Ім'я файлу: САМПО_Макаренко_208_18.docx
Розширення: docx
Розмір: 236кб.
Дата: 23.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 9.docx
Тема 2. Право власності на природні ресурсиРозширення: docx
Розмір: 236кб.
Дата: 23.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 9.docx
Варіант 1. Фізична особа-підприємець К. розводив у неволі для продажу тварин, окремі види яких були занесені до Червоної книги України. Державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища вважає дії К. незаконними у зв'язку з відсутністю відповідних документів, що засвідчують законність вилучення цих тварин із природного середовища, тому звернувся до суду з позовом про вилучення тварин і скасування реєстрації приватного підприємця за зайняття незаконною підприємницькою діяльністю.
Вирішіть справу. Які підстави і порядок виникнення й припинення права приватної власності на об'єкти тваринного світу? Вкажіть права й обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності тварин? Визначте види і порядок притягнення до юридичної відповідальності за незаконні дії.
Право власності на об'єкти тваринного світу набувається та реалізується відповідно до Конституції України та інших законів України.
Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника об'єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Кожний громадянин має право користуватися об'єктами тваринного світу - об'єктами права власності Українського народу відповідно до цього Закону та інших законів України.
Об'єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Об'єкти тваринного світу в Україні знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.
Право приватної власності на об'єкти тваринного світу припиняється у разі:
жорстокого поводження з дикими тваринами;
встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об'єктів тваринного світу.
Право приватної власності на об'єкти тваринного світу може припинятися і в інших випадках, передбачених законом.
Право приватної власності на об'єкти тваринного світу у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути припинено в судовому порядку за позовами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про тваринний світ» :
Кожний громадянин України має право:
на загальне і спеціальне використання тваринного світу;
мати у колективній або приватній власності окремі об'єкти тваринного світу;
на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами, відповідно до законодавства України.
Громадяни України зобов'язані:
охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин;
сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу;
використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до вимог цього Закону.
Громадяни України мають й інші права та обов'язки, передбачені Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", іншими актами законодавства.
Відповідно до Закону України «Про тваринний світ» рідкісні та такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах на території України, види тварин підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.
Порядок і вимоги щодо охорони, використання і відтворення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин визначаються законом про Червону книгу України.
Стаття 45 Закону України «Про тваринний світ» визначає, що розведення в неволі рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин може дозволятися з метою їх збереження, охорони і відтворення насамперед, якщо цього неможливо досягнути в природних умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях, які не мають наслідком скорочення чисельності цих тварин, а не з метою отримання прибутку.
Щодо порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в:
порушенні встановленого законодавством порядку надання об'єктів тваринного світу в користування;
порушенні правил використання об'єктів тваринного світу;
незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища;
перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об'єктів тваринного світу;
невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля;
порушенні встановлених законодавством вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, самовільному випалюванні сухої рослинності або її залишків;
порушенні правил зберігання, транспортування, застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин (препаратів);
порушенні правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних колекцій, торгівлі ними, а також установленого законодавством порядку їх пересилання, ввезення в Україну і вивезення за її митну територію;
самовільному або з порушенням установленого законодавством порядку переселенні, акліматизації та схрещуванні тварин, а також виведенні і використанні генетично змінених організмів;
жорстокому поводженні з тваринами;
приховуванні та перекрученні інформації про стан і чисельність об'єктів тваринного світу та їх використання;
невжитті заходів щодо запобігання загибелі тварин, погіршенню середовища їх існування та ліквідації негативного впливу на тваринний світ;
порушенні порядку придбання, реалізації, пересилання і вивезення за межі України, ввезення на її територію диких тварин та інших об'єктів тваринного світу;
невиконанні встановлених законодавством вимог щодо охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України або до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні;
виготовленні, зберіганні, реалізації та застосуванні заборонених знарядь добування тварин;
Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Незаконно добуті (зібрані) об'єкти тваринного світу, виготовлена з них продукція, знаряддя правопорушень підлягають безоплатному вилученню в установленому законом порядку.
Дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі з порушенням законодавства, підлягають у встановленому законом порядку конфіскації або безоплатному вилученню і реалізуються згідно з правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.
У разі вилучення незаконно добутих живих тварин повинні бути вжиті заходи щодо їх збереження, і за можливості - повернення у природне середовище.
Варіант 2.Громадянин С. звернувся до селищної ради з проханням передати йому у власність деградовану земельну ділянку площею 3 гектари, розташовану поруч із його житловим будинком у межах селища, для створення приватного лісу. Селищна рада відмовила йому, посилаючись на те, що С. є іноземцем, а ліси, які знаходяться в межах території України, - це об'єкти права власності Українського народу. Рішення ради С. оскаржив у суді.
Чи законне рішення селищної ради? Чи зміниться рішення селищної ради, якщо С. прийме громадянство України? Визначте підстави й порядок виникнення права власності на природні ресурси. Який порядок і особливості оскарження відповідних рішень органів місцевого самоврядування?
Відповідно до ст. 81 «Земеленьго кодексу України» громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
прийняття спадщини;
виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:
придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;
прийняття спадщини.
Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Отже, відповідно до цієї статті якщо С. є іноземцем, то він також має набувати права власності на земельні ділянки. Рішення селищної ради не правомірне,також набуття громадянства особою С. не може впливати на це рішення.
