1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Ім'я файлу: Брижаха Ю.М..docx
Розширення: docx
Розмір: 516кб.
Дата: 25.11.2021
скачати

Основні визначення категорії

«конкурентоспроможність підприємства»

Автор

Визначення

Бондаренко Г.С. [1]

Система взаємопов’язаних елементів, яка складається із внутрішнього середовища підприємства, його споживачів і конкурентів, об’єднаних в єдине ціле для вирішення задачі забезпечення стійких конкурентних позицій, збереження існуючих та створення нових конкурентних переваг

Вінокуров В.А.

Здатність вести успішну конкурентну боротьбу, протистояти ній

Воронкова А.Е. [3]

Властивість суб’єкта ринкових відносин, що проявляється в процесі конкуренції і дозволяє зайняти свою нішу в ринковому господарстві для розширеного відтворення, що припускає покриття всіх витрат виробництва і отримання прибутку від господарської діяльності

Іванов Ю.Б. [7]

Конкурентоспроможність підприємства – це здатність підприємства змінювати намічений режим функціонування в процесі адаптації до впливів зовнішнього середовища з метою збереження, розвитку вже наявних, або створення нових конкурентних переваг

Карлофф Б. [8]

Здатність забезпечити найкращу пропозицію в порівнянні з конкуруючим підприємством

Люкшинов А.М. [10]

Здатність підприємства протистояти іншим підприємствам, вести з ними успішну боротьбу за ринки збуту товарів та послуг

Попов С.А. [13]

Здатність організації досягати своїх цілей в умовах ринку, на якому з аналогічними цілями діють інші організації

Фатхутдінов Р.А. [16]

Властивість об’єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення ним конкретних споживачів порівняно з аналогічними об’єктами, представленими на даному ринку

Шершньова З.Є. [17]

Рівень компетенції підприємства відносно інших підприємств-конкурентів в створенні та використанні виробничого потенціалу певної направленості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту, навичок та освіти персоналу, що знаходить вираження в таких результативних показниках, як якість продукції, прибутковість і продуктивність

Юданов А.Ю. [18]

Конкурентоспроможність залежить від загальної ефективності його діяльності і визначається досконалістю використання ресурсів підприємства


У більшості наведених підходів конкурентоспроможність розглядається як здатність ефективно використовувати внутрішні можливості підприємства в процесі власної діяльності з метою збереження існуючих та створення нових конкурентних переваг для успішної конкурентної боротьби на ринку товарів та послуг.

В даний час вітчизняні й зарубіжні науковці пропонують комплексні підходи до трактування конкурентоспроможності. Так, українські вчені А.А. Мазаракі, Л.О. Лігоненко, Н.М. Ушакова визначають конкурентоспроможність окремого підприємства на певному сегменті товарного чи регіонального ринку як узагальнюючу оцінку його конкурентних переваг у питаннях формування ресурсного потенціалу, якості задоволення споживчого попиту та досягнутої за рахунок цього ефективності функціонування господарчої системи на момент чи протягом періоду оцінювання [21, c. 68]. І. Ансофф трактує поняття «конкурентного статусу фірми» як своєрідне мірило її становища на ринку та позиції в конкуренції. Науковець пов’язує конкурентоспроможність із факторами зовнішнього середовища, ефективністю використання потенціалу і стратегією діяльності [22, c. 101]. Х.А. Фасхієв зазначає, що висока конкурентоспроможність підприємства зумовлена наявністю трьох ознак: задоволеністю споживачів та їх бажанням зробити повторну покупку; відсутністю претензій до фірми з боку суспільства, акціонерів і партнерів; відчуттям гордості працівників фірми за діяльність у ній та бажанням сторонніх отримати роботу саме у цій компанії [23, с. 60].

Синтезуючи думки різних авторів, наведемо основні особливості конкурентоспроможності підприємства як об’єкта стратегічного аналізу:

конкурентоспроможності підприємства притаманні певні методологічні ознаки, що характеризують її як наукову категорію, котрій властива синтетичність;

конкурентоспроможність як синтетична категорія виникає внаслідок мультиплікативного поєднання робочих підсистем підприємства (трудових, матеріальних, фінансових й інших ресурсів) та їхніх окремих елементів (персоналу, товару, основних засобів, нематеріальних активів тощо);

конкурентоспроможність підприємства є абсолютно конкретною і може бути достовірно оцінена лише з урахуванням межових умов, що виражаються в численних кількісних та якісних параметрах стану зовнішнього середовища;

конкурентоспроможності властивий динамізм, і її варто розглядати лише в рамках певного часового інтервалу;

конкурентоспроможність підприємства безпосередньо залежить від конкурентоспроможності продукції, і навпаки;

підприємство може забезпечити стійку конкурентну позицію за наявності стратегічних цілей, що служать орієнтирами і задають загальний напрям розвитку підприємства.

