Тема 1. Вчення про хвороб цивілізації. Сучасні погляди на здоровий образ життя. Небезпечні чинники змін образу життя, щодо ризику розвитку хвороб цивілізації.
Для теперішнього часу розвитку людства характерно виключно швидке наростання соціальних змін. Водночас запрограмовані еволюцією біологічні процеси змінюються вкрай повільно. У зіткненні першого з другим і полягає одна з причин хвороб цивілізації. Своє конкретне клінічне вираження це невідповідність знаходить насамперед у так званому неврозі невідреагованих емоцій, який лежить в основі виникнення інфарктів міокарда, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, цукрового діабету і широкого спектру неврологічних захворювань. Саме з цими чинниками з середини XX століття пов’язується стрімкий ріст в геометричній прогресії рівня захворюваності, найголовнішою причиною чого є стрес. Наслідком все зростаючою механізації та автоматизації праці є гіподинамія різко знижена м'язова активність. Частка фізичної праці в діяльності людини сто років тому становила 98 %, а зараз близько 2%. Детренованість організму сприяє розвитку серцево-судинної патології (інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба, інсульт, варикозне розширення вен). Порушення функцій організму, яке сталося через обмеження рухової активності, зниження сили скорочення м'язів. Поширеність гіподинамії зростає у зв'язку зі зростанням обсягів офісної роботи та зменшенням рухової активності. Вона є наслідком звільнення людини від фізичної праці. Іноді називається «Хворобою цивілізації». Особливо впливає на серцево-судинну систему: слабшає сила скорочень серця, зменшується працездатність, знижується тонус судин. Негативний вплив виявляється і на обмін речовин і енергії, зменшується кровопостачання тканин. В результаті неповноцінного розщеплювання жирів кров стає «жирною» і ліниво тече по судинах, і постачання живильними речовинами, киснем зменшується. Наслідком гіподинамії можуть стати ожиріння і атеросклероз. Основною профілактикою є рух, фізичні навантаження і здоровий спосіб життя, оскільки куріння і інші шкідливі звички завжди тільки погіршують стан. Серед хвороб людини серцево-судинні захворювання (ССЗ) посідають перше місце в структурі смертності громадян України (62,5%) причому в переважній більшості випадків основною їх патогенезу є атеросклеротичне ураження кровоносних судин, що зумовлює в 66,6% розвиток ішемічної хвороби серця, а в 21,5% церебро-васкулярних захворювань. До ССЗ відносять перед усім атеросклероз, при якому жирові відкладення (холестеринові бляшки) накопичуються під внутрішньою оболонкою артеріальної стінки. Поступово артерія звужується, аж до повного закупорювання. Якщо атеросклероз вражає артерії, що постачають серце, яке страждає від нестачі кисню розвивається ішемічна хвороба серця (її основні прояви стенокардія та інфаркт міокарда); коли розвивається в артеріях, які постачають мозок може бути інсульт. І тому атеросклероз називають хворобою цивілізації № 1.
Корекція цих факторів ризику знижує розвиток атеросклерозу. Спочатку атеросклероз протікає безсимптомно, поки не звузить артерію або не викличе її закупорку. Симптоми залежать від того, де розвивається атеросклероз. Симптоми наступають через порушення харчування тканин організму, внаслідок нестачі кисню. «Головні» ділянки ураження при атеросклерозі - атеросклероз судин серця; - атеросклероз судин головного мозку; - атеросклероз судин нижніх кінцівок; - атеросклероз судин нирок. Інше соціально значуще ССЗ артеріальна гіпертензія (підвищення артеріального тиску). Майже 30-35% всього дорослого населення має підвищений артеріальний тиск, тобто страждає тією чи іншою формою артеріальної гіпертензії, причому частіше нездужають найбільш працездатні люди віком 30-60 років. Відповідно до масштабів нашої країни можна вважати, що ми маємо 12-13 млн. хворих на артеріальну гіпертензію. Щорічно в Україні АГ вперше виявляється приблизно у 430 тисяч пацієнтів. Саме по собі підвищення артеріального тиску (АТ) часто протікає безсимптомно і проявляється лише у фіналі захворювання тяжкими ускладненнями (мозковий інсульт, серцева або ниркова недостатність, інфаркт міокарда). Однак незалежно від того, є у хворого симптоми захворювання, чи немає, стабільне підвищення АТ завжди призводить до розвитку вторинних морфологічних змін з боку судин з порушенням функції життєво важливих органів. Виникнення і перебіг АГ тісно пов'язані з наявністю факторів ризику: спадковість, психоемоційні навантаження, куріння, незбалансоване харчування (вживання надмірної кількості солі) надлишкове вживання алкоголю, надмірна маса тіла і малорухомий спосіб життя. Цукровий діабет (грец. διαβήτης — «надмірне сечовипускання») — група ендокринних захворювань, що розвиваються внаслідок абсолютної чи відносної недостатності гормону інсуліну, внаслідок чого виникає стійке підвищення рівня глюкози в крові — гіперглікемія. Захворювання характеризується хронічним перебігом і порушенням усіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального і водно-сольового. Характерними симптомами є невгамовна спрага (полідипсія) та надмірне сечовиділення (поліурія), однак ці симптоми можуть бути слабко вираженими, якщо рівень глюкози в крові підвищений помірно.
Ожиріння (лат. adіposіtas — буквально: «ожиріння» і лат. obesіtas — буквально: огрядність, відгодованість) — надлишкове відкладення жиру, збільшення маси тіла за рахунок жирової тканини. Ожиріння — хронічна хвороба, що веде до підвищеного ризику виникнення цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда, жовчнокам’яної хвороби. Жирова тканина може відкладатися як в місцях фізіологічних відкладень, так і в області молочних залоз, стегон, живота. Останнім часом ожиріння розглядається як хронічна обмінна хвороба, що виникає в будь-якому віці, що виявляється надлишковим збільшенням маси тіла переважно за рахунок надмірного накопичення жирової тканини, що супроводжується збільшенням випадків загальної захворюваності та смертності населення. Захворюваність ожирінням в цивілізованому суспільстві різко зростає, незважаючи на відсутність змін в генетичному пулі, тобто незалежно від спадкових факторів. Розвиток ожиріння відбувається в результаті дисбалансу між поглинанням та витратами енергії в організмі.
Регулювання маси тіла в організмі здійснюється шляхом складної взаємодії комплексу взаємопов'язаних систем, здійснюють контроль за енергетичною системою організму: поглинена енергія (калорії) = витраченій енергії. Розвитку ожиріння сприяє позитивний енергетичний баланс (гіподинамія) та джерело легко доступних вуглеводів, надлишок яких акумулюється (запасається) в організмі у вигляді тригліцеридів в жировій тканині. Негативний енергетичний баланс між поглинутою та витраченої енергією (навіть протягом короткого проміжку часу) є загрозою для життя організму. Тому для підтримки енергетичної рівноваги організм повинен відрегулювати рівень гормонів, зменшити витрати енергії, підвищити ефективність засвоєння поживних речовин, скорегувати харчову поведінка (підвищити апетит), мобілізувати відсутню енергію з жирових енергетичних депо. Кожне з перерахованих ланок регулюється певними генами
Друге місце за поширеністю займають пухлинні захворювання. Діагноз « рак» сьогодні став вироком для багатьох мільйонів людей. Саркоми, лейкози ще на початку XX століття зустрічалися в одиничних випадках. У більшій частині випадків провідним етіологічним фактором цього захворювання є куріння. Серед факторів, що викликають пухлини, виділяють: хімічні (неорганічні добрива, пестициди, нікель, азбест, вихлопні гази) фізичні (іонізуюче випромінювання, наземні випробування ядерної зброї, рентгеновипромінювання) імунологічні (внаслідок прийому ліків) генетичні (через генетичних поломок, внаслідок хвороб батьків, їх шкідливих звичок).
Складність лікування цієї хвороби полягає ще і в тому, що так звана однокомпонентна алергія зустрічається вкрай рідко. Як правило, людина, здатна розвинути алергічну реакцію на один з алергенів, здатний розвити та на інші перераховані вище. У фахівців існує також поняття "перехресної алергії", в основі якої лежить цікаве явище: якщо відомий один алерген, то легко визначити групу рослин і продуктів харчування, які так само будуть виступати як алергени. Щорічно у світі до 30% стаціонарних пацієнтів проходять лікування від хвороб, викликаних ліками. Практично всі лікарські препарати мають побічні дії. До 20 -х років минулого сторіччя не було смертельних результатів при бронхіальній астмі. Широке використання в сучасній терапії бронхіальної астми інгаляційних адреноміметиків і гормонів в ряді випадків супроводжується летальним результатом.
Сьогодні встановлена лікарська етіологія пухлин (у тому числі раку), лейкозів, гастритів, виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, гепатитів, бронхітів, захворювань нирок, бронхіальної астми та багатьох інших.
Сучасна цивілізація характеризується значним зростанням кількості захворювань, в основі яких лежать порочні нахили людини. До них відносяться тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, сифіліс, трихоманадіоз, гонорея, хламідіоз, уреаплазмоз, СНІД, гепатит В, цитомегаловірусна інфекція. Останню, наприклад, породили нові методи лікування (штучне запліднення, трансплантація органів і тканин), що створили додаткові можливості проникнення цитомегаловірусу в організм людини. Поширення вживання алкоголю, тютюну, наркотичних речовин і все зростаюча їх популярність серед молоді призводять до зростання кількості онкологічних захворювань, слабоумства, деградації особистості. Однією з таких хвороб є СНІД: синдром набутого імунодефіциту. Його називають чумою нашого століття. Викликається він вірусом імунодефіциту людини-ВІЛ, що вражає захисну систему організму.
Туберкульоз — інфекційна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується утворенням специфічних гранульом в різноманітних органах та тканинах (найчастіше у легенях) і поліморфною клінічною картиною.
Перераховані вище захворювання далеко не вичерпують список патологій техногенної та інформаційної цивілізацій. Не виключено, що в недалекому майбутньому з'являться нові, невідомі в даний час хвороби. Охорона здоров'я та боротьба з найбільш небезпечними захворюваннями одна з глобальних завдань людства, оскільки є центральною у справі збереження життя на Землі. Серед чинників, що формують здоров'я населення, вирішальну роль відіграють не тільки здоровий спосіб життя, стан навколишнього середовища, спадковість і рівень охорони здоров'я, але й культурний і духовний потенціал суспільства.
Поняття здорового способу життя.
З позицій викладеного розуміння феномена здоров`я людини походить визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя праці, відпочинку, побуту. Складові здорового способу життя Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них харчування (у тому числі споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень). Для усвідомлення ЗСЖ важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного здоров`я.
Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники.
Дискусія щодо визначення поняття здоров’я ще триває, але важливим є визнання того, що здоров’я людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоров’я.
Основні шляхи профілактики найрозповсюдженіших внутрішніх захворювань.
Профілактика ССЗ це «координована сукупність дій на суспільному й індивідуальному рівні, направлена на викорінення, усунення або мінімізацію кількості серцево-судинних захворювань і пов’язаних із ними ускладнень. Профілактика заснована на епідеміології серцево-судинних захворювань і доказовій медицині»
Доцільність профілактики ССЗ атеросклеротичного ґенезу, особливо ішемічна хвороба серця (ІХС) та ішемічний інсульт, у всьому світі залишаються провідною причиною передчасної смерті. ССЗ зустрічаються як у чоловіків, так і в жінок. Для кого необхідна профілактика Скринінг факторів ризику, включаючи ліпідний профіль, необхідно проводити у чоловіків віком ≥ 40 років і в жінок віком ≥ 50 років або після настання менопаузи. Загальна оцінка ризику з використанням таблиці розрахунку ризику розвитку несприятливих кардіоваскулярних подій SCORE рекомендована також у безсимптомних осіб без верифікованих ССЗ.
Оцінка ризику за шкалою SCORE: — Шкала повинна використовуватися відповідно до досвіду й думок клініциста, особливу увагу слід звертати на конкретні умови. — Відповідно до різних систем оцінки ризику, ризик може бути переоцінений у країнах із зниженням рівня смертності від ССЗ, а в країнах із підвищенням рівня смертності — недооцінений. Ризик насправді може бути вищим, ніж при оцінці за шкалами: — при оцінці в осіб, які ведуть малорухливий спосіб життя або з ожирінням, особливо з центральним типом ожиріння; — наявності ССЗ у родичів; — оцінці в асоціальних осіб; — низькому вмісті ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) або високому вмісті тригліцеридів; — в осіб із діабетом (без інших чинників ризику або ураження органів -мішеней): у жінок ризик може бути в 5 разів вищим, у чоловіків — у 3 рази вищим порівняно з пацієнтами без діабету; — безсимптомних пацієнтів із субклінічними ознаками атеросклерозу, такими як знижений гомілково- брахіальний індекс, або виявленими за допомогою методів візуалізації (УЗД сонних артерій, КТ). Шкали відносного ризику. Ці шкали можуть бути використані для оцінки ризику в молодих людей із низьким абсолютним ризиком щодо інших осіб в цій же групі. При цьому відносний ризик може бути в кілька разів вищим, що може вплинути на прийняття рішення про відмову від куріння, раціональне харчування, регулярну фізичну активність, а також виділення тих пацієнтів, які можуть бути кандидатами для призначення медикаментозної терапії. Відповідно до цієї концепції, ризик за SCORE осіб з декількома факторами ризику може бути таким же, як і в осіб із відсутністю факторів ризику, але більш старшого віку. Це може допомогти заохотити пацієнта до модифікації факторів ризику.
Оцінка ризику на підставі рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) актуальна на всіх рівнях і для обох статей. Шкали по рівнях ЛПНЩ для швидкого підрахунку загального ризику відповідно до концепції «ризик — вік» з урахуванням індексу маси тіла зараз включені й оновлені в електронній системі підрахунку ризику за SCORE, що пропонує також інтерактивні поради з приводу подальшого ведення пацієнта. Інші рекомендації з оцінки ризику: — Психосоціальні чинники повинні враховуватися при оцінці ризику; особи з низьких соціальних класів знаходяться в групі підвищеного ризику незалежно від наявності в них інших незалежних факторів ризику. — Оцінка ризику повинна проводитися в усіх осіб із нічним апное й еректильною дисфункцією. — Рівні фібриногену, С -реактивного протеїну й гомоцистеїну можуть бути рекомендовані до вимірювання при оцінці ризику в пацієнтів із нетиповим або помірним профілем ризику ССЗ.
МЕТА ЗАНЯТТЯ: Вивчити сучасні поглядина на здоровий спосіб життя, визначити небезпечні фактори, які впливають на здоров’я населення.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ:
Питання для підготовки:
Сучасні погляди на здоровий спосіб життя
Здоров’я– сукупність фізичних, духовних, соціальних якостей людини, що є основною її довголіття і необхідною умовою високої працездатності, створення міцної сім’ї, народження і виховання дітей.
Здоровий спосіб життя – це практичні дії, спрямовані на запобігання захворювань, зміцнення всіх систем організм й поліпшення загального самопочуття людини. В основі здорового способу життя лежать такі принципи, як правильне харчування, оптимальний руховий режим, особиста гігієна, відсутність шкідливих звичок та позитивні емоції. Для цього краще виконувати такі вимоги як: вживати стільки їжі, стільки потрібно для добової енерговитрати організму; їжа повинна бути корисною; враховувати співвідношення жирів, білків, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів, відповідно до віку учня (студента);
Найбільш шкідливими звичками, які можуть сформуватись у юнацькому віці, є куріння та вживання алкоголю, наркотичних речовин. Саме ці звички згубно впливають на організм. Алкоголь помітно знижує розумову і фізичну працездатність, гостроту зору, погіршує координацію рухів і точність виконання різних дій, що нерідко призводить до тяжких травм і нещасних випадків. Велика кількість населення починає палити. За останні 10 років серед підлітків спостерігається початку куріння у віці 10-11 років, а до 15-16 років кількість курців досягає 50% хлопці та 30% дівчата.
У таких людей, починаючи із 65 років, удвічі збільшується шанс померти він інфаркту і втричі від інсульту, ніж у некурців того ж самого віку.
Лист тютюну містить нікотин, вуглеводи, білки, ефірні олії, синильну кислоту (Синільна кислота - хімічна сполука з формулою HCN. Безбарвна, дуже летюча, легко рухлива отруйна рідина, що має неприємний запах), аміак, азот, етилен, окис вуглецю, вуглекислий газ. Під час згоряння цигарки до 50% нікотину разом із димом потрапляє у повітря і вдихається некурцями, 25% руйнується під час згорання тютюну, близько 20% потрапляє в організм. Людина, яка викурює щоденно 1 пачку цигарок, протягом року вводить в організм майже 300 г дьогтю. Тютюновий дим є сильнодіючою сумішшю шкідливих газів, смоли, та твердих речовин. До нього входить нікотин, сильна судинна отрута, тютюновий слиз, безліч сильнодіючих канцерогенів та атерогенів, тобто речовин, які спричинюють рак та атеросклероз. Він складається із основного диму (що вдихає і видихає курець) та больового (того, що безпосередньо виділяється з кінця підпаленої цигарки і який ми вдихаємо у товаристві курців).
Коли курець вдихає цигарковий дим, смоли та інші шкідливі речовини, вони осідають у відгалуженнях голкоподібних бронхіальних труб у легенях, де є відповідні умови для появи передракових змін. Крім цього. смоли й дим ушкоджують слиз та віки епітелію у бронхіальних трубах.