Токсикоманії
Підготувала студентка групи ЛС-608
Даценко Ярина
Токсикоманії-це захворювання,спричинені зловживанням речовинами, не включеними у державний перелік наркотиків ,що проявляються психічною ,і фізичною залежністю від них. Основна відмінність між наркотиками і токсичними речовинами полягає у відсутності відносно останніх юридичного критерію.Але якщо зловживання речовиню набуває значного пощирення,то ц я речовина може бути внесена у перелік наркотиків.Класифікація токсикоманій
- Вдихання летких органічних розчинників
- Нікотиноманія
- Політоксикоманії.
- Опійна токсикоманія
- Зловживання транквілізаторами і снодійними
- Зловживання психостимуляторами
- Зловживання галюциногенами:
- 1)атропінумісні речовини
- 2)антигістамінні
- 3)зловживання циклодолом
Опійна токсикоманія
Останнім часом широкого поширення набуло зловживання трамадолом, який є
синтетичним опіоїдом, що чинить анальгетичну дію й у зв'язку з цим широко застосовується
для купірування больового синдрому під час різних захворювань. Препарат у вигляді
гідрохлориду трамадолу випускається під різними назвами, в Україні найбільше поширений
тралган і трамангін.
Багато підлітків для досягнення ейфорії як перший препарат використовували
трамадол, його відносна доступність призвела до значного поширення зловживання ним
серед підлітків. Ейфорія виникає після вживання 300 мг трамадолу.
Трамадолова токсикоманія формується повільно, психічна залежність виникає через
3—6 міс від початку злогживання. Одночасно з психічною залежністю розвивається
абстинентний счндром, що проявляється болем у м'язах і диспепсичними явищами, ступінь
вираженості яких вищий, ніж у разі вживання опійних наркотиків, виготовлених кустарним
способом. Після припинення вживання трамадолу в деяких хворих протягом тривалого часу
(до 2 міс і більше) спостерігалися біль, почуття печіння у внутрішніх органах, суглобах,
м'язах
Зловживання транквілізаторами
Зловживання транквілізаторами — одна з найпоширеніших форм токсикоманій,
оскільки ці препарати широко призначають лікарі всіх спеціальностей, а нерідко їх використовують і за відсутності лікарського призначення.
Найбільш токсикогенними є бензодіазепїнові транквілізатори, найпоширеніша у світі група препаратів. Найчастіше зловживають діазепамом (седуксен, реланіум, сибазон), лоразепамом (активан), нітразепамом (радедорм, еуноктин), феназепамом, альпразоламом
(ксанакс), рідше — хлордіазепоксидом (еленіум).
Транквілізатори вживають усередину, вводять внутрішньовенно і внутрішньом'язово.їх широко застосовують для лікування різних непсихотичних граничних психічних розладів у загальномедичній практиці.
Тривале використання бензодіазепінів призводить до розвитку толерантності й
абстинентного синдрому. Інтоксикації, спричинені бензодіазепінами в разі перорального їх
вживання, настають через 15—20 хв. З'являються запаморочення, відчуття спокою,
поліпшується настрій, усі проблеми відходять на задній план. Розвивається легка
оглушеність: перепитують запитання, відповідають із затримкою, увага концентрується
важко, мова стає змазаною, хода хиткою. Вживання препаратів у дуже високих дозах
спричинює сон, а в деяких випадках — сопор.
Абстиненція розвивається у разі припинення використання препарату в дозах від 10—
20 мг/добу до 40 мг/добу і тривалості вживання до розвитку залежності від дози,щоскладає1—4 тиж. Перші ознаки абстиненції розвиваються на 2 — 3-й день після припинення вживання.
Тривале зловживання транквілізаторами призводить до формування органічного
дефекту особистості з інтелектуально-мнестичним зниженням, млявістю, черствістю,
брутальністю, егоїстичністю, жорстокістю стосовно близьких. Грубо порушуються етичні
норми поведінки, різко знижується працездатність, обличчя хворого набуває
маскоподібного вигляду, міміка збіднюється, мова і рухи сповільнюються.