На підставі наведених особливостей пропонуємо визначати конкурентоспроможність підприємства як синтетичний показник, що відображає його домінування над конкурентами у певному інтервалі часу, за наявного рівня і характеру впливу факторів зовнішнього середовища, за параметрами ефективності фінансово-господарської діяльності й здатністю функціонувати та розвиватися відповідно до намічених стратегічних цілей.

Отже, можна підсумувати, що конкурентоспроможність підприємства – багатопланова категорія, котра з наведених вище причин досі не знайшла загальновизнаного універсального трактування в економічній думці. Відсутність чіткого термінологічного апарату та критеріальні розбіжності призводять до розмивання сутності конкурентоспроможності.

Отже, можемо привести власне визначення таким чином: «Конкурентоспроможність підприємства – це здатність підприємства вчасно і ефективно коригувати параметри своєї діяльності в залежності від змін у зовнішньому середовищі для підтримання існуючих та створення нових конкурентних переваг з метою досягнення власних стратегічних цілей». Таке трактування дає змогу розглядати поняття «конкурентоспроможності підприємства»:

як систему взаємодіючих факторів, що надає можливість суб’єктам господарювання підтримувати на належному рівні вже існуючі конкурентні переваги та створює умови для формування нових;

як здатність даної системи змінювати параметри внутрішнього середовища в залежності від потреб ринку, а також ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, створюючи більш зручні для власної діяльності умови співпраці і з постачальниками сировинних ресурсів, і з споживачами власної продукції;

як системну категорію, що відображає конкурентоспроможність не тільки як результат, а як процес діяльності підприємства з позицій досягнення його стратегічних цілей.

1.2. Фактори забезпечення конкурентоспроможності на підприємстві та систематизація методів її аналізу

В економічній літературі можна зустріти різноманітні види класифікацій факторів, які мають вплив на конкурентоспроможність підприємства, а також на досягнення ним конкурентних переваг. Різні автори виділяють різну кількість факторів: від двох-трьох до кілька сотень. Аналізуючи [2, 3, 4, 5, 7, 8], зазначимо певні ознаки, за яким можна казати про високу конкурентоспроможність підприємства:

споживачі задоволені і згодні купувати повторно продукцію певного підприємства (споживачі повертаються, а товари ні);

суспільство, акціонери, партнери не мають ніяких претензій до підприємства;

працівники пишаються своєю участю в діяльності підприємства, а сторонні люди вважають за честь працювати в цій компанії.

Конкурентоспроможність підприємства характеризується дією цілої системи факторів зовнішнього та внутрішнього середовища його функціонування (рис. 1.1).




Внутрішні фактори




Потенціал виробництва

Організаційно-технічні




Фінансово-економічні




Маркетинг



Рис. 1.1 Система факторів конкурентоспроможності підприємства [18]
Таким чином, до факторів зовнішнього середовища відносять:

рівень державного регулювання та розвитку економіки країни (система оподаткування, кредитно-фінансова та банківська система, система зовнішньоекономічних зв’язків країни);

система комунікацій;

фактори, які визначають споживання продукції (ємність ринку, вимоги споживачів до якості продукції та ін.).

Фактори внутрішнього середовища підприємства характеризують наступні внутрішньовиробничі показники:

технічний рівень виробництва;

технологія;

організація виробництва та управління;

система формування та стимулювання попиту та ін..

Як видно з рисунку 1.1, фактори зовнішнього середовища поділяються на чинники прямого та опосередкованого впливу. До факторів прямого впливу відносяться державні, конкурентні, ринкові фактори. До факторів непрямого впливу належать стан економіки, соціальні, міжнародні та політичні фактори.

У внутрішньому середовищі рівень конкурентоспроможності підприємства визначається ключовими факторами – виробничий потенціал (організаційно-технічні, фінансово-економічні чинники та маркетинг) та інвестиційний потенціал (розмір власних джерел інвестування та можливість залучення додаткових фінансових ресурсів) [25].

