характеризує розвиток швидкісно-силової витривалості (хлопчики і дівчатка);
Піднімання тулуба в сід протягом однієї хвилини на максимальну кількість разів – характеризує розвиток динамічної силової витривалості (хлопчики і дівчатка);
Стрибок у довжину з місця – характеризує розвиток швидкісно- силових якостей (хлопчики і дівчатка);
Біг 30 м з високого старту – характеризує розвиток швидкісних якостей (хлопчики і дівчатка).
Всім, без виключення, тестам передувала розминка: інтенсивна, довготривала та спеціалізована, під час розвитку швидкісно-силових якостей,
та менш енергомістка, неспеціалізована, по розвитку різних видів витривалості.
Педагогічний експеримент
Основним методом проведення дослідження був педагогічний експеримент, при проведенні якого розроблялась експериментальна методика для розвитку фізичних якостей сили і витривалості учнів 1-3 класів і здійснювалась перевірка її ефективності.
Результати проведених досліджень аналізувались протягом навчального року. Під час аналізу отриманих даних зверталась увага на варіативність результатів по кожній тестовій вправі та суттєвість відмінностей відповідно до результатів випробувань між учнями контрольних та експериментальних класів.
Методи математичної статистики
Отримані результати виконаних нами досліджень були піддані обробці методом варіаційної статистики (І.Т. Шевченко та інші).
Крім того, за таблицею Стьюдента визначався відсоток вірогідності можливої помилки Р. При оцінці вірогідності отриманих показників, як основний, був взятий 5-відсотковий рівень значимості (вірогідність не менше 0,05).
Організація дослідження
Для вирішення поставлених в роботі завдань, був проведений педагогічний експеримент на базі Лозівської середньої загальноосвітньої школи № 1 Харківської обл. з учнями 1-3 класів які за станом здоров’я відносяться до основної медичної групи.
Дослідження проводились з вересня 2019 року по травень 2020 року. В дослідженнях приймало участь 197 учнів, з яких 106 хлопчиків і 91 дівчинка. Усі класи були поділені на контрольні та експериментальні. Уроки фізичної культури в контрольних класах проводились за загальноприйнятою методикою, а в експериментальних класах – за розробленою нами
експериментального методикою.
Контрольні випробування проводились у звичайних умовах під час уроків фізичної культури.
Педагогічний експеримент проводився у три етапи.
На першому етапі (вересень 2019 р.) вивчалась та аналізувалась науково- методична література з проблеми дослідження, обґрунтовувалась методологія дослідження, визначались завдання експериментальної роботи, аналізувались документальні матеріали, вивчався передовий досвід практичної роботи.
Другий етап (вересень 2019 р. – травень 2020 р.) був націлений на впровадження експериментальної методики в навчальний процес.
На третьому етапі ( вересень-травень 2020 р.) було визначено ефективність експериментальної методики шляхом порівняння показників силових якостей і витривалості учнів 1-3 класів на початку експерименту з показниками, отриманими після експерименту, а також співставлення результатів експериментальних та контрольних груп. Потім було проведено узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків та оформлення роботи.
РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Теоретичне обґрунтування експериментальної методики розвитку сили та витривалості учнів молодших класів
В основу експериментальної методики було покладено для розвитку витривалості:
Тривалий біг у рівномірному та перемінному темпах при ЧСС від 150 до 175 уд/хв, (в залежності від віку, стану фізичної підготовленості та здоров’я учнів).
Вибір режиму фізичного навантаження:
на початок першої чверті навчального року, вересень, (помірний режим 40% від максимального, великий – 55%, високий – 65%);
на кінець першої чверті навчального року, жовтень, (помірний режим 40% від максимального, великий – 55%, високий – 70%);
на початок четвертої чверті навчального року, квітень, (помірний режим 45% від максимального, великий – 55%, високий – 70%);
на кінець четвертої чверті навчального року, травень, (помірний режим 45% від максимального, великий – 60%, високий – 75%).
Спеціально підібрані фізичні вправи. Біг по смузі перешкод від 1 до 4 хвилин.
Естафети, рухливі та сюжетні ігри.
Організація та проведення змагань спартакіади учнів початкових класів, яка проводиться у три етапи:
I етап – вересень-жовтень; II етап – листопад-березень; III етап – квітень-травень.
Для розвитку силових якостей використовувалось:
Виконання спеціально підібраних фізичних вправ методом колового тренування.
Включення до програми занять елементів спортивної боротьби.
Естафети, рухливі та сюжетні ігри.
Проведення змагань ІІ-го етапу за програмою спартакіади.
До участі у змаганнях допускались усі практично здорові діти. Ті учні, які мали порушення у стані здоров’я, приймали участь у тих видах програми спартакіади, які не зашкоджували їм, а учні, які взагалі звільненні від занять фізичними вправами, залучались до виконання обов’язків суддів.