Зловживання снодійними препаратами
Звикання може виникати і до снодійних препаратів не барбітурового ряду, що
довгостроково призначають для лікування безсоння спочатку під контролем лікаря, а потім
ці лікарські засоби вживають хворі без призначення лікаря. Поступово підвищується доза,
необхідна для одержання терапевтичного ефекту, вона досягає величин, що значно
перевищують терапевтичні дози.
Регулярне вживання снодійних засобів призводить до патологічного звикання і
підвищення разової дози. Зростає психічна залежність, хворий вважає, що без снодійного
він не зможе спати. У разі припинення вживання снодійного засобу через 20—24 год
розвивається абстиненція з вираженими вегетосудинними, неврологічними і психічними
симптомами (дратівливість, злостивість, тривожність, занепокоєння, іноді епілептиформні
напади).Хронічна інтоксикація призводить до розвитку психоорганічного синдрому
Зловживаня психостимуляторами
Кофеїнова інтоксикація виражається гіпоманіакальним станом: настрій стає
ейфоричним, підвищується активність, пацієнти почувають приплив сил, енергії,
навколишнє сприймається яскравіше, думки течуть швидко, відчувається поліпшення
інтелектуально-мнестичних здібностей, при цьому посилюється перистальтика шлунка,
збільшується серцебиття, підвищується артеріальний тиск.У разі передозувань кофеїну (вживання від 240 до 720 мг препарату) розвивається збудження, тривога, панічна атака, безсоння. Доза кофеїну 20 г вважається летальною.
У постінтоксикаційний період хворі астеничні. Настрій у них нестійкий. У разі
тривалого зловживання кофеїном розвивається абстинентний синдром, що звичайно
виникає через кілька годин після останнього споживання напоїв, що містять кофеїн.
З'являються сильний головний біль, що не купірується анальгетиками, м'язове напруження,
дратівливість, тривога, погіршується настрій, хворі відчувають утому, сонливість, що
супроводжується тремором. Зловживання надмірно міцним чаєм (чефіром) призводить до
психопатизації з нестійкістю настрою, емоційною нестриманістю, соціальною
дезадаптацією.
Зловживання атропінумісними засобами
Уживання 15—25 насінин дурману спричинює деліріозний стан з метаморфопсіями,
порушенням схеми тіла, руховим збудженням, пустотливістю. Соматоневрологічна
симптоматика психозу проявляється гіпертермією, гіперемією обличчя з крапковими
крововиливами на чолі, ціанозом губ, тахікардією, мідріазом, сухістю слизових оболонок.
Гострий період триває до 1 доби.
У постінтоксикаційний період спостерігається загальна слабкість, розбитість, головний
біль, хитка хода, дисфункція травного тракту. Надалі протягом декількох діб у вечірні
години з'являються невмотивований страх, тривога, метушливість, сон стає поверхневим
Атропін і скополамін у низьких дозах застосовують у медицині, вживання їх у високих
дозах призводить до галюциногенного ефекту. Після їх застосування виникає сухість у роті,
тахікардія, порушується чіткість зору, контроль над моторикою. До летального кінця
призводить пригнічення дихання, причому виникає це від доз, що ненабагато перевищують
мінімальну ефективну. У стані наркотичного сп'яніння пацієнти не шукають контакту з
оточуючими, вони занурені у свої переживання, вимовляють нескладні уривчасті фрази. Під
час звертання до них вони можуть описати свої переживання, але після виходу з цього стану
нічого про нього не пам'ятають.
Зловживання антигістаміними препаратами
Вживання димедролу у високих дозах призводить до розвитку делірію, подібного до
циклодолового. Зорові галюцинації, так само як і в разі цик- лодолового делірію
відрізняються калейдоскопічністю і зазвичай реально відображають ситуацію, що передує
інтоксикації. У постделіріозний період переважають явища астенії.
У разі астматолового делірію хворі дезорієнтовані у просторі і часі, зі страхом
озираються навколо, до чогось прислухаються, щось шукають у меблях, на підлозі. Майже
недоступні контакту. Вимовляють уривчасті фрази, що свідчать про галюцинаторні
переживання. Обличчя гіперемійоване, зіниці розширені, пульс прискорений.
Після виходу з делірію, як правило, не зберігається ніяких спогадів прохворобливі
переживання або ці спогади уривчасті і нечіткі.
У постделіріозний період з'являється адинамія, слабкість, млявість, байдужість до
навколишнього, підвищена розумова стомлюваність, неможливість концентрувати увагу.
Зловживання Циклодолом
зловживання циклодолом носить переважно в тідлітків і людей молодого віку. Гостра інтоксикація циклодолом, що вживають по кілька десятків таблеток, проявляється 4 фазами: ейфорична, звуженої свідомості, галюцинаторна і фаза виходу.У разі передозування циклодолу розвивається циклодоловий делірій. Спочатку з'являються фрагментарні зорові галюцинації, до яких у подальшому приєднуються маревні ідеї і сценоподібні галюцинації. Основними симптомами циклодолового делірію є порушення орієнтації в навколишньому, застрашливі зорові і слухові галюцинації з гостро виникаючим маренням переслідування, відношенняізольований характер, при цьому формується токсикоманія з вираженою психічною, фізичною залежністю толерантністю. Циклодолова токсикоманія спостерігається
У перебігу циклодолового делірію спостерігаються світлі проміжки від декількох
хвилин до декількох годин, коли свідомість прояснюється, галюцинації припиняються, але
спогади про них зберігаються і хворі охоче діляться з уточуючими і дають хворобливим
переживанням критичну оцінку.Токсикомани спочатку вживають 4—6 таблеток циклодолу по 2 мг, у зазі регулярного його вживання формується патологічний потяг. Після 10— 15-кратного вживання циклодолу в дозі 1,5—2 мг розвиваються характерні цтя токсикоманій коливання настрою ейфорії в разі інтоксикації до пригніченості за умов невживання. Зростає толерантність.
Уже на перших етапах наркотизації в хворих, які вживають високі дози циютодолу (до
25—30 таблеток), порушується пам'ять, увага, знижується кмітливість, сповільнюється
мислення, розвиваються характерні неврологічні симптоми: на тлі блідості обличчя губи
стають червоними, щоки рожевими, частіше це забарвлення у формі метелика. З'являється
тремор пальців, мимовільні посмикування окремих груп м'язів, підвищення м'язового
тонусу, хода стає своєрідною — випрямлена спина, відставлені ноги і руки, ходьба на
випрямлених ногах.
Вдихання летких орнанічних речовин
Сп'яніння парами бензину починається з відчуття лоскотання в носі, горлі, кашлю,почервоніння обличчя, склер, з'являється мідріаз, тахікардія, ністагм, мова стає дизартричною, рухи некоординованими.У подальшому розвивається ейфорія, що не супроводжується посиленням рухової
активності. У разі припинення вдихання описана симптоматика зникає через 15—30 хв, з'являється млявість, дратівливість, головний біль. У разі продовження інгаляції
розвивається деліріозний стан із зоровими галюцинаціями застрашливого змісту, до яких приєднуються слухові галюцинації. Зміст галюцинацій визначається тим, що хворі раніше
бачили, чули, читали. Порушення сприйняття супроводжуються страхом і одночасно зацікавленістю.
Через 10—30 хв після припинення вдихання бензину свідомість прояснюється,галюцинації зникають, але з'являється оглушення, слідом за яким розвивається адинамія,
слабкість, млявість, головний біль
- Під час інгаляції парів плямовивідників, ацетону, нітрофарб, клею спочатку виникають
- запаморочення, шум у голові, сльозотеча, слинотеча, тахікардія, дере в горлі, двоїться в
- очах на тлі легкого оглушення. Неможливо зосередити увагу, уповільнюється реакція на
- подразники, розширюються зіниці, мова стає дизартричною, хода хиткою. У разі
- припинення інгаляції стан нтоксикації триває 10—15 хв, потім з'являються слабкість,
- почуття важкості в голові, головний біль, солодкуватий присмак у роті, спрага, нудота, іноді
- блювання. Постінтоксикаційні порушення тривають до 2—3 год
Початок зловживання звичайно буває груповим від кількох людей до 2—3 десятків. Такі групи формуються або в школі, або за місцем проживання підлітків. Етап епізодичного вживання триває 1—5 міс, іноді до 1 року. Поступово формується психічна залежність, однією з основних діагностичних ознак якої є перехід від групового вживання інгалянтів до індивідуального. Крім цієї ознаки, про залежність, що
сформувалася, свідчить підвищення дози вживаної речовини, тобто зростає толерантність.Подовжується час інгаляції (іноді багато годин поспіль), інгаляції повторюються щодня, по кілька разів на день. Підлітки-токсикомани не відчувають зніяковілості, коли хтось викриває їх у зловживанні, навпаки, виявляють агресію. Вони вже не прагнуть приховати вдихання інгалянтів від батьків.
Можливість розвитку фізичної залежності у разі зловживання інгалянтами визнається
не всіма. Деякі дослідники вважають ознаками фізичної залежності вегетативні порушення,а також депресії з дисфоріями в постінтоксикаційний період. Однак більшість розцінюють ці порушення як прояви енцефалопатії.
У разі майже щоденного вдихання інгалянтів протягом тижнів — місяців розвивається
токсична енцефалопатія і стійкий психоорганічний синдром.
Нікотиноманія
Зловживання палінням тютюну може трансформуватися в токсикоманію. Згідно з
МКХ-10 розлади, пов'язані із вживанням тютюну (F17), відносять до поведінкових і
психічних розладів унаслідок вживання психоактивних речовин (F1).
Нікотин та інші складові тютюнового диму легко всмоктуються в кров і розносяться
нею по всьому організмі. Через 2—3 хв після вдихання тютюнового диму нікотин діє на
головний мозок, що виражається в короткочасному підвищенні його активності. Це
суб'єктивно сприймається курцем як приплив нових сил, своєрідне відчуття піднесення і
заспокоєння. Ця дія нетривала і незабаром знижується активність і погіршується настрій,
юнак прагне викурити наступну сигарету
У разі важкого ступеня інтоксикації виникають порушення, що можуть призвести до
летального кінця.
Більш-менш легкий ступінь отруєння переносять практично всі, хто починає палити.
Організм немовби "обурюється" насильством над собою. Але так званий негативний ефект
першої сигарети, на жаль, швидко зникає і толерантність до нікотину швидко зростає.
Нікотин має високий ступінь наркогенності, що випливає хоча б з такого факту — 85 %
людей, що викурювали першу сигарету, у подальшому стають курцями. Не у всіх курців
виробляється залежність. Поряд з так званим запеклим палінням, виділяють помірне паління
і паління для усунення психічного напруження. Однак у 2 останніх випадках тютюновий
дим спричинює такі самі, але менш виражені патологічні симптоми, як і в запеклих курців.
Лікування
- Лікування включає
- купірування абстинентного синдрому і проведення дезінтоксикаційних заходів,
- спрямованих на корекцію соматоневрологічних і психічних порушень.
- СТАЦІОНАРНО
- На другому етапі лікування проводять загальнозміцнювальну терапію до повного
- відновлення соматичних функцій, корекцію поведінкових і психічних розладів до
- Нормалізації психічного стану.
- СТАЦІОНАРНО
- Третій етап лікування полягає в проведенні цілеспрямованої терапії щодо синдрому
- залежності. Терапія повинна бути патогенетично обгрунтованою з урахуванням хімічної
- структури і механізму дії наркотику і клінічних особливостей даного хворого
- СТАЦІОНАРНО ЧИ АМБУЛАТОРНО
- Четвертий етап — протирецидивна підтримувальна терапія з урахуванням умов
- виникнення попередніх рецидивів захворювання. Визначаються зовнішні ситуації й
- ендогенні фактори, що призводять до загострення потягу .
- АМБУЛАТОРНО
У лікуванні хворих із залежністю від психоактивних речовин можна використовувати
різні моделі сімейної психотерапії, спрямовані на створення мікросоціального середовища,
що сприяло б активізації механізмів одужання й адаптації хворих, а також на подолання частих сімейних криз, які супроводжують ці розлади.У практиці наркологічних закладів після купірування явищ абстиненції терапевтичні програми часто завершуються, у той час як для запобігання повторним епізодам вживання
психоактивних речовин необхідно проводити психотерапевтичні соціореабілітаційні програми протягом 1—2 років.
Використана література
- 1)Психіатрія і наркологія
- За редакцією В.Л.Гавенка і В.С Бітенського.
- 2)інтернет-ресур.
- ДЯКУЮ ЗА УВАГУ.