Також варто зазначити, що рівень конкурентоспроможності залежить від взаємодії п’яти конкурентних сил, якими виступають: постачальники сировини, потенційні нові конкуренти, товари-субститути, покупці продукції та специфіка галузі (рис. 1.2) [83].

Вище зазначені фактори визначають граничний потенціал прибутковості галузі. Відповідно до даної моделі, компанія повинна знайти та зайняти таку позицію в галузі, де вона буде найбільш захищена від впливу цих сил, або зможе сама впливати на них.

П’ятифакторна модель конкурентних сил дає можливість виявити сильні та слабкі сторони підприємства, проаналізувати, в яких областях стратегічні зміни матимуть максимальний позитивний ефект та виявити області, в яких галузеві тенденції здійснюють найбільший вплив на потенціальні можливості компанії або загрози. Розуміння цих базових факторів дозволяє визначити можливі напрямки диверсифікації.



Рис 1.2 П’ятифакторна модель конкурентних сил за М. Портером [33]
Конкурентоспроможність підприємства є одним із основних критеріїв оцінки ефективності його діяльності. Це його здатність забезпечувати вищу ефективність виробництва у порівнянні з конкурентами в довгостроковій перспективі. Очевидно, що конкурентоспроможність є результатом діяльності усіх підрозділів підприємства в усіх напрямах виробництва та його обслуговування.

Необхідно підкреслити, що для забезпечення стійких конкурентних позицій на світовому ринку, підприємству, перш за все, необхідно володіти конкурентним перевагами на національному ринку, вправно використовувати всі свої ресурси та можливості [27].

Таким чином, конкурентна перевага – це відносна категорія, для якої притаманна здатність адаптації до умов, що змінюються, певний рівень стійкості та ефективності, що в сукупності визначає можливості успішного функціонування підприємства в конкурентному середовищі. Інакше кажучи, це висока компетентність підприємства, що надає йому найкращі можливості залучати й зберігати клієнтів.

Конкурентні переваги як стратегічні фактори успіху повинні відповідати наступним вимогам:

  1. базуватись на можливостях підприємства, які зобов’язані бути оригінальнішими у порівнянні з конкурентами, і які неможливо скопіювати;

  2. забезпечувати унікальність торгової марки у порівнянні з конкурентами у довгостроковій перспективі;

  3. задовольняти специфічні потреби клієнтів [14].

Доцільно виділити критерії оцінки та аналізу конкурентних переваг підприємства (рис. 1.3) [4].




Рис. 1.3 Критерії оцінки конкурентних переваг підприємства [34]
Між конкурентними перевагами та конкурентоспроможністю підприємства існує тісний взаємозв’язок (рис. 1.4). Конкурентні переваги та потенціал є факторними ознаками, а конкурентоспроможність та конкурентна позиція – результатом впливу системи ключових чинників, які залежно від конкурентного середовища створюють різні конкурентні переваги.

На рис. 1.4 можна прослідкувати прямий зв'язок між факторними та результуючими поняттями.



Рис. 1.4 Основні поняття, що характеризують ринкову позицію підприємства стосовно конкурентів [56, c. 15]
Застосування нормативного підходу до оцінки супроводжується нормуванням та моніторингом конкретних факторів за кінцевими результатами реакції споживача на товар, а оцінка конкурентних переваг - на ранніх стадіях інвестування при технічному обґрунтуванні інноваційних та інвестиційних проектів.

Подальший моніторинг реалізації конкурентних переваг починає здійснюватися на стадіях виробничого процесу і закінчується проводитись на етапі продажу товару. За такої ситуації на ринку важливо обґрунтовано і регулярно проводити політику нарощування конкурентних переваг різних об'єктів. Інструментами реалізації цієї політики є облік, аналіз, нормування та оцінка конкурентних переваг.

Функціональні складові системи внутрішніх факторів, що забезпечують конкурентостійкість підприємства - це фінансовий, матеріальний, інтелектуальний капітал, що включає людський, організаційний, клієнтський капітал.
С
истему внутрішніх факторів, що впливають на конкурентостійкість підприємства наведено на рис. 1.5.
Рис. 1.5 Структурно-функціональна схема внутрішніх факторів, що впливають на конкурентостійкість підприємства [25, с.5]
Структурні складові конкурентостійкості підприємства:

стійкість системи маркетингу;

стійкість виробничої системи;

стійкість кадрів;

ефективність фінансової і інвестиційної діяльності;

якість управління;

рівень соціальної відповідальності.