Під час виконання бігових вправ, учні дотримувались певних правил, а швидкість бігу по дистанції контролювалась за показниками ЧСС і електронним секундоміром. В залежності від рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів фізичне навантаження на уроках фізичної культури регулювалось:
Довжиною дистанції.
Кількістю повторень виконання фізичних вправ.
Швидкістю бігу.
Системою дихання.
Під час навчання новим руховим діям чи вправам, використовувався груповий метод організації учнів з поділом їх на 7-8 підгруп. Підгрупи, як правило, були змішані, що не суперечить сучасним поглядам на процес фізичного виховання в початкових класах [2, 24, 28]. Така організація навчального процесу надавала можливість не тільки збільшувати моторну щільність уроку фізичної культури до 70-75 відсотків, але й стимулювати рухливу активність дітей, виховуючи у них почуття відповідальності, дисципліни і колективізму.
Експериментальною методикою для розвитку силової витривалості, передбачалось виконання силових вправ, інтенсивність яких складала 25-60 відсотків від максимальної сили, а сама вправа в середньому темпі виконувалась до певного стомлення (до відмови). В комплекс включалися
вправи в парах, для подолання опору партнера, своєї маси тіла, з гантелями (вагою від 500 г до 1 кг) та лазання по канату. Вага гантелей підбиралась з таким розрахунком, щоб учень міг повторити цю вправу 15-30 разів. Виконання вправ, направлених на розвиток силової витривалості, проводились за допомогою методу колового тренування та як додаткове домашнє завдання. Кількість станцій залежала від статі, класу та фізичної підготовленості учнів і коливалась від 25 до 30 секунд. Комплекс повторювався 1-3 рази по колу, в залежності від фізичної підготовленості та емоційного стану учнів. Відпочинок між кожним повторюванням комплексу складав не менше 2-3 хвилин, під час якого виконувались вправи на розслаблення і дихання. Вправи на розвиток силової витривалості виконувались у другій половині основної частини уроку.
У зв’язку з загальноприйнятими рекомендаціями, в першу чергу була використана методика розвитку аеробних можливостей організму учнів початкових класів. Для цього учні виконували рівномірний біг малої інтенсивності зі швидкістю від 1,8 до 2,9 м/с в залежності від класу, а також використовувався перемінний біг. Тривалість бігу дорівнювала від 3-5 хвилин на початку навчального року і до 8-12 хвилин наприкінці навчального року, в залежності від класу. Інтенсивність фізичного навантаження відбувалась при ЧСС від 150 до 180 уд/хв в залежності від стану фізичної підготовленості та здоров’я учнів. Вибрана методика сприяла удосконаленню аеробного шляху енергозабезпечення.
Однак, необхідно враховувати, що у частини дітей проявляється негативне відношення до виконання одноманітної роботи циклічного характеру, яка вимагає прояву вольових зусиль. Тому цим учням було запропоновано вибирати таку інтенсивність бігу, при якій би не порушувався звичайний ритм дихання.
Навчати учнів самооцінювати стан свого організму під час виконання роботи циклічного характеру, набуває великого значення в процесі розвитку загальної витривалості.
Ефективність експериментальної методики розвитку силових якостей та витривалості
Важливою характеристикою функціонального стану рухового апарату учнів 7-9 років є сила м’язів. Аналіз літературних даних по онтогенезу силових якостей свідчить про нерівномірність у розвитку сили у дітей, підлітків та юнаків і наявність значних індивідуальних відмінностей [75]. Однак, в літературі майже відсутні результати досліджень по вивченню багаторічної, більше одного року, адаптації дітей 7-9 років у розвитку фізичних якостей сили.
Отримані нами дані в наслідок досліджень свідчать, що у дітей 7-9 років є можливість розвивати усі види силової підготовки, які взаємопов’язані між собою.
Критерієм оцінки рівня розвитку максимальної сили був результат у підтягуванні на високій перекладині (хлопчики) (додаток А).
Так, в усіх класах, як в контрольних, так і в експериментальних, протягом першої чверті навчального року відбувається підвищення результатів. Протягом другої чверті спостерігається відносне утримання рівня досягнутого результату. У третій чверті, як правило, відбувається зниження результатів. У четвертій чверті результати знову збільшуються.
Так, якщо у перших класах експериментальної групи після третьої чверті спостерігається інтенсивне збільшення статистичних показників, то у класах контрольної групи відбувається деяке зниження результатів і тільки з другої половини четвертої чверті відбувається підвищення даних показників.
Аналіз отриманих результатів у підтягуванні на високій перекладині показав, що в експериментальних класах з першого по третій клас протягом майже всього навчального року спостерігається статистично вірогідне збільшення показників, тоді як у хлопчиків контрольних класів статистична вірогідність показників проявилась лише наприкінці третьої чверті навчального року.