За загальними правилами право власності набувається на підставі придбання відповідних об'єктів за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими договорами. Підставою виникнення права власності на природний об'єкт може бути й рішення органу влади про передачу відповідного об'єкта у власність.
Окрім того, законодавством можуть передбачатися особливості набуття права власності на окремі природні ресурси.
Право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб’єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Порядок звернення до суду регламентований процесуальним законодавством, зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України.
Так, ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок звернення до адміністративного суду регламентується статтями 19, 122, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, законодавець встановив особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень (стаття 264 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 23 Господарського кодексу України спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.
Порядок звернення до господарського суду регламентується статтями 20, 162, 164, 171 Господарського процесуального кодексу України.
Порядок звернення до загальних судів для розгляду справ у порядку цивільного судочинства регламентується статтями 19, 175, 177, 184 Цивільного процесуального кодексу України.
Варіант 3. Кінологічний клуб придбав у власність розплідник для розведення службових собак разом із собаками, які в ньому утримувалися. Під час перевірки в одному з вольєрів було виявлено виводок вовченят, який державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища вилучив. Кінологічний клуб звернувся до суду з вимогою про повернення вовченят у приватну власність клубу, тому що вони належать їм на підставі договору купівлі-продажу розплідника.
Чи підлягає позов задоволенню? Який порядок вилучення тварин? Складіть мотивувальну частину рішення суду.
Відповідно до ст. 31 ЗУ «Про тваринний світ»:
Підприємствам, установам, організаціям і громадянам дозволяється добування (придбання) диких тварин з метою утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі для використання цих тварин та отриманих продуктів їх життєдіяльності.
Тварини, вилучені з природного середовища за відповідним дозволом чи іншим документом та за визначену у встановленому законодавством порядку плату, є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, яким цей дозвіл чи інший документ було видано.
Дикі тварини, що утримуються підприємствами, установами, організаціями та громадянами у напіввільних умовах чи в неволі без відповідного дозволу чи інших документів на право вилучення їх з природного середовища, що засвідчують законність їх набуття, вважаються незаконно набутими.
Правила добування диких тварин, а також їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.
Отже, Кінологічний клуб придбав у власність розплідник для розведення службових собак разом із собаками, які в ньому утримувалися на підставі договору купівлі-продажу розплідника. Так як, цей клуб придбав у власність розплідник та собак, то виводик вовченят який був вилучений державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища не відноситься до умов договору купівлі-продажу з розплідником.
Також, відповідно до ст.31 зазначеною вище, дикі тварини, що утримуються підприємствами, установами, організаціями та громадянами у напіввільних умовах чи в неволі без відповідного дозволу чи інших документів на право вилучення їх з природного середовища, що засвідчують законність їх набуття, вважаються незаконно набутими. Також, відповідного дозвола чи іншого документа кінологічний клуб не мав, а це - незаконне отримання вовченят.
Варіант 4.Цегельний завод уклав із сільськогосподарським ТОВ «Зоря» договір оренди кар'єру строком на 3 роки для видобутку глини як корисних копалин місцевого значення. У зв'язку з тим, що завод систематично порушував строки й розміри орендної плати, ТОВ «Зоря» звернулося до суду з позовом про дострокове припинення договору оренди.
Яке рішення має прийняти суд? Визначте підстави і порядок припинення права власності на природні ресурси. Які правові наслідки визнання угод, що порушують право власності на природні ресурси, недійсними?
Припинення права власності на природні ресурси, як і його придбання, здійснюється на основі певних юридичних фактів. Тут можна виділити чотири основні групи підстав:
1) обставини, пов'язані з припиненням існування об'єкта права власності (втрата, загибель);
2) обставини, пов'язані з припиненням існування суб'єкта права власності (смерть громадянина, припинення діяльності юридичної особи);
3) добровільна відмова (купівля-продаж, дарування);
4) примусове відчуження у власника природного об'єкта всупереч його волі на підставах, зазначених у законі (вилучення природного об'єкта, що використовується безгосподарно чи засобами, що призводять до його знищення).
Припинення права державної власності на природні ресурси може бути лише у випадках надання їх у комунальну або приватну власність. Це означає, що не може мати місця припинення права державної власності на будь-яких примусових підставах без добровільної згоди власника. На окремі об'єкти природи право державної власності взагалі не може бути припинено. Це стосується об'єктів, що становлять особливу природоохоронну, наукову і естетичну цінність. До них належать тварини, занесені до Червоної книги України; особливо цінні продуктивні землі; землі, зайняті природними історико-культурними об'єктами.
Припинення права приватної власності на природні ресурси чи їх частину або зменшення розмірів може мати місце лише у випадках, прямо передбачених у законі. Екологічне законодавство дає вичерпний перелік підстав припинення права власності і встановлює порядок такого припинення.
Право власності припиняється рішенням відповідного органу влади у випадку добровільної відмови власника, відчуження (продажу) природного об'єкта, викупу для державних або громадських потреб. При незгоді власника природного об'єкта на викуп припинення права власності здійснюється у судовому порядку.
У ст. 216 ЦКУ зазначені правові наслідки недійсності правочину, а саме:
1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Якщо договір оренди кар'єру строком на 3 роки для видобутку глини як корисних копалин місцевого значення був порушен Цегельним заводом або умови цього договору то його можна вважати недійсним. Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК УКраїни.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12