Більшість факторів входять до двох систем факторів: тактичної конкурентоспроможності і конкурентостійкості одночасно, але при цьому вони мають різні напрямок дії і силу впливу.

Система зовнішніх факторів, які впливають на конкурентостійкість підприємства, містить такі складові:

фактори «віддаленого середовища»;

фактори «конкурентного середовища».

Результати оцінки рівня тактичної, стратегічної конкурентоспроможності, конкурентостійкості використовують для прийняття управлінських рішень відповідно сфери застосування результатів оцінки і тому оцінка може проводитися як окремо, так і в комплексі визначення всіх трьох понять. Оцінка тактичної конкурентоспроможності повинна враховувати: конкурентоспроможність кожного виду товару (послуги) на певному ринку; частку обсягу продажів цього товару (послуги) на даному ринку в загальному обсязі продажів підприємства. Автор дійшов таких висновків, що не існує показників, які чітко відображають стан окремих складових, що забезпечують конкурентостійкість підприємства.

Склад показників оцінки конкурентостійкості конкретного підприємства може змінюватися залежно від його особливостей, але при цьому повинен відображати стан та динаміку факторів, що характеризують спроможність підприємства забезпечити свою майбутню тактичну конкурентоспроможність.

Для оцінювання конкурентоспроможності потенціалу підприємства в зарубіжному бізнесі використовуються різноманітні методи [3,6]:

За напрямком формування інформаційної бази можна виділити: критеріальні методи, експертні методи.

За способом відображення кінцевих результатів виокремлюють: графічні методи, математичні методи, логістичні методи.

За можливістю розробки управлінських рішень існують: одномоментні методи, стратегічні методи.

За способом оцінки виділяють:

- індикаторні методи

- матричні методи.

Вітчизняні науковці виділяють іншу класифікацію [2]:

Методи, що засновані на аналізі порівняльних переваг.

Методи, що базуються на теорії рівноваги фірми і галузі.

Методи, що побудовані на основі теорії ефективної конкуренції.

Методи, що засновані на теорії якості товару.

Матричні методи оцінки конкурентоспроможності.

Інтегральний метод.

Метод, що заснований на теорії мультиплікатора.

Метод визначення позиції в конкуренції з точки зору стратегічного потенціалу підприємства.

Методи, що засновані на порівнянні з еталоном.

Кожен метод має свої переваги та недоліки [4] , тому для ґрунтовного аналізу необхідно використовувати комплексний підхід, який включає в себе різні методи.

Виходячи з результатів дослідження, можна запропонувати такий алгоритм оцінювання конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

Крок 1. Дослідження внутрішнього та зовнішнього середовища за допомогою SWOT-аналізу.

Крок 2. Визначення конкурентної позиції серед найближчих конкурентів з використанням методу набору конкурентоспроможних елементів та побудови карти конкурентоспроможності.

Крок 3. Оцінка конкурентоспроможності бізнесу найближчих конкурентів і побудова матриці Мак-Кінзі для визначення подальшої поведінки та стратегії підприємства .

Перевагами даного підходу є:

Комплексне охоплення усіх складових конкурентного середовища.

Використання бальної оцінки, що дозволяє отримати конкретні числові результати.

Порівняння конкурентної позиції серед найближчих конкурентів.

Графічна ілюстрація результатів.

До недоліків даного підходу можна віднести:

Необхідність залучення висококваліфікованих спеціалістів.

Суб’єктивізм експертів.

Конкурентоспроможність підприємства є агрегованим показником потенційних можливостей усіх структурних одиниць та елементів потенціалу підприємства, а також його здатності оперативно реагувати та пристосовуватися до чинників мінливого зовнішнього середовища. Єдиної методики для оцінювання конкурентоспроможності потенціалу підприємства не існує, але будь-яка методика повинна будуватися на основних принципах:

комплексний підхід (поєднання різних методів);

використання як одиничних показників, так і відносних;

застосування інтегральної оцінки;

графічна інтерпретація результатів;

порівняння з найближчими конкурентами;

визначення стратегічної поведінки підприємства.

