл/кг за годину.

3. Госпіталізація

при токсикозі I-II ступенявиконується до профільного відділення,
при III ступеня – до ВIТ, на ношах в положенні лежачи.

Оральна регідратаціяефективна при І-ІІ ст. ексикозу. Її проводять у два етапи глюкозо-сольовими розчинами:

І—ліквідація водно-сольового дефіциту у перші 4-6 годин з часу госпіталізації 50 мл/кг.
ІІ—підтримуюча терапія подальших втрат рідини (80-100 мл/кг за 6-8 годин).

***Розчини дають повільно –– 0,5-1 чайну ложечку через 5-10 хвилин. Співвідношення водних та сольових розчинів 1:1, у новонароджених –– 2:1.

Перевагу віддають оральній регідратації. Вона є основним методом регідратації при ексикозах 1-П ступенів, а при токсико-ексикозах Ш ступеню вона застосовується в поєднанні з парентеральною регідратацією. Для цього використовують глюкозо-сольові розчини.

Критерії ефективності 1 етапу оральної регідратації:

-         зменшення втрат рідини з випорожненняим та блюванням;

-         зникнення спраги;

-         підвищення тургору тканин;

-         зволоження слизових оболонок;

-         збільшення діурезу;

-         зникнення ознак порушення мікроциркуляції.

         ***При ефективності 1 етапу регідратації через 4-6 годин починають 2 етап, який є підтриманням поточних втрат рідини.

          Приблизний об”єм розчину на цьому етапі 50-100 мл/кг маси тіла чи 10 мл/кг після кожного випорожнення.

Розрахунок об’єму глюкозо-сольових розчинів на першому етапі

Вага у кг	Кількість розчину у мл при ексикозі
Вага у кг	І ст. за 1 годину	І ст. за 6 годин	ІІ ст. за 1 годину	ІІ ст. за 6 годин
5	42	250	66	400
10	83	500	133	800
15	125	750	200	1200
20	167	1000	266	1600
25	208	1250	333	2000

Критерії адекватного проведення регідратаційної терапії:

покращення клінічного стану хворого,
прогресивне зменшення ознак ексикозу,
питома вага сечі 1010.

***Пероральна регідратація припиняється, якщо відсутній клінічний ефект, розвиваються набряк, олігоурія.

     Парентеральну регідратацію проводять при ексикозах Ш ступеня, при сполученні ексикозу з гіповолемічним шоком, при оліго- чи анурії.

         У дітей парентеральну регідратацію в основному проводять ізотонічними розчинами глюкози, розчином Рингера лактат чи ізотонічним розчином натрію хлориду.

*** Розчин Рингеру лактатнепридатний для тривалого використання, оскільки є загроза виникнення гіпернатріемії.

         Співвідношення розчинів глюкози та сольових розчинів залежить від типу обезводнення (ізотонічний, гіпотонічний, гіпертонічний):

ізотонічний тип обезводнення – 2:1,
гіпертонічний – 2:1,
гіпотонічний – 1:1.

***Колоїдні розчини (5% розчин альбумину, реополіглюкін) використовують тільки при наявності виражених ознак порушення мікроциркуляції чи гіповолемічному шоці.

При проведенні парентеральної регідратації необхідно враховувати:

1.     Добову потребу в рідині та електролітах.

2.     Тип і ступень дегідратації.

3.     Рівень дефіциту рідини та електролітів.

4.     Рівень поточних втрат рідини та електролітів

Покази до парентеральної регідратації:

·        тяжка форма ексикозу (ІІ і ІІІ ст.) з розвитком гіповолемічного шоку,

·        інфекційно-токсичний шок,

·        поєднання ексикозу із тяжким токсикозом,

·        олігоурія, анурія,

·        нестримне блювання,

·        неефективність оральної регідратації протягом доби.

Рідину для компенсації зневоднення вводять протягом 2 діб: 2/3 за першу добу,

1/3 –– за другу.

Із третьої доби проводиться підтримуюча терапія втрат рідини.
Розрахунок рідини для регідратації (у мл) на 1 кг фактичної маси (за Dennis)

Ступінь зневоднення	Дефіцит рідини, %	Клінічні ознаки	До 1 року	1-5 років	6-10 років
І	5 %	Помірні тахікардія і сухість слизових оболонок, діурез знижений	130-150	100-125	75-100
ІІ	5-10 %	Виражена сухість слизових оболонок, шкіри, діурез знижений, підвищена tº тіла	170-200	130-170	100-110
ІІІ	> 10%	Різко виражений ексикоз, запалі очі, анурія, tº тіла субнормальна або підвищена	200-230	170-200	100-150

1 2 3

скачати