У другому та третьому класах обох груп дослідження чітко проявляється фазовість у зміні статистичних показників протягом всього навчального року. Однак, у класах контрольної групи, хоча і відбувається деяке збільшення абсолютних величин протягом навчального року, але вони все ж статистично невірогідні (Р>0,5) по відношенню до початку. В той же час у класах експериментальної групи спостерігається статистична вірогідність зміни показників протягом всього навчального року. Так, якщо у другокласників на кінець першої чверті статистична вірогідність зміни показників рівняється – Р<0,05, то на кінець навчального року вони значно покращуються – Р<0,02. У третьокласників же збільшення абсолютних показників відбувається протягом всього навчального року, хоча тільки у четвертій чверті спостерігається висока статистична вірогідність (Р<0,001).
Про ефективність використання розробленої нами диференційованої методики у розвитку фізичної якості сили у дітей 7-9 років свідчать показники приросту. Так, якщо порівнювати приріст статистичних показників сили учнів першого експериментального класу по відношенню до першого контрольного класу, то спостерігається явна перевага першого над другим. На кінець навчального року в експериментальному класі результати приросту становлять 1,36 рази проти 0,85 у першому контрольному класі.
У других класах, як в експериментальному, так і в контрольному відбувається зниження приросту показників сили, хоча збільшення приросту абсолютних величин продовжує спостерігатись. Але все ж таки спад у прирості показників хлопчиків других класів відбувається нерівномірно. На наш погляд це є наслідком ефективності експериментальної диференційованої методики.
У третьому класі спостерігається інтенсивний приріст показників сили і в експериментальному, і в контрольному класах, але темпи приросту залишаються досить високими в експериментальному класі, і менш інтенсивними в контрольному.
Так, в експериментальному третьому класі, у порівнянні з другим класом приріст показників сили збільшився на 1,03 рази на кінець навчального року, тоді як у контрольному класі приріст даного показника збільшився лише на 0,61 раза.
Для всебічної фізичної підготовленості учнів початкових класів велике значення надається розвитку швидкісно-силових якостей. Швидкісно-силові якості у цьому віці розвиваються досить успішно, так як це фізіологічно сприятливий період [18, 47, 53].
Розвиток здібностей дитини до оволодіння рухами є важливою стороною моторики. Дослідники, які займалися вивченням даного аспекту моторики, не дійшли до однакової думки відносно його вікових особливостей. Критерієм оцінки рівня розвитку швидкісних та швидкісно-силових якостей були результати виконання тестових вправ у підніманні тулуба в сід за 30 с з положенням лежачи на спині руки за головою (додатки Б, В) та
стрибках у довжину з місця (додатки Г, Д).
Окрім виконання тестових вправ на уроках фізичної культури для розвитку швидкісних і швидкісно-силових якостей, також використовувались стрибки на одній нозі, обох ногах на місці та в русі, присідання, естафети та рухливі ігри. Також використовувались стрибки через скакалку та вистрибування догори із положення упор присівши та інші.
При складанні моделі уроку та вибору оптимальної величини тренувального впливу ми виходили з того, що виконання однієї вправи не повинно викликати надмірної стомленості, а кількість підходів повинна бути такою, яка не призводить до зниження спеціальної працездатності [34].
Відпочинок між підходами під час виконання даних тренувальних вправ знаходиться в межах від 1 до 1,5-2 хвилини в залежності від стану фізичної підготовленості учня. Всього виконувалось від 1 до 3-х підходів.
Аналіз працездатності учнів початкових класів при виконанні фізичної вправи у підніманні в сід за 30 с протягом всього періоду виконаних досліджень показав, що фазовість у зміні показників фізичної підготовленості
прослідковується найбільш чітко в експериментальних групах другого та третього класів.
Окрім цього, як видно з отриманих даних, дівчатка першого експериментального класу показали кращий результат на кінець навчального року, ніж хлопчики. Так у дівчаток протягом навчального року дані показники збільшились з 16,06+0,48 до 23,80±0,50 і приріст становить 7,7 раз, тоді як у хлопчиків ці показники змінились відповідно з 16,32±0,47 до 22,80±0,39 і приріст становить 6,5 раз. Ми розглядаємо цей факт, як те що дівчатка краще адаптувались до фізичних навантажень експериментальної програми вже в першій чверті, ніж хлопчики.
Про це свідчать і показники приросту у дівчаток при виконанні вправи піднімання в сід за 30 с протягом першої чверті. Так, якщо у дівчаток експериментальних класів приріст даних показників на кінець 1-ї чверті збільшився на 3,6 раз, то у хлопчиків лише на 2,7 раз.
Значні статистичні відмінності спостерігаються у виконанні даної вправи між учнями експериментальних та контрольних класів. Так ступінь статистичної вірогідності учнів експериментальних класів на кінець навчального року становить Р<0,001, тоді як у контрольних класах Р<0,01.
Результати наведені у додатках Г, Д, свідчать про зміни працездатності учнів початкових класів у стрибках у довжину з місця. Дана вправа нами була вибрана другою вправою для оцінки рівня розвитку швидкісно-силових якостей. Як видно з представлених результатів, середньостатистичні величини даного показника протягом педагогічного експерименту збільшились:
1 2 3 4 5 6 7 8