Для адекватної оцінки конкурентоспроможності підприємства пропонується використовувати систему комплексного оцінювання, побудовану на квалиметричному підході, який, в свою чергу, заснований на кількісному оцінюванні якості [6].

При цьому з'являється можливість застосовувати при оцінці конкурентоспроможності підприємства всі принципи кваліметрії:

конкурентоспроможність підприємства можна розглядати як ієрархічну сукупність властивостей, де властивість i-го рівня визначається відповідними властивостями (i +1)-го рівня (i = 0,1,2, ..., m);
окремі властивості, які є складовими ієрархічної структури конкурентоспроможності, можуть отримувати числові значення;

різноманітні шкали вимірювання абсолютних показників можна трансформувати в одну загальну шкалу;

кожну властивість конкурентоспроможності можна визначити двома числовими параметрами - вагомістю (важливістю) і оцінкою;

сума ваг властивостей конкурентоспроможності одного рівня є незмінною і дорівнює одиниці.

Комплексне оцінювання конкурентоспроможності підприємства це спосіб інтерпретації її продуктивності та ефективності по відношенню до конкурентів і посередників в обслуговуванні споживачів. Трьома основними етапами комплексного оцінювання стратегічних позицій бізнесу підприємства є:

підготовчий етап;

визначення комплексних оцінок;

оформлення результатів комплексного оцінювання.

На підготовчому етапі виконуються наступні дії:

Вибір системи показників, що характеризують конкурентоспроможність підприємства.

Побудова «дерева показників» конкурентоспроможності підприємства.

Досвід показує, що оптимальна чисельність експертної групи (враховується складність об'єкту), має бути від 7 до 10 осіб. В якості експертів можуть бути залучені як фахівці підприємства, так і консультанти. Керівник експертної групи в особистій бесіді з кожним з потенційних експертів визначає, наскільки кожен фахівець зможе брати участь у кваліметричному аналізі. Властивості, які повинні бути притаманні експерту:

компетентність, тобто всебічне знання експертом об'єкту і методів оцінювання якості;

переконаність у правильності своєї їм оцінки;

об'єктивність, тобто здатність не піддаватися зовнішньому впливу або особистим інтересам;

вміння ефективно виконувати роботу.

Найбільш важливою властивістю є компетентність. Значення показника компетентності обчислюється за формулою:

Кком=0,4 Кс+0,6 Кв (1.1)

де Кком - показник компетентності;

Кс - показник самооцінки (оцінку експерт надає собі сам)

Кв - показник взаємооцінювання (кожного експерта оцінюють інші члени групи, взаємооцінка визначається як середнє арифметичне з їх загальних оцінок).

Для побудови «дерева показників» підприємства на першому турі опитування експерти складають індивідуальні проранжовані списки показників. В наступних турах кожен експерт аналізує отриманий у результаті попереднього туру список, викреслює з нього несуттєві (на його думку) і додає відсутні суттєві показники. Для відбору показників на наступний тур використовуються два чинники: узгодженість думок експертів за кожним показником і суттєвість показника у кожного експерта. Узгодженість думок експертів розраховується за наступною формулою:

S1j

=

mj

(1.2)

m

де S1j - узгодженість думок експертів з j-му показнику;

mj - кількість експертів, що виступили за j-й показник;

m - загальна кількість експертів.

Думка експертів вважається узгодженою, якщо даний показник перевищує 0,5. Для розрахунку суттєвості показників використовується формула

S2j

=

1

m

aij

(1.3)



m

n

i=1


де S2j - суттєвість j-го показника;

aij - ранг j-го показника (місце показника в упорядкуванні експерта), певний i-м експертом;

n - кількість показників;

m - число експертів.

Далі, зі списку відбираються показники, суттєвість яких перевищує 0,75. Поки в списку не з'явиться жодного нового показника, до тих пір продовжується така інтерактивна процедура. Якщо кількість ітерацій перевищить допустимий рівень, (він визначається грошовими коштами та часом) це означає, що настав час проводить нарада експертів, на якій затверджується остаточний перелік показників конкурентоспроможності.

Результати кваліметричного аналізу при оцінюванні конкуренто-спроможності підприємства повинні бути виражені шкалою. На практиці більш вживаються шкали порядку. Після оцінювання якості за шкалою порядку об'єкти можна впорядкувати в ряд, ранжируваний щодо збільшення (зменшення) значення показника якості. Застосування порядковий шкали мінімізує витрати на оцінювання конкурентоспроможності.

