Тема. Закономірності навчання.
1. Предмет психології навчання. Проблеми психології навчання. Психологія і
педагогіка навчання.
Предмет психології навчання включає вивчення психологічних процесів та явищ, що відбуваються в процесі засвоєння знань, умінь і навичок. Це охоплює такі аспекти, як сприйняття і увагу, пам'ять та запам'ятовування, мислення та розуміння, мотивацію та інтерес до навчання, розвиток особистості, саморегуляцію та інші психологічні фактори, які впливають на процес навчання. Проблеми психології навчання можуть включати такі питання: 1. Проблема мотивації. Як досягти максимальної мотивації учнів до навчання? Як підтримувати цікавість та зацікавленість у навчальному процесі? 2. Проблема запам'ятовування. Як допомогти учням ефективно запам'ятовувати і засвоювати навчальний матеріал? Як використовувати різні стратегії запам'ятовування? 3. Проблема викликів. Як створити відповідні виклики для учнів, щоб вони могли розвивати свої здібності і досягати найкращих результатів? 4. Проблема вирішення проблем. Як навчити учнів критично мислити, аналізувати та розв'язувати проблеми? Як розвивати креативність та інноваційний потенціал учнів? Психологія і педагогіка навчання співпрацюють для досягнення максимальних результатів у процесі навчання. Педагогіка надає освітній контекст, розробляє педагогічні стратегії і методи, а психологія надає базу для розуміння психологічних процесів учнів та врахування їх потреб і можливостей. Психологія навчання може допомогти педагогам впроваджувати індивідуалізовані підходи до навчання, адаптувати програми та методики, розвивати навички саморегуляції та самостійного навчання учнів. Також вона сприяє підвищенню ефективності навчального процесу, враховуючи психологічні особливості учнів та створюючи сприятливу атмосферу для навчання й розвитку.
2. Завдання психології навчання Типи навчання. Розвивальні можливості
навчання.
Одним з ключових завдань психології навчання є вивчення типів навчання та їх розвивальних можливостей. Тип навчання - це підходи, методи та стратегії, які використовуються для передачі знань та вмінь учням. Основні типи навчання, які досліджує психологія навчання: 1. Візуальне навчання: учні найкраще сприймають інформацію за допомогою зображень, діаграм, графіків та відеоматеріалів. 2. Аудіальне навчання: учні найефективніше засвоюють матеріал, коли слухають пояснення вчителя або аудіозаписи. 3. Кінестетичне навчання: учні найбільш ефективно навчаються за допомогою фізичних дій, моторних навичок та практичного застосування знань. 4. Соціальне навчання: учні здатні краще вивчати матеріал у групі, спілкуючись з іншими учнями або виконуючи спільні завдання. 5. Рефлексивне навчання: учні навчаються, аналізуючи свої думки, переконання і практику. Кожен тип навчання має свої переваги та обмеження. Вчителі та педагоги повинні враховувати різноманітність типів навчання учнів та намагатися використовувати різні підходи для ефективності навчання. Розвивальні можливості навчання полягають у тому, що навчання сприяє розвитку різних психологічних процесів та навичок учнів. Навчання може розвивати когнітивні процеси, такі як мислення, пам'ять, увагу, сприйняття, розуміння та аналіз інформації. Воно також розвиває моторику та фізичні навички, комунікативні та соціальні навички, саморегуляцію та самоконтроль. Розвивальні можливості навчання також полягають у стимулюванні творчого мислення, критичного мислення, проблемного мислення та судження. Учні опановують навички самостійного навчання, адаптації до нових ситуацій, розвитку своєї особистості та професійних здібностей. Враховуючи типи навчання та розвивальні можливості навчання, педагоги можуть планувати та реалізовувати навчальні програми та стратегії, щоб найбільш ефективно допомогти учням у їхньому розвитку та навчанні.
3. Мотиви навчання.
1. Кар'єрні перспективи: Бажання отримати кращу роботу або знайти роботу у своїй обраній галузі. 2. Особистий розвиток: Бажання навчитися нових навичок, збільшити свої знання і культурний рівень. 3. Задоволення інтелектуальних потреб: Цікавість та любов до навчання, бажання розширити свій кругозір. 4. Самореалізація: Бажання розкритися, реалізувати свій потенціал і досягти самоосвіти. 5. Бажання бути конкурентоспроможним: Бажання мати перевагу над іншими, бути впевненим у власних знаннях і вміннях. 6. Інтереси та хобі: Бажання розвивати навички інтересної чи улюбленої сфери, такої як музика, малювання чи спорт. 7. Потреба в спілкуванні і взаємодії: Навчання забезпечує можливість зустрічей, спілкування з однодумцями і розширення своєї соціальної сфери. 8. Вдосконалення професійних навичок: Бажання покращити навички, необхідні для виконання своєї роботи на високому рівні. 9. Саморозвиток і самопізнання: Бажання краще познайомитися з собою, розвивати психологічну й емоційну групи, знаходити свої сильні та слабкі сторони. 10. Бажання зрозуміти світ навколо нас: Навчання допомагає пізнати правила і закономірності, що керують світом, і розширює світогляд.
4. Моделі навчання. Психологічні аспекти дидактичних принципів.
Моделі навчання включають в себе різноманітні підходи та стратегії, що допомагають організувати процес передачі знань і вмінь від вчителя до учня. Ці моделі часто пов'язані з психологічними аспектами дидактичних принципів, які досліджують, як найкращим чином залучити і зацікавити учнів у процес навчання. Одна з моделей навчання - це вертікальна модель, яка базується на ієрархічній структурі знань. Значення дидактичних принципів у цій моделі полягає в тому, щоб викладати матеріал поетапно, починаючи з основ і поступово переходячи до більш складних концепцій. Цей підхід допомагає вчителю організувати навчальний процес таким чином, щоб ступінь складності нової інформації відповідав рівню розуміння учнів. Інша модель навчання - це горизонтальна модель, що базується на активній співпраці та взаємодії між учнями. У цій моделі велику увагу приділяють психологічним аспектам дидактичних принципів, таким як співпраця, спільна діяльність, комунікація та взаємодія. Учні вчаться одне від одного шляхом обміну ідеями, зауваженнями та розв'язанням задач у групі. Цей підхід стимулює активність і самостійність учнів, дозволяючи їм побудувати свої знання та вміння шляхом взаємодії з оточуючими. Існує також модель конструктивізму, яка покладається на ідею, що знання будується самим учнем шляхом активного конструювання нових знань на основі вже існуючих. В цій моделі важливими психологічними аспектами є самостійність, самоконтроль та самооцінка. Учні вчаться будувати свої власні розуміння світу, а вчителі є посередниками у цьому процесі, надаючи необхідну підтримку та наставлення. Всі ці моделі навчання включають психологічні аспекти дидактичних принципів, таких як мотивація, активність, інтерес, співпраця та взаємодія між учнями та вчителями. Розуміння цих аспектів допомагає вчителям ефективно організувати навчальний процес та залучити учнів до активного навчання.
5. Концепції управління навчанням. Способи управління навчанням:
програмоване навчання, алгоритмізація, проблемне навчання, комп’ютерне
навчання, уроки-діалоги тощо.
Концепції управління навчанням є різними підходами до організації і здійснення навчального процесу. Деякі з них включають: 1. Традиційні методи навчання: ця концепція ґрунтується на викладанні знань і вмінь учителем, а учні пасивно приймають цю інформацію. 2. Проблемне навчання: цей підхід передбачає активну участь учнів у розв'язанні реальних проблем і ситуацій. Учні вчаться досліджувати, аналізувати і робити висновки самостійно. 3. Програмоване навчання: ця концепція базується на послідовному виконанні вправ і завдань з певної програми. Учні отримують змогу здобувати знання і вправлятися в них на власному темпі. 4. Алгоритмізація: цей підхід заснований на логіці та послідовності кроків у навчанні. Учні навчаються виконувати певні дії в строгому порядку. 5. Комп'ютерне навчання: цей підхід використовує комп'ютерні технології для навчання. Він може включати в себе використання спеціалізованих програм та інтерактивних вправ. 6. Уроки-діалоги: цей підхід передбачає активну комунікацію між учителем і учнем. Навчання здійснюється через обговорення та діалог. Кожна з цих концепцій має свої переваги і обмеження, і вони можуть бути використані в поєднанні залежно від особливостей учнів і навчальних цілей.
1. Концепція управління навчанням за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Ця концепція передбачає використання сучасних технологій, таких як комп'ютери, Інтернет, програми для навчання та спеціальне програмне забезпечення, для покращення якості навчання.
2. Концепція управління навчанням через залучення студентів до процесу прийняття рішень. Вона передбачає активну участь студентів у плануванні та оцінці навчальних програм, методів та засобів навчання, що допомагає створити більш гнучке та індивідуальне середовище для навчання.
3. Концепція управління навчанням через створення комунікативних мереж. Вона передбачає активну взаємодію між всіма учасниками навчального процесу, такими як викладачі, студенти, батьки та громадські організації. Така взаємодія сприяє вирішенню проблем, підвищенню якості навчання та створенню сприятливого середовища для розвитку всіх учасників.
4. Концепція управління навчанням з використанням стратегій системного підходу. Вона передбачає розгляд навчання як складної системи, включаючи різні елементи (викладачі, студенти, навчальні програми, матеріали, інфраструктуру тощо) та їх взаємодію. Такий підхід дозволяє ефективно планувати, організовувати та контролювати навчальний процес.
5. Концепція управління навчанням з використанням принципу сталого розвитку. Вона передбачає практику сталого розвитку, що зумовлює розумне використання ресурсів, збереження природного середовища та підтримку гармонійного розвитку суспільства. У контексті навчання це означає створення екологічно чистих та безпечних умов для навчання, розумне витрачання матеріальних та людських ресурсів, а також залучення студентів до проблем сталого розвитку.
6. Перспективи індивідуального розвитку учнів. Розвиток особистості в
процесі навчання. Психологічні механізми цілепокладання в навчанні.
Перспективи індивідуального розвитку учнів включають розширення знань, вмінь і навичок, розвиток творчих здібностей та самостійності, формування позитивних цінностей і сильного характеру, розвиток комунікативних навичок і соціальних компетенцій. Індивідуальний розвиток також передбачає стимулювання самовдосконалення, впровадження нових педагогічних технологій, підтримку інтересів і потреб учнів та індивідуалізацію навчального процесу. Розвиток особистості в процесі навчання передбачає вплив освітнього середовища на формування цінностей, постановку та досягнення особистісних цілей, розвиток самооцінки та мотивації учнів. Цей процес базується на взаємодії між вчителем і учнем, підтримці позитивного клімату в класі, розвитку самостійності та відповідальності учнів за своє навчання. Психологічні механізми цілепокладання в навчанні включають мотивацію, саморегуляцію та самоконтроль. Мотивація визначається внутрішніми і зовнішніми факторами, які спонукають учня до досягнення результатів. Саморегуляція означає здатність учня контролювати і коригувати свою діяльність відповідно до поставлених цілей. Самоконтроль передбачає здатність учня реалізувати стратегії та методи, які допомагають досягти поставленої мети, а також контролювати свою поведінку і дії. Важливо, щоб учням були поставлені реалістичні та чіткі цілі, а також надана системна підтримка з боку вчителя.