Лабораторна робота №1
Тема: СкладанняпрограмлінійноїструктуринамовіС++
Мета: набуттяпрактичнихнавичокускладанніпрограмлінійноїструктури
Робочемісце–учбове місцевкабінеті314(комп’ютерний клас);
Тривалістьзаняття–90 хв;
Матеріально–технічнеоснащення:
індивідуальні завдання;
комп’ютер.
І.Вхіднийконтроль:
Хід роботи:
Які команди можливо використовувати в програмах лінійної структури?
Формати команди введення даних.
Формати команди виведення результатів виконання програми.
Типи даних
ІІ.Основніпоняття
Загальна структура програми.
Суттєвою особливістю мови C++ порівняно з іншими мовами є те, що програми складаються з функцій, які відіграють роль підпрограм в інших мовах. Головна функція, яка має бути у кожній програмі, - це функція вигляду
main(void)
{
тілофункціїзкомандоюreturn0;
}
де main() - заголовок функції. Ключове слово void означає, що функція не залежить від параметрів, його записувати не обов'язково. Функцію з параметрами розглядатимемо нижче. У тілі функції містяться команди та виклики інших функцій. Команди одну від одної відокремлюють символом ";" (крапка з комою). Текст функції закінчується командою повернення return. Тіло функції (усі команди після заголовка) записується у фігурних дужках { }.
Сталі та змінні.
Змінна чи стала — це пойменована ділянка оперативної пам'яті комп'ютера, де зберігається зна- чення деякої величини.
Змінні і сталі (їх прийнято називати даними) мають такі властивості: назву (ім'я), значення, тип.
Назву дає програміст.
Для роботи з даними слід зарезервувати певний обсяг оперативної пам'яті комп'ютера, де зберігатимуться їхні значення. Тому всі дані, які використовуються у програмі, потрібно заздалегідь описати (оголосити), оскільки компілятор розподіляє пам'ять згідно з описами.
Якщо значення деякої величини (даного) не змінюватиметься протягом виконання усієї програми, то таке дане варто задати як сталу (константу, const). Це можна зробити так:
const <назва сталої 1> = <значення сталої 1>; або так:
const <тип> <назва сталої 2> = <значення сталої 2>;
Типи даних.
Усі дані, які беруть участь у розв'язуванні задачі, ретельно класифікують за типами. Тип визначає допустимі значення даного, операції, які можна над ним виконувати, й обсяг оперативної пам'яті, який резервується для нього.
Числові дані поділяють на цілочисельні (цілі) та дійсні.
Цілі типи.
Таблиця1.Даніцілочисельних типів
| Назва типу | Обсяг, байтів | Діапазон допустимих значень |
| int | 2 або 4 | 32768 ... 32767 або -2147483648 ... 2147483647 |
| short int | 2 | -32768 ... 32767 |
| unsigned short int | 2 або 4 | 0 ... 65535 або 0 ... 4294967295 |
| long int | 4 | -2147483648 ... 2147483647 |
| unsigned long int | 4 | 0… 4294967295 |
Приклад1.Оголосимо три змінні цілого типу: int x, у; short int z;
На етапі компіляції для змінних х,у,zбуде надано певний обсяг оперативної пам'яті.
Надати значення цим змінним можна на етапі виконання програми за допомогою команд присвоєння, наприклад, так: х = 157; у = -68; z = 15;.
Дійсні типи.
Таблиця2. Дійсні типи
| Назва типу | Обсяг, байтів | Діапазон допустимих значень |
| float | 4 | ±3,410-38 ... ±3,41038;0 |
| double | 8 | ±1,710-308 ... ±1,710308;0 |
| long double | 10 | ±1,1810-4932 ... ±1,18104932;0 |
Зауваження2.У десяткових числах ціла і дробова частини числа відокремлюються крапкою.
Приклад3.Розглянемо фрагмент програми
float h, pi = 3.1415926; double v = 365.976; const float w = -12, h = 23.4;
Тут оголошено дві змінні (h, pi) типу float і змінну v типу double, а також сталі w = -12; h = 23.4 типу float.
Арифметичні операції над даними
Таблиця3.Арифметичніоперації
| Пріоритет | Операції | Зміст операції |
| 1 | +, - | Присвоєння знака |
| 2 | *, /,% | Множення, ділення, остача від ділення |
| 3 | +, - | Додавання, віднімання |
| 4 | = =, !=, <, <=, >, >= | Порівняння (відношення) |
Розглянемо операції порівняння. Операція == означає дорівнює, != - не дорівнює, <= - менше або дорівнює, >= - більше або дорівнює.
Виконання кожної операції здійснюється з урахуванням їхніх пріоритетів (тут 1 - найвищий). Для зміни звичайного порядку виконання операцій використовують круглі дужки.
Математичні функції.
Усі стандартні математичні функції у C++ описані у бібліотеці math.h. Тому, якщо вони використовуються, на початку програми необхідно записати рядок під'єднання потрібного файлу заголовків
#include
Аргументи функцій записують у круглих дужках.
Таблиця4.Математичні функції
| Назва функції | Математичний запис | Назва функції | Математичний запис |
| abs(x) | |x| | fabs(x) | |x| |
| cos(x) | cos(x) | acos(x) | arcos(o) |
| sin(x) | sin(x) | asin(x) | arcsin(a:) |
| tan(x) | tg(x) | atan(x) | arctg(x) |
| log(x) | ln(x) | ceil(x) | заокруглює число хдо більшого цілого |
| pow(x,y) | xy | floor(x) | відкидає дробову частину числа х |
| sqrt(x) | x | ||
| ехр(х) | ex | fmod(x, у) | обчислює остачу від ділення числа х на число у |
| pow10(x,y) | 10x | ||
| log10(x) | lg(x) |
Усі наведені функції, крім abs(x) і pow10(x), мають тип аргументу і результату double. Для функцій abs(x) та pow10(x) типом аргументу і результату є int.Послідовність виконання операцій у виразах така ж, як у математиці, й визначається правилом пріоритетів:
обчислюються значення всіх функцій, які входять у вираз;
виконуються операції присвоєння знака, множення, ділення та остачі від ділення;
виконуються операції додавання та віднімання.
Операції одного рівня виконуються послідовно зліва направо. Для зміни порядку виконання операцій використовують круглі дужки. Спочатку обчислюються вирази у дужках - найперше у внутрішніх, пізніше - у зовнішніх. Кількість відкритих і закритих дужок у виразі повинна бути однаковою.
Усі елементи виразів (дроби, показник степеня, індекси) записують у горизонтальному рядку. У багатьох випадках їх беруть у дужки. Вирази можна записувати у декількох рядках. "Розривати" вирази можна, наприклад, після символу арифметичної операції. Власне символ дублювати не потрібно.
Приклад:A
Функція
на мові програмування С++ буде мати вигляд:
1 2 3 4 5 6