На етапі визначення якісних комплексних оцінок виконуються наступні дії:

Збір інформації щодо показників нижнього рівня. Доцільно використовувати статистичні дані, аналіз даних які були доступні завдяки засобам масової інформації, а також дані фінансового бухгалтерського або управлінського обліку.

Визначення якісних оцінок другого рівня. Для цього необхідно призначити інтервал зміни значень кожного показника, визначити цільові показники для порівняння, а також вид залежностей між показниками простих властивостей та їх оцінками.

Дії, які виконують при визначенні комплексної оцінки конкурентоспроможності підприємства наступні:

Обирають шкалу розмірностей комплексної оцінки.

Обирають метод отримання комплексних оцінок (змінних), які визначають конкурентоспроможність підприємства.

Обчислюють комплексну оцінку. Для характеристики вкладу кожного з показників у формування оцінки конкурентоспроможності підприємства використовуються коефіцієнти відносної важливості (КВВ). Слід враховувати наступне:сума всіх КВВ має дорівнювати одиниці.

Агреговане значення i-го параметра конкурентоспроможності підприємства (ПКП) визначається за формулою

ПКПi=

k

mсоглКВВj

(1.4)



j=1


де k - кількість показників;

mсогл - значення показника.

Дії, які виконують на етапі оформлення результатів комплексного оцінювання, такі:

Словесний опис конкурентоспроможності підприємства.

Розробка варіантів конкурентних стратегій в залежності від комплексних оцінок конкурентоспроможності.

Отже, використання на практиці регулярної процедури комплексного якісного оцінювання конкурентоспроможності підприємства на основі кваліметрії дозволяє сфокусувати увагу керівництва на проблемних (в тому числі кризових) ситуаціях, допомагає виробленню вірних стратегічних рішень.

1.3. Підходи до управління конкурентоспроможністю підприємства

На сьогоднішній день проблема управління конкурентоспроможністю підприємства стає нагальною для сучасних підприємців, адже світова криза загострила важку ситуацію в конкурентній боротьбі підприємств. За відсутності проведення адекватної та своєчасної оцінки рівня власного конкурентного потенціалу, виявлення й аналізу факторів безпосереднього впливу на конкурентні позиції підприємства, його керівництво унеможливлює розробку та впровадження стратегії існування та функціонування організації.

Проблема управління конкурентоспроможністю підприємства зумовлена складністю самого підприємства як об’єкта управління, наявністю залежності конкурентоспроможності підприємства від умов зовнішнього середовища. Недостатня кількість теоретичних і практичних методик досягнення та підтримання позицій конкурентоспроможності підприємства і відсутність універсальних методів управління конкурентоспроможністю підприємства зумовлюють значне сповільнення економічного розвитку підприємств, а разом із цим і економічного зростання України.

Проаналізувавши наявні визначення поняття управління конкурентоспроможності підприємства (табл. 1.2) можна зазначити, що даний процес є підфункцією менеджменту, що має цілеспрямовану дію на поточний і майбутній рівень конкурентоспроможності підприємства, порівняно з підприємствами, що випускають аналогічну продукцію.

Дослідження управління конкурентоспроможністю підприємства потребує визначення понять суб’єкт і об’єкт управління.

Суб’єктом процесу управління конкурентоспроможністю підприємства є представники системи менеджменту підприємства та безпосередньо ступінь їхньої скоординованої та чіткої роботи. Тобто керівна ланка підприємства, використовуючи наявні управлінські технології при створенні та збуті продукції, формуванні засад інноваційного розвитку, забезпеченні гнучкості підприємства як відкритої економічної системи, формує відповідні конкурентні переваги підприємства.

Під об’єктом управління вчені розуміють більше, ніж просто бізнес-процес створення та збуту продукції, який розвивається на основі системи знань, умінь і навичок спільного зі споживачем творення принадливого для нього продукту та може мати міжгалузевий характер. Поряд із цим об’єктом управління є система взаємопов’язаних елементів внутрішнього середовища підприємства, його споживачів, конкурентів, об’єднаних у єдине ціле для вирішення завдання міцного забезпечення конкурентних позицій, збереження існуючих і нарощування нових конкурентних переваг.

Таблиця 1.2

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

скачати

© Усі права захищені
